Ухвала суду № 42871660, 24.02.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/2443/15 Справа № 200/10807/14-ц Головуючий у 1 й інстанції - Кудрявцева Т. О. Доповідач - Ткаченко І.Ю.

Категорія 33

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2015 року м. Дніпропетровськ

24 лютого 2015 року Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді : Ткаченко І.Ю.

суддів: Каратаєвої Л.О., Повєткіна В.В.

при секретарі: Левцунову І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу

за позовом ОСОБА_2 до Прокуратури Дніпропетровської області, Дніпропетровського міського управління ГУМВС України в Дніпропетровській області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання та досудового слідства

за апеляційними скаргами Головного управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області, до якої приєдналося Дніпропетровське міське управління ГУМВС України в Дніпропетровській області та Прокуратури Дніпропетровської області

на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 22 грудня 2014 року , -

В С Т А Н О В И В:

25 червня 2014 року позивач звернувся до суду з даним позовом, після уточнення якого просив ухвалити рішення, яким стягнути на його користь моральну шкоду в сумі 100 000 грн. шляхом списання Державною казначейською службою України коштів з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України.

В обґрунтування своїх вимог посилався на те, що 26 січня 2014 року він був затриманий органами міліції, йому було вручено повідомлення про підозру та 27 січня 2014 року до нього був застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який 03 лютого 2014 року був скасований та замінений на домашній арешт. 28 травня 2014 року було винесено постанову про закриття кримінального провадження в частині підозри ОСОБА_2, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 284 КПК України за відсутністю події кримінального правопорушення. Незаконне притягнення його до кримінальної відповідальності, незаконне затримання, взяття під варту та тримання під вартою завдали йому значної моральної (немайнової) шкоди, яку він просить йому відшкодувати (а.с. а.с. 1-6,51-52).

Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 22 грудня 2014 року позовні вимоги ОСОБА_2 - задоволені частково.

Зобов'язано Державну казначейську службу України списати у безспірному порядку з відповідного казначейського рахунку Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 грошові кошти у сумі 50 000,00 гривень на відшкодування моральної шкоди, завданої йому незаконними діями органів дізнання та досудового слідства.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено (а.с.101-106).

В апеляційній скарзі Головне управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області, до якої приєдналося Дніпропетровське міське управління ГУМВС України в Дніпропетровській області, просять в частині задоволених вимог скасувати рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 10 листопада 2014 року та відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в повному обсязі (а.с. а.с. 110-113, 115-117).

В апеляційній скарзі Прокуратура Дніпропетровської області, просить рішення суду змінити, зменшивши розмір моральної шкоди, розрахувавши її відповідно до ст.ст. 13, 23 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання досудового слідства, прокуратури і суду» (а.с.118-122).

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги слід відхилити, а рішення суду залишити без змін, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 26 січня 2014 року позивач був затриманий робітниками міліції та доставлений до Бабушкінського райвідділу. Того ж дня йому вручено повідомлення про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 294 КК України (а.с.9).

27 січня 2014 року на підставі подання слідчого СВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська постановив ухвалу про застосування до позивача запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 27 березня 2014 року (а.с.10).

Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 03.02.2014 року вказана ухвала слідчого судді була залишена без змін (а.с.11-12).

Ухвалою слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 12.02.2014 року було задоволено клопотання ОСОБА_3 та змінено позивачеві запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на домашній арешт строком до 26.03.2014 року з покладенням обов'язків, передбачених ст.194 КПК України, зобов'язано цілодобово не залишати місце постійного проживання, а також на період дії ухвали носити електронний засіб контролю (а.с.13).

19 лютого 2014 року Бабушкінський районний суду м. Дніпропетровська постановив ухвалу про звільнення позивача від кримінальної відповідальності на підставі ст. 1 Закону України "Про усунення негативних наслідків та недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань". Кримінальне провадження відносно ОСОБА_2 за ч.1 ст. 294 КК України - закрито (а.с.14-15).

10 квітня 2014 року ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області ухвалу Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 19 лютого 2014 року було скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції (а.с.16-17).

Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 20.05.2014 року у задоволенні клопотання прокуратури м. Дніпропетровська про звільнення позивача від кримінальної відповідальності на підставі ст. 1 Закону України «Про усунення негативних наслідків та недопущення переслідувань та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань» від 29.01.2014 року відмовлено, а клопотання і додані матеріали повернуті до прокуратури м. Дніпропетровська для здійснення кримінального провадження в загальному порядку.

Постановою прокурора прокуратури м. Дніпропетровська від 28.05.2014 року кримінальне провадження № 12014040670000228 у частині пред'явлення позивачу підозри у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 294 КК України, закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 284 КПК України, за відсутністю події кримінального правопорушення (а.с.18-19).

Задовольняючи позовні вимоги частково, та зобов'язуючи Державну казначейську службу України списати у безспірному порядку з відповідного казначейського рахунку Державного бюджету України на користь позивача грошові кошти у сумі 50 000,00 гривень на відшкодування моральної шкоди, завданої йому незаконними діями органів дізнання та досудового слідства, суд 1 інстанції виходив із того, що незаконними діями органів дізнання та досудового слідства позивачу було завдано моральну шкоду, оскільки проти нього було порушено кримінальну справу і він перебував під слідством 4 місяці 2 дні, при цьому 8 днів до нього був застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, в результаті чого були зруйновані його нормальні життєві зв'язки, він був позбавлений спілкування зі своєю сім'єю, друзями і стосунків з оточуючими людьми, він втратив відчуття безпеки і правової захищеності щодо себе та своєї родини, за місцем знаходження якої було проведено обшук, а також впевненість у тому, що правоохоронні органи є гарантами його та його родини безпеки від протиправних посягань, впевненість у своїй правовій захищеності та у реалізації своїх прав та обов'язків, у спілкуванні з товаришами та колегами.

Вказані висновки суду відповідають нормам матеріального та процесуального права. Так, відповідно до ч.1 ст.1176 ЦК України в редакції, що діяла на час виникнення зазначених правовідносин, шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду.

Згідно ч.7 ст.1176 ЦК України порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, встановлюється законом.

Законом України «Про порядок відшкодування шкоди завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» в редакції на час виникнення спірних правовідносин передбачено відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Факт спричинення позивачу моральної шкоди не потребує доказування, оскільки згідно з п.2 ч.2 ст.23 ЦК України моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 23 ЦК України суд враховує характер правопорушення, глибину душевних страждань позивача, а також вимоги розумності і справедливості та вважає достатнім відшкодування моральної шкоди.

При цьому, суд 1 інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо необхідності відшкодування моральної шкоди саме шляхом зобов'язання Державної казначейської служби України списати у безспірному порядку з відповідного казначейського рахунку Державного бюджету України на користь позивача грошові кошти у сумі 50 000,00 гривень на відшкодування моральної шкоди, завданої йому незаконними діями органів дізнання та досудового слідства.

Зазначений порядок і спосіб відшкодування саме державою й незалежно від вини посадових і службових осіб органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, відповідає вищевказаним вимогам Цивільного кодексу України, п.1 ч.1 ст. 48 Бюджетного кодексу України, п. 35.1 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 р. N 845, п. 5 ст. 3 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого Указом Президента України від 13 квітня 2011 року N 460/2011.

Визначаючи розмір моральної шкоди у сумі 50000 грн., право на відшкодування якої гарантоване Конституцією України та Законом, суд 1 інстанції виходив із конкретних обставин справи й обстановки, яка склалася у суспільстві та керувався положеннями Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду». Так, відповідно до ст. 1 Закону, підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок його незаконного засудження, незаконного притягнення, як обвинуваченого, а згідно із вимогами ст. 3 цього ж Закону, громадянинові відшкодовується моральна шкода. Згідно із вимогами ст. ст. 2, 4 Закону право на відшкодування шкоди у порядку та у розмірах, визначених цим Законом, виникає у випадку закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення; відшкодування моральної шкоди проводиться у разі, коли незаконні дії органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визначаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Розмір моральної шкоди, визначений судом, не протирічить положеннями ст. 13 вищевказаного Закону, який визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством і провадиться, виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом. Таким чином, розмір відшкодування моральної шкоди визначається з урахуванням мінімальної заробітної прати, яка у зазначений у справі період відповідно до ЗУ «Про Державний бюджет України на 2014 рік» становила 1218 грн. і відповідно моральна шкода, яка підлягала стягненню становила розмір не менше 6090,00 грн. (5 місяці х 1218 грн. ). Однак, враховуючи конкретні обставини справи, та виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості, керуючись п. 9 Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 року, який узагальнив розгляд судами справ цієї категорії у межах держави, відповідно до якого розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд визначає незалежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо), та з урахуванням інших обставин, зокрема тяжкості вимушених змін у життєвих стосунках, ступеню зниження престижу і ділової репутації позивача, та приймаючи до уваги, що положення ст. 13 зазначеного Закону, не обмежують розмір моральної шкоди, а лише визначають її мінімум, суд 1 інстанції визначив розмір моральної шкоди в сумі 50000 грн.

З висновками суду 1 інстанції колегія суддів погоджується, оскільки вони зроблені судом без порушення норм матеріального та процесуального права, а оскаржуване рішення, є обґрунтованим й відповідає вимогам закону.

Доводи апеляційної скарги Прокуратури Дніпропетровської області, Державної казначейської служби України, до якої приєдналося Дніпропетровське міське управління ГУМВС України в Дніпропетровській області щодо не надання позивачем суду доказів в підтвердження спричиненої йому моральної шкоди, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки вони суперечать закону, бо факт спричинення позивачу моральної шкоди не потребує доказування, оскільки виходячи з положень п. 2 ч. 2 ст. 23 ЦК України, моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.

Доводи апеляційній скарзі Прокуратури Дніпропетровської області про те, що відповідно до положень Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" моральна шкода визначається виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом, тому позивач має право на відшкодування моральної шкоди в розмірі 6 163 грн. 08 коп., є необґрунтованими та не можуть бути прийняті до уваги, оскільки такі твердження суперечать вимогам закону та матеріалам справи.

Вирішуючи питання щодо визначення розміру моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню позивачу державою, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про часткове задоволення цих вимог, як і правильно визначив розмір моральної шкоди в 50 000 грн., виходячи з дійсних обставин справи та наслідків, що наступили. Зазначений розмір моральної шкоди не суперечить положення ст. 13 зазначеного Закону, якою не обмежується розмір моральної шкоди, а лише визначається її мінімум - не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Інші доводи, приведені в апеляційній скарзі зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду 1 інстанції, яким у досить повному обсязі з'ясовані права та обов'язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені і їм дана належна оцінка, а відповідно до ст. 212 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Порушень норм матеріального та процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування чи зміни рішення - не встановлено, тому апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду відповідає вимогам ст. 213, 214 ЦПК України, і його слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 307,308 ЦПК України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційні скарги Головного управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області, до якої приєдналося Дніпропетровське міське управління ГУМВС України в Дніпропетровській області та Прокуратури Дніпропетровської області - відхилити.

Рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 22 грудня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді: