Рішення № 42871520, 24.02.2015, Царичанський районний суд Дніпропетровської області

24.02.2015

УКРАЇНА

Справа № 196/1377/14-ц

№ провадження 2/196/26/2015

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2015 року смт. Царичанка Дніпропетровської області

Царичанський районний суд Дніпропетровської області в складі головуючого - судді Бойка Ю.О., при секретарі Бережній О.В., за участю позивача ОСОБА_1, його представника - адвоката ОСОБА_2, представника відповідача Полонського Р.С., представника третьої особи Продан Н.М., розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Царичанка Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ по газопостачанню і газифікації "Дніпропетровськгаз", треті особи: Управління праці та соціального захисту населення Царичанської районної державної адміністрації, Державний професійно-технічний навчальний заклад "Царичанський аграрний професійний ліціей" про визнання неправомірними дій по нарахуванню заборгованості та припиненню газопостачання, зобов`язання поновити газопостачання та стягнення завданої моральної шкоди. Врахувавши складність справи, у зв'язку з чим відкладаючи, як виняток, складання повного рішення на строк не більше як п'ять днів з дня закінчення розгляду справи, забезпечивши проголошення вступної і резолютивної частини рішення згідно ст. 209 ч.3 ЦПК України,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Царичанського районного суду Дніпропетровської області з позовною заявою до ПАТ по газопостачанню і газифікації "Дніпропетровськгаз", треті особи: Управління соціального захисту населення Царичанської районної державної адміністрації, Державний професійно-технічний навчальний заклад "Царичанський аграрний професійний ліцей", в якій, уточнивши свої позовні вимоги, просив: визнати неправомірними дії ПАТ "Дніпропетровськгаз" в особі Новомосковського УЕГГ та його Царичанської дільниці по нарахуванню на його розрахунковий рахунок заборгованості за передбачене чинним законодавством пільгове газопостачання при розрахунках за надані послуги з газопостачання та визнати неправомірним припинення газопостачання за мотивами зазначеної вище заборгованості до будинку АДРЕСА_1; зобов"язати ПАТ "Дніпропетровськгаз" безкоштовно для нього поновити газопостачання до належного йому будинку АДРЕСА_1; стягнути з ПАТ "Дніпропетровськгаз" на його користь 5000 грн. на відшкодування моральної шкоди, спричиненої протиправним відключенням до належного йому будинку газопостачання та зволіканням з його поновленням; судові витрати по справі покласти на відповідача.

На обґрунтування своїх вимог позивач вказав, що за договором №3314 від 20.04.2010 року про надання послуг з газопостачання він та його сім"я, як побутові споживачі, користуються газом, що постачається до належного йому будинку АДРЕСА_1. Вказаний договір є переукладеним, фактично за відповідним договором він та його сім"я користувались газом з 1993 року.

Він особисто з вересня 1993 року працює на посаді майстра виробничого навчання в Державному професійно-технічному навчальному закладі "Царичанський аграрний професійний ліцей", його син ОСОБА_5 з серпня 2004 року працює в тому ж навчальному закладі на такій же посаді, його дружина ОСОБА_6 працює вчителем Китайгородської ЗОШ 1-3 ступеня, і у відповідності з ч.4 ст.57 Закону України "Про освіту", Постановою Кабінету Міністрів України від 14.06.2000 року №963 "Про затвердження переліку посад педагогічних та науково-педагогічних працівників" та спільним наказом Міністерства праці та соціальної політики, Міністрерства освіти і науки, Міністерства охорони здоров"я, Міністерства культури і туризму України від 13.09.2006 року №341/651/6191709 "Про порядок забезпечення працівників бюджетних установ безоплатним користуванням житлом з опаленням і освітленням, відповідно до пункту "і" частини першої ст.77 Основ законодавства України про культуру, абзацу першого частини четвертої ст. 57 Закону України "Про освіту" за час роботи на зазначеній вище посаді має право на безоплатне користування газом для опалення житлового приміщення за нормами споживання газу, встановленими постановою КМУ від 1 серпня 1996 року №879 "Про встановлення норм користування житлового-комунальними послугами громадянами, які мають пільги щодо їх оплати".

У відповідності з Порядком надання пільг, компенсації і гарантії працівникам бюджетних установ, військовослужбовцям, особам рядового та начальницького складу, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України №426 від 31.03.2003 року, пільги педагогічним, медичним та фармацевтичним працівникам надаються щомісячно шляхом зменшення плати за користування житлом з опаленням і освітленням. При цьому бюджетні установи ведуть персоніфікований облік працівників, які мають право на пільги та щомісяця мають надавати інформацію про них місцевим Управлінням соціального захисту населення, які є розпорядником коштів, призначених на компенсацію газопостачальній організації коштів за вартість пільгового газопостачання.

Пунктом 14 Постанови КМУ від 28.05.2008 року №530 "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян" було введене обмеження щодо розміру пільг на комунальні послуги, за якою пільги компенсації та гарантії працівникам бюджетних установ надаються за умови, якщо розмір наданих пільг у грошовому еквіваленті разом із середньомісячним сукупним доходом пільговика за попередні 6 місяців не перевищує 900 гривень, але постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.10.2010 року пункт 14 постанови КМ України №530 від 28.05.2008 року визнано нечинним з дня його прийняття, як таким, що суперечить чинному законодавству, рішенням Вищого адміністративного суду України від 18.05.2011 року це рішення Київського апеляційного адміністративного суду залишено без змін.

Крім цього, постановою КМУ від 31.03.2003 року №426 "Про затвердження Порядку надання пільг, компенсацій і гарантій працівникам бюджетних установ" теж встановлювалось обмеження щодо розміру пільг - п.1 Порядку встановлювалось, що пільги на оплату комунальних послуг надаються за умови, якщо розмір наданих пільг у грошовому еквіваленті разом із середньомісячним сукупним доходом пільговика за попередні 6 місяців не перевищував величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу, але рішенням Конституційного суду України від 22.05.2008 року №10-рн/2008 введення податкової соціальної пільги було визнано неконституційним.

Таким чином, вважає, що він у відповідності з чинним законодавством, зокрема ст.57 Закону України "Про освіту", має право на 100% знижки на оплату послуг з газопостачання в межах норм, затверджених зазначеною вище постановою КМ України.

Він щомісяця упродовж 1993-2014 років сплачував плату за користування газом у розмірі перевищення пільгової норми споживання газу, причому в квитанції про сплату завжди зазначалась пільгова норма споживання газу: "ком. послуга - 365 куб.м.", вартість якої мала компенсуватись ПАТ "Дніпропетровськгаз" державою у відповідності з Порядком фінансування місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенції з державного бюджету, затвердженим постановою КМ України 04.03.2002 року №256 та постановою КМ України від 31.03.2003 року №426.

В жовтні 2010 року Царичанським районним судом розглядалася цивільна справа за позовом Царичанського УЕГГ ПАТ "Дніпропетровськгаз" до нього про стягнення заборгованості за спожитий газ, яка виникла, за змістом позову, в зв"язку з невідшкодуванням бюджетом пільгового користування ним газом. Рішенням Царичанського районного суду в цій справі від 20.10.2014 року Царичанському УЕГГ відмовлено в задоволенні позову, але, як з"ясувалося пізніше, заборгованість в сумі 7371 грн. на його розрахунковому рахунку залишилась і з часом збільшувалась, і за даними ПАТ "Дніпропетровськгаз" на 11.09.2014 року становить 25316 грн. 16 коп.

11.09.2014 року працівники Царичанської дільниці Новомосковського УЕГГ ПАТ "Дніпропетровськгаз" без попередження, в порушення п.39 Правил надання населенню послуг з газопостачання, затверджених постановою КМ України від 09.12.1999 року №2246 (з наступними змінами), крадькома, з самовільним без його дозволу проникненням в належне йому житло припинили газопостачання до його будинку АДРЕСА_1 за мотивами заборгованості за користування газом у розмірі 25316 грн. 16 коп. У акті звірення, який йому вручили зазначалось, що сума боргу за споживання газу за даними УЕГГ складає 25316 грн. 16 коп., а за даними абонента заборгованості не має, в графі "причина розбіжності" зазначено:"рішення суду від 20.10.2010 року".

Таким чином, вважає, що відповідач свідомо неправомірно відносить вартість наданих послуг з пільгового газопостачання йому за 2007-2014 роки на його заборгованість, а не на заборгованість держави, та безпідставно і неправомірно за мотивом наявності заборгованості відмовляв в наданні послуг з газопостачання всупереч п.1 Типового договору про надання населенню послуг з газопостачання, затвердженого постановою КМ України від 05.07.2006 року №938 та п.39 Правил надання населенню послуг з газопостачання, затверджених постановою КМ України від 09.12.1999 року №2246 (з наступними змінами).

Позовні вимоги просив задовольнити, посилаючись на приписи ст.ст.3, 15, 118-120 ЦПК України.

В судовому засіданні позивач та його представник уточнені позовні вимоги підтримали у повному обсязі і просили їх задовольнити. ОСОБА_1 пояснив, що 08.10.2014 року відповідачем було поновлено постачання природного газу.

Представник відповідача Полонський Р.С. в судовому засіданні заперечував проти заявлених вимог, посилаючись на наступні обставини.

По-перше, 20.04.2010 року між Позивачем та відповідачем був укладений Договір №3314 «Про надання населенню послуг з газопостачання», на момент укладення якого в п.26 Договору було внесено величину заборгованості в сумі 8466,80 грн. на 01.04.2010 року, також 20.04.2014 року з позивачем було підписано Акт звірки за використаний природний газ на вказану суму. У відповідності до ст. 629, 638 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Тому твердження Позивача про відсутність заборгованості є необгрунтованими.

По-друге, аналіз положень про відшкодування моральної шкоди дає підстави для висновку, що у спорах про захист прав споживачів чинне цивільне законодавство передбачає відшкодування моральної шкоди у тих випадках, якщо шкода завдана майну споживача або завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров"я або смертю. Крім того, звертають увагу суду на той факт, що заява про захист прав споживача має повністю відповідати вимогам ст.137 ЦПК України щодо форми й змісту позовної заяви. При недотриманні позивачем зазначених вимог настають наслідки, передбачені ст. 139 ЦПК України. При вирішенні вимог споживачів про відшкодування на підставі ст.24 Закону України "Про захист прав споживачів" моральної шкоди необхідно виходити з роз"яснень, які Пленум Верховного Суду України дав у постанові від 31 березня 1995 року №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди". Ознайомившись зі змістом позовної заяви та доданих до неї документів позивач не знайшов жодного підтверджуючого належного доказу спричинення йому моральної шкоди, з чого позивач виходив вирішуючи, що йому було завдано моральної шкоди, невідомо.

По-третє, 18.08.2014 року відповідачем було направлено на адресу Позивача повідомлення про існуючу заборгованість за використаний природний газ в сумі 22303,63 грн. станом на 15.08.2014 року, яке було вручено 20.08.2014 року, про що свідчить відмітка в рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення.

02.09.2014 року представниками відповідача було проведено відключення домоволодіння позивача від системи газопостачання шляхом перекриття крану на газопроводі з встановленням блокуючого пристрою та пломби під інв. №13924445, про що був складений відповідний акт, копія якого була залишена для відповідача.

04.09.2014 року при проведенні обстеження цілісності встановлених пломби та інвентарної заглушки на крані ввідного газопроводу був встановлений факт самовільного відновлення газопостачання позивачем, про що був складений відповідний акт.

09.09.2014 року відповідачем було здійснено відключення від системи газопостачання домоволодіння позивача шляхом механічного від"єднання газопроводу вводу від системи газопостачання та складено відповідний акт.

З огляду на вищевикладене, відповідач дотримався всіх вимог Постанови та Договору при проведенні відключення від системи газопостачання домоволодіння позивача, відключення здійснювалось шляхом перекриття крану на газопроводі вводі, що підключений до розподільчого газопроводу, з подальшим механічним відключенням, а тому твердження позивача про таємне проникнення до житла є необгрунтованим.

По-четверте, у Позивача встановлено лічильник газу типу «Візар» з показниками на момент укладення договору 6798, дата останньої повірки 19.09.2011 року, тому виключення заборгованості за використаний газ є неможливим, адже облік використаного газу здійснюється виключно за допомогою лічильника газу. Також, 06.10.2014 року між позивачем та відповідачем був підписаний акт звірки за використаний природний газ, яким було підтверджено існування заборгованості за спожитий природний газ в розмірі 10453,87 грн. на показники лічильника газу 15049 м/куб., з яким позивач не погоджується в частині сплати за нього, а не в частині розміру використання газу.

По-п"яте, додає копію постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.02.2013 року, згідно якої адміністративний позов ПАТ «Дніпропетровськгаз» до Царичанського районного відділу освіти райдержадміністрації, Державного професійно-технічного закладу «Царичанський аграрний професійний ліцей» про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії задоволено в повному обсязі.

Звертає увагу на те, що право на пільги та відсутність відшкодувань за надані послуги з газопостачання не дають права споживачеві стверджувати про відсутність заборгованості на особовому рахунку, а лише підтверджують факт несплати коштів за використаний природний газ.

По-шосте, відповідач безкоштовно поновив газопостачання позивачу до відкриття провадження по справі, що засвідчено актом на підключення газопостачання від 08.10.2014 року, а тому з цього приводу відсутній предмет спору.

В зв`язку з вищевикладеним представник відповідача просив відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі.

Представник третьої особи - Управління соціального захисту населення Царичанської районної державної адміністрації Продан Н.М. в судовому засіданні просила покласти вирішення даного питання на розсуд суду.

Представник третьої особи - Державного професійно-технічного навчального закладу "Царичанський аграрний професійний ліцей" в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, причини неявки суду невідомі.

Суд, з`ясувавши правові позиції сторін, перевіривши повноваження представників позивача та відповідача, встановивши наявність для того законних підстав, перевіривши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в частині визнання неправомірним припинення Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Дніпропетровськгаз" газопостачання споживачеві ОСОБА_1 з мотивів заборгованості за передбачене чинним законодавством пільгове газопостачання при розрахунках за надані послуги з газопостачання. В іншій частині позовних вимог слід відмовити. При цьому суд виходить з наступного.

Відповідно до вимог ст.10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін і кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.1 статті 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

В судовому засіданні встановлено, що 20.04.2010 року між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством "Дніпропетровськгаз" був укладений договір № 3314 «Про надання населенню послуг з газопостачання» (а.с. 5-10). На підставі цього договору між сторонами існують відносини з постачання природнього газу для побутового споживання.

Згідно договору виконавець зобов'язався безперервно надавати споживачеві, членам його сім'ї та іншим особам, зареєстрованим у приватному будинку, послуги з постачання природного газу для побутових потреб.

Відповідно до пункту 26 договору від 20.04.2010 року сторонами узгоджено і визначено величину заборгованості станом на 01.04.2010 року в розмірі 8466,80 грн. (а.с.6).

На момент вчинення правочину ОСОБА_1 був учасником правових відносин щодо надання та споживання послуг з газопостачання за адресою: АДРЕСА_1, який з вересня 1993 року і по даний час працює на посаді майстра виробничого навчання в Державному професійно-технічному навчальному закладі "Царичанський аграрний професійний ліцей" (а.с.4).

09.09.2014 року згідно акту на відключення газового обладнання відповідачем було здійснено відключення від системи газопостачання домоволодіння абонента ОСОБА_1 шляхом механічного від"єднання газопроводу вводу від системи газопостачання за мотивами існування заборгованості за споживання природного газу (а.с.62), яку ОСОБА_1 вважає спірною. Поновлення газопостачання відбулося за день до пред'явлення позову до суду.

Встановлено, що 20.10.2010 року рішенням Царичанського районного суду Дніпропетровської області позовні вимоги ВАТ "Дніпропетровськгаз" Царичанське управління по експлуатації газового господарства до ОСОБА_1 про стягнення боргу в розмірі 7371 грн. залишено без задоволення (а.с.14-15).

В подальшому, відповідач до суду про стягнення спірної заборгованості з ОСОБА_1 не звертався, так само як і не позивався до нього про розірвання договору.

В межах даного позовного провадження самостійних зустрічних позовних вимог відповідачем не заявлено.

За викладених обставин суд приходить до висновку, що відповідачем було порушено умови, передбачені пунктом 1 договору щодо безперервного постачання природного газу споживачеві, а тому позов підлягає задоволенню в частині визнання неправомірним припинення Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Дніпропетровськгаз" газопостачання споживачеві ОСОБА_1 з мотивів заборгованості за передбачене чинним законодавством пільгове газопостачання при розрахунках за надані послуги з газопостачання.

Суд прийшов до переконання, що дії відповідача не відповідають вимогам добросовісності, як одній із загальних засад регулювання цивільно- правових відносин в Україні.

Задовольняючи частково позов ОСОБА_1, суд виходив з того, що до предмета позову не входить вимога про визнання за позивачем оспорюваного відповідачем суб'єктивного права щодо безоплатного споживання природного газу у певних обсягах та визначений перід часу, а згідно приписів частини першої статті 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог.

Враховуючи приписи ст. 4 ЦПК України про те, що суд, здійснюючи правосуддя, захищає права та інтнереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України, за викладених вище обставин, суд не переконався у можливості, необхідності та доцільності задоволення позовної вимоги про визнання неправомірними дії відповідача по нарахуванню на його розрахунковий рахунок заборгованості за передбачене чинним законодавством пільгове газопостачання при розрахунках за надані послуги з газопостачання.

Суд також приходить до висновку, що слід відмовити позивачеві в задоволенні вимоги про зобов'язання ПАТ "Дніпропетровськгаз" безкоштовно для нього поновити газопостачання до належного йому будинку АДРЕСА_1 так як газопостачання до вказаного будинку було поновлено за день до пред'явлення позову відповідачем за власний рахунок.

Відмовляючи в задоволенні вимоги про стягнення моральної шкоди суд виходить з того, що в позовній заяві не йдеться про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону, як це передбачено приписами ст.ст. 5, 22 Закону України "Прпо захист прав споживачів", а також відсутні посилання на існуванння підстав, передбачених ст. 23 ЦК України.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат між сторонами у справі про захист прав споживача, враховуючи часткове задоволення позову, в тому числі добровільного задоволення відповідачем частини позовних вимог до пред'явлення такого позову, та відповідно до ст.ст. 88,89 ЦПК України суд приходить до висновку про необхідність стягнення з відповідача в дохід держави 243,60 судового збору.

Вирішуючи питання про відшкодування витрат на правову допомогу в сумі 1470 грн., суд прийшов до висновку, що вказані витрати документально не підтверджені, а надані суду приходний касовий ордер від 15.01.2015 року (а.с.96) та акт про фактичне надання юридичних послуг адвокатом ОСОБА_2 (а.с.97) не є належними доказами, так як документальним підтвердженням у такому випадку виступають дані, внесені до Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, форму та порядок ведення якої затверджено Наказом Міністерства доходів і зборів від 16.09.2013 року №481, і стосується, в тому числі, діяльності приватних адвокатів. За таких обставин клопотання про відшкодування витрат на правову допомогу не підягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 10, 11, 60, 61, 88, 208, 209 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати неправомірним припинення Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Дніпропетровськгаз" газопостачання споживачеві ОСОБА_1 з мотивів заборгованості за передбачене чинним законодавством пільгове газопостачання при розрахунках за надані послуги з газопостачання.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ПАТ "Дніпропетровькгаз" (і.к. за ЄДРПОУ -24608002) в дохід держави 243,60 грн. судового збору.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Царичанський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційна скарга не була подана. В разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи судом апеляційної інстанції.

З повним рішенням можливо ознайомитися 24 лютого 2015 року.

Суддя Царичанського районного суду Ю.О. БОЙКО