Ухвала суду № 42860254, 19.02.2015, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №22-ц/791/187/2015 Головуючий в І інстанції: Гаврилов Д.В.

Категорія 12 Доповідач: Борко А.Л.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2015 року лютого місяця 19 дня колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Херсонської області у складі:

Головуючого: Борка А.Л.

Суддів: Бездрабко В.О.

Приходько Л.А.

при секретарі: Сидоренко І.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 діючого на підставі довіреності в інтересах ОСОБА_3 на рішення Суворовського районного суду м.Херсона від 19 листопада 2014 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 про виділ частки житлового будинку в натурі та визначення порядку користування земельною ділянкою за зустрічним позовом ОСОБА_4 ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 про виділ частки житлового будинку в натурі та визначення порядку користування земельною ділянкою,-

В С Т А Н О В И Л А :

У травні 2014 року позивач ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 в якому просила провести виділ в натурі належної їй частини житлового будинку АДРЕСА_1 та визначити порядок користування земельною ділянкою, наданої в користування для обслуговування цього будинку. В судовому засідання відповідач ОСОБА_4 подала зустрічний позов з такими самими вимогами.

Рішенням Суворовського районного суду м.Херсона від 19 листопада 2014 року у задоволені позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 про виділ частки житлового будинку в натурі та визначення порядку користування земельною ділянкою відмовлено. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 про виділ частки житлового будинку в натурі та визначення порядку користування земельною ділянкою відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 діючий в інтересах ОСОБА_3 просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги позивача в повному обсязі.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах, визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, житловий будинок АДРЕСА_1 належить на праві спільної часткової власності сторонам у справі.

ОСОБА_3 є власником 10/100 частин цього житлового будинку, а ОСОБА_4 є власником 6/100 його частин.

Як вбачається з матеріалів справи,житловий будинок розташований на земельній ділянці, яка виділялась рішенням Херсонського міськвиконкому від 17.04.1954 року (загальною площею 1018,2 кв. м) .

Як вірно встановлено судом першої інстанції,відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи №32/14 від 09.10.2014 року (а.с.173) та листа Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Херсонській області від 28.07.2014 року (а.с.140) в частині житлового будинку літ.«В», яка перебуває у фактичному володінні ОСОБА_3 та ОСОБА_4, ведеться реконструкція. В порівнянні з наданою технічною документацією БТІ конфігурація реконструйованої будівлі змінена. Також надбудовано другий поверх. Будівельні роботи ведуться без реєстрації в інспекції повідомлення про початок виконання будівельних робіт,що є порушенням п. 1 ст.34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Згідно вимог ч.ч.1 та 3 ст.364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.

Відповідно до положень ч.ч.1 та 2 ст.376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Згідно правових висновків Верховного Суду України, викладених у постанові від 04.12.2013 року у справі №6-130цс13, у розумінні ч. 1 ст.376 ЦК самочинним будівництвом є не тільки новостворений об'єкт, а і об'єкт нерухомості, який виник в результаті реконструкції, капітального ремонту, перебудови, надбудови уже існуючого об'єкта, здійснених без одержаного дозволу місцевих органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, розробленої та затвердженої в установленому порядку проектної документації, дозволу на виконання будівельних робіт, наданого органами архітектурно-будівельного контролю, оскільки в результаті таких дій об'єкт втрачає тотожність з тим, на який власником отримано право власності. Об'єкти нерухомого майна, до складу яких входять самочинно збудовані (реконструйовані, переплановані) об'єкти, не є об'єктами права власності (ч. 2 ст. 376 ЦК), а тому не можуть бути предметом поділу (виділу) згідно із нормами ст.ст. 364, 367 ЦК.

Таким чином,на думку колегії суддів,суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що позивачка ОСОБА_3 та відповідачка ОСОБА_3 проводять реконструкцію частини житлового будинку літ.«В», яка перебуває у фактичному їх володінні, без реєстрації відповідного повідомлення про початок виконання будівельних робіт, тобто ними здійснюється самочинне будівництво. Відтак, вимоги про виділ в натурі належної їм частини будинку без оформлення будівельної документації є передчасними та неправомірними, тому не підлягають задоволенню.

Відповідно до частин 2 та 4 ст.120 ЗК України,якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача. У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.

Положення статті 88 ЗК України визначають порядок володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності.

Згідно до вимог частин 1, 3 та 4 статті 88 ЗК України визначено, що володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюються за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди - у судовому порядку. Учасник спільної часткової власності має право вимагати виділення належної йому частки із складу земельної ділянки як окремо, так і разом з іншими учасниками, які вимагають виділення, а у разі неможливості виділення частки - вимагати відповідної компенсації. Учасник спільної часткової власності на земельну ділянку має право на отримання в його володіння, користування частини спільної земельної ділянки, що відповідає розміру належної йому частки.

Згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеній в п. 22 постанови Пленуму ВССУ «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» № 7 від 16.04.2004 року, якщо до вирішення судом спору між співвласниками жилого будинку розмір часток у спільній власності на земельну ділянку, на якій розташовані будинок, господарські будівлі та споруди, не визначався або вона перебувала у користуванні співвласників і ними не було досягнуто угоди про порядок користування нею, суду при визначенні частини спільної ділянки, право на користування якою має позивач (позивачі), слід виходити з розміру його (їх) частки у вартості будинку, господарських будівель та споруд на час перетворення спільної сумісної власності на спільну часткову чи на час виникнення останньої.

Таким чином,на думку колегії суддів, суд першої інстанції з достатньою повнотою з'ясував дійсні обставини справи, перевірив доводи та заперечення сторін, дослідив надані сторонами докази, та ухвалив законне і обґрунтоване рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.

Доводи апеляційної скарги, щодо невідповідності висновків суду обставинам справи, до уваги не приймаються як такі, що не обґрунтовані вимогами закону, належними доказами і такі, що висновки суду не спростовують, а тому підлягають відхиленню.

Керуючись ст.ст.303,307,308 ЦПК України, колегія суддів ,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2,який на підставі довіреності діє в інтересах ОСОБА_3 - відхилити.

Рішення Суворовського районного суду м. Херсона від 19 листопада 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом 20 днів з дня набрання законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий

Судді