Постанова № 42863863, 24.02.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" лютого 2015 р. Справа№ 925/1498/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коршун Н.М.

суддів: Дикунської С.Я.

Ропій Л.М.

за участю представників:

Від позивача: представники Гричина В.В., Петренко Д.О. - за довіреностями.

Від відповідача: представник Кучеренко С.П. - за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтера Ацтека Мілінг Україна"

на рішення Господарського суду Черкаської області від 01.12.2014 року

у справі № 925/1498/14 (суддя Чевгуз О.В.)

за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою

відповідальністю імені Щорса

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтера Ацтека

Мілінг Україна"

про стягнення 136 953,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2014 року Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю імені Щорса звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтера Ацтека Мілінг Україна" про стягнення 136 953,00 грн., з яких 98 431,50 грн. пені, 24 570,00 грн. коп. інфляційних втрат, 13 952,05 грн. 3 % річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем зобов'язання за укладеним між ними Договором поставки №52 від 06.03.2014 року, яке полягає у несплаті продукції згідно з умовами договору на суму 1 750 000,00 грн.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 01.12.2014 року у справі № 925/1498/14 позов задоволено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що позивачем було надіслано йому лист, в якому останній повідомив, що договір відносно поставки зерна кукурудзи виконано не буде, що стало підставою для відмови від перерахування коштів позивачу.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 06.03.2014 року між Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю імені Щорса (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Альтера Ацтека Мілінг Україна" (покупець) було укладено договір поставки №52, за умовами якого продавець зобов'язався продати (передати у власність) покупцю, а покупець - купити (прийняти й оплатити) зерно кукурудзи українського походження врожаю 2013 року на умовах, передбачених даним договором.

Відповідно до п. 1.3 договору загальна кількість продукції, яка буде придбана покупцем, на момент укладання цього договору сторонами визначена в кількості 5000 тон +/- 5%. При цьому, в процесі виконання цього договору, сторонами за їх згодою, може бути збільшено кількість продукції, яка буде придбана покупцем, про що буде укладена відповідна додаткова угода до цього договору.

У п.2.1 договору сторони передбачили, що на момент укладання даного договору ціна на продукцію визначається сторонами попередньо та встановлюється в розмірі 1750 грн. за 1 тону, з урахуванням ПДВ. В ціну продукції входить її вирощування, збирання, зберігання, знераження та навантаження на транспортний засіб покупця.

Згідно п. 2.2 договору загальна сума договору на момент його укладання складає 8 750 000 грн. з урахуванням ПДВ. Остаточна сума договору буде визначена після отримання продукції покупцем, виходячи з його фактичної кількості.

Пунктами 2.3, 2.4 договору сторони узгодили, що покупцем здійснюється оплата вартості продукції, згідно попередньої ціни одиниці продукції, шляхом перерахування на банківський рахунок продавця рівними частинами, починаючи з 06.03.2014 року по 15.05.2014 року. Кінцевий розрахунок здійснюється у дводенний термін з дня отримання покупцем всієї кількості продукції, визначеної цим договором.

Відповідно до п. 5.1 договору поставка продукції здійснюється шляхом завантаження продукції силами та засобами продавця на транспортні засоби покупця на складі продавця.

Як передбачено ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Дана норма кореспондується з положеннями ст. 526 ЦК України.

В силу ст. 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

За приписами ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч.1 ст.662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Статтею 663 ЦК України передбачено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріали справи свідчать про те, що на виконання умов договору відповідач здійснив попередню оплату на загальну суму 7 000 000,00 грн., що підтверджується відповідними платіжними дорученнями та Актом звірки розрахунків від 17.06.2014 року (Том І, а.с. 18).

Встановлено, що позивач звернувся до відповідача з листом №95 від 11.04.2014 року, в якому зазначав, що по проведених проплатах на загальну суму 7 000 000,00 грн. по ціні 1750 грн. за 1 тону, з урахуванням ПДВ, буде відвантажено позивачеві товар в кількості 4000 тон зерна кукурудзи та просив позивача не перераховувати кошти за умовами укладеного договору.

Як свідчать матеріали справи, позивач на виконання умов договору здійснив поставку продукції в кількості 4000 тон зерна кукурудзи на загальну суму 7 000 000,00 грн., що підтверджується відповідними видатковими накладними (Том І, а.с. 62-73).

Окрім цього, Господарським судом Черкаської області в рішенні від 01.09.2014 року по справі №925/1239/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтера Ацтека Мілінг Україна" до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю імені Щорса про стягнення 1 023 852,00 грн., з яких: 800 000,00 грн. - збитки, 175 000,00 грн. - штраф, 48 852,00 грн. - витрати на транспортні послуги, яким у позові відмовлено та яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.10.2014 року, та постановою Вищого господарського суду України від 20.11.2014 року, було встановлено, що Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю імені Щорса припинило виконання свого обов'язку з поставки продукції у зв'язку з невиконанням зобов'язання з оплати Товариством з обмеженою відповідальністю "Альтера Ацтека Мілінг Україна" і відсутністю у зв'язку з цим факту порушення відповідачем свого договірного зобов'язання.

У постанові Вищого господарського суду України від 20.11.2014 року по справі №925/1239/14 зазначено, що судом першої інстанції правильно встановлено, а апеляційним господарським судом підтверджено, що матеріали справи не містять належних доказів в підтвердження факту здійснення позивачем попередньої оплати 1000 тон продукції в сумі 175 000,00 грн. в строк до 15.05.2014 року.

Тому, суди попередніх судових інстанцій дійшли вірного висновку про те, що саме позивач (Товариство з обмеженою відповідальністю "Альтера Ацтека Мілінг Україна") порушив умови укладеного договору, оскільки не перерахував в строк до 15.05.2014 року грошові кошти в сумі 1 750 000,00 грн., чим позбавив можливості відповідача (сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю ім. Щорса) виконати свої зобов'язання за договором щодо поставки продукції.

За приписами ч. 3 ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Отже, не заслуговують на увагу доводи апелянта про те, що позивачем було надіслано йому лист, в якому останній повідомив, що договір відносно поставки зерна кукурудзи виконано не буде, що стало підставою для відмови від перерахування коштів позивачу, оскільки, як встановлено при розгляді справи №925/1239/14, саме Товариство з обмеженою відповідальністю "Альтера Ацтека Мілінг Україна" порушило умови договору не перерахувавши в строк до 15.05.2014 року грошові кошти в сумі 1 750 000,00 грн., чим позбавило можливості Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю ім. Щорса виконати свої зобов'язання за договором щодо поставки продукції.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За приписами ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем нараховано відповідачу 24 570,00 грн. коп. інфляційних втрат, 13 952,05 грн. 3 % річних..

Перевіривши правильність нарахування 24 570,00 грн. коп. інфляційних втрат, 13 952,05 грн. 3 % річних., судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що, вказані позовні вимоги підлягають задоволенню.

За приписами ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

У пунктах 6.1., 6.3. сторонами передбачено, що у разі порушення своїх зобов'язань за даним договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором і чинним законодавством України. Порушенням зобов'язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених даним договором та змістом зобов'язання. У разі порушення покупцем строку оплати продукції, він зобов'язаний буде сплатити продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

Позивачем нараховано відповідачу 98 431,50 грн. пені.

Перевіривши розмір пені за допомогою системи «ЛІГА: ЕЛІТ», судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що, вказані позовні вимоги підлягають задоволенню.

За таких обставин судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 136 953,00 грн., є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 2 ст. 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Апелянтом належними та допустимими доказами не спростовані встановлені вище обставини.

Враховуючи зазначене вище, судова колегія вважає, що місцевим господарським судом повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи та надано їм належну правову оцінку, рішення місцевого господарського суду відповідає чинному законодавству та матеріалам справи; колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтера Ацтека Мілінг Україна" на рішення Господарського суду м Черкаської області від 01.12.2014 року залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 01.12.2014 року у справі № 925/1498/14 - без змін.

3. Матеріали справи № 925/1498/14 повернути до Господарського суду Черкаської області.

Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Н.М. Коршун

Судді С.Я. Дикунська

Л.М. Ропій