Рішення № 42871693, 25.02.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/1592/15 Справа № 419/7876/12 Головуючий у 1 й інстанції - Токар Н.В. Доповідач - Котушенко С.П.

Категорія 27

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2015 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого Котушенко С.П.

суддів Болтунової Л.М., Романюк М.М.

при секретарі Порубай М.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 13 жовтня 2014 року за позовом публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Новий» до ОСОБА_2, третя особа - ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки,-

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2012 року ПАТ «Акціонерний комерційний банк «Новий» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки. Позивач вказував на те, що 05 березня 2005 року між ним та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір №53086, за умовами якого він надав позичальнику кредит на споживчі потреби у розмірі 40 000,00 доларів США у вигляді відкличної відновлюваної кредитної лінії з кінцевим терміном повернення до 04 березня 2006 року. В той же день у забезпечення виконання зобов'язань за вказаним договором, між банком та ОСОБА_2 було укладено договір іпотеки №53086-3, за яким останній передав в іпотеку банку квартиру АДРЕСА_1.

Посилаючись на невиконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, у зв'язку з чим виникла заборгованість станом на 15 серпня 2012 року по основному боргу у розмірі 149 942,62 доларів США, по сплаті відсотків за користування кредитом в період з 31 липня 2009 року по 29 листопада 2011 року - 46 696,41 доларів США, за комісією - 25 615,00 грн., позивач просив звернути стягнення на предмет іпотеки, шляхом укладення від імені ОСОБА_2 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також наданням банку всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу предмету іпотеки.

Справа розглядалася судами неодноразово.

Останнім рішенням Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 13 жовтня 2014 року (з урахуванням ухвали від 22 січня 2015 року про виправлення описки) позов задоволено частково, звернено стягнення на предмет іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», з початковою ціною предмету іпотеки 424 000,00 грн., але не нижчої за звичайні ціни на цей вид майна на підставі оцінки проведеної суб'єктом оціночної діяльності під час проведення виконавчих дій.

В апеляційній скарзі відповідач ставить питання про скасування рішення як постановленого з порушенням норм матеріального і процесуального права та про ухвалення нового рішення.

Вивчивши доводи скарги, перевіривши їх матеріалами справи, колегія суддів вважає апеляційну скаргу підлягаючою частковому задоволенню з наступних підстав.

Зі справи вбачається, що 05 березня 2005 року між АКБ «Новий» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір №53086, за умовами якого банк надав позичальнику кредит на споживчі потреби у розмірі 40 000,00 доларів США у вигляді відкличної відновлюваної кредитної лінії з кінцевим терміном повернення до 04 березня 2006 року (а.с.29-32 т.1).

На протязі 2005-2009 років додатковими угодами, укладеними між банком та позичальником, умови кредитування змінювалися (а.с.34-209 т.1).

Додатковими угодами до кредитного договору від 09 липня 2007 року та від 03 вересня 2009 року остаточно визначені ліміт кредитування в розмірі 150 000 доларів США та строк повернення кредиту 17 вересня 2009 року (а.с.151, 211 т.1).

У якості забезпечення виконання зобов'язань за вказаним договором 05 березня 2005 року між АКБ «Новий» та ОСОБА_2 було укладено договір іпотеки, предметом якого є квартира АДРЕСА_1, що належить останньому на праві власності (а.с.212-214 т.1).

Протягом 2005-2009 років за згодою сторін до договору іпотеки неодноразово вносились зміни та доповнення (а.с.218-222 т.1).

Згідно зі ст.ст.526, 530, 610, ч.1 ст.612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Це також передбачено п.5.1.4. договору іпотеки.

Встановивши, що з боку позичальника мало місце неналежне виконання своїх обов'язків за кредитним договором, суд дійшов обґрунтованого висновку про необхідність звернення стягнення на предмет іпотеки.

Разом з тим, ухвалюючи рішення, суд виходив з того, що вибір способу реалізації предмета іпотеки належить позивачеві, але він його не обрав, а тому вважав за необхідне встановити спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження передбаченої Законом України «Про виконавче провадження» з початковою ціною предмету іпотеки 424 000,00 грн., але не нижчої за звичайні ціни на цей вид майна на підставі оцінки проведеної суб'єктом оціночної діяльності під час проведення виконавчих дій.

Погодитись з рішенням в зазначеній частині не можна з огляду на наступне.

Частиною 3 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» передбачено способи звернення стягнення на предмет іпотеки: на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Право вибору конкретного способу звернення стягнення на предмет іпотеки покладається на іпотекодержателя.

За змістом ст.38 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель вправі задовольнити свою вимогу щодо звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу іпотекодержателем предмета іпотеки будь-якій особі шляхом укладення договору купівлі-продажу.

Зміст ч.1 ст.11 ЦПК України визначає, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ч.2 ст.11 цього Кодексу).

При цьому згідно зі ст.119 ЦПК України підставами позову, які відповідно до ст. ст. 31, 215 цього Кодексу суд не може змінити без згоди позивача, є обставини, якими останній обґрунтовує вимоги, а не саме по собі посилання на певну норму закону.

Звертаючись до суду з позовом, банк просив звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом укладення від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою - покупцем, з наданням банку всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу предмету іпотеки.

