Ухвала суду № 42861439, 19.02.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 лютого 2015 року м. Київ К/800/45528/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді: суддів: Стрелець Т.Г., Голяшкіна О.В., Зайця В.С.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної реєстраційної служби України

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2014року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2014року

у справі №820/14109/13-а

за позовом до проОСОБА_4 1) Державної реєстраційної служби України, 2) Державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Мощонської Ірини Володимирівни скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИЛА:

В грудні 2013 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до Державної реєстраційної служби України, Державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Мощонської Ірини Володимирівни (далі по тексту Державний реєстратор), яким просила скасувати рішення відповідача-1 №8420580 від 28.11.2013р. щодо відмови у державній реєстрації права власності; зобов'язати відповідача-2 повторно розглянути заяву позивачки про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, прийняту 21.10.2013р. у Реєстраційній службі Харківського районного управління юстиції Харківської області за реєстраційним номером 3495934.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2014року у справі №820/14109/13-а, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2014 року, позовні вимоги задоволено.

При ухваленні рішень суди першої та апеляційної інстанцій виходили з доведеності позивачем своїх вимог, оскільки Державним реєстратором оскаржене рішення прийнято без урахування фактичних обставин, а отже підстави для відмови ОСОБА_4 у державній реєстрації права власності були відсутні.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Державна реєстраційна служба України звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011 № 703 (далі по тексту Порядок №703, який був чинний на час виникнення спірних правовідносин), статей 3, 8, 9 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», просить вищезазначені судові рішення скасувати, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Справу розглянуто в попередньому судовому засіданні з врахуванням повноважень суду, встановлених частиною 3 статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши і обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і наданої ними правової оцінки обставин у справі, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно частини 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах касаційної скарги.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням Харківського районного суду Харківської області від 16.05.2013р. у справі №2034/8117/2012, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 09.09.2013р., проведено перерозподіл домоволодіння № 76 по вул. Червоній в селищі Покотилівка Харківського району Харківської області.

ОСОБА_4 виділено в натурі на 1/2 частину житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами за вказаною адресою по житлових будівлях (квартира №1) - в будівлі «А-1» житлове приміщення № 1-5 та житлове приміщення № 1-4 загальною площею 23,8 кв.м., по надвірним спорудам - 1/2 частину сараю «В», що по житловій площі більше від ідеальної частки на 137,5 гривень, особисто побудовані будівлі та споруди: частина житлового будинку «А-1» площею 8,8 кв.м., веранда «а», прибудова «А1-1», прибудова «А2-1», прибудова «А4-1», тамбур «а1», ганок «а2», ганок «а3», льох «ап.», вбиральня « 3», сарай «К», літня кухня «Л», веранда «л1», сарай «Н», каналізаційна яма «М», каналізаційна яма «Я», ворота №3, паркан № 4, паркан № 6, всього приміщень і будівель на загальну суму 128316 грн.

Перерозподілено ідеальні частки в праві власності на житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами за вказаною адресою, визнано за позивачкою право власності на 55/100 частин житлового будинку з надвірними будівлями і спорудами замість 1/2 частини. Право власності на 45/100 частин житлового будинку з надвірними будівлями і спорудами за вказаною вище адресою залишено відкритим, встановлено порядок користування земельною ділянкою, виділено позивачці земельну ділянку № 76 по вул. Червоній в селищі Покотилівка Харківського району Харківської області площею 760 кв.м. з боку домоволодіння № 74.

Представник ОСОБА_4 звернулась до Реєстраційній службі Харківського районного управління юстиції Харківської області із заявою про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно.

Рішенням №8420580 від 28.11.2013 року позивачу відмовлено в державній реєстрації її права власності на житловий будинок № 76, розташований по вул. Червоній в селищі Покотилівка Харківського району Харківської області з посиланням на ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», пункти 16, 23 Порядку № 703.

В обґрунтування прийнятого рішення Державний реєстратор вказав, що рішенням Харківського районного суду Харківської області від 16.05.2013р. у справі №2034/8117/2012 визнано право власності на об'єкт нерухомого майна, яке (будинок та господарські споруди) збудовано самочинно, а тому таке майно спочатку повинно бути прийнято в експлуатацію згідно Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011р. № 461, оскільки державна реєстрація прав на такий об'єкт проводиться після прийняття його в експлуатацію відповідно до ч.2 ст. 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», в зв'язку з чим відсутні підстави для державної реєстрації права власності на це майно.

Переглядаючи судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, з урахуванням доводів касаційної скарги, колегія суддів Вищого адміністративного суду України виходить з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме: право власності на нерухоме майно; право володіння; право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди земельної ділянки; право користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами; іпотека; довірче управління майном; інші речові права відповідно до закону; податкова застава, предметом якої є нерухоме майно, та інші обтяження.

За приписами частини 3 статті 16 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", разом із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень у паперовій формі подаються оригінали документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень, їх копії, засвідчені в установленому порядку.

Пунктом 4 частини 1, частиною 4 статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено , що у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

Відмова в державній реєстрації прав та їх обтяжень з підстав, не передбачених цим Законом, заборонена.

Як вбачається з матеріалів справи, на території домоволодіння №76 по вул.Червоній в сул.Покотилівка Харківського району Харківської області об'єктами самовільного будівництва є надвірна споруда вбиральня «У» та житлове приміщення 2-4 в будівлі А-1.

Звертаючи до відповідача-1 із заявою про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно позивач самовільно побудовані споруди не визначила в якості предмету для проведення такої реєстрації, оскільки рішенням Харківського районного суду Харківської області від 16.05.2013р. у справі №2034/8117/2012 вбиральня «У» та житлове приміщення 2-4 в будівлі А-1 не були виділені ОСОБА_4

Враховуючи встановлені вище обставини, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджує правову позицію судів попередніх інстанцій, що відповідачами в процесі розгляду справи не наведено обґрунтованих підстав для прийняття рішення №8420580 від 28.11.2013р. та відмови у державній реєстрації права власності ОСОБА_4 на нерухоме майно.

В касаційній скарзі Державна реєстраційна служба України звертає увагу суду, що повторний розгляд заяви позивача є неможливим в силу того, що установленим порядком державної реєстрації реєстрами речових прав на нерухоме майно передбачено повернення заявникові документів, що подавалися ним для проведення державної реєстрації прав, після прийняття рішення про відмову в державній реєстрації, а також право повторного звернення із заявою за умови усунення перешкод для державної реєстрації прав та їх обтяжень.

До вказаних тверджень судова колегія касаційної інстанції відноситься критично та вважає, що вони не можуть бути підставою для скасування судових рішень, оскільки предметом розгляду даної справи є законність прийняття Державним реєстратором рішення №8420580 від 28.11.2013р. про відмову в державній реєстрації права власності.

Питання можливості або не можливості виконання постанови Харківського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2014 року до предмету спору в даній справі не входить.

В обґрунтування касаційної скарги покладені доводи, які не свідчать про порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що адміністративними судами правозастосування відбулось із дотримання норм діючого законодавства та з повним, достовірним, неупередженим та об'єктивним з'ясуванням обставин справи.

Відповідно статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи викладене, судова колегія Вищого адміністративного суду України вважає, що доводи касаційної скарги не спростовують висновків, викладених в оскаржуваних судових рішеннях, вони ґрунтуються на вимогах норм матеріального та процесуального законодавства, підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Державної реєстраційної служби України - відхилити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2014 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2014 року у справі №820/14109/13-а - залишити без змін.

Ухвала може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та у порядку, передбачені статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: