Постанова № 42863487, 18.02.2015, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2015 року м. ПолтаваСправа №816/4425/14

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Петрової Л.М.,

за участю:

секретаря судового засідання - Лисака С.В.,

представника позивача - ОСОБА_5,

представника відповідача - Дзюби І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Полтавської митниці Державної фіскальної служби України про визнання протиправними дій, визнання недійсною картку відмови, зобов'язання вчинити дії, стягнення коштів,

В С Т А Н О В И В:

10 листопада 2014 року ОСОБА_3 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Полтавської митниці Державної фіскальної служби України про визнання протиправними дій щодо видачі картки відмови у митному оформленні від 31 жовтня 2014 року №806020001/2014/000052; визнання недійсною картки відмови у митному оформленні від 31 жовтня 2014 року №806020001/2014/000052; зобов'язання діяти у відповідності до вимог чинного законодавства та владних повноважень, провести процедуру митного оформлення відповідного товару "ІВМ р5 9119-595 основний каркас серверу - АSM. NO 41V1672 ЕС.NO G40207, 1 шт. Дата виготовлення: 10 грудня 2007 року, бувший у використанні. Обладнання у неробочому стані, потребує ремонту чи заміни основних його комплектуючих, а елементи частково від'єднані і розібрані, містить пристрої введення та виведення (кабелі дистанційного введення/виведення) RIO - ІВМ р5 9119-595", що надійшов 31 жовтня 2014 року на ім'я ОСОБА_3 у порядку усного декларування на підставі представлених товаросупровідних документів; стягнення коштів у сумі 1260,31 грн, що становлять 20 відсотків ПДВ митних платежів, що сплачені на вимогу відповідача (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 27 січня 2015 року /а.с. 96-97/).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач порушив права та інтереси позивача у сфері публічно-правових відносин через безпідставне коригування митної вартості товару. Позивач не погоджується з висновками митниці, вважає їх необґрунтованими та такими, що порушують вимоги чинного законодавства, оскільки, Полтавська митниця самовільно здійснила зміну виду та назву товару. Зазначає, що на підтвердження заявленої декларантом митної вартості товарів позивачем були надані всі необхідні документи, які підтверджують ціну на товар, що ним ввозилися, відповідно до яких заявником і була визначена митна вартість товару. Однак, митна вартість була визначена відповідачем не за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, а у інший спосіб.

Вважає дії відповідача протиправним, оскільки позивачу відмовлено у проходженні процедури митного оформлення за усним декларуванням з порушенням визначеного законом порядку, без дотримання основних принципів митного регулювання: законності, додержання прав та охоронюваних законом інтересів фізичних та юридичних осіб.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

У своїх письмових запереченнях відповідач зазначав, що митний орган відповідно до положень статей 54, 336, 337 Митного кодексу України здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів та має право упевнитись в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданих для цілей визначення митної вартості.

Зауважував, що незалежно від того, яким чином проводиться декларування (усно або письмово), при цьому повинно застосовуватися законодавство, яке діє на момент проведення митних формальностей. Станом на момент проведення митного оформлення частина 6 статті 374 Митного кодексу України, на порушенні якої митницею наполягає позивач, викладена у редакції Закону України від 10 квітня 2014 року №1201-VІІ "Про внесення змін до Митного кодексу України": товари (крім підакцизних), сумарна фактурна вартість яких не перевищує еквівалент 150 євро, що переміщуються (пересилаються) на митну територію України на адресу одного одержувача в одній депеші від одного відправника у міжнародних поштових відправленнях, на адресу одного одержувача в одному вантажі експрес-перевізника від одного відправника у міжнародних експрес-відправленнях, а також товари (крім підакцизних), сумарна фактурна вартість яких не перевищує еквівалент 150 євро, що переміщуються у несупроводжуваному багажі, підлягають усному декларуванню на підставі товаросупровідних документів та не є об'єктами оподаткування митними платежами.

Оскільки, як зазначає сам позивач та підтверджує дану обставину товаросупровідними документами наданими до митного оформлення, фактурна вартість товару становить 350 доларів США, це відповідно перевищує еквівалент 150 Євро.

