Ухвала суду № 42860059, 24.02.2015, Апеляційний суд Сумської області

.

Справа №591/6175/14-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - Шелєхова Г. В.Номер провадження 22-ц/788/451/15 Суддя-доповідач - Білецький О. М. Категорія - 27

УХВАЛА

і м е н е м У к р а ї н и

24 лютого 2015 року м. Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Білецького О. М.,

суддів - Шевченка В. А. , Семеній Л. І. ,

з участю секретаря судового засідання - Кияненко Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»

на рішення Зарічного районного суду м.Суми від 29 січня 2015 року

у справі за позовом ОСОБА_5 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_6 до Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», треті особи: приватний нотаріус Сумського міського нотаріального округу ОСОБА_7, Служба у справах дітей Сумської міської ради,

про визнання договору іпотеки недійсним та зобов'язання зняти заборону відчуження нерухомого майна,

в с т а н о в и л а :

21 серпня 2014 року ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом.

Уточнивши позовні вимоги (а.с.22-29, 108-109), просила визнати недійсним, як такий що порушує житлові права її сина ОСОБА_6, нотаріально посвідчений 09 липня 2007 року договір іпотеки квартири АДРЕСА_1, що укладений між нею, ОСОБА_9 і ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», та зобов'язати приватного нотаріуса Сумського міського нотаріального округу ОСОБА_7 зняти заборону відчуження цього нерухомого майна.

Рішенням Зарічного районного суду м.Суми від 29 січня 2015 року позов задоволено частково.

Визнано недійсним договір іпотеки укладений 09 липня 2007 року між ОСОБА_5, ОСОБА_9 та ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», відповідно до якого в якості забезпечення зобов'язань передано в іпотеку квартиру АДРЕСА_1.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено за необґрунтованістю.

В апеляційній скарзі ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам, порушення та неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права, просить зазначене рішення суду скасувати в частині визнання недійсним договору іпотеки та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні цих вимог.

Вказує, що на момент укладення спірного договору будь-яких відомостей про реєстрацію та проживання малолітнього у квартирі не було; іпотекодавець ОСОБА_5 в анкеті вказала про відсутність неповнолітніх дітей, на підтвердження чого подала довідку ТОВ «Сумикомунтранс», а тому не було підстав для отримання згоди органу опіки та піклування на укладення даного правочину; своїм підписом у договорі іпотеки вона підтвердила, що права малолітніх дітей у зв'язку з передачею квартири в іпотеку не порушуються. До того ж, за цим договором вона не відмовлялася від належних сину прав на житло.

Доводить що банк не допускав порушення прав позивача, оскільки обов'язок охорони прав малолітніх та неповнолітніх дітей покладено на батьків, а не на іпотекоржателя, а тому ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» не повинен бути відповідачем за даним позовом.

Заслухавши пояснення представника відповідача і представника приватного нотаріуса, заперечення ОСОБА_5 та думку прокурора, дослідивши матеріали справи та перевіривши рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено місцевим судом і вбачається з матеріалів справи, 06 липня 2007 року між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_10 укладено кредитний договір від 06 липня 2007 року №014/9809/82/75292 на суму 30000 доларів США строком до 06 липня 2017 року.

Поручителями даного позичальника за цим зобов'язанням є ОСОБА_5 та ОСОБА_4, відповідно до договорів поруки від 03 липня 2007 року №П/75292/1 та №П/75292.

09 липня 2007 року між вказаним банком та ОСОБА_5 і її повнолітнім сином ОСОБА_9 було укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу ОСОБА_7 за реєстровим №1525, за умовами якого останні в забезпечення зобов'язань ОСОБА_10 за вищеназваним кредитним договором передали в іпотеку банку належну їм на праві спільної часткової власності трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 (а.с.13-16, 17, 39-40).

У пункті 2.1.1. вказаного договору іпотеки визначено, що іпотеподавці гарантують не порушення прав малолітніх та неповнолітніх дітей у зв'язку з укладенням цього договору іпотеки (а.с.17).

В анкеті поручителя від 03 липня 2007 року ОСОБА_5 вказала про відсутність у неї неповнолітніх дітей та інших утриманців (а.с.37).

Із долученої до анкети поручителя довідки ТОВ «Сумикомунтранс» від 06 червня 2007 року вбачається, що у квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані лише ОСОБА_5 та в якості наймача ОСОБА_10 з 2005 року, неповнолітні діти не зареєстровані (а.с.38, 70, 143).

