Рішення № 42876067, 16.09.2014, Олександрівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Запоріжжя)

16.09.2014

Провадження № 2/331/1368/14

331/4365/14-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 вересня 2014 року м. Запоріжжя

Жовтневий районний суд у складі: головуючого судді Мінасова В.В., при секретарі Печеник І.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Запорізького прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Південного регіону України в інтересах Держави в особі Міністерства оборони України, Південно-Східного територіального квартирно-експлуатаційного управління м. Одеси до ОСОБА_1, третя особа квартирно-експлуатаційний відділ м. Запоріжжя про відшкодування шкоди,

В С Т А Н О В И В:

Прокурор звернувся до суду з позовом, в якому вказує, що в період часу з червня 2011 року по липень 2012 року ОСОБА_1 тимчасово виконував службові обов'язки начальника Квартирно-експлуатаційного відділу м. Запоріжжя Міністерства оборони України. 30 травня 2011 року між Південно-Східним територіальним квартирно-експлуатаційним управлінням та ТОВ «Західна топливна компанія» укладено договір № 7/11 про закупівлю товарів кам'яного вугілля марки АС. Прийом вугілля за кількістю та якістю повинен був відбуватись представниками замовника, тобто - в Запорізькому та Мелітопольскому гарнізонах саме виконуючим обов'язки квартирно-експлуатаційного відділу м. Запоріжжя ОСОБА_1 В період серпня-вересня 2011 року, на паливний склад Мелітопольської дільниці КЕВ м. Запоріжжя було здійснено поставку кам'яного вугілля загальною вагою 276 тон, з яких 270 тон (згідно наряду від 01.11.2011 № 13, виданого КЕВ м. Запоріжжя), отримано та відвантажено військовій частині А3840 (м. Мелітополь), а 6 тон цього ж вугілля залишилось для потреб складу. Комісією військової частини А3840 під час прийому вугілля складено акт про неякісний стан вугілля, який затверджений 07 листопада 2011 року, та направлений начальнику КЕВ м. Запоріжжя. Однак ОСОБА_1, використовуючи своє службове положення всупереч інтересам служби, склав документи про прийомку вугілля належної якості, та в подальшому змусив посадових осіб військової частини А3840 прийняти неякісне вугілля, а членів комісії КЕВ м. Запоріжжя оформити документи з прийомки начебто якісного палива. Вищевказані дії ОСОБА_1 щодо прийому неякісного вугілля та передачі його військовій частині А3840, призвели до завдання матеріальної шкоди державі у розмірі 306360 гривень. 27 березня 2014 року Жовтневим районним судом м. Запоріжжя винесено постанову, якою провадження по кримінальній справі за обвинуваченням ОСОБА_1 за скоєння злочину, передбаченого ч.2 ст. 423 КК України припинено у зв'язку із декриміналізацією злочинного діяння. Постанова вступила в законну силу. Цивільний позов про стягнення з ОСОБА_1 матеріальної шкоди в розмірі 306360 гривень залишено без розгляду. Тому прокурор просить стягнути з відповідача 306360грн. шкоди спричиненої злочином.

Прокурор в судовому засіданні наполягає на задоволенні позову, на підставах, викладених в ньому. Заперечує проти розгляду справи в заочному порядку.

Представник 3-ї особи в судовому засіданні підтримав позов, на підставах, викладених в ньому.

Відповідно до ч.3 ст.. 27 ЦПК України особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки.

Згідно зі ст.. 74 ЦПК України судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик.

Судова повістка разом із розпискою, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається поштою рекомендованим листом із повідомленням або через кур'єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншою особою, яка бере участь у справі.

Згідно з ч.4 ст. 169 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів.

В судові засідання 18 серпня та 16 вересня 2014 року відповідач не з'явився. Судову повістку на 18.08.2014 року, надіслану судом на зареєстровану адрес проживання відповідача, не отримав. 16.09.2014 року подав заяву про відкладення розгляду справи через перемовини з адвокатом на представлення його інтересів. Про причини своєї неявки в судове засідання не повідомив.

Згідно з ч.4 ст. 74 ЦПК України судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за три дні до судового засідання.

Повістку в судове засідання 16 вересня відповідач отримав особисто 19 серпня 2014 року. Тому у нього було майже місяць на підготовку для захисту від позову та укладення угоди з адвокатом.

Відповідно до ч.3 ст.. 27 ЦПК України особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки.

Оскільки ч.4 ст. 169 ЦПК України не вимагає поважності причин повторної неявки в судове засідання, відповідач мав достатньо часу для реалізації свого права на захист від позову, але ним не скористався, суд, з урахуванням позиції прокурора та 3-ї особи, вважає за необхідне вирішити справу на підставі наявних у ній даних та доказів.

Суд, вивчивши матеріали справи, пояснення учасників, вважає що позов підлягає задоволенню з наступних підстав:

Судом встановлено, що постановою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 27 березня 2014 року провадження по кримінальній справі за обвинуваченням ОСОБА_1 за скоєння злочину, передбаченого ч.2 ст. 423 КК України припинено у зв'язку із декриміналізацією злочинного діяння.

Судом при цьому встановлено, що В період часу з червня 2011 року по липень 2012 року ОСОБА_1 тимчасово виконував службові обов'язки начальника Квартирно-експлуатаційного відділу м. Запоріжжя Міністерства оборони України.

ОСОБА_1 є військовозобов'язаним, має військове звання майор, та згідно ст.ст. 11, 16, 58, 59 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України повинен був суворо дотримуватись вимог Конституції та законодавства України, знати та виконувати вимоги, затверджені службовою інструкцією начальника квартирно-експлуатаційного відділу м. Запоріжжя, що визначають, покладені на нього завдання.

Згідно вимог п.3.1 «Положення про військове (корабельне) господарство Збройних Сил України» (чинного і на теперішній час), затвердженого наказом Міністерства оборони України від 16.07.1997 № 300, Положення про квартирно-експлуатаційний відділ м. Запоріжжя та своїх службових обов'язків, ОСОБА_1 повинен був управляти всіма видами діяльності КЕВ м. Запоріжжя, чітко знати вимоги керівних документів з організації та ведення господарства квартирно-експлуатаційного відділу, дотримуватись їх при здійсненні своїх службових обов'язків, здійснювати контроль за правильним, економним та доцільним використанням матеріальних коштів. Постійно вживати заходів щодо недопущення збитків та недостач, правильно використовувати отримане паливо. До того ж начальник КЕВ м. Запоріжжя повинен чітко знати порядок укладання та виконання договорів із закупівлі товарів та послуг за бюджетні кошти.

Таким чином, майор ОСОБА_1 являвся військовим начальником, який тимчасово обіймав посаду, пов'язану із виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарчих обов'язків, тобто військовою службовою особою.

Згідно ст.1 Закону України «Про господарську діяльність Збройних Сил України» господарська діяльність не повинна негативно впливати на бойову та мобілізаційну готовність Збройних Сил України.

26 січня 2006 року начальником Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України у зв'язку з погіршенням якості котельного палива (вугілля та мазута), що отримувалось квартирно-експлуатаційними відділами, військовими частинами, з метою удосконалення порядку прийому такого палива (а особливо вугілля), запобігання прийому вагонів з неякісним паливом, видано наказ «Про вдосконалення прийому вагонів (цистерн) з котельним паливом та підвищенням контролю та перевіркою його якості» від 26.01.2006 № 10 (надалі Наказ). Вимоги цього Наказу були належним чином доведені до відома квартирно-експлуатаційним відділам та частинам районів.

Відповідно до п.1 вищевказаного Наказу, майор ОСОБА_1, перебуваючи на посаді начальника КЕВ м. Запоріжжя, повинен був організувати контроль за прийомом котельного палива, як передбаччено «Інструкцією про порядок прийому товару виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю», затвердженою постановою Державного арбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 № П-7.

