Ухвала суду № 42874487, 24.02.2015, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

____________

Провадження: № 22-ц-/790/1200/15 Головуючий: 1 інстанції

Справа: № 640/6565/13-ц Чередник В.Є.

Категорія: інші Доповідач: Даниленко В.М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2015 року м. Харків

Судова колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого: судді - Даниленка В.М.,

Суддів: Піддубного Р.М., Тичкової О.Ю.,

за участю секретаря: Каменської Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 29 жовтня 2013 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Корольова Вадима Вячеславовича про визнання торгів та протоколу торгів недійсними, -

В С Т А Н О В И Л А :

У квітні 2013 року позивачка ОСОБА_2 звернулась до Київського районного суду м. Харкова з позовом, у якому просила визнати недійсними: прилюдні торги від 15 червня 2011 року з реалізації 1/2 частини належної їй на праві приватної власності чотирьохкімнатної квартири АДРЕСА_1 у м. Харкові, що були проведені на Товарній біржі «Правопорядок» в межах ліквідаційної процедури, пов'язаної з визнанням її, як фізичної особи-підприємця банкрутом, та протокол № 8 проведення аукціону від 15 червня 2011 року, на підставі якого арбітражним керуючим Корольовим В.В. 09 лютого 2012 року було укладено договір купівлі-продажу зазначеної частини належної позивачці квартири за заниженою вартістю.

Ухвалою судді Київського районного суду м. Харкова від 03 липня 2013 року було відкрито провадження у цивільній справі за вищевказаним позовом ОСОБА_2 та призначено її до розгляду в судовому засіданні по суті заявлених позовних вимог.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 29 жовтня 2013 року позовну заяву ОСОБА_2 залишено без розгляду на підставі п.5 ч.1 ст.207 ЦПК України у зв'язку із поданням представником позивачки - ОСОБА_4 відповідної заяви про залишення позову ОСОБА_2 без розгляду.

В апеляційній скарзі позивачки ОСОБА_2 ставиться питання про скасування зазначеної ухвали районного суду, як необґрунтованої, постановленої з порушенням норм цивільного процесуального права, та направлення справи до того ж суду першої інстанції для подальшого її розгляду по суті.

В обґрунтування своєї скарги апелянт посилається на те, що суд першої інстанції, приймаючи оскаржуване процесуальне рішення про залишення її позовної заяви без розгляду на підставі п.5 ч.1 ст.207 ЦПК України, належним чином не перевірив повноваження її представника ОСОБА_4, зокрема щодо правомочності ініціювати питання про залишення позовної заяви без розгляду, оскільки виданою йому довіреністю позивачка не уповноважувала останнього на вчинення такої процесуальної дії.

Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду першої інстанції відповідно до вимог ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія не вбачає підстав для її задоволення.

Відповідно до ст. 312 ЦПК України розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Статтями 1, 2 ЦПК України передбачено, що завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та Закону України «Про міжнародне приватне право».

Згідно ст. 124 Конституції України та ч.ч. 1, 2 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси. Отже, таке право є абсолютним, виражає демократичні засади суспільства, спрямоване на всебічний захист прав людини та громадянина.

Відповідно до ст. 11 ЦПК суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

За приписами ст. 26 ЦПК України у справах позовного провадження особами, які беруть участь у справі, є сторони, треті особи, представники сторін та третіх осіб.

Відповідно до ст. 39 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.

Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

Позивач - це особа, на захист порушених, оспорюваних, невизнаних об'єктивних прав, свобод та охоронюваних законом інтересів якої порушується цивільна справа у суді.

Відповідач - це особа, яка вступає у процес або притягується судом до участі у справі за вказівкою і вимогою позивача.

Цивільно-процесуального статусу позивача та відповідача особи набувають з моменту відкриття провадження по справі.

Права та обов'язки осіб, які беруть участь у справі, визначені в ст. 27 ЦПК України, а процесуальні права та обов'язки сторін, крім того, додатково визначені ще й у ст. 31 цього ж Кодексу.

Статтею 38 ЦПК України передбачено, що сторона, третя особа, особа яка відповідно до закону захищає права, свободи чи інтереси інших осіб, а також заявники та інші заінтересовані особи в справах окремого провадження (крім справ про усиновлення) можуть брати участь у цивільній справі особисто або через представника.

Процесуальне представництво - це здійснення у суді однією особою (представником) у межах наданих їй повноважень процесуальної діяльності від імені та в інтересах іншої особи, яку вона представляє.

Метою процесуального представництва є сприяння особі у здійсненні нею права на захист її прав, свобод чи інтересів, більш повній та ефективній реалізації наданих їй процесуальних прав і виконання покладених на неї процесуальних обов'язків.

