Ухвала суду № 42861531, 12.02.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" лютого 2015 р. м. Київ К/800/59613/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі :

Пасічник С.С.,

Кочана В.М.,

Мойсюка М.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20 лютого 2012 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2014 року у справі за позовом Департаменту соціальної політики Луцької міської ради до ОСОБА_4 про стягнення неправильно виплаченої допомоги,

В С Т А Н О В И Л А :

В січні 2012 року Департамент соціальної політики Луцької міської ради звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення тимчасової державної допомоги дітям в розмірі 4718,96грн.

Постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20.02.2012р., залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.10.2014р., позов задоволено.

Не погоджуючись з рішеннями судів, відповідачка звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального і процесуального права, просила рішення судів скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Відповідно до ч.2 ст.220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що згідно з свідоцтвом про розірвання шлюбу між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 21.10.2008р. розірвано шлюб, після чого останній присвоєно прізвище ОСОБА_4.

Відповідно до виконавчого листа Луцького міськрайонного суду від 19.02.2007р. у справі №2-1613/2007р. ОСОБА_5 зобов'язано сплачувати аліменти на утримання двох неповнолітніх дітей в розмірі 1/2 частини від усіх видів доходів щомісячно.

В подальшому, у зв'язку з невиконанням рішення суду про стягнення аліментів, відповідачці на підставі її заяв від 10.06.2009р. та 10.12.2009р. для утримання дітей було призначено тимчасову державну допомогу.

Відповідно до акту Контрольно-ревізійного відділу в м.Луцьку і Луцькому районі №940-13 від 28.09.2011р. ревізії використання коштів субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на виплату допомоги сім'ям з дітьми, інвалідам з дитинства, дітям-інвалідам та тимчасової державної допомоги дітям в Департаменті соціальної політики Луцької міської ради встановлено, що внаслідок подання недостовірних даних ОСОБА_4 зайво нараховано та виплачено за період з 01.06.2009р. по 31.05.2010р. тимчасову державну допомогу в сумі 4718,96грн. й вказане порушення допущено утримувачкою допомоги, яка не повідомила про отримування нею у вказаний період сплачуваних бувшим чоловіком аліментів на утримання дітей.

28.09.2011р. Департаментом соціальної політики Луцької міської ради прийнято рішення про стягнення з ОСОБА_4 надміру виплачених коштів державної допомоги в сумі 4718,96грн. та встановлено строк до 15.12.2011р. для добровільного їх повернення, чого відповідачкою зроблено не було й це, в свою чергу, стало підставою для звернення до суду з позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що вказане рішення прийнято позивачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами та іншими нормативно-правовими актами України.

Проте, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, здійснивши касаційний перегляд справи, вказує на таке.

Відповідно до статті 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно за статтею 138 КАС України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить установити при ухваленні судового рішення у справі.

За змістом пункту 3 частини 1 статті 163 КАС України у мотивувальній частині зазначаються обставини, встановлені судом із посиланням на докази, мотиви неврахування окремих доказів, а також мотиви, з яких суд виходив при ухваленні рішення, і положення закону, якими він керувався.

В мотивувальній частині рішення наводяться дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінка всіх доказів, з яких виходив суд при вирішенні спору; визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд повинен це обґрунтувати.

Обґрунтовуючи позов, Департамент соціальної політики Луцької міської ради вказував, що спірна тимчасова допомога була призначена ОСОБА_4 на підставі довідок Першого відділу ДВС Луцького МУЮ від 01.06.2009р. №843 та від 10.12.2009р. №2077 про те, що за період з 01.12.2008р. по 30.11.2009р. вона від ОСОБА_5 аліментів на утримання дітей не отримувала, однак, в зв'язку з тим, що у вересні 2011 року під час проведення в Департаменті соціальної політики Луцької міської ради ревізії використання коштів субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам встановлено, що із заробітної плати ОСОБА_5 впродовж листопада 2001 року - січня 2009 року та липня 2009 року на користь ОСОБА_4 аліменти відраховувались, Департамент, з огляду на приписи п.10 Порядок призначення та виплати тимчасової державної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину або місце проживання їх невідоме, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.02.2006р. №189 (далі - Порядок), прийшов до висновку про необхідність стягнення з ОСОБА_4 надмірно виплачених їй сум тимчасової допомоги.

Заперечуючи проти позову, відповідачка зазначала про неотримання у спірний період аліментів на дітей та відсутність з її сторони будь-яких дій, які б свідчили про подання нею недостовірної інформації.

Однак, суди не надали оцінки як запереченням відповідачки, так і тій обставині, що спірна допомога призначена та виплачувалась ОСОБА_4 на підставі довідок органу ДВС про неотримання нею від ОСОБА_5 в період з 01.12.2008р. по 30.11.2009р. аліментів на утримання неповнолітніх дітей, а також наявним у справі довідкам ПАТ «Автомобільна компанія «Богдан Моторс», в якій працював колишній чоловік ОСОБА_4, щодо того, що аліменти з нарахованої йому в липні 2009 року заробітної плати (270,23 грн.) у спірний період виплачені відповідачці не були.

Одночасно, колегія суддів звертає увагу й на те, що Порядок, на який посилався позивач як на підставу для припинення виплати відповідачці тимчасової допомоги, передбачає таке припинення з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому виникли певні обставини; повернення ж отримувавачем одержаних сум тимчасової допомоги вказаним Порядком взагалі не передбачено.

Натомість, п.12 Порядку встановлює, що якщо виникла можливість стягнення аліментів з одного з батьків орган праці та соціального захисту населення звертається до суду із заявою про стягнення суми сплаченої тимчасової допомоги.

Частина ж 10 статті 181 Сімейного кодексу України визначає, що суми наданої дитині тимчасової державної допомоги підлягають стягненню до Державного бюджету України (у судовому порядку) з платника аліментів.

Підсумовуючи наведене, суди попередніх інстанцій, приймаючи оскаржувані рішення, дійшли передчасного висновку щодо наявності обґрунтованих та законних підстав для задоволення позову.

За правилами частини 2 статті 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Зважаючи на те, що допущені судами першої та апеляційної інстанцій порушення норм процесуального права не можуть бути усунуті судом касаційної інстанції, який процесуальним законом позбавлений можливості досліджувати докази і встановлювати обставини, судові рішення підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції, якому слід дослідити вищевказані обставини і прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись статтями 210, 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20 лютого 2012 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2014 року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції на новий розгляд.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: Пасічник С.С.

Кочан В.М.

Мойсюк М.І.