Ухвала суду № 42860101, 25.02.2015, Апеляційний суд Тернопільської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 607/7686/13-кГоловуючий у 1-й інстанції Делікатна Л.В. Провадження № 11-кп/789/58/15 Доповідач - Подковський О.А.Категорія - ч.2 cт.190 КК України

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 лютого 2015 р. Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:

Головуючого - Подковського О.А.

Суддів - Римар Т. М., Комендат Р. Т.,

з участю прокурора - Хрипливого Є.В.;

захисника-адвоката - ОСОБА_2;

обвинуваченої - ОСОБА_3;

потерпілих - ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6;

при секретарі - Дмитрів О.М.

із застосуванням технічного комплексу «Оберіг»,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі кримінальне провадження за апеляційними скаргами обвинуваченої ОСОБА_3 та потерпілого ОСОБА_4 на вирок Тернопільського міськрайонного суду від 08 грудня 2014 року, яким визнано винною та призначено покарання:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженці с.Байківці, Тернопільського району, Тернопільської області, громадянці України з вищою освітою, одруженої, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1, працюючої директором Байковецької ЗОШ І-ІІ ст., раніше не судимої,

- за ч. 1 ст. 190 КК України - у виді 2 років обмеження волі;

- за ч. 2 ст. 190 КК України - у виді 2 років 6 місяців позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначено ОСОБА_3 остаточне покарання у виді 2 років 6 місяців позбавлення волі.

Зараховано ОСОБА_3 в строк покарання, призначеного судом, строк її попереднього ув'язнення з 30 жовтня 2014 року по 03 грудня 2014 року.

Запобіжний захід обвинуваченій ОСОБА_3, до набрання вироком законної сили, залишено попередній - застава.

Цивільні позови потерпілих ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_4 79930 тисяч гривень завданої майнової шкоди. Стягнуто з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_4 30000 тисяч гривень завданої моральної шкоди.

Стягнуто з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_5 5000 тисяч гривень завданої моральної шкоди.

Стягнуто з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_6 5000 тисяч гривень завданої моральної шкоди.

Стягнуто з ОСОБА_3 в користь держави процесуальні витрати за проведення судової почеркознавчої експертизи № 1-343/13 від 03 квітня 2013 року в розмірі 391,2 грн..

Як зазначено у вироці, в обвинуваченої ОСОБА_3, в червні 2012 року виник злочинний умисел на заволодіння грошовими коштами шляхом обману свого знайомого ОСОБА_8. Реалізовуючи свій злочинний намір, направлений на заволодіння чужим майном, обвинувачена ОСОБА_3 в червні 2012 року повідомила ОСОБА_8, що може продати йому земельну ділянку площею 0,1 га під індивідуальне будівництво, що розташована в АДРЕСА_2, а також те, що за земельну ділянку і для оформлення документів їй необхідно передати грошові кошти в сумі 4000 доларів США. В подальшому, в червні 2012 року при зустрічі по вул. В.Великого в м. Тернополі обвинувачена ОСОБА_3отримала від ОСОБА_8 4000 доларів США на купівлю земельної ділянки на території Байковецької сільської ради Тернопільського району, Тернопільської області, місцезнаходження якої особисто показала останньому, не маючи при цьому можливості та наміру виконувати взяті на себе зобов'язання чи повертати грошові кошти. Заволодівши в такий спосіб грошовими коштами, обвинувачена ОСОБА_3 привласнила їх та витратила на власні потреби, а земельну ділянку ОСОБА_8 не продала, гроші не повернула, чим спричинила йому матеріальну шкоду на суму 4000 доларів США, що згідно курсу НБУ становить 31970 гривень.

Крім цього, в серпні 2012 року в обвинуваченої ОСОБА_3, яка попередньо вчинила злочин, передбачений ст. 190 КК України, виник злочинний умисел на заволодіння грошовими коштами шляхом обману у ОСОБА_4. Реалізовуючи свій злочинний намір, направлений на заволодіння чужим майном, обвинувачена ОСОБА_3 в серпні 2012 року пообіцяла ОСОБА_4 продати п'ять земельних ділянок під індивідуальне будівництво площею по 0,08-0,1 га за ціною 3000 доларів США кожна, що знаходяться в АДРЕСА_2. В подальшому, 17 серпня 2012 року при зустрічі по вул. В.Великого в м. Тернополі обвинувачена ОСОБА_3 отримала від ОСОБА_4 грошові кошти в сумі 15000 доларів США на купівлю п'яти земельних ділянок, місцезнаходження яких особисто показала останньому, не маючи при цьому можливості та наміру виконувати взяті на себе зобов'язання чи повертати грошові кошти. Заволодівши в такий спосіб грошовими коштами обвинувачена ОСОБА_3 привласнила їх та витратила на власні потреби, а земельні ділянки ОСОБА_4 не продала, гроші не повернула, чим спричинила йому значну матеріальну шкоду на суму 15000 доларів США, що згідно курсу НБУ становить 119895 гривень.

Також, в жовтні 2012 року в обвинуваченої ОСОБА_3 виник злочинний умисел на заволодіння грошовими коштами шляхом обману у ОСОБА_5. Реалізовуючи свій злочинний намір, направлений на заволодіння чужим майном, обвинувачена ОСОБА_3 в жовтні 2012 року пообіцяла ОСОБА_5 продати земельну ділянку під індивідуальне будівництво площею 0,08 га за ціною 3500 доларів США, що знаходиться в АДРЕСА_2, на що той погодився. При зустрічі по вул. В.Великого в м. Тернополі, 29 жовтня 2012 року, обвинувачена ОСОБА_3 отримала від ОСОБА_5 грошові кошти в сумі 3500 доларів США на купівлю вказаної земельної ділянки, місцезнаходження якої підтвердила словесно, не маючи при цьому можливості та наміру виконувати взяті на себе зобов'язання чи повертати грошові кошти. Заволодівши в такий спосіб грошовими коштами, обвинувачена ОСОБА_3 привласнила їх та витратила на власні потреби, а земельну ділянку ОСОБА_5 не продала, гроші не повернула, чим спричинила йому матеріальну шкоду на суму 3500 доларів США, що згідно курсу НБУ становить 27975,50 гривень.

Окрім цього, в жовтні 2012 року в обвинуваченої ОСОБА_3 виник злочинний умисел на заволодіння грошовими коштами шляхом обману у ОСОБА_6. Реалізовуючи свій злочинний намір, направлений на заволодіння чужим майном, обвинувачена ОСОБА_3 в жовтні 2012 року пообіцяла ОСОБА_6 продати земельну ділянку під індивідуальне будівництво площею по 0,08 га за ціною 3500 доларів США, що знаходиться в АДРЕСА_2, на що той погодився. При зустрічі по вул. В.Великого в м. Тернополі, 30 жовтня 2012 року, обвинувачена ОСОБА_3 отримала від ОСОБА_6 грошові кошти в сумі 3500 доларів США на купівлю вказаної земельної ділянки, місцезнаходження якої підтвердила словесно, не маючи при цьому можливості та наміру виконувати взяті на себе зобов'язання чи повертати грошові кошти. Заволодівши в такий спосіб грошовими коштами, ОСОБА_3 привласнила їх та витратила на власні потреби, а земельну ділянку ОСОБА_6 не продала, гроші не повернула, чим спричинила йому матеріальну шкоду на суму 3500 доларів США, що згідно курсу НБУ становить 27975,50 гривень.

В апеляційних скаргах:

- обвинувачена ОСОБА_3 просить вирок суду частково скасувати в частині призначеного їй покарання за ч.1, 2 ст.190 КК України, і частково в частині призначенні потерпілим відшкодування моральної шкоди та постановити в цій частині нове рішення, яким обрати їй міру покарання із застосуванням вимог ст.69 та 75 КК України. Вважає, що вирок суду за своєю суворістю не відповідає тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченої. При цьому зазначає, що посилання суду на те, що вона нібито визнала свою вину під час останнього слова не відповідають дійсності, так як вона і під час судового розгляду справи зазначала ті підстави та докази, які знайшли своє підтвердження, та заявляла, що дії, які їй інкримінуються, сталися насправді.

Крім того вказує, що вперше притягується до кримінальної відповідальності; має суттєві сімейні та соціальні відносини, і не скривалася від суду та слідства; має постійну роботу; позитивно характеризується як за місцем роботи, так і на роботі; під час суду та досудового слідства надавала правдиві покази; визнала свою вину, щиро кається; вчинила всі можливі дії щодо усунення негативних наслідків злочину та відшкодування шкоди; в даний час є хворою і проходить медичне обстеження для отримання статусу інваліда; підтвердження моральної шкоди потерпілим судом першої інстанції не знайдено і як наслідок не описано.;

- потерпілий ОСОБА_4 просить скасувати вирок та ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_3 за ч.1 ст.190 КК України покарання у вигляді обмеження волі на строк 2 роки і за ч.2 ст.190 КК України покарання у вигляді позбавлення волі на строк 3 роки, визначивши їй остаточне покарання за правилами ч.1 ст.70 КК України у вигляді позбавлення волі на строк 3 роки. Задовольнити цивільний позов в частині стягнення моральної шкоди в повному обсязі, стягнувши з ОСОБА_3 на його користь моральну шкоду в розмірі 100 000 тис. грн.. В решті вирок залишити без змін.

Вважає, що вирок підлягає скасуванню у зв'язку з невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м'якості та невідповідністю висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження в частині вирішення цивільного позову. При цьому вказує, що судом не в повній мірі враховано те, що обвинувачена, протягом усього судового розгляду заперечувала свою винуватість у вчиненні кримінальних правопорушень, визнавши свою вину лише в останньому слові, злісно ухилялася від явки до суду, чим перешкоджала встановленню істини у справі.

Крім того зазначає, що суд не взяв до уваги і ту обставину, що обвинувачена добровільно не відшкодувала завдану майнову шкоду в розмірі 10 000 дол. США, а також йому та всім потерпілим моральну шкоду.

По справі була подана апеляційна скарга прокурором прокуратури м.Тернополя Юськівим О.В., яка в дальнійшому була відкликана.

Заслухавши суддю-доповідача, при дачі пояснень, в дебатах та в останньому слові: обвинувачену ОСОБА_3 та в дебатах її захисника, які підтримали апеляційну скаргу, міркування прокурора, який підтримав відклик апеляційної скарги прокуратури, потерпілих, дослідивши матеріали та доводи апеляції, колегія вважає наступне.

Так, винність засудженої у скоєнні інкримінованого злочину ґрунтується на досліджених у судовому засіданні доказах: як на поясненнях свідків, потерпілих, протоколах слідчих дій, так і частково на її поясненнях, даних під час досудового та судового слідства, та яким суд, на думку колегії, дав вірну юридичну оцінку.

При цьому, в апеляційній скарзі обвинувачена та потерпілі повністю погодилися з визнанням ОСОБА_3 винною, а також з кваліфікацією її дій, не оспорюючи вирок в цій частині.

Тому колегія вважає, що суд вірно прийшов до переконання про доведенність вини ОСОБА_3, у вчиненні інкримінованих злочинів.

Цивільні позови судом вирішено в повній відповідності з вимогами Закону, в тому числі і в частині стягнення моральних збитків. При цьому враховано матеріальний стан обвинуваченої.

При призначенні покарання суд вірно, відповідно до вимог ст.65-67 КК України, врахував ступінь тяжкості вчинених злочинів, конкретні обставини справи, її особу, пом'якшуючі та обтяжуючі покарання обставини, в тому числі і ті, на які посилається апелянт: вперше притягується до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується за місцем проживання та роботи, часткове відшкодування потерпілим завданої майнової шкоди, визнання вини. Підстав для застосування ст.69 КК України ніким не наведено і колегія їх не вбачає.

Оскільки прокурор відкликав апеляційну скаргу, то провадження по ній слід закрити.

Тому, підстав для скасування чи зміни вироку суду колегія не вбачає.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А.

Апеляційне провадження за апеляційною скаргою прокурора прокуратури м.Тернополя Юськіва О.В. закрити в зв'язку з відкликом останньої.

Апеляційні скарги обвинуваченої ОСОБА_3 та потерпілого ОСОБА_4 залишити без задоволення, а вирок Тернопільського міськрайонного суду від 08 грудня 2014 року відносно ОСОБА_3 без змін.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області О.А. Подковський