З копії паспорта ОСОБА_9 серії НОМЕР_1 убачається, що він з 20 квітня 2004 року по 16 серпня 2013 року також був зареєстрованим у цьому житлі (а.с.81).

У той же час, із свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 31 січня 2002 року вбачається, що ОСОБА_5 має ще одного сина - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.10), який за довідками КП «Сумижитло» СМР, виданих у 2011-2012 роках, а також згідно з поквартирною карткою форми №6, теж зареєстрований у кв.АДРЕСА_1 з 2002 року (а.с.46, 71, 143).

У проїзному документі дитини (для виїзду за кордон) серії НОМЕР_3 - ОСОБА_6, Серії НОМЕР_3, виданого 14 вересня 2007 року, місцем його проживання також зазначено: АДРЕСА_1 (а.с.80).

За повідомленням Опікунської ради при Зарічній районній в м.Суми адміністрації, за період 2007 року документи про передачу в іпотеку АДРЕСА_1 до опікунської ради не надходили, розпорядження про надання дозволу на передачу в іпотеку цієї квартири не видавалося (а.с.47).

Заочним рішенням Зарічного районного суду м.Суми від 18 лютого 2010 року (справа №2-337/10) був задоволений позов банку і у рахунок стягнення заборгованості за кредитним договором в загальному розмірі 293306 грн. 31 коп. звернено стягнення на даний предмет іпотеки (а.с.17).

Рішенням Зарічного районного суду м.Суми від 10 серпня 2012 року (справа №1805/4363/2012) з ОСОБА_10 та ОСОБА_4 солідарно, і ОСОБА_10 та ОСОБА_5 солідарно на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» стягнуто заборгованість за кредитним договором у розмірі 11800, 77 доларів США (а.с.240-241).

Позичальник ОСОБА_10 намагався визнати недійсними цей кредитний договір разом з додатками - договорами поруки та іпотеки, але рішеннями Зарічного районного суду м.Суми від 10 січня 2013 року (справа №1805/11211/2012) та від 20 червня 2014 року (справа №591/2983/14-ц) у задоволенні його позовів відмовлено (а.с.13-16, 245-246, 252-256).

Рішенням Зарічного районного суду м.Суми від 27 листопада 2012 року (справа №1005/9346/2012) відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» про визнання недійсним договорів поруки (а.с.242-243).

Іпотекодавці ОСОБА_5 також просили визнати недійсним вказаний договір іпотеки, проте рішенням Зарічного районного суду м.Суми від 22 лютого 2013 року (справа №1805/10996/2012) у задоволенні цих вимог відмовлено за необґрунтованістю (а.с.11-12, 250-251).

За таких обставин, правильно і з достатньою повнотою встановлених на підставі належним чином досліджених та оцінених доказів, та ураховуючи положення ст.29 ЦК України і ст.160 СК України, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що на час укладення 09 липня 2007 року спірного договору іпотеки, п.3.1.5 якого передбачена можливість звернення стягнення на передану в іпотеку квартиру АДРЕСА_1, у цьому житлі разом з іпотекодацем ОСОБА_5 був зареєстрованим і постійно проживав її малолітній син ОСОБА_6.

Однак у порушення вимог ст.16, ч.1, 3 ст.27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ст.47 Конституції України, ст.ст.17, 18 Закону України «Про охорону дитинства», ст.12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей», не було попередньо отримано дозволу органу опіки та піклування на його укладення, а тому суд на законних визначених ч.1, 6 ст.203, ч.1 ст.215 ЦК України підставах визнав недійсним цей договір іпотеки, захистивши житлові права дитини.

Доводи апеляційної скарги таких висновків суду не спростовують.

В частині відмови у задоволенні позовних вимог про зобов'язання нотаріуса зняти заборону відчуження нерухомого майна рішення суду не оскаржується.

Таким чином, рішення суду першої інстанції постановлене з дотриманням норм матеріального і процесуального права, є законним і обґрунтованим, а тому підстав для його зміни чи скасування в оскаржуваній частині не вбачається.

Керуючись ст.ст.303, п.1 ч.1 ст.307, ст.ст.308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» відхилити.

Рішення Зарічного районного суду м.Суми від 29 січня 2015 року в частині вирішення позовних вимог про визнання договору іпотеки недійсним залишити без змін.

Ухвала набрала законної сили з моменту проголошення, проте протягом двадцяти днів з цього часу може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий -

Судді -