Ухвала суду № 42861411, 19.02.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" лютого 2015 р. м. Київ К/800/50162/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Шведа Е.Ю.,

суддів Горбатюка С.А.,

Мороз Л.Л.,

секретар судового засідання Скавуляк Т.В.,

за участю: представників позивача Царук Ю.В., Соломенка С.П.,

представника відповідача Грищука О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за

касаційною скаргою Київської митниці Міндоходів

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2014 року

у справі № 810/3590/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Шинна Компанія»

до Київської митниці Міндоходів

про скасування рішення про коригування митної вартості товарів, картки відмови в прийнятті митної декларації, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення витрат,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Шинна компанія» (далі - ТОВ «Шинна компанія») звернулось до суду з позовом до Київської митниці Міндоходів, в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просило: визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 09 квітня 2014 року № 125000003/2014/110079/1, картку відмови у митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 09 квітня 2014 року № 125130000/2014/00099, зобов'язати здійснити розмитнення товару ТОВ «Шинна Компанія» за ціною, що вказана в митній декларації від 31 березня 2014 року та стягнути з Київської митниці Міндоходів витрати, понесені позивачем, в розмірі 19648,44 грн.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 23 червня 2014 року в задоволенні позву відмовлено. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2014 року, постанову суду першої інстанції скасовано, ухвалено нову постанову, якою позов задоволено частково:

- визнано протиправним та скасовано рішення Київської митниці Міндоходів про коригування митної вартості товарів № 125000003/2014/110079/1 від 09 квітня 2014 року;

- скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 125130000/2014/00099 від 09 квітня 2014 року;

- зобов'язано Київську митницю Міндоходів здійснити митне оформлення товару ТОВ «Шинна Компанія» за ціною, що вказана в митній декларації від 31 березня 2014 року № 125130000/2014/405207. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі митний орган, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, неповноту з'ясування обставин справи, просить рішення суду апеляційної інстанції скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. Вимоги мотивовані наявністю розбіжностей в документах, що підтверджують митну вартість товару, надання декларантом не всіх документів на вимогу митного органу, що і стало підставою для прийняття відповідачем спірних рішень.

В запереченнях, що надійшли на адресу суду позивач вважає рішення суду апеляційної інстанції законним та обґрунтованим, тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

В судовому засіданні представник відповідача касаційну скаргу підтримав та просив суд задовольнити її з підстав, викладених в ній, представники позивача заперечили проти касаційної скарги та просили відмовити в її задоволенні.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, що з'явились, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, суд дійшов наступних висновків.

Судами встановлено наступні обставини. Між ТОВ «Шинна компанія» (покупець) та фірмою «MD ALLIANCE LLP», Великобританія (продавець) укладено зовнішньоекономічний контракт від 29 березня 2013 року № YS-CT 12-2013 на поставку товару - шини та диски для вантажних автомобілів.

З метою митного оформлення вказаного товару позивачем через уповноважену особу декларанта ТОВ «Пакта-Легітіма» подано відповідачу митну декларацію на митне оформлення товару. Митна вартість товару заявлена позивачем за основним методом та складає 361794,51 грн. за курсом НБУ 10,9546 - 33026,72 USD.

Для здійснення митного оформлення товару позивачем надано наступні документи:

- платіжне доручення - б/н від 29 листопада 2013 року;

- платіжне доручення - б/н від 17 березня 2014 року;

- платіжне доручення - б/н від 31 березня 2014 року;

- рахунок третьої особи від 09 січня 2014 року № INV-YSAN-1307-3;

- прайс-лист - б/н від 01 лютого 2014 року;

- контракт із третьою особою від 01.03.2013;

- видаткова накладна від 18 березня 2014 року № 3136;

- видаткова накладна від 03 березня 2014 року № 2493;

- видаткова накладна від 24 березня 2014 року № 3477;

- видаткова накладна від 24 березня 2014 № 3494;

- експортна накладна від 04 січня 2014 року;

- платіжне доручення 3-ої особи від 19 березня 2014 року;

- платіжне доручення 3-ої особи від 26 грудня 2013 року;

- платіжне доручення 3-ої особи від 02 грудня 2013 року;

- проформа інвойс 3-ої особи від 22 листопада 2013 року;

- інформація з мережі Інтернет;

- висновок від 17 лютого 2014 року № Ц-063;

- висновок ТПП від 08 квітня 2014 року № Ц-150;

- контракт від 29 березня 2013 № YS-CT 12-2013;

- додаток до контракту від 01 вересня 2013 року № 1;

- додаток до контракту від 30 грудня 2013 року № 2.

За результатами розгляду поданих до митного оформлення документів та відповідно до цінової бази ЄАІС Міндоходів у митного органу виник сумнів достовірності поданих декларантом відомостей щодо ціни товару.

Не погоджуючись із визначеною декларантом митною вартістю товару у митній декларації, митний орган 31 березня 2014 року запропонував позивачу додатково надати документи для підтвердження заявленої митної вартості товару, а саме: висновки експертної організації з посиланням на ресурси в країні експортері, відповідні бухгалтерські документи (видаткові накладні), митну декларацію країни відправлення, платіжні доручення за попередні поставки товару, довідкову цінову інформацію в країні експортері.

Як зазначено судами, 31 березня 2014 року представника декларанта ТОВ «Пакта-Легітіма» ознайомлено з переліком документів, який підлягав наданню митному органу. Представник декларанта підписувати документ, яким засвідчувався факт такого ознайомлення, відмовилась.

Таким чином, не погоджуючись з заявленою митною вартістю товару, митним органом скориговано митну вартість товарів на рівні 101038,56 USD та прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № 125000003/2014/110079/1 від 09 квітня 2014 року, в якому митний орган самостійно визначив митну вартість товару за резервним методом її визначення, вказавши про неможливість застосування попередніх методів.

У вказаному рішенні зазначено, що метод за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) не застосовується тому, що у наданих до митного оформлення документах для підтвердження митної вартості містяться розбіжності, декларантом не подано додаткові документи для підтвердження митної вартості. Методи за ціною договору щодо ідентичних товарів та за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів не застосовуються у зв'язку з невиконанням вимог ст. 59-60 МК України; методи згідно зі статтями МК України 62 та 63 не застосовуються у зв'язку з відсутньою інформацією щодо ціни складових для визначення за даними методами. Метод № 6 - митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг: МД від 26 лютого 2014 року № 100260001/2014/134700 та МД від 14 березня 2014 року № 110080000/2014/106174. Проведено консультацію між митним органом та декларантом відповідно до вимог ст. 57 МК України. Перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом: висновок експертної організації з посиланням на ресурси в країні експортері, відповідні бухгалтерські документи (видаткові накладні), митна декларація країни відправлення, платіжні доручення за попередні поставки товару, довідкова цінова інформація в країні експортері.

Коригування митної вартості товару стало підставою для видання картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 125130000/2014/00099 від 09 квітня 2014 року.

В подальшому, ТОВ «Шинна Компанія» листом від 14 квітня 2014 року № 94 надано митному органу додаткові документи, зокрема, платіжні доручення, рахунок третьої особи, прайс-лист, видаткові накладні, експортні накладні, платіжні доручення, проформа інвойс, інформація з мережі інтернет, висновок торгово-промислової палати, контракт № YS-CT 12-2013 від 29 березня 2013 року з додатками № 1 від 01 вересня 2013 року, № 2 від 30 грудня 2013 року, № 3 від 29 березня 2014 року.

Відповідач листом від 18 квітня 2014 року, вих. № 06.1-47/2/12-2816 повідомив позивача про отримання та опрацювання додаткових документів та зазначив про окремі невідповідності та недоліки, які в них містяться.

Листом від 04 червня 2014 року № 9977/6/99-99-24-02-04-15, за результатами розгляду скарги ТОВ «Шинна Компанія» від 28 квітня 2014 року, Міністерство доходів і зборів України повідомило про відсутність підстав для скасування рішення Київської митниці Міндоходів про коригування митної вартості від 09 квітня 2014 року № 125000003/2014/110079/1.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями митного органу, позивач звернувся до суду з даним позовом про визнання їх протиправними та скасування, зобов'язання вчинити дії, стягнення витрат.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що подані митному органу платіжні доручення не дають змоги ідентифікувати проведення позивачем розрахунків саме за контрактом № YS-CT 12-2013 від 29 березня 2013 року, а додаткова угода № 3 від 29 березня 2014 року надана відповідачу лише 14 квітня 2014 року, тобто після прийняття оскаржуваного рішення. Крім того, надані позивачем 14 квітня 2014 року додаткові документи також містили розбіжності, які унеможливили підтвердження числових значень складових митної вартості товару.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та частково задовольняючи позов, виходив з того, що надані позивачем додаткові документи на вимогу митного органу, дозволяють підтвердити складові митної вартості товару.

Проте суд касаційної інстанції вважає такий висновок судів першої та апеляційної інстанцій передчасним, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Ч. 1 ст. 51 МК України визначено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

За змістом ч. 2 ст. 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

П. 1 ч. 3 ст. 52 МК України передбачено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

При цьому, згідно з ч. 3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення;висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.

Разом з тим, дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До них, зокрема, належить процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до резервного) визначення митної вартості.

При цьому, законом чітко встановлено умову, за наявності якої у митного органу виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів та відмови у митному оформленні. Такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.

Відтак, приписи вказаних статей зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.

Як встановлено судами, обґрунтований сумнів у митного органу виник тому, що визначений контрактом порядок розрахунків за товар не відповідав платіжним документам, наданих декларантом. Тому, такі платіжні документи не могли слугувати підтвердженням здійснення позивачем передоплати за товар. Іншою додатковою підставою виникнення у митного органу сумнівів щодо заявленої митної вартості товару стала інформація з цінової бази ЄАІС Міндоходів про вартість товарів, що раніше ввозились на митну територію України.

В рішеннях суду першої та апеляційної інстанцій зазначено, що інспектор органу доходів і зборів, який здійснював митні процедури, з метою перевірки відомостей про заявлену митну вартість товару повідомив декларанта про необхідність надання додаткових документів для обґрунтування обраного методу визначення митної вартості. 31 березня 2014 року представника декларанта ТОВ «Пакта-Легітіма» ознайомлено з переліком документів, які підлягали наданню митному органу. Представник декларанта підписувати документ, яким засвідчувався факт такого ознайомлення відмовилася, про що свідчать вчинений запис посадової особи митного органу на зворотному боці митної декларації.

Суд касаційної інстанції зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази, які б могли підтвердити чи спростувати вказані обставини. В той час, як зазначає позивач, єдиний документ, який він отримав і з якого дізнався про необхідність надання додаткових документів є рішення про коригування митної вартості товару № 125000003/2014/110079/1 від 09 квітня 2014 року.

Таким чином, судами не встановлено обставин повідомлення позивача про необхідність надання додаткових документів на вимогу митного органу та не надано оцінки його доводам, що він не отримував такого повідомлення ні в письмовому вигляді відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України, ні в електронній формі відповідно до п. 2.3 Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 30.05.2012 № 631.

Разом з тим, встановлення вказаних обставин впливає на правильність вирішення спору, оскільки дозволяє з'ясувати питання чи міг декларант надати додаткові документи на вимогу митного органу у строк, встановлений ч. 3 ст. 53 МК України та чи проведено митним органом консультації з декларантом відповідно до вимог ч. 4 ст. 57 МК України, застосовуючи другорядний метод визначення вартості товару, що в свою чергу впливає на законність оскаржуваних рішень відповідача.

Крім того, судами не надано оцінки доводам позивача про порушення митним органом принципів, передбачених ст. 8 МК України, зокрема принципу єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України. Такі доводи позивача ґрунтуються на тому, що 27 лютого 2014 року, тобто за 32 дні до моменту розмитнення товару, про який йдеться в даній справі, позивач здійснив митне оформлення аналогічного товару та за такою ж ціною також за контрактом від 29 березня 2013 № YS-CT 12-2013 на підставі таких же документів, що й надавались позивачем 31 березня 2014 року. При цьому, здійснюючи митні процедури, у митного органу до позивача не виникло зауважень.

Отже, встановлення обставини вчасного повідомлення позивача про необхідність надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товару впливає на законність оскаржуваних рішень.

Таким чином, судами неповно встановлені обставини у справі, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з ч. 2 ст. 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Суд касаційної інстанції не має повноважень виправити допущені судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права.

За таких обставин, рішення судів підлягають скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції на новий розгляд.

Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати викладене, повно і всебічно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають значення для справи, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись статтями 220, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

у х в а л и в:

Касаційну скаргу Київської митниці Міндоходів задовольнити частково.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 23 червня 2014 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2014 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України та не підлягає оскарженню, проте може бути переглянута з підстав, у строк та у порядку, визначених статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: