Ухвала суду № 42861385, 10.02.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 лютого 2015 року м. Київ К/800/43871/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді: Сіроша М.В.,

суддів: Бившевої Л.І.,

Зайцева М.П.,

секретар Бовкун В.В.,

за участю представників Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноніколь-Центр» - Ковальова С.В., Зінченка М.М.; Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві - Сперкача С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - ДПІ) на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноніколь-Центр» (далі - Товариство) до ДПІ

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

У жовтні 2004 року Товариство звернулося до суду з адміністративним позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ № 11026552202 від 21 січня 2014 року, № 46826552202 від 2 квітня 2014 року.

На обґрунтування позову зазначило, що при проведенні перевірки ДПІ не врахувала, що в актах попередніх планових виїзних перевірок Товариства не були встановлені порушення законодавства при здійсненні господарських операціях із ТДВ СК «СЯЙВО».

Крім того, після розгляду скарги Товариства Головним управлінням Міндоходів у м. Києві після закінчення строку давності було визначене грошове зобов'язання за ІІІ квартал 2010 року.

12 червня 2014 року постановою Окружного адміністративного суду м. Києва у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції зазначив, що при здійсненні перевірки Товариство не надало договори, ризики за якими ним були застраховані, як докази наявності прямого або опосередкованого зв'язку витрат Товариства на страхування з наявністю такого страхування.

Ненадання первинних документів до перевірки позбавило суд можливості здійснювати їх аналіз, оскільки в такий спосіб суд фактично здійснюватиме перевірку платника податків.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2014 року, постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 червня 2014 року скасована, позов задоволено.

Податкові повідомлення-рішення ДПІ № 11026552202 від 21 січня 2014 року, № 46826552202 від 2 квітня 2014 року визнані протиправними та скасовані.

Мотивуючи рішення, суд апеляційної інстанції зазначив, що Товариством надавались до перевірки первинні документи, які містили перелік контрагентів та реквізити укладених з ними договорів і які були предметом страхування.

Крім того, питання взаємовідносин Товариства із ТДВ СК «СЯЙВО» вже досліджувалось ДПІ при здійсненні планових виїзних перевірок, результати яких оформлені актами перевірок, у яких не були зафіксовані порушення Товариством законодавства при господарських операціях із ТДВ СК «СЯЙВО».

ДПІ порушила вимоги ст. 102 Податкового кодексу України щодо визначення Товариству суми грошових зобов'язань за ІІІ квартал 2010 року, після закінчення строку давності.

ДПІ звернулася із касаційною скаргою про скасування постанови Київського апеляційного адміністративного суду та залишення в силі постанови Окружного адміністративного суду м. Києва, посилаючись на порушення апеляційним адміністративним судом норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування апеляційним адміністративним судом норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, з 4.12.2013 року до 24.12.2013 року ДПІ здійснила позапланову виїзну перевірку Товариства з питань підтвердження проведення фінансово-господарських операцій з ТДВ СК «Сяйво» за період з 1.07.2010 року до 31.12.2012 року, за наслідками якої 31.12.2013 року був складений акт перевірки.

У акті перевірки зазначено, що Товариство у порушення вимог пп. 5.4.6 п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» занизило податок на прибуток, у розмірі 1 277 777,09 грн.

21 січня 2014 року ДПІ прийняла податкове повідомлення-рішення №11026552202 щодо збільшення Товариству суми грошового зобов'язання з податку на прибуток, у розмірі 1 093 750,00 грн., у тому числі 875 000,00 грн. - основного платежу, 218 750,00 грн. - штрафних (фінансових) санкцій.

2 квітня 2014 року на підставі рішення Головного управління Міндоходів у м. Києві №3614/7/26-1510-06-12 від 18 березня 2014 року ДПІ прийняла податкове повідомлення-рішення №46826552202 щодо збільшення Товариству суми грошового зобов'язання з податку на прибуток, у розмірі 503 471,00 грн., у тому числі 402 777,00 грн. - основного платежу, 100 694,00 грн. - штрафних (фінансових) санкцій.

Колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції з таких підстав.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що 1 липня 2010 року між Товариством та ТДВ СК «Сяйво» були укладені договори №0701/07-О (далі - Договір №0701/07-О) щодо добровільного страхування відповідальності перед третіми особами, а також договір №0701/04-ф (далі - Договір №0701/04-ф) про добровільне страхування фінансових ризиків.

Предметом Договору №0701/07-О були майнові інтереси страхувальника, що не суперечать чинному законодавству України, пов'язані з зобов'язаннями із відшкодування страхувальником заподіяної ним у процесі здійснення підприємницької (господарської) діяльності шкоди за договорами (угодами, контрактами), укладеними з контрагентами, що зазначені в заяві на страхування.

Страхова сума (ліміт відповідальності) страховика за договором страхування складає 50000000 грн. Страховий тариф встановлюється в розмірі 15% від страхової суми за договором, безумовна франшиза складає 1% страхової суми за будь-яким та кожному страховому випадку, страховий платіж за договором страхування становить 7500000 грн. Загальний страховий платіж або його перша частина сплачується на поточний рахунок страховика до 30.09.2010 року включно.

За умовами укладеного договору при сплаті страхового платежу частинами відповідальність страховика розраховується пропорційно відношенню фактично сплаченого страхового платежу до загального страхового платежу, визначеного в пункті 4.4 Договору. Договір страхування набуває чинності з дати надходження страхового платежу або його першої частини на поточний рахунок страховика і діє до 30 червня 2011 року включно.

Предметом Договору №0701/04-ф є майнові інтереси Страхувальника, що не суперечать чинному законодавству України і пов'язані з фінансовим ризиком в його підприємницькій (господарській) діяльності. Вигодонабувачем за цим договором є страхувальник.

Страхова сума за договором страхування складає 16 203 612,31 грн. Безумовна франшиза складає 2% від страхової суми за одним та кожним страховим випадком. Страховий тариф складає 3% від страхової суми за договором. Страховий платіж складає 486 108,37 грн. Страховий платіж в повному обсязі сплачується страхувальником на поточний рахунок страховика до 30.09.2010 року включно.

Договір №0701/04-ф набуває чинності з 1.07.2010 року і діє до 30.09.2010 року включно на території України. Страховим випадком за цим договором страхування є збитки страхувальника, внаслідок невиконання (неналежного виконання) контрагентами страхувальника зобов'язань за договором (контрактом, угодами), укладеними між страхувальником і контрагентами, зазначеними у реєстрі на добровільне страхування фінансових ризиків, який є невід'ємною частиною договору, що сталися внаслідок надзвичайних та непереборних при даних умовах обставин.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, помилково зазначив, що Товариство не надало ДПІ до перевірки доказів щодо наявності прямого або опосередкованого зв'язку витрат на страхування з наявністю об'єкту такого страхування, оскільки Договір №0701/07-О містить заяву на страхування, Договір №0701/04-ф містить реєстр на добровільне страхування фінансових ризиків, який є невід'ємною частиною договору.

Обидва додатки містять посилання на назви контрагентів і реквізити укладених з ними договорів, які є предметом страхування.

Крім того, Товариством була надана картка рахунку 631 за 4 квартал 2010 року, 1 півріччя 2011 року, яка підтверджує рух грошових коштів/товарів (робіт, послуг) між Товариством та контрагентами, яка містить інформацію про наявність кредиторської заборгованості Товариства перед контрагентами при укладанні Договору №0701/07-О.

Товариство надало договори поставки №1 від 26.03.2010 року та №3Т/13 від 20.01.2010 року, укладені між Товариством та ТОВ «Завод «ТехноНІКОЛЬ», ТОВ «Завод теплоізоляційних матеріалів «ТЕХНО», на які є посилання в заяві на страхування до Договору №0701/07-О.

Суд апеляційної інстанції правильно зазначив, що у наданих Товариством документах, які пов'язані з предметом перевірки, міститься перелік контрагентів та реквізити укладених з ними договорів (угод, контрактів), які є (або могли бути) предметом страхування.

Крім того, господарські операції Товариства з ТДВ СК «Сяйво» вже досліджувались ДПІ при здійсненні планових виїзних перевірок, якими не були виявлені порушення законодавства при здійсненні таких операцій між Товариством та ТДВ СК «Сяйво».

Відповідно до ст. 11.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) для цілей цього Закону використовуються такі податкові періоди: календарні квартал, півріччя, три квартали, рік.

Згідно з п. 16.4 ст. 16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» податок за звітний період сплачується його платником до відповідного бюджету у строк, визначений законом для квартального податкового періоду.

Платники податку у строки, визначені законом, подають до податкового органу податкову декларацію про прибуток за звітний період, розраховану наростаючим підсумком з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових періодів у разі його наявності відповідно до пункту 6.1 статті 6 цього Закону. При цьому за звітні квартал, півріччя та три квартали платники податку подають спрощену декларацію, а за результатами звітного року - повну. Форми декларацій з цього податку встановлюються центральним податковим органом за узгодженням з комітетом Верховної Ради України, що відповідає за проведення податкової політики.

Відповідно до п. 102.1. ст. 102 Податкового кодексу України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Суд апеляційної інстанції обґрунтовано зазначив, що податкове повідомлення-рішення № 46826552202 від 2 квітня 2014 року прийняте з порушенням строку давності, визначеного статтею 102 Податкового кодексу України, оскільки визначено грошове зобов'язання за ІІІ квартал 2010 року за межами граничного строку у 1095 днів.

Згідно з ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права під час ухвалення судових рішень чи вчинення процесуальних дій.

Колегія суддів дійшла висновку, що постанова апеляційного адміністративного суду ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана правильно, підстав для її скасування з мотивів, викладених в касаційній скарзі, немає.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2014 року у справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, визначених ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: Сірош М.В.

Бившева Л.І.

Зайцев М.П.