Рішення № 42870891, 17.02.2015, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

17.02.2015 Єдиний унікальний номер 205/4342/14-ц

2/205/429/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2015 року м. Дніпропетровськ

Ленінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Мовчан Д.В. при секретарі Волкобоєвої А.О.

за участю: представник позивача - Пилипчук С.В., відповідач - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_4, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

Представник Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідно до укладеного Кредитного договору № 2008-ПМ-23 від 27.03.2008 року (далі - Кредитний договір) Публічне акціонерне товариство Комерційний Банк «Приватбанк» надав ОСОБА_4 (далі - Відповідач-1) кредит в сумі 250 000 (двісті п'ятдесят тисяч) доларів США 00 центів зі сплатою 17% річних за користування кредитом з кінцевим терміном повернення 27.03.2023 року.

В якості забезпечення зобов'язань позичальника за Кредитним договором від 27.03.2008 року, між позивачем та ОСОБА_2 (далі - Відповідач -2) було укладено Договір поруки № 2008-ПМ-23 (далі - Договір поруки), відповідно до умов якого, Відповідач -2 прийняв на себе зобов'язання відповідати за повне та своєчасне виконання Відповідачем -1 всіх боргових зобов'язань перед позивачем за Кредитним договором за № 2008-ПМ-23 від 27.03.2008 року.

Позивач в позовній заяві зазначає, що банк свої зобов'язання виконав в повному обсязі, а за відповідачами, як солідарними боржниками, у зв'язку з невиконанням зобов'язань за Кредитним договором, перед Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк», станом на 28.04.2014 року утворилась заборгованість у розмірі 623 346 (шістсот двадцять три тисячі триста сорок шість) доларів США 92 центів, яка складається із наступного: заборгованості за кредитом - 220 649 (двісті двадцять тисяч шістсот сорок дев'ять) доларів США 24 центів, заборгованості по процентам за користування кредитом - 263 185 (двісті шістдесят три тисячі сто вісімдесят п'ять) доларів США 21 центів, пені за несвоєчасність виконання зобов'язання за договором - 139 512 (сто тридцять дев'ять тисяч п'ятсот дванадцять) доларів США 47 центів.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав і просив їх задовольнити, в обґрунтування позовних вимог посилався на обставини, викладені в позовній заяві.

Відповідач - 1 - ОСОБА_4, у судове засідання не з'явилася, про день та час розгляду справи повідомлялася належним чином, про причини неявки в судове засідання не повідомила, ніяких письмових заяв чи клопотань до суду не надходило.

Відповідач - 2 - ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, зазначивши, що особисто він ніяких договорів поруки не підписував, до банку із цього приводу не звертався та своїх документів не надавав, у зв'язку із чим просив відмовити у задоволені позову про стягнення заборгованості з нього, як поручителя.

Суд, заслухавши представника позивача та відповідача-2, з'ясувавши обставини справи, та перевіривши їх доказами, доходить висновку, що позов підлягає частковому задоволенню по наступних підставах.

Так, судом встановлені такі обставини справи, та визначені відповідно до них виниклі правовідносини.

Судом встановлено, що 27.03.2008 року між Публічним акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк» та ОСОБА_4 був укладений Кредитний договір № 2008-ПМ-23, відповідно до умов якого позивач надав відповідачу-1 кредит в розмірі 250 000 (двісті п'ятдесят тисяч) доларів США 00 центів зі сплатою відсотків у розмірі 17% річних за користування кредитом на строк до 27.03.2023 року (а.с.11-13).

Матеріалами даної цивільної справи підтверджено, а сторонами визнана та обставина, що позивач в повному обсязі виконав свої зобов'язання за вказаним Кредитним договором та надав ОСОБА_4 грошові кошти в сумі 250 000 (двісті п'ятдесят тисяч) доларів США 00 центів.

Згідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

У відповідності до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

У відповідності до ч.2 ст. 615 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

У відповідності до ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до вимог ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути заборгованість частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 цього Кодексу.

Матеріалами даної цивільної справи підтверджено, що у свою чергу позичальник ОСОБА_4 порушила умови укладеного договору, в частині своєчасного погашення платежів передбачених умовами кредитного договору, у зв'язку з чим станом на 28.04.2014 року утворилась заборгованість у розмірі 623 346 (шістсот двадцять три тисячі триста сорок шість) доларів США 92 центів, яка складається із наступного: заборгованості за кредитом - 220 649 (двісті двадцять тисяч шістсот сорок дев'ять) доларів США 24 центів, заборгованості по процентам за користування кредитом - 263 185 (двісті шістдесят три тисячі сто вісімдесят п'ять) доларів США 21 центів, пені за несвоєчасність виконання зобов'язання за договором - 139 512 (сто тридцять дев'ять тисяч п'ятсот дванадцять) доларів США 47 центів (а.с.14-15).

Таким чином, оскільки відповідачем-1 ОСОБА_4 були порушені умови погашення заборгованості, позивач обґрунтовано поставив питання про дострокове погашення заборгованості за кредитним договором на підставі зазначеного кредитного договору і така вимога ґрунтується на нормах законодавства.

Разом з цим, суд не знаходить підстав для задоволення позову в частині стягнення у солідарному порядку із ОСОБА_2, як поручителя за вказаним кредитним договором, заборгованості у загальному розмірі 623 346 (шістсот двадцять три тисячі триста сорок шість) доларів США 92 центів та судовий збір з огляду на нижченаведене.

Так, в обґрунтування своїх позовних вимог до ОСОБА_2, позивач посилався на ту обставину, що в забезпечення виконання зобов'язання за Кредитним договором № 2008-ПМ-23 від 27.03.2008 року, між банком та відповідачем -2, 27.03.2008 року був укладений Договір поруки № 2008-ПМ-23, відповідно до умов якого поручитель зобов'язався перед банком відповідати за виконання позичальником усіх її зобов'язань перед кредитором в повному обсязі, що виникли з Кредитного договору, як існуючих в теперішній час, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому (а.с.16).

Відповідно до ст. 553 ЦПК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання та порушення ним свого обов'язку. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники та поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (ч.ч.1 та 2 ст. 554 ЦПК України).

Разом з цим, заперечуючи проти позову, відповідач-2 ОСОБА_2 посилався на те, що договір поруки він не підписував, він є нікчемним, а тому такий договір не може бути підставою для покладення на нього юридичної відповідальності за невиконання позичальником умов кредитного договору.

Відповідно до ч.4 ст. 10 ЦПК України суд має сприяти всебічному і повному з'ясуванню обставин справи, сприяти здійсненню особами, які беруть участь у справі, в реалізації їх прав. Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією (ст. 129 Конституції України).

Суд, на виконання означених вимог закону та зважаючи на те, що перевірка достовірності підпису в оригіналі договору поруки № 2008-ПМ-23 від 27.03.2008 року, укладеного між ПАТ Комерційний банк «Приватбанк» та ОСОБА_2 можлива лише шляхом вирішення питань, які потребують спеціальних знань в області почеркознавства, суд своєю ухвалою задовольнив клопотання відповідача-2 про призначення судово-почеркознавчої експертизи, на вирішення якої було поставлене питання : Чи виконаний підпис в договорі поруки № 2008-ПМ-23 від 27.03.2008 року ОСОБА_2 чи іншою особою? Проведення такої експертизи було доручено експертам Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз.

Проте справа разом із додатками до неї повернулась до суду першої інстанції без висновку експертизи, оскільки на неодноразові клопотання судових експертів, стосовно надання для проведення судово-почеркознавчої експертизи оригіналу договору поруки № 2008-ПМ-23, від 27.03.2008, укладення та підписання якого заперечував відповідач-2 про надходження яких судом першої інстанції доводилося до відома банку та, копії яких направлялися судом банку, суду та судовим експертам (оригінал вказаного договору поруки так надано і не було, в зв'язку з чим матеріали справи були повернуті експертною установою до суду без надання висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 146 ЦПК України, у разі ухилення особи, яка бере участь у справі, від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з'ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

Керуючись принципом диспозитивності цивільного процесу, положення ст. 146 ЦПК України, які роз'яснювались сторонам при призначенні експертизи, та враховуючи те, що оригінал вказаного договору поруки, підписання та укладення якого заперечує відповідач-2, не було представлено банком як судовому експерту за їхнім клопотаннями так і суду, то суд визнає факт не підписання відповідачем-2 ОСОБА_2 договору поруки № 2008-ПМ-23 від 27.03.2008 року із ПАТ Комерційний банк «Приватбанк».

Посилання представника позивача на фотокопію такого договору поруки, суд не бере до уваги, оскільки фотокопія документу не є належним та допустимим доказом по справі, стороною відповідача-2 означена обставина не визнавалась. Обставина наявності договірних правовідносин може підтверджуватися тільки оригіналом документу, який є відповідним письмовим доказом, і який повинен бути безпосередньо досліджений судом.

Частиною 3 ст. 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Відповідно до вимог ч. ч. 1, 4 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Зі змісту ст. 638 ЦК України, вбачається, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно із ч. 1 ст. 208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти: правочини між юридичними особами; правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами), що встановлено ч.2 ст.207 ЦК України.