У той же час, ухвалюючи рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом реалізації квартири з прилюдних торгів, на порушення приписів ст.ст.212-214 ЦПК України, суд на зазначене уваги не звернув та ухвалив рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб, про який позивач не просив.

Вказуючи початкову ціну предмету іпотеки 424 000,00 грн., яка дорівнює визначеній сторонами у п.3.4. договору іпотеки вартості предмету іпотеки, суд залишив поза увагою, що 09 липня 2007 року сторони внесли зміни в п.3.4. договору іпотеки щодо вартості предмету іпотеки, визначивши її у розмірі 909 000,00 грн. (а.с.220 т.1).

Викладаючи у позовній заяві вимогу про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом його продажу з укладенням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом із наданням банку всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу, позивач не врахував, що відповідно до вимог ст.ст.36, 38 Закону України «Про іпотеку» право продажу предмета іпотеки повинне здійснюватись іпотекодержателем від свого імені, а не від імені відповідача - іпотекодавця, без необхідності отримання для цього будь-якого окремого уповноваження іпотекодавця.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне змінити рішення в частині способу реалізації предмета іпотеки та його початкової ціни, виклавши його у наступній редакції: «Визначити спосіб реалізації предмета іпотеки - квартири АДРЕСА_1 шляхом надання публічному акціонерному товариству «Акціонерний комерційний банк «Новий» права продажу квартири від свого імені будь-якій особі - покупцеві за початковою ціною продажу предмету іпотеки не нижче 909 000,00 грн.»

Доводи апеляційної скарги про неодноразове внесення зміни та доповнення до кредитного договору, які не були узгоджені з іпотекодавцем, не можуть бути підставою для скасування рішення та відмови у задоволенні позову, оскільки п.2.4 укладеного між сторонами договору іпотеки передбачено, що у разі зміни розміру та строку виконання зобов'язань за кредитним договором після укладення цього договору, такі зобов'язання забезпечуються іпотекою в їх повному розмірі згідно зі змінами. Крім того після внесення змін та доповнень до кредитного договору, до договору іпотеки також вносились відповідні зміни та доповнення.

Посилання апеляційної скарги на положенняч.1 ст.559 ЦК України про припинення поруки у зазі збільшення об'єму відповідальності поручителя та на те, що договір іпотеки є різновидом договору поруки, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки до іпотечних правовідносин за участі майнових поручителів нормативні положення, що регулюють поруку (§ 3 гл. 49 ЦК) застосовуватись не можуть.

Згідно зі ст. 546 ЦК порука та застава визначені як окремі види забезпечення зобов'язань. Поручитель і майновий поручитель є суб'єктами різних за змістом цивільних правовідносин. Поручитель є суб'єктом такого виду забезпечення виконання зобов'язання, як порука, а майновий поручитель є суб'єктом іншого виду забезпечення виконання зобов'язання - застави. Правовий статус поручителя й майнового поручителя врегульовано окремо, із суттєвими видовими відмінностями, достатніми для їх розрізнення та для вирішення спорів за їхньої участі шляхом безпосередного застосування відповідних норм цивільного закону.

Оскільки договір іпотеки є різновидом договору застави та окремим способом забезпечення зобов'язань, регулювання якого здійснюється ст.ст. 572-593 гл.49 ЦК України і спеціальним законом, то до іпотечних правовідносин за участі майнового поручителя не підлягають застосуванню положення § 3 гл. 49 ЦК України (постанова Верховного Суду України від 16 жовтня 2012 року у справі №3-43гс12).

Доводи апелянта про розгляді даної справи за відсутності його представника і порушення судом його права на захист також не можуть бути підставою для скасування рішення з огляду на наступне.

Зі справи вбачається, що вона знаходилася в провадженні судів два роки. Відповідач та його представник неодноразово приймали участь в судових засіданнях різних інстанцій, давали пояснення, надавали докази, заявляли клопотання, у тому числі й про відкладення розгляду справи.

Після скасування 09 квітня 2014 року судом касаційної інстанції рішень по даній справі з направленням справи на розгляд суду першої інстанції, вона призначалася до розгляду неодноразово, а потім відкладалася за заявами та телеграмами відповідача і його представника, дії яких колегія суддів розцінює як зловживання процесуальними правами (ч.3 ст.27 ЦПК України).

В день ухвалення оскарженого рішення відповідач приймав участь у розгляді справи і знову з'являв клопотання про відкладення її розгляду по причині відсутності його представника, але доказів поважності причин неявки свого представника не надав, тому суд обґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 316 ЦПК України, колегія суддів,-

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 13 жовтня 2014 року в частині визначення способу звернення стягнення на предмет іпотеки та початкової ціни предмету іпотеки змінити, виклавши його у наступній редакції: «Визначити спосіб реалізації предмета іпотеки - квартири АДРЕСА_1 шляхом надання публічному акціонерному товариству «Акціонерний комерційний банк «Новий» права продажу квартири від свого імені будь-якій особі - покупцеві за початковою ціною продажу предмету іпотеки не нижче 909 000,00 грн.»

В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя Котушенко С.П.

Судді Болтунова Л.М.

Романюк М.М.