Ухвала суду № 42863513, 19.02.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2015 р. Справа № 876/911/15

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Глушка І.В.

суддів: Большакової О.О., Коваля Р.Й.,

за участю секретаря судового засідання: Малетич М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 05.12.2014 р. по справі за позовом Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області до Головного управління юстиції у Львівській області, Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області про визнання протиправними дій і скасування постанови,-

встановив:

01.10.2014 року позивач - Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області звернулось до суду із позовом до відповідачів - Головного управління юстиції у Львівській області, Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області з вимогами:

- визнати неправомірними дії головного управління юстиції у Львівській області, щодо нездійснення керівництва управлінням державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області та координування і контролю за їх діяльністю;

- визнати дії державного виконавця протиправними при винесенні постанови від 12.09.2014 року ВП 43869653 про накладення штрафу в розмірі 1020,00 грн.

- скасувати постанову державного виконавця від 12.09.2014 року про накладення штрафу в розмірі 1020,00 грн.

В обґрунтування вимог позовної заяви позивач зазначає, що постанова про накладення штрафу за невиконання рішення суду є незаконною, оскільки державним виконавцем надано стислі строки для добровільного виконання рішення суду. Позивач у зв'язку із поважністю причин пропуску строку на добровільне виконання рішення суду просив державного виконавця встановити новий строк для добровільного виконання, однак державним виконавцем 12.09.2014 року винесено спірну постанову. Звертає увагу, що державним виконавцем не з'ясовано за місцем знаходження боржника чи виконано судове рішення.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 02.10.2014 року позовну заяву Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області в частині позовних вимог про визнання дій державного виконавця протиправними при винесенні постанови від 12.09.2014 року ВП 43869653 про накладення штрафу в розмірі 1020,00 грн. та скасування постанови державного виконавця від 12.09.2014 року про накладення штрафу в розмірі 1020,00 грн. - повернуто позивачу.

В частині вимоги про визнання неправомірними дій головного управління юстиції у Львівській області, щодо нездійснення керівництва управлінням державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області та координування і контролю за їх діяльністю - провадження у справі відкрито.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 05.12.2014 р. у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції зокрема виходив з того, що у матеріалах справи відсутні і позивачем не надано доказів того, що саме відповідачем, Головним управлінням юстиції у Львівській області порушено права позивача і в чому таке порушення полягало, як і не надано жодних доказів звернення позивача до відповідача, які відповідачем не розглянуто тощо.

Не погодившись з прийнятою постановою, Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області оскаржило її в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з помилковим застосуванням норм матеріального права, порушенням норм процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що у задоволенні апеляційної скарги апелянта слід відмовити з наступних підстав.

Так, колегією суддів встановлено, матеріалами справи підтверджено, що постановою державного виконавця від 04.07.2014 року ВП №43869653 (а.с.10) відкрито виконавче провадження по виконанню виконавчого листа № 2а-1642/11, 2-а/1328/5877/11 виданого 25.06.2014 Шевченківським районним судом м. Львова про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області провести перерахунок і виплату пенсії ОСОБА_1 за період з 12 березня 2011 року по 19 листопада 2011 року відповідно до вимог ч. 3 ст. 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та на підставі Постанов Кабінету Міністрів України № 1294 від 07.11.2007 p., № 969 від 18.10.2010 року і наказів Міністра Оборони України № 377 від 28.07.2008 року, № 50 від 28.01.2011 року.

Постановою державного виконавця від 12.09.2014 року ВП №43869653 (а.с.16) на позивача за невиконання рішення суду накладено штраф в розмірі 1020 грн.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, колегія суддів виходить з наступного.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Юрисдикція адміністративних судів відповідно до ч. 1 ст. 17 КАС України поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Відповідно до ч.1 ст.181 КАС України, учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Частиною 3 цієї ж статті визначено, що відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби.

Органами державної виконавчої служби, згідно зі статтею 3 Закону України "Про державну виконавчу службу" від 24.03.1998 р. № 202/98-ВР, є:

Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, до складу якого входить відділ примусового виконання рішень;

управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, до складу яких входять відділи примусового виконання рішень;

районні, районні у містах, міські (міст обласного значення), міськрайонні відділи державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції.

Відповідно до ч. 1 ст. 138 КАС України, предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Відповідно до ч.1 ст.69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно ч.1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В силу ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Частиною 4 ст.71 КАС України передбачено, що суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов'язку суд витребовує названі документи та матеріали.

В контексті вищенаведених правових норм колегією суддів встановлено, що позивачем заявлено вимогу визнати неправомірними дії Головного управління юстиції у Львівській області щодо нездійснення керівництва управлінням державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області та координування і контролю за їх діяльністю, проте позивачем не надано будь-яких доказів того, що саме відповідачем вчинена неправомірна дія стосовно позивача.

Позивачем не доведено, в чому полягають неправомірні дії відповідача, з посиланням на належні та допустимі докази, які б стосувались предмету доказування.

У матеріалах справи відсутні і позивачем не надано письмових доказів того, що саме Головним управлінням юстиції у Львівській області порушено права та інтереси позивача, і в чому таке порушення полягало, як і не надано жодних доказів звернення позивача до відповідача, які відповідачем не розглянуто тощо.

Відтак, суд першої інстанції прийшов до вірного переконання про безпідставність та необґрунтованість позовних вимог, які не підлягають до задоволення.

Відповідно до частини першої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Суд першої інстанції виконав вказані вимоги процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин вірно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення законного рішення, яке не підлягає до скасування.

Керуючись ч.3 ст.160, ст.ст. 195, 196, 198, ст.200, ст.205, ст.ст. 206, 254 КАС України, суд, -

ухвалив:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 05.12.2014 р. по справі № 813/6736/14 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя І.В. Глушко

Судді О.О. Большакова

Р.Й. Коваль

Ухвала складена в повному обсязі 24.02.2015 року.