Наполягає, що ОСОБА_3, виступаючи у якості декларанта, самостійно подав до митного оформлення митну декларацію від 31 жовтня 2014 року №806020002/2014/100100, визначивши фактурну вартість задекларованого товару у сумі 350 доларів США та його митну вартість із урахуванням витрат на транспортування у розмірі 6 301,53 грн, яка перевищує еквівалент у 150 євро.

Таким чином, відповідач вважає, що правомірність дій Полтавської митниці Міндоходів підтверджується нормативно-правовими актами з питань державної митної справи та наявною судовою практикою та просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступні факти та відповідні до них правовідносини.

Судом встановлено, що 31 жовтня 2014 року декларантом ОСОБА_3 до митного оформлення був заявлений товар "ІВМ р5 9119-595 основний каркас серверу - АSM. NO 41V1672 ЕС.NO G40207, 1 шт. Дата виготовлення: 10 грудня 2007 року, бувший у використанні", ціна товару 350 доларів США за МД №806020001/2014/100100 /а.с. 36-37, 63-64/.

Для підтвердження заявленої митної вартості товару позивачем були надані документи: електронну декларацію №806020001/2014/100100 від 31 жовтня 2014 року, міжнародну автомобільну накладну (CMR), рахунок-фактуру (інвойс) від 01 серпня 2014 року, зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів від 20 липня 2014 року № 183/1407, паспорт громадянина України, висновок СБУ від 24 жовтня 2014 року №18/В-3633, рішення НКРЗІ стосовно внесення радіоелектронного засобу та випромінювального пристрою до реєстру радіоелектронних засобів та випромінювальних пристроїв від 22 жовтня 2014 року, рішення органу сертифікації "Міжнародні стандарти і системи " від 21 жовтня 2014 року №066/7925, технічні характеристики.

Митні формальності щодо здійснення процедур митного оформлення товару: "IBM p5 9119-595 основний каркас серверу - ASM NO 41V1672TC.NO G40207 - 1шт., дата виготовлення 10 грудня 2007 року" розпочато 31 жовтня 2014 року.

За результатами перевірки митної декларації, а також інших документів, наданих відповідно до Митного кодексу України відповідачем відмовлено у митному оформленні товарів з причин порушення вимог статей 257, 266 Митного кодексу України, наказу Міністерства фінансів України від 30 травня 2012 року №651 у частині заповнення графи 44 МД, а саме - не зазначено код документа 5504 та 5503. Також, при проведенні зважування виявлено невідповідність у вазі брутто, а саме зазначено в МД 1587,57 кг, а потрібно 1308 кг відповідно до акту митного огляду, про що складено картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 31 жовтня 2014 року №806020001/2014/00052 /а.с. 30-31, 56-57/.

Однак, позивач не погоджується з діями відповідача та карткою відмови, у зв'язку з чим звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку діям відповідача щодо відмови у митному оформленні, суд виходить з наступного.

Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України від 13 березня 2012 року №4495-VІ, який набув чинності з 01 червня 2012 року, а також положеннями Податкового кодексу України та інших законів України з питань оподаткування.

Відповідно до пункту 24 частини першої статті 4 Митного кодексу України, митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Згідно пункту 1 частини першої статті 336 Митного кодексу України, митний контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами митних органів шляхом перевірки документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу надаються митним органам під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України.

Відповідно до частини першої статті 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Частиною першою статті 257 Митного кодексу України визначено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії.

Щодо позовних вимог про визнання протиправними дій щодо видачі картки відмови у митному оформленні від 31 жовтня 2014 року №806020001/2014/000052; визнання недійсною картки відмови у митному оформленні від 31 жовтня 2014 року №806020001/2014/000052 суд зазначає наступне.

Відповідно до Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа (далі - Порядок), затвердженого наказом Міністерства фінансів України 30 травня 2012 року №631 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 10 серпня 2012 року за №1360/21672, у всіх випадках відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення оформлюється картка відмови за встановленою Порядком формою.

Картка відмови складається за допомогою АСМО у межах строку, відведеного статтею 255 Митного кодексу України для завершення митного оформлення, посадовою особою митного органу, якою прийнято рішення про відмову.

У картці відмови зазначаються причини відмови, наводяться вичерпні роз'яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, а також вказується інформація про порядок оскарження рішення про відмову.

Відповідно до картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №806020001/2014/00052 відповідач повідомив декларанту про відмову у митному оформленні (випуску) товарів з причин: "Порушено вимоги статей 257, 266 Митного кодексу України, наказу Міністерства фінансів України від 30 травня 2012 року №651 у частині заповнення графи 44 МД, а саме - не зазначено код документа 5504 та 5503. Також, при проведенні зважування виявлено невідповідність в вазі брутто, а саме зазначено в МД 1587,57 кг, а потрібно 1308 кг відповідно до акту митного огляду".

У заяві про збільшення позовних вимог позивач як на підставу для визнання протиправними дій та визнання недійсною картки відмови звертає увагу суду, що працівники Полтавської митниці, самовільно змінили вид та назву товару, при цьому навіть не повідомили декларанта про причини відмови в декларуванні та причини зміни коду товару.

Разом з тим, суд не погоджується із зазначеним доводом позивача з огляду на наступне.

Відповідно до Порядку, картка відмови роздруковується у двох примірниках і підписується посадовою особою митного органу, яка прийняла рішення про відмову, а в разі електронного декларування формується тільки як електронний документ. Один примірник оформленої картки відмови на паперовому носії невідкладно вручається (надсилається) Декларанту під його особистий підпис у другому примірнику.

Картка відмови, оформлена як електронний документ, або електронний примірник картки відмови на паперовому носії надсилається Декларанту електронним повідомленням, засвідченим ЕЦП посадової особи митного органу, яка прийняла рішення про відмову.

Для підтвердження отримання електронного примірника картки відмови програмним забезпеченням робочого місця Декларанта в автоматизованому режимі направляється до митного органу відповідне електронне повідомлення із зазначенням дати й часу отримання картки відмови.

Другий примірник картки відмови на паперовому носії, а також копії документів, що були підставою для оформлення цієї картки відмови, залишаються на зберіганні в ПМО.

Досліджена у судовому засіданні картка відмови відповідає вимогам Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа та містить обґрунтування причин відмови у митному декларуванні.

Про отримання ОСОБА_3 картки відмови свідчить залучена позивачем 09 грудня 2014 року до матеріалів справи копія картка відмови /а.с. 56-57/.

Отже, позивач своєчасно та належним чином був повідомлений про причини відмови у митному оформленні МД від 31 жовтня 2014 року №806020002/2014/100100.

Також, твердження позивача, щодо самовільної зміни коду товару Полтавською митницею суд вважає необґрунтованими, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 257 Митного кодексу України - декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється органами доходів і зборів на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться такі відомості, у тому числі у вигляді кодів:

1) заявлений митний режим, тип декларації та відомості про особливості переміщення;

2) відомості про декларанта, уповноважену особу, яка склала декларацію, відправника, одержувача, перевізника товарів і сторони зовнішньоекономічного договору (контракту) або іншого документа, що використовується в міжнародній практиці замість договору (контракту), а в разі якщо зовнішньоекономічний договір (контракт) укладено на підставі посередницького договору, - також про іншу, крім сторони зовнішньоекономічного договору (контракту), сторону такого посередницького договору;

3) відомості про найменування країн відправлення та призначення;

4) відомості про транспортні засоби комерційного призначення, що використовуються для міжнародного перевезення товарів та/або їх перевезення митною територією України під митним контролем, та контейнери;

5) відомості про товари:

а) найменування;

б) звичайний торговельний опис, що дає змогу ідентифікувати та класифікувати товар;

в) торговельна марка та виробник товарів (за наявності у товаросупровідних та комерційних документах);

г) код товару згідно з УКТ ЗЕД;

ґ) найменування країни походження товарів (за наявності);

д) опис упаковки (кількість, вид);

е) кількість у кілограмах (вага брутто та вага нетто) та інших одиницях виміру;

є) фактурна вартість товарів;

ж) митна вартість товарів та метод її визначення;

з) відомості про уповноважені банки декларанта;

и) статистична вартість товарів;

6) відомості про нарахування митних та інших платежів, а також про застосування заходів гарантування їх сплати:

а) ставки митних платежів;

б) застосування пільг зі сплати митних платежів;

в) суми митних платежів;

г) офіційний курс валюти України до іноземної валюти, у якій складені рахунки, на день подання митної декларації;

ґ) спосіб і особливості нарахування та сплати митних платежів;

д) спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати);

7) відомості про зовнішньоекономічний договір (контракт) або інший документ, що використовується в міжнародній практиці замість договору (контракту), та його основні умови;

8) відомості, що підтверджують дотримання встановлених законодавством заборон та обмежень щодо переміщення товарів через митний кордон України;

9) відомості про документи, передбачені частиною третьою статті 335 цього Кодексу;

10) довідковий номер декларації (за бажанням декларанта).

9. Органам доходів і зборів забороняється вимагати внесення до митної декларації інших відомостей, ніж зазначені у цій статті.

Відповідно до частини шостої статті 265 Митного кодексу України, декларування товарів, що належать громадянам, може здійснюватися цими громадянами або іншими громадянами, уповноваженими на це власниками зазначених товарів нотаріально посвідченими дорученнями.

Згідно з інформацією, зазначеною у графі 14 (Декларант) МД від 31 жовтня 2014 року №806020002/2014/100100, декларантом за даною МД є ОСОБА_3

Відповідно до пункту 3.3 Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа /далі - Порядок заповнення МД/, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30 травня 2012 року №651, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 серпня 2012 року за №1372/21684, заповнення граф МД здійснюється декларантом за виключенням граф A, C, D/J, E/J, F, G, I, які заповнюються посадовими особами митних органів.

Також відповідно до пункту 3.6 Порядку заповнення МД, заявлені у МД відомості засвідчуються підписом особи, що її склала, тобто декларантом /в даному випадку МД засвідчена підписом ОСОБА_3/.

Крім того, згідно з пунктом 3.12 Порядку заповнення МД, митним органам не допускається встановлювати порядок заповнення граф МД і визначати особливості заповнення граф МД, відмінні від визначених цим Порядком, а також висувати до Декларантів вимоги щодо внесення до МД інформації, не передбаченої цим Порядком.

Отже, враховуючи вищевикладене, твердження позивача щодо зміни Полтавською митницею коду товару не відповідають обставинам справи та суперечать нормам чинного законодавства.

Відповідно до статті 69 Митного кодексу України - органи доходів і зборів здійснюють контроль правильності класифікації товарів, поданих до митного оформлення, згідно з УКТ ЗЕД.

У разі виявлення під час митного оформлення товарів або після нього порушення правил класифікації товарів орган доходів і зборів має право самостійно класифікувати такі товари.

Отже, відповідно до встановлених норм Митного кодексу України, декларант самостійно визначає код товару, а митний орган лише здійснює контроль правильності визначеного коду товару декларантом. У даному випадку при заповненні електронної митної декларації позивач самостійно визначив код товару за УКТЗЕД 854231900000, митний орган погодився із визначеним кодом декларантом, рішення про визначення коду товару Полтавською митницею не приймалось.

Крім того, відповідно до розділу 2 Порядку заповнення МД "Поміщення товарів у митні режими імпорту, реімпорту, переробки на митній території України, тимчасового ввезення, знищення або руйнування, відмови на користь держави та поміщення іноземних товарів у митні режими митного складу, вільної митної зони, безмитної торгівлі» під час заповнення графи 44 МД, при митному оформленні товарів, що підлягають видам державного контролю, здійснення яких засвідчується відбитками штампів на товаросупровідних (товарно-транспортних) документах, у разі наявності на момент подання МД до митного оформлення на товаросупровідних (товарно-транспортних) документах відбитка штампа, якому присвоєний окремий код згідно з класифікатором документів, у графі зазначаються:

- код документа - код згідно з класифікатором документів відбитка такого штампа;

- відомості про документ - код згідно з класифікатором документів документа, у якому цей відбиток проставлено (якщо подаються декілька документів, на яких проставлений відбиток штампа контролюючого органу, то запис у графі про проведення відповідного контролю проводиться тільки один раз);

- дата документа - дата документа (одного з документів за відповідним кодом), у якому цей відбиток проставлено.

Товар, задекларований ОСОБА_3 за митною декларацією від 31 жовтня 2014 року №806020002/2014/100100, підлягав відповідно до чинного законодавства фітосанітарному та радіологічному контролю.

Таким чином, суд вважає правомірним висновок відповідача, що у графі 44 за кодами 5503 (інформація про позитивні результати фітосанітарного контролю) та 5504 (інформація про позитивні результати радіологічного контролю) повинні були зазначені документи на яких проставлені відбитки відповідних штампів про здійсненні зазначених видів контролю.

Однак, у порушення даних норм, зазначена інформація у графі 44 митної декларації від 31 жовтня 2014 року №806020002/2014/100100 відсутня, що стало причиною надання картки відмови у митному оформленні.

Аналогічно, суд визнає необґрунтованими доводи позивача, що картка відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №806020001/2014/00052 прийнята у зв'язку з самовільною зміною виду та назви товару.

З огляду на викладене, протиправності у діях відповідача щодо видачі катки відмови у митному оформленні від 31 жовтня 2014 року №806020001/2014/000052 судом не встановлено, відповідно, підстави для визнання недійсною картки відмови у митному оформленні від 31 жовтня 2014 року №806020001/2014/000052 у суду відсутні.

Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача діяти у відповідності до вимог чинного законодавства та владних повноважень, провести процедуру митного оформлення відповідного товару "ІВМ р5 9119-595 основний каркас серверу - АSM. NO 41V1672 ЕС.NO G40207, 1 шт. Дата виготовлення: 10 грудня 2007 року, бувший у використанні. Обладнання у неробочому стані, потребує ремонту чи заміни основних його комплектуючих, а елементи частково від'єднані і розібрані, містить пристрої введення та виведення (кабелі дистанційного введення/виведення) RIO - ІВМ р5 9119-595", що надійшов 31 жовтня 2014 року на ім'я ОСОБА_3 у порядку усного декларування на підставі представлених товаросупровідних документів суд зазначає наступне.

Позивач у своєму позові обґрунтовує неправомірність дій Полтавської митниці порушенням вимог статті 374 Митного кодексу України, а саме: товари (крім підакцизних), сумарна фактурна вартість яких не перевищує еквівалент 300 євро підлягають усному декларуванню на підставі товаросупровідних документів та не є об'єктами оподаткування митними платежами

Разом з тим, Митним кодексом України визначені особливості застосування законів України та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи.

Зокрема, відповідно до частин першої та другої статті 3 Митного України при здійсненні митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, застосовуються виключно норми законів України та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, чинні на день прийняття митної декларації органом доходів і зборів України.

У разі якщо законодавством України передбачена можливість виконання митних формальностей без подання митної декларації, застосовуються норми законів України та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, чинні на день виконання таких формальностей.

Станом на момент проведення митного оформлення частина шоста статті 374 Митного кодексу України, на порушенні якої митницею наполягає позивач, викладена в редакції Закону України від 10 квітня 2014 року № 201-VІІ "Про внесення змін до Митного кодексу України": "Товари (крім підакцизних), сумарна фактурна вартість яких не перевищує еквівалент 150 євро, що переміщуються (пересилаються) на митну територію України на адресу одного одержувача в одній депеші від одного відправника у міжнародних поштових відправленнях, на адресу одного одержувача в одному вантажі експрес-перевізника від одного відправника у міжнародних експрес-відправленнях, а також товари (крім підакцизних), сумарна фактурна вартість яких не перевищує еквівалент 150 євро, що переміщуються у несупроводжуваному багажі, підлягають усному декларуванню на підставі товаросупровідних документів та не є об'єктами оподаткування митними платежами.

Таким чином, суд приходить до висновку, що застосування ОСОБА_3 норм Митного кодексу України у старій редакції, які на дату подання декларації втратили чинність, призвели до хибних висновків позивача.

Оскільки, як зазначає сам позивач та підтверджує дану обставину товаросупровідними документами наданими до митного оформлення, фактурна вартість товару становить 350 доларів США, зазначене, відповідно, перевищує еквівалент 150 Євро.

При цьому, суд вважає необґрунтованими доводи позивача, що сума за контрактом 350 доларів США в еквіваленті дорівнює 2796,50 грн (350 х 7,99 грн), що є меншою за 150 євро, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України від 10 квітня 2014 року №1201-VII "Про внесення змін до Митного кодексу України", для цілей здійснення митних формальностей щодо товарів і транспортних засобів комерційного призначення застосовується офіційний курс валюти України до іноземної валюти, встановлений Національним банком України, що діє на 0 годин дня подання митної декларації, або дня здійснення митних формальностей, якщо вони здійснюються без подання митної декларації.

Оскільки процедуру митного оформлення проведено 31 жовтня 2014 року, відповідно офіційний курс встановлений Національним банком України до євро за 100 одиниць станом на 31 жовтня 2014 року становить 1631,5272 грн, офіційний курс до долару на 31 жовтня 2014 року становить 1295,0684 грн за 100 дол. США.

На підставі вищевикладеного, 150 євро х 16,315272 грн. = 2447,2908 грн; 350 доларів США х 12,950684 грн = 4532,7394 грн.

Відповідно, сума 4532,7394 грн. є більшою від суми 2447,2908 грн. на 2085,4486 грн. Отже, сума в розмірі 350 доларів США станом на 31 жовтня 2014 року є більшою від 150 євро.

Таким чином, суд приходить до висновку, що вимога позивача про зобов'язання провести митне оформлення після усного декларування є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Позовна вимога про стягнення коштів у сумі 1260,31 грн, що становлять 20 відсотків ПДВ митних платежів, що сплачені на вимогу відповідача є похідною від попередньої та задоволенню також не підлягає.

Більш того, дана вимога суперечить вимогам закону, оскільки товар, відповідно до статті 234 Митного кодексу України перевищує еквівалент 150 Євро на підставі товаросупровідних документів та відповідно є об'єктом оподаткування митними платежами.

Крім того, відповідно до частини восьмої статті 374 Митного кодексу України, товари (крім підакцизних), незалежно від їх фактурної вартості, що переміщуються на митну територію України у вантажних відправленнях, підлягають декларуванню та митному оформленню з поданням митної декларації, передбаченої законодавством України для підприємств, а також дозволів (ліцензій), сертифікатів відповідності чи свідоцтв про визнання відповідності у випадках, установлених законодавством України для суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, та оподатковуються ввізним митом за повними ставками Митного тарифу України і податком на додану вартість за ставкою, встановленою Податковим кодексом України.

Отже, згідно наданих до митного оформлення товаросупровідних документів, товар, який надійшов на адресу громадянина ОСОБА_3, переміщувався у вантажному відправленні, тому митне оформлення має здійснюватись відповідно до частини восьмої статті 374 Митного кодексу України, а саме шляхом подання митної декларації передбаченої законодавством України для підприємств.

З огляду на вищезазначені обставини справи, суд приходить до висновку, що Полтавською митницею правомірно було відмовлено у митному оформленні та прийнято картку відмови у митному оформленні від 31 жовтня 2014 року №806020001/2014/000052.

Допущення арифметичних помилок під час розгляду справи у суді по визначенню суми митних платежів судом не встановлено.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У ході судового розгляду відповідач, як суб'єкт владних повноважень, повністю довів правомірність вчинених ним дій та прийнятої картки відмови.

У судовому засіданні не знайшли свого підтвердження факти, викладені у позовній заяві, а тому, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовної заяви, оскільки її доводи та пояснення представника позивача у судовому засіданні не спростовують висновків, викладених у рішенні та встановлених у судовому засіданні, а, отже, у задоволенні позовної заяви необхідно відмовити.

Відповідно до положень частини третьої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Частиною третьою статті 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

При зверненні до суду з позовом позивачем сплачено 10% суми судового збору, що становить 183,00 грн, таким чином, позивач має сплатити 90% недоплаченої суми пропорційно відхиленої суми вимог, що становить 1644,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 до Полтавської митниці Державної фіскальної служби України про визнання протиправними дій, визнання недійсною картку відмови, зобов'язання вчинити дії, стягнення коштів відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 до Державного бюджету України (на розрахунковий рахунок: 31213206784002, отримувач коштів: УДКСУ у м. Полтаві Полтавської області, 22030001; Банк отримувача: ГУДКСУ у Полтавській області, МФО: 831019; Код ЄДРПОУ: 38019510; Код класифікації доходів бюджету: 22030001; Призначення платежу: судовий збір, за позовом ОСОБА_3, Полтавський окружний адміністративний суд, код ЄДРПОУ 35521510) судовий збір у розмірі 1644,00 грн /одна тисяча шістсот сорок чотири гривні 00 копійок/.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 23 лютого 2015 року.

Суддя Л.М. Петрова