Зміст судового представництва у цивільному процесі складають процесуальні дії, наслідки яких поширюються на довірителя.

Згідно ст. 42 ЦПК України повноваження представника сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, мають бути посвідчені, зокрема, такими документами:

1) довіреністю фізичної особи;

2) довіреністю юридичної особи або документами, що посвідчують службове становище і повноваження її керівника;

Довіреність фізичної особи повинна бути посвідчена нотаріально або посадовою особою організації, в якій довіритель працює, навчається, перебуває на службі, стаціонарному лікуванні чи за рішенням суду, або за місцем його проживання.

Оригінали документів, зазначених у цій статті, або копії з них, посвідчені суддею, приєднуються до справи.

Відповідно до ст. 44 ЦПК України представник, який має повноваження на ведення справи в суді, може вчиняти від імені особи, яку він представляє, усі процесуальні дії, що має вчиняти ця особа.

Обмеження повноважень представника на вчинення певної процесуальної дії мають бути застережені у виданій йому довіреності.

Таким чином представник є самостійним учасником процесу, який наділений важливими повноваженнями, а саме: як загальними, так і спеціальними правами, які пов'язані з розвитком спору і спрямовані на розпорядження щодо предмета спору. Тобто представник наділений такими ж повноваженнями, як і особа, яку він представляє, без будь-яких обмежень, якщо такі обмеження прямо не обумовлені довірителем у виданій йому довіреності.

Підстави для залишення заяви без розгляду визначені законодавцем у ст. 207 ЦПК України, їх перелік є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Залишення заяви без розгляду - це форма закінчення розгляду цивільної справи без ухвалення судового рішення у зв'язку із виникненням обставин, які перешкоджають розгляду справи, але можуть бути усунуті в майбутньому.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 207 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо позивач подав заяву про залишення позову без розгляду.

Як свідчать матеріали цивільної справи, позивачка ОСОБА_2 безпосередньої участі в її розгляді судом не приймала.

Як вбачається з наявної в матеріалах справи нотаріально посвідченої довіреності від 30 липня 2013 року, цією довіреністю позивачка ОСОБА_2 уповноважила ОСОБА_4 бути її представником з усіма необхідними повноваженнями в усіх без винятку судових, адміністративних та інших установах, правоохоронних, слідчих органах, судах будь-якої юрисдикції та інстанції, користуючись усіма правами, які надані законом позивачу, відповідачу, третій особі і потерпілому, для чого зокрема надала йому право ведення від її імені переговорів та попереднього узгодження всіх процедурних питань, робити від її імені заяви, як усні так і письмові, подавати та підписувати від її імені будь-які документи, включаючи позовні та інші заяви, а також виконувати інші дії, пов'язані з цією довіреністю, без будь-яких обмежень чи застережень (а.с. 85).

На підставі вказаної довіреності ОСОБА_4 був допущений судом першої інстанції до участі у розгляді справи по суті в якості вповноваженого представника позивачки ОСОБА_2

29 жовтня 2013 року представник позивачки ОСОБА_2 - ОСОБА_4 подав до суду першої інстанції письмову заяву з клопотанням про залишення позовної заяви ОСОБА_2 без розгляду, з посиланням на те, що подальший судовий розгляд цієї позовної заяви є недоцільним (а.с. 122).

За таких обставин, враховуючи наведене вище та виходячи із основоположного принципу диспозитивності цивільного судочинства, судова колегія вважає, що в даному випадку суд першої інстанції обґрунтовано, на законних підставах залишив позовну заяву ОСОБА_2 без розгляду, а тому претензії апелянта ОСОБА_2 щодо законності прийняття районним судом цього процесуального рішення, викладені нею в апеляційній скарзі, є надуманими та безпідставними, оскільки питання про залишення позовної заяви без розгляду було ініційовано саме вповноваженим представником позивачки, що діяв згідно виданої йому останньою нотаріально посвідченої довіреності, яка не містить будь-яких застережень щодо обмеження його представницьких повноважень.

При цьому судова колегія вважає доцільним також зазначити, що відповідно до ч. 2 ст. 207 ЦПК України постановлене судом першої інстанції по справі процесуальне судове рішення, яке є предметом апеляційного оскарження, не позбавляє позивачку ОСОБА_2 можливості повторно звернутися до суду за захистом своїх прав чи інтересів шляхом подачі аналогічного позову в порядку, передбаченому діючим цивільним процесуальним законодавством.

Таким чином, на підставі викладеного та керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 312-315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 29 жовтня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів із дня її проголошення.

Головуючий:

Судді: