Рішення № 42874437, 12.02.2015, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження № 22ц/790/1504/15

Справа №635/2418/14-ц Головуючий 1 інст. - Пілюгіна О.М.

Категорія : стягнення заборгованості Доповідач - Бобровський В.В.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2015 року судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого Бобровського В.В.,

с у д д і в Пономаренко Ю.А.,

Кукліної Н.О.,

при секретарі Лашаковій Д.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на заочне рішення Харківського районного суду Харківської області від 15 жовтня 2014 року

по цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю "Гурза", про стягнення грошової суми, відшкодування моральної шкоди,-

в с т а н о в и л а:

У березні 2014 року ОСОБА_4 на підставах норм ст..ст.1046, 1040, 1050 ЦК України звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, зазначивши у якості третьої особи ТОВ "Гурза" про стягнення 1000000 грн. боргу за розпискою відповідача від 7 жовтня 2011 року на бланку з печаткою вказаного товариства про отримання коштів у зазначений сумі у якості директора.

На обґрунтування заявленого позову ОСОБА_4 посилався на те, що позичав кошти на пропозицію ОСОБА_3, який запевнював його про укладання в майбутньому договору про співпрацю, можливість отримання дивідендів, зазначивши, що протягом строку понад рік своїх пропозицій той не виконав і при зверненні до суду з позовом до ТОВ "Гурза" із клопотання його директора Бахмета С.В. про заміну первісного відповідача на ОСОБА_3 дізнався що отримані кошти до товариства не надходили.

З таких підстав ОСОБА_4 просив суд стягнути з відповідача запозичену суму грошових коштів та на відшкодування заподіяних душевних страждань стягнути 50000 грн. компенсацію моральної шкоди.

Заочним рішенням Харківського районного суду Харківської області від 15 жовтня 2014 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 1000000 грн. боргу та 3654 грн. судових витрат.

У позові про відшкодування моральної шкоди відмовлено.

Ухвалою суду від 27 листопада 2014 року у заяві ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 з посиланням на відсутність з позивачем у нього будь-яких запозичень, безпідставність позову та вирішення справи судом без додержанням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини та порушення вимог процесуального права при розгляді справи без участі його представника, рішення суду просить скасувати, ухвалити нове про відмову у позові в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія, відповідно до положень ст..309 ЦПК України,, колегія вирішила апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково, рішення районного суду змінити, виходячи з наступного.

За правилом ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст..61 цього Кодексу, які не підлягають доказуванню.

Суд, за нормою ч.1 ст.11 ЦПК України, розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Під час ухвалення рішення суд, відповідно до ч.1 ст.214 цього Кодексу вирішує питання про наявність обставин, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Задовольняючи на підставах ст..387 ЦК України частково позовні вимоги ОСОБА_4 та стягуючи з ОСОБА_3 1000000 грн. переданих йому позивачем під розписку, вчинену відповідачем 7 жовтня 2011 року у якості директора ТОВ "Гурза" на фірмовому бланку товариства та засвідченого його печаткою, такого висновку суд дійшов з посиланням на право власника витребувати своє майно від особи яка без відповідної правової підстави заводила ним, вважаючи , з урахуванням змісту позовної заяви, відсутніми між сторонами ознак договору позики в розумінні положень ст..1046 Ц України, за якими відповідач є боржником.

З таким висновком суду погодитись не можна у зв'язку з неправильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Згідно до ч.2 ст.309 ЦПК України норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини або не застосовано закон, який підлягає застосуванню.

Із змісту позовної заяви ОСОБА_4 вбачається, що відповідач при отримання коштів та видачі розписки діяв у якості керівника ТОВ "Гурза" та між ними досягнута домовленість про можливу спільну діяльність, що підтверджено розпискою.

У клопотанні про заміну відповідача на ОСОБА_3 у справі за позовом ОСОБА_4 до ТОВ "Гурза" про стягнення вказаної суми, чинний директор цього товариства Багмет С.В. зазначене, що в таких розмірах кошти на розрахунковий рахунок і фактично (готівкою) до товариства не надходили.

Факт ненадходження коштів до ТОВ "Гурза" по справі сторонами не спростовується та за нормою ч.1 ст.61 ЦПК України не підлягає доказуванню.

Крім того відповідачем не визнається як факт запозичення коштів у ОСОБА_4 так й видача йому розписки 7 жовтня 2011 року на бланку ТОВ "Гурза" за час обіймання ним посади директора, проте при перегляді заочного рішення судом першої та й апеляційної інстанції клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи щодо спростування його підпису у розписці не було заявлено.

За таких обставин, колегія вважає доведеним факт отримання відповідачам 1 млн. грн.. у позивача з використанням бланку та печатки товариства за час його керівництва, що по своїй суті не було протиправним, як підстава для застосування норми ч.1 ст.387 ЦК України про витребування майна від особи, яка незаконного без відповідної правової підстави заволоділа ним.

З огляду на встановлені обставини, колегія вважає за необхідне змінити рішення суду та застосувати до спірних правовідносин загальні положення про зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави, передбачені ст..1212 ЦК України за якою особа зобов'язана повернути майно, яке набула за рахунок іншої особи (потерпілого) і тоді, коли підстава , на якій воно було набуте, згодом відпала.

В решті доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 про те, що він не є належним відповідачем, оскільки розписка виготовлена на фірмовому бланку товариства та те, що він не має жодних зобов'язань з позивачем, в тому числі спірних, колегія не приймає їх до уваги як такі, що не спростовують чинність розписки та правильності висновку суду належними та допустимими доказами про недоведеність позову до нього, як особи ,яка неповинна відповідати за неповернуті кошти.

Керуючись ст..ст. 303, 304, 309, 313ё314 ЦПК України, колегія, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Заочне рішення Харківського районного суду Харківської області від 10 жовтня 2014 року змінити.

Стягнути з ОСОБА_3 (рнокпп НОМЕР_1) на користь ОСОБА_4 (рнокпп НОМЕР_2) 1000000 (один мільйон) як безпідставно набуте майно.

В решті це рішення залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили після проголошення але протягом двадцяти днів може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий Судді