Рішення № 42861708, 18.02.2015, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 27/158/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.02.2015 Справа № 908/5965/14

За позовом: Концерну "Міські теплові мережі" (69091 м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсалспецтрейд" (69037 м. Запоріжжя, вул. Рекордна, 18Б)

про стягнення 3 700 000 грн. 00 коп.

Суддя Дроздова С.С.

Представники сторін:

від позивача: Самар Т.Т., дов. № 55/20-19 від 03.10.2013 р.

від відповідача: не з'явився

Господарським судом Запорізької області розглядається позов Концерну "Міські теплові мережі", м. Запоріжжя до Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсалспецтрейд", м. Запоріжжя про стягнення 3 700 000 грн. 00 коп. передплата за договором підряду № 550 від 17.06.2013 року.

Відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України № 30 від 26.11.2010 р., автоматичним розподілом справ між суддями від 19.12.2014 р., справу № 908/5965/14 передано на розгляд судді Дроздовій С.С.

Ухвалою суду від 22.12.2014 р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 908/5965/14, присвоєно справі номер провадження 27/158/14 та призначено судове засідання на 26.01.2015 р.

Ухвалою суду від 26.01.2015 р. розгляд справи відкладався на 18.02.2015р., згідно зі ст. 77 ГПК України, у зв'язку з неявкою у судове засідання відповідача, а також, враховуючи, необхідність витребування додаткових доказів у справі та документів, які необхідні для всебічного, об'єктивного розгляду спору.

18.02.2015 р. продовжено судовий розгляд справи № 908/5965/14.

18.02.2015 р. до початку розгляду справи представник позивача заявив письмове клопотання щодо відмови від здійснення технічної фіксації судового процесу.

У судовому засіданні 18.02.2015 р. позивач підтримав позовні вимоги, на підставах, викладених у позовній заяві. Просить суд стягнути з відповідача 3 700 000 грн. 00 коп. передплата за договором підряду № 550 від 17.06.2013 року.

Відповідач у судові засідання, відкриті 26.01.2015 р. та 18.02.2015р. не з'явився, письмового відзиву не надав. Про час та місце розгляду справи був попереджений належним чином. Поважні причини своєї неявки суду не повідомив. Клопотань про розгляд справи за відсутності відповідача або про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило.

Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму ВГС від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування ГПК України", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні, протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81-1 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців) і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідач належним чином був повідомлений судом про дату, час та місце розгляду справи.

Згідно ст. 22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

У відповідності із ст. 33 ГПК України, обов'язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно роз'яснень Вищого Господарського Суду України, які викладені в інформаційному листі від 15.03.2010 року № 01-08/140 "Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві" - неявка в судові засідання учасників судового процесу (сторін), ненадання витребуваних судом документів та доказів, необхідних для повного розгляду справи - подібна практика, спрямована на свідоме невиправдане затягування судового процесу, порушує права інших учасників судового процесу та суперечить вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Неподання або несвоєчасне подання стороною у справі, іншим учасником судового процесу доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, може розцінюватися господарським судом як зловживання процесуальними правами.

Згідно п. 26.4.7-1 Роз'яснення президії Вищого господарського суду України № 04-5/609 від 31.05.2002 р. "Про внесення змін і доповнень і про визнання таким, що втратило чинність, деяких роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Неявка відповідача в судове засідання не звільняє відповідача від виконання вимог суду, викладених в ухвалах суду і направлення суду витребуваних матеріалів.

Суд зазначає, що господарський процесуальний кодекс України не обмежує коло осіб, які можуть з'явитися в судове засідання та представляти інтереси Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсалспецтрейд", згідно статті 28 ГПК України.

Згідно ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами, якщо їх достатньо для вирішення спору по суті. Відповідач свої зобов'язання не виконав, не скористався правом на захист своїх інтересів.

Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, вислухавши позивача, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути - визнання права.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Рішенням Запорізької міської ради "Про створення Комунальних підприємств теплових мереж" від 11.01.2002 року № 17 створено Концерн "Міські теплові мережі".

Основним предметом діяльності Концерну "Міські теплові мережі" є виробництво теплової енергії, розподілення теплової енергії для обігріву житла, а також побутових потреб населення та підприємств, установ, організацій і її збут (п. 2.1, 2.2 статуту МТМ).

Концерн "Міські теплові мережі" відповідно до Закону України "Про природні монополії" відноситься до суб'єктів природної монополії. Як монополіст такої природної монополії, відповідно до ст. 19 Закону України "Про теплопостачання", позивач не може відмовити у наданні послуг з постачання теплової енергії за наявності технічної можливості.

Відповідно до п. 2 ст. 275 Господарського кодексу України, Закону України "Про теплопостачання", споживання теплової енергії допускається тільки на підставі договору, укладеного між Теплопостачальною організацією та Споживачем.

Господарським судом встановлено, що 17.06.2013 р. між Концерном "Міські теплові мережі" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсалспецтрейд", м. Запоріжжя укладено договір про підряду № 550.

Відповідно до п. 1.1. Договору підрядник зобов'язується на власний ризик, власними та залученими силами, із застосуванням матеріалів та устаткування замовника і власних матеріалів, якісно та у зазначений термін виконати роботу, в визначену у п. 1.2 договору, а замовник зобов'язується забезпечити своєчасну оплату та прийняття результату виконаних робіт відповідно до умов договору.

Пунктом 1.2.договору визначено найменування роботи "Технічне переоснащення котельні по вул. Задніпровська, 7 м. Запоріжжя" (Заміна трубної частини котла КВГМ-35-150М (ПТВМ-30М) № 1)

Згідно з п. 1.3 договору підрядник виконує роботи відповідно до проектної документації, будівельних норм, державних стандартів і правил та календарного графіку виконаних робіт.

Відповідно до п. 3.1. договору, договірна ціна визначається згідно ДБН Д.1.1-2000 (із змінами та доповненнями) на підставі кошторису, що є невід'ємною частиною договору (додаток 1), є динамічною і на момент укладання цього договору складає 4 275 788 грн. 40 коп. (у т.ч. ПДВ - 712 631 грн. 40 коп.).

Згідно з пунктом п. 4.1 договору, замовник здійснює попередню оплату в розмірі 3 700 000 грн. 00 коп. (у тому числі ПДВ 616 666 грн. 67 коп., на підставі виставленого підрядником рахунку, протягом 3-х банківських днів з дати отримання рахунку.

Відповідач виставив позивачу рахунок-фактуру № СФ-17062 від 17.06.2013 р. на передплату за договором на суму 3 700 000 грн. 00 коп.

Позивачем 18.06.2013 р. зазначену суму було перераховано на рахунок відповідача, що підтверджується платіжним дорученням № 1096.

Відповідно до п. 5.1 договору, підрядник виконує роботи згідно з календарним графіком виконання робіт, який є невід'ємною складовою частиною Договору.

Пунктом 5.3 договору сторони обумовили, що підрядник приступає до виконання робіт протягом 3-х календарних днів після виконання замовником всіх операцій, передбачених програмою зупинення обладнання, всіх відключень обладнання, які забезпечують безпечні умови виконання робіт, а також після видачі замовником підрядчику наряду-допуску на виконання робіт.

З проханням щодо зупинення обладнання та відключень, а також за видачею наряду-допуску на виконання робіт відповідач до позивача не звертався. До виконання підрядних робіт не приступав, зобов'язання за договорене виконав.

Строк виконання робіт сплив 20.12.2013 р.

Пунктом 6.2.1 договору встановлено право замовника розірвати договір в односторонньому порядку.

Позивач на підставі ч.4 ст.849 ЦК України, надіслав відповідачу повідомлення за договором № 550 від 17.06.2013 р. про відмову від договору підряду та його розірвання з 28.04.2014 р., з вимогою повернення попередньої оплати за вищезазначеним договором в сумі 3 700 000 грн. 00 коп. до 30.04.2014 р.

Згідно з ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Тобто, зазначена стаття встановлює, що цивільно-правові зобов'язання можуть бути і без визначеного строку виконання, або цей строк визначається моментом пред'явлення вимоги. В такому випадку кредитор має право вимагати виконання зобов'язання, а боржник відповідно виконати зобов'язання в будь-який час. Загальним правилом виконання такого зобов'язання є правило, що боржник має виконати свій обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення кредитором вимоги. Тобто пред'явлення кредитором вимоги є тільки початком строку виконання, і виконання боржником обов'язку в будь-який день семиденного строку буде вважатися належним виконанням, оскільки боржник буде вважатися таким, що порушив умову про строк виконання, а кредитор відповідно отримує право звертатися за захистом свого порушеного права до суду тільки на восьмий день після пред'явлення вимоги. Відлік семиденного строку починається з наступного дня після пред'явлення кредитором вимоги за загальним правилом обчислення строків, відповідно до ст. 253 ЦК України.

Повідомлення було направлено відповідачу 11.04.2014 р., строк для повернення авансу встановлений 30.04.2014 р. сплив, отже з урахуванням поштового перебігу, на день пред'явлення позову у відповідача з'явилося право на звернення до суду за захистом своїх прав.

Позивачем виконано порядок, в встановлений нормами законодавства, щодо повідомлення відповідача про відмову від договору.

З урахуванням приписів ст. ст. 253, 530 ЦК України, термін повернення коштів для відповідача сплив 30.04.2014 року, а з 01.05.2014 року почалося прострочення виконання грошового зобов'язання на суму 3 700 000 грн. 00 коп. У встановлений законом та вимогою строк відповідач не повернув позивачу в сумі 3 700 000 грн. 00 коп., які відповідач утримує без достатніх правових підстав.

Статтями 11 та 509 Цивільного кодексу України визначено, що однією із підстав виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк, є договір.

Ст. 202 ЦК України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, правочини можуть бути двосторонніми.

Згідно зі ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до положень ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Ст. 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Правовідносини сторін врегульовано договором підряду.

Згідно з ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Статтею 846 ЦК України встановлено, що строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Підрядні роботи за вказаним договором відповідачем виконані не були.

Оскільки відповідач роботи, передбачені умовами договору та оплачені позивачем не виконав, суму в розмірі 3 700 000 грн. 00 коп., перераховану позивачем, та яка згодом відпала (у зв'язку з односторонньою відмовою позивача від договору в порядку ст. 849 ЦК України шляхом надіслання 11.04.2014 року на адресу відповідача повідомлення № 1969/20 від 10.04.2014 р.) відповідач утримує незаконно.

Загальні підстави для виникнення зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави, визначені ст. 1212 ЦК України, відповідно до якої особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: - повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберігала його у себе за рахунок іншої особи.

Виходячи з системного аналізу зазначеної норми, вбачається, що для виникнення зобов'язання з безпідставного збагачення необхідна наявність наступних умов: збільшення майна однією сторони (набувачем), з одночасним зменшенням його у іншої сторони (потерпілого); відсутність правової підстави (юридичного факту) для збагачення. Відсутність правої підстави означає, що набувач збагатився з рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи право чином.

Відповідач не виконав зобов'язання за договором підряду № 550, у зв'язку з чим позивачем було розірвано договір, підстава для набуття відповідачем грошових коштів в розмірі 3 700 000 грн. 00 коп. відпала, доказів належного виконання зобов'язання і сплати суми у повному обсязі на рахунок позивача, суду не надано..

За таких обставин, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги Концерну "Міські теплові мережі" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсалспецтрейд" грошові кошти в розмірі 3 700 000 грн. 00 коп. передплати за виконані роботи за договором № 550 від 17.06.13р.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, ст. 34 ГПК України.

На підставі статті 85 ГПК України - 18.02.2015 року прийнято рішення про задоволення позовних вимог.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача, оскільки спір до суду доведений з його вини.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 44, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Концерну "Міські теплові мережі", м. Запоріжжя до Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсалспецтрейд", м. Запоріжжя задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсалспецтрейд" (69037 м. Запоріжжя, вул. Рекордна, 18Б, код ЄДРПОУ 37573445) на користь Концерну "Міські теплові мережі" (69091 м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137, код ЄДРПОУ 32121458) грошові кошти в розмірі 3 700 000 (три мільйони сімсот тисяч) грн. 00 коп., 73 080 (сімдесят три тисячі вісімдесят) грн. 00 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя С.С. Дроздова

Рішення оформлено та підписано 23.02.2015 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.