Ухвала суду № 42863257, 10.02.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2015 р. Справа № 7021/11/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Довгополова О.М.,

суддів Гудима Л.Я., Святецького В.В.,

з участю секретаря судового засідання Прокопенко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Долинської об'єднаної державної податкової інспекції Івано-Франківської області на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20 січня 2011 року у справі за позовом Приватного підприємця ОСОБА_2 до Долинської об'єднаної державної податкової інспекції Івано-Франківської області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

ПП ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Долинської об'єднаної державної податкової інспекції Івано-Франківської області, яким просив визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 01.12.2010 року 0001301720/0, яким йому зменшено бюджетне відшкодування з податку на додану вартість за вересень 2009 року на 5036,00 грн.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20 січня 2011 року позов задоволено.

Постанова мотивована тим, що відповідно до норм Закону України «Про податок на додану вартість» підставою для отримання бюджетного відшкодування є дані податкової декларації за звітний період. Факт придбання позивачем товарно-матеріальних цінностей (палива та запчастин) підтверджується податковими накладними, реєстром отриманих податкових накладних, договорів та угод, банківських документів. За таких обставин суд дійшов висновку, що позивач правомірно відніс до податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачені постачальникам в ціні зазначених товарів, і відповідно правомірно заявив дані суми до бюджетного відшкодування. Крім того, законодавство не передбачає залежності відшкодування платнику податку з бюджету сум податку на додану вартість від факту сплати цього податку до бюджету його контрагентами.

Постанову в апеляційному порядку оскаржив відповідач, вважає, що вона прийнята з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, і висновки суду не відповідають обставинам справи. Просить постанову скасувати і прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити.

На обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що Законом України «Про податок на додану вартість» встановлений прямий взаємозв'язок між сплатою, надходженням до бюджету податку на додану вартість та відшкодуванням такого податку. Однак суд першої інстанції не встановив факту включення контрагентами позивача сплачених ним сум податку на додану вартість до податкових зобов'язань та їх сплати до бюджету. Крім того, транспортні засоби, до яких позивач придбав запасні частини (шини), зареєстровані в органах Державтоінспекції за ОСОБА_2 як фізичною особою, а не підприємцем, у зв'язку з чим відсутні законодавчі підстави вважати придбані шини такими, що використовуються в господарській діяльності позивача. Також позивач не надав доказів використання цих шин в межах господарської діяльності в періоді, що перевірявся.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановив суд, 30.11.2009 року працівники Долинської об'єднаної державної податкової інспекції Івано-Франківської області провели позапланову невиїзну документальну перевірку ПП ОСОБА_2 з питань перевірки достовірності відомостей щодо нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за вересень місяць 2009 року, за результатами якої складено акт № 3653/171/НОМЕР_1.

В акті перевірки зазначено про порушення позивачем п. 1.8 ст. 1, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого завищено заявлену суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за вересень 2009 року на суму 5036,33 грн.

Даний висновок податковий орган мотивував тим, що згідно з отриманими матеріалами зустрічних перевірок постачальників ПП ОСОБА_2 по ланцюгу до виробника встановлено, що постачальниками є підприємства з ознаками сумнівності.

На підставі даного акта перевірки та з врахуванням наведених вище обставин Долинська об'єднана державна податкова інспекція Івано-Франківської області прийняла податкове повідомлення-рішення відповідача від 01.12.2010 року 0001301720/0, яким ПП ОСОБА_2 зменшено бюджетне відшкодування з податку на додану вартість за вересень 2009 року на 5036,00 грн.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення з таких підстав.

Як вбачається з поданої ПП ОСОБА_2 до Долинської об'єднаної державної податкової інспекції Івано-Франківської області податкової декларації з податку на додану вартість за вересень 2009 року та розрахунку бюджетного відшкодування, сума податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню на розрахунковий рахунок, складає 31180,00 грн.

Як зазначено вище, за результатами перевірки Долинська об'єднана державна податкова інспекція Івано-Франківської області зменшила позивачу бюджетне відшкодування з податку на додану вартість за вересень 2009 року на 5036,00 грн.

Вказана сума податку на додану вартість сформована позивачем за результатами господарських операцій з придбання в серпні 2009 року у ТзОВ «МСС «ТІДІСІ-Дальнобой» автомобільних шин загальною вартістю 30218,00 грн., в тому числі податок на додану вартість 5036,33 грн.

Відповідно до п. 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин і у відповідній редакції) бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно з пп. 7.7.1 п. 7.7. ст. 7 цього Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Згідно з пп. 7.7.2 цієї статті якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до пп. пп. 7.7.4-7.7.6 цього пункту платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом того ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

На підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.

Як зазначив Верховний суд України в постанові від 14.10.2014 року у справі 21-318а14, контролюючий орган у межах правил пп. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» може (має право) провести перевірку достовірності нарахування бюджетного відшкодування за умови наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням податкового законодавства, якщо ці порушення були допущені саме платником податку при поданні податкової звітності і заяви про бюджетне відшкодування.

При цьому, така перевірка, зокрема, не виключає можливості перевірки товарності та реальності господарських операцій із контрагентами платника податку.

Водночас, як вказує Верховний суд України, ці норми права не встановлюють залежність виплати бюджетного відшкодування від сплати податку на додану вартість контрагентами платника податку і не дають права контролюючому органу не подавати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетного відшкодування, висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню, з підстави незавершення перевірки контрагентів платника податків, які були постачальниками (продавцями) товарів (послуг), на вартість яких нарахований і сплачений податок, що підлягає відшкодуванню.

У зазначеній постанові, а також у постановах від 09.09.2008 року у справі № 21-500во08 та від 01.06.2010 року у справі № 21-573во10, Верховний Суд України сформулював правову позицію, суть якої полягає в тому, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цього платника податку.

Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Таким чином, на думку колегії суддів, платник податку має право на отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість у випадку, коли він виконав усі передбачені законом умови щодо отримання цього відшкодування, зокрема, сплатив податок постачальникам в ціні придбаних товарів (послуг), має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту, використовував придбані товари (послуги) у власній господарській діяльності, а також за умови підтвердження належними доказами товарності (реальності) господарських операцій із контрагентами, за результатами яких були сформовані суми податку на додану вартість, які заявлені до бюджетного відшкодування.

Податковий орган не заперечує, що ПП ОСОБА_2 сплатив податок на додану вартість в ціні товару, придбаного у ТзОВ «МСС «ТІДІСІ-Дальнобой», має необхідні документальні підтвердження розміру податкового кредиту, зокрема, виписану ТзОВ «МСС «ТІДІСІ-Дальнобой» податкову накладну від 17.08.2009 року № ЕДБ-0817020, відносно якої у відповідача немає зауважень щодо оформлення та відповідності вимогам законодавства. Також дана податкова накладна внесена до Реєстру отриманих та виданих податкових накладних за серпень 2009 року.

Факт реального здійснення ПП ОСОБА_2 зазначеної вище господарської операції з ТзОВ «МСС «ТІДІСІ-Дальнобой» крім вказаної податкової накладної підтверджується також видатковою накладною від 17.08.2009 року № ЕДБ 07230014, рахунком-фактурою від 23.07.2009 року № ЕДБ-0723059 на вказану суму, виданим ТзОВ «МСС «ТІДІСІ-Дальнобой» талоном від 17.08.2009 року № ЕДБ 07230014/457307, а також не заперечується відповідачем.

Також відповідач не наводить жодних доводів щодо порушення безпосереднім постачальником позивача ТзОВ «МСС «ТІДІСІ-Дальнобой» вимог податкового законодавства, несплати ним до бюджету податку на додану вартість, сплаченого позивачем в ціні зазначеного товару, а також про наявність ознак фіктивності чи сумнівності в даного підприємства.

Як вбачається із зазначеного вище акту перевірки, в зв'язку з проведенням перевірки позивача Долинська об'єднана державна податкова інспекція Івано-Франківської області надіслала наступні запити про проведення зустрічних перевірок по ланцюгу постачальників зазначених вище автомобільних шин до органів державної податкової служби за місцями реєстрації цих підприємств: до Державної податкової інспекції в Калинівському районі м. Донецька про проведення зустрічної перевірки ТзОВ «Укртрейдсервіс», до Державної податкової інспекції в Деснянському районі м. Київ про проведення зустрічної перевірки ТзОВ «Профітіс-Б», до Державної податкової інспекції в Шевченківському районі м. Києва про проведення зустрічної перевірки ТзОВ «Брассвейрс» та до Державної податкової інспекції в Голосіївському районі м. Києва про проведення зустрічної перевірки ПП «НТБТ Трейдинг».

Відповідно до наданої відповіді від 09.08.2010 року № 1592/23-1/34828751 ТзОВ «Укртрейдсервіс» 18.02.2009 року визнано банкрутом, свідоцтво про державну реєстрацію скасовано 02.03.2009 року.

Відповідно до наданої відповіді № 4323/7/23-118 ГВПМ ДПІ в Деснянському районі м. Києва передано службову записку щодо розшуку посадових осіб та бухгалтерських документів ТзОВ «Профітіс-Б».

Відповідно до наданої відповіді від 07.07.2010 року № 9409/7/23-1106 ТзОВ «Брассвейрс» визнано банкрутом.

Відповідно до наданої відповіді від 07.07.2010 № 10572/7/23-8010 місце знаходження ПП «НТБТ Трейдинг» не встановлено.

Однак обставини, наведені у цих відповідях та актах перевірок зазначених вище підприємств, з якими у ПП ОСОБА_2 не було жодних господарських взаємовідносин, на думку колегії суддів, не можуть бути підставою позбавлення позивача права на відшкодування податку на додану вартість, оскільки останній, як зазначено вище, виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Щодо доводів відповідача, наведених в апеляційній скарзі, про те, що транспортні засоби, до яких позивач придбав запасні частини (шини), зареєстровані в органах Державтоінспекції за ОСОБА_2 як фізичною особою, а не підприємцем, у зв'язку з чим відсутні законодавчі підстави вважати придбані шини такими, що використовуються в господарській діяльності позивача, колегія суддів зазначає наступне.

Як встановлено судом з матеріалів справи, 22.01.1999 року ОСОБА_2 був зареєстрований суб'єктом підприємницької діяльності, перебуває на обліку платників податків і є в тому числі платником податку на додану вартість.

Позивач здійснює діяльність автомобільного вантажного транспорту у відповідності до ліцензії від 03.09.2007 року серії НОМЕР_2, виданої Головною державною інспекцією на автомобільному транспорті, строк дії якої до 03.09.2012 року.

У власності ОСОБА_2 є 24 транспортних засобів марок «VOLVO», «KRONE», «KOGEL», «SCHMITZ», «MAN» та «SCHWARZMULLER», зареєстровані за ним як за фізичною особою, що підтверджується листом Калуського ВРЕР при УДАІ УМВС України в Івано-Франківській області від 24.11.2010 року № 4196.

Також дані транспортні засоби взяті позивачем на облік як основні засоби та використовуються ним в господарській діяльності, чого відповідач не заперечує.

Відповідно до ч. 1 ст. 320 Цивільного кодексу України власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності.

При цьому, колегія суддів вважає безпідставними доводи апелянта про те, що для включення позивачем сум податку на додану вартість, сплачених з придбання запасних частин до цих транспортних засобів, вони повинні бути зареєстровані за ним саме як за суб'єктом господарської діяльності, оскільки відповідно до п. 6 «Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 вересня 1998 року за № 1388, транспортні засоби реєструються за юридичними та фізичними особами. Транспортні засоби, що належать фізичним особам-підприємцям, реєструються за ними як за фізичними особами, що правильно встановив суд першої інстанції.

Також колегія суддів вважає безпідставним посилання відповідача на ту обставину, що позивач не надав доказів використання цих шин в межах господарської діяльності в періоді, що перевірявся, оскільки відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Враховуючи наведені вище обставини та правові норми, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що податковий кредит за спірний період був сформований позивачем відповідно до вимог законодавства і відповідно ним правомірно заявлено до бюджетного відшкодування суму податку на додану вартість, сплачену в ціні товару при придбанні зазначених вище товарно-матеріальних цінностей.

В свою чергу відповідач не довів правомірності зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість і не спростував доводів позивача щодо протиправності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржувану постанову слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 254 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Долинської об'єднаної державної податкової інспекції Івано-Франківської області залишити без задоволення.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20 січня 2011 року у справі № 2а-4438/10/0970 за позовом Приватного підприємця ОСОБА_2 до Долинської об'єднаної державної податкової інспекції Івано-Франківської області про скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий О.М. Довгополов

Судді Л.Я. Гудим

В.В. Святецький