Статтею 547 ЦК України, передбачена обов'язкова письмова форма правочину щодо забезпечення виконання зобов'язання. В зазначеній статті також говориться, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Зі змісту п. 8 Постанови Пленуму ВСУ № 9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» вбачається, що не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено. Зокрема, не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо).

Таким чином, суд доходить висновку, що між ОСОБА_2 та Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк», договір поруки не укладався, у таких сторін по справі не виникло будь-яких прав та обов'язків стосовно один одного, отже відсутні правові підстави для стягнення на користь позивача із ОСОБА_2, як поручителя, заборгованості за Кредитним договором № 2008-ПМ-23 від 27.03.2008 року у загальному розмірі 623 346 (шістсот двадцять три тисячі триста сорок шість) доларів США 92 центів та судовий збір у розмірі 3 654 грн. 00 коп.

Пунктом 12 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» № 5 від 30.03.2012 року роз'яснено, що у разі якщо кредит правомірно наданий в іноземній валюті та кредитодавець (позивач) просить стягнути кошти в іноземній валюті, суд у резолютивній частині рішення зазначає про стягнення таких коштів саме в іноземній валюті, що відповідає вимогам частини третьої статті 533 Цивільного Кодексу України. Разом із тим як за пред'явлення позову, так і при його вирішенні судом, ціна якого визначається в іноземній валюті, судовий збір сплачується позивачем або стягується судом у гривнях із урахуванням офіційного курсу гривні до іноземної валюти, встановленого Національним банком України на день сплати. Разом із тим як за пред'явлення позову, так і при його вирішенні судом, ціна якого визначається в іноземній валюті, судовий збір сплачується позивачем або стягується судом у гривнях із урахуванням офіційного курсу гривні до іноземної валюти, встановленого Національним банком України на день сплати.

Відповідно до приписів ч.2 ст. 533 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно - правовим актом.

З огляду на вищенаведене, аналізуючи здобуті у справі докази, суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача в частині стягнення заборгованості за кредитним договором із відповідача-1 за своєю правовою природою законні, обґрунтовані і підлягають задоволенню, у зв'язку з чим, із ОСОБА_4 підлягає стягненню заборгованість за Кредитним договором № 2008-ПМ-23 від 27.03.2008 року у розмірі 623 346 (шістсот двадцять три тисячі триста сорок шість) доларів США 92 центів, яка складається із наступного: заборгованості за кредитом - 220 649 (двісті двадцять тисяч шістсот сорок дев'ять) доларів США 24 центів, заборгованості по процентам за користування кредитом - 263 185 (двісті шістдесят три тисячі сто вісімдесят п'ять) доларів США 21 центів, пені за несвоєчасність виконання зобов'язання за договором - 139 512 (сто тридцять дев'ять тисяч п'ятсот дванадцять) доларів США 47 центів. В решті позовних вимог, зокрема щодо стягнення вказаної заборгованості у солідарному порядку із ОСОБА_2 необхідно відмовити з огляду на їх недоведеність.

Також на підставі ст. 88 ЦПК України з відповідача ОСОБА_4 слід стягнути на користь позивача судові витрати, що були ним понесені, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме: судового збору у розмірі 3 654 (три тисячі шістсот п'ятдесят чотири) грн. 00 коп.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 206, 207, 208, 526, 546, 547, 554, 615, 625, 638, 1054 ЦК України, ст.ст. 2, 10, 11, 57-60, 88, 209, 212-215, 224-226 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_4, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_4 (і.п.н. НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» (код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором № 2008-ПМ-23 від 27.03.2008 року у загальному розмірі 623 346 (шістсот двадцять три тисячі триста сорок шість) доларів США 92 центи, яка станом на 28.08.2014 року складається із заборгованості по тілу кредиту в розмірі 220 649, 24 доларів США, заборгованості по відсотках за користування кредитом у розмірі 263 185, 21 долари США, пені за прострочення виконання договірного зобов'язання у розмірі 139 512, 47 доларів США.

3. В задоволені решти позовних вимог - відмовити.

4. Стягнути з ОСОБА_4 (і.п.н. НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» (код ЄДРПОУ 14360570) пропорційно до розміру задоволених позовних вимог понесені та документально підтверджені судові витрати по справі у вигляді судового збору в розмірі 3 654 (три тисячі шістсот п'ятдесят чотири) грн. 00 коп.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Ленінський районний суд міста Дніпропетровська, шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: Д.В. Мовчан