Разом з цим, вимогами договорів, укладених Міністерством оборони України з суб'єктами господарювання, визначено: у випадку невідповідності фактичних якісних характеристик палива, характеристикам вказаним в паспортах якості, проводити експертизу (аналіз), а результати проведеної експертизи в п'ятиденний строк направити в Головне квартирне-експлуатаційне управління Збройних Сил України. Якщо результати проведеної експертизи підтверджують невідповідність якості вугілля ГОСТ 8188-87 в частині перевищення вмісту масової долі фракції розміром менше нижньої грані (вміст породи, перевищення зольності), начальник КЕВ м. Запоріжжя взагалі не повинен був приймати такі вагони (вугілля).

Вимогами цього ж Наказу начальників КЕВ зобов'язано складати акти прийому палива встановленою формою - в обов'язковому порядку. В п'ятому параграфі цієї форми вказувати показники якості згідно паспорту якості, але у випадку невідповідності фактичних якісних характеристик паспортним даним, вказувати характеристику якості згідно акту експертизи, номер та серію відповідного акту.

Також начальники КЕВ в разі виявлення невідповідності якості отриманого палива в той же день повинні направити телеграму відправнику вантажу (вугілля) для прибуття його відповідального представника з метою складання акту неприйняття вантажу.

Всупереч наведеним вище вимогам чинного законодавства та локальним нормативним актам Міністерства оборони України, всупереч інтересам служби, в порушення вимог службової інструкції, майор ОСОБА_1 в серпні-вересні 2012 року скоїв діяння, що на той час кваліфікувалось, як військовий злочин у сфері службової діяльності, а саме:

30 травня 2011 року між Південно-Східним територіальним квартирно-експлуатаційним управлінням та ТОВ «Західна топливна компанія» укладено договір № 7/11 (надалі Договір) про закупівлю товарів (кам'яного вугілля марки АС). Згідно п.2 згаданого договору якісні характеристики товару повинні відповідати державним стандартам та посвідченню якості, виданого виробником товару (ТУ для вугілля марки АС-6-13 зольністю до 20% та вологістю до 7%). Відповідно до умов цього ж договору та розпорядженню начальника Південно-Східного територіального квартирно-експлуатаційного управління, прийом вугілля за кількістю та якістю повинен був відбуватись представниками замовника, тобто - в Запорізькому та Мелітопольскому гарнізонах саме виконуючим обов'язки квартирно-експлуатаційного відділу м. Запоріжжя ОСОБА_1

Згідно умов Договору про закупівлю вугілля, на об'єднаний паливно-матеріальний склад Мелітопольської дільниці м. Запоріжжя в серпні 2011 року залізничним транспортом здійснено поставку 138 тон кам'яного вугілля (відповідно посвідченню якості від 11.08.2011 № 387, що додавалось до товару, начебто марки АС - зольністю 19,1% і вологістю 6,1%).

У вересні 2011 року на вищезгаданий паливний склад здійснено поставку ще 138 тон вугілля, який згідно посвідчення якості від 18.08.2011 № 431 також начебто був віднесений до марки АС, що має зольність 19,4% і вологість 6,0%.

Таким чином, в період серпня-вересня 2011 року, на паливний склад Мелітопольської дільниці КЕВ м. Запоріжжя, здійснено поставку кам'яного вугілля загальною вагою 276 тон, з яких 270 тон (згідно наряду від 01.11.2011 № 13, виданого КЕВ м. Запоріжжя), отримано та відвантажено військовій частині А3840 (м. Мелітополь), а 6 тон цього ж вугілля залишилось для потреб складу.

Разом з тим, ОСОБА_1, виконуючи посадові обов'язки начальника КЕВ м. Запоріжжя, контроль за прийомкою вугілля та належну перевірку його фактичної якості не здійснив, договір на поставку вугілля та паспорти його якості не витребував, оформлення документів з прийому вугілля належним чином не забезпечив, заходи з попередження передачі неякісного вугілля військовим частинам Мелітопольського гарнізону не здійснив.

В подальшому, представниками військової частини А3840 при здійсненні відвантаження та прийому вугілля, було зроблено контрольну топку, під час якої встановлено, що прийняте вугілля не відповідає марці АС навіть по зовнішньому вигляду, а також по якісним властивостям, про що доповілось ОСОБА_1

Але, не дивлячись на доповіді службових осіб військової частини А3840 про неможливість використання вугілля для обігріву приміщень казарм, ОСОБА_1 вирішив використати своє службове положення всупереч інтересам служби, склав документи про прийомку вугілля належної якості, та в подальшому змусив посадових осіб військової частини А3840 прийняти неякісне вугілля, а членів комісії КЕВ м. Запоріжжя оформити документи з прийомки начебто якісного палива.

Таким чином, вищевказані дії ОСОБА_1 щодо прийому неякісного вугілля та передачі його військовій частині А3840, призвели до завдання матеріальної шкоди державі у розмірі 306360 гривень, яка є різницею між витраченими бюджетними коштами для закупки вугілля в сумі 361560 гривень та фактичною вартістю «промпродукта» 3 категорії, яка складає 55200 гривень.

Судом ОСОБА_1 роз'яснено, що підстави закриття провадження в справі не є реабілітуючими, але він наполягав на закритті провадження саме з підстав декриміналізації його діяння.

Згідно з висновком товарознавчої експертизи від 26.03.2012 № О-483 отримане військовою частиною А3840 вугілля фактично не відповідає марці АС, оскільки має зольність 40,4% та вологість 7,3%, а тому являється вугіллям 3 категорії якості («промпродукт»). Згідно висновку тієї ж експертизи, середня ринкова вартість цієї категорії вугілля складає 200 гривень за тону. Згідно п.1 Договору № 7/11 від 30.05.2011 року про закупівлю вугілля за бюджетні кошти марки АС, вартість 1 тони складає 1310 гривень.

Відповідно до ст.. 10,11 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Статтею 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч.4 ст. 61 ЦПК України вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Згідно з Постановою Пленуму Верховного суду України № 12 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» звільнення від кримінальної відповідальності - це відмова держави від застосування щодо особи, котра вчинила злочин, установлених законом обмежень певних прав і свобод шляхом закриття кримінальної справи, яке здійснює суд у випадках, передбачених КК України, у порядку, встановленому КПК України. Умовою звільнення особи від кримінальної відповідальності є вчинення нею певного умисного злочину, незалежно від того, закінчено його чи ні, вчинений він одноособово чи у співучасті. При вирішенні питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності суд повинен переконатися, що діяння, яке поставлено особі за провину, дійсно мало місце, що воно містить склад злочину і особа винна в його вчиненні, а також що умови та підстави її звільнення від кримінальної відповідальності передбачені КК. Тільки після цього можна постановити (ухвалити) у визначеному КПК порядку відповідне судове рішення.

Оцінивши докази в їхній сукупності, суд вважає, що вина ОСОБА_1 у заподіянні шкоди державі у розмірі 306360 грн. доведена повністю як вищенаведеними доказами та постановою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 27 березня 2014 року про закриття провадження по кримінальній справі за обвинуваченням ОСОБА_1 за скоєння злочину, передбаченого ч.2 ст. 423 КК України у зв'язку із декриміналізацією злочинного діяння. Вказана постанова набрала законної сили.

Згідно зі ст.. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно з п.3 ч.1 ст. 134 КЗпП України відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли: шкоди завдано діями працівника, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку;

Таким чином, позов обґрунтований, доведений, а тому підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 208, 212-215 ЦПК України, ст. 1166 ЦК України, ст..134, 135-3,136 КЗпП України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) на користь Міністерства оборони України в особі Південно-Східного територіального квартирно-експлуатаційного управління м. Одеси (р/р 3125227510184 в ГУ ДКСУ у Одеській області, МФО 828011, код ЄДРПОУ 2498994) матеріальної шкоди 306360 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) на користь держави судовий збір в розмірі 3063,6 грн.

Рішення може бути оскаржене в Апеляційний суд Запорізької області на протязі десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя В.В. Мінасов