Рішення № 42859711, 13.02.2015, Путивльський районний суд Сумської області

Справа № 584/1079/14-ц

Провадження № 2/584/7/15

РІШЕННЯ

Іменем України

13.02.2015 року Путивльський районний суд Сумської області у складі:

головуючого судді - Данік Я.І.

з участю секретаря - Зікрати Я.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Путивль цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про позбавлення права користування житловим приміщенням та скасування реєстрації,

за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу та про визнання об'єктом права спільної сумісної власності нерухомого майна,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_7 звернулись до суду з зазначеним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що вони є співвласниками, по 1/3 частці кожен, житлового будинку розташованого по АДРЕСА_1, право власності на який вони набули як спадкоємці першої черги за законом після смерті ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_3 за рішенням Путивльського районного суду Сумської області від 10 квітня 2014 року. При реєстрації права власності позивачам стало відомо, що в цьому будинку зареєстровані відповідачі. Оскільки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у будинку ніколи не проживали, не користуються ним, ніякого належного майна у цьому будинку не мають, позивачі просять визнати відповідачів такими, що втратили право користування житловим будинком АДРЕСА_1.

02 грудня 2014 року в судовому засіданні ОСОБА_4 звернулась із зустрічним позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка і жінки без реєстрації шлюбу та про визнання об'єктом права спільної сумісної власності нерухомого майна, який обґрунтовує тим, що з 1992 року вона та ОСОБА_8 стали проживати однією сім'єю без реєстрації шлюбу та вести спільне господарство, а у 2005 році на спільні гроші вони разом із ОСОБА_8 купили житловий будинок по АДРЕСА_1, у зв'язку з чим ОСОБА_4 просить встановити факт проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_8 та визнати об'єктом права спільної сумісної власності її та ОСОБА_8 житловий будинок по АДРЕСА_1.

ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 у судове засідання не з'явились, подали заяви про підтримання позову та розгляд справи у їх відсутність.

Відповідач ОСОБА_5 у судове засідання не з'явився, подав заяву про розгляд справи у його відсутність.

Заслухавши пояснення представника позивачів ОСОБА_9, який просив задовольнити первісний позов та відмовити у зустрічному позові, відповідачку ОСОБА_4 та її представника ОСОБА_10, які не визнали первісний позов та просили задовольнити зустрічні позовні вимоги, показання свідків, дослідивши докази, наявні у матеріалах справи, суд вважає, що у задоволенні позову ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_7 слід відмовити, а позов ОСОБА_4 - задовольнити.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є матір'ю ОСОБА_8, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2, а ОСОБА_2 і ОСОБА_3 є його дітьми.

З 1992 року ОСОБА_8 став проживати з ОСОБА_4 у її квартирі разом з двома її неповнолітніми дітьми. ОСОБА_8 та ОСОБА_4 вели спільне господарство, мали спільний бюджет, тобто проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу, що підтвердили в судовому засіданні свідки ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 та ОСОБА_14 При цьому ні ОСОБА_8, ні ОСОБА_4 в іншому зареєстрованому шлюбі не перебували.

29 листопада 2005 року ОСОБА_8, під час спільного проживання з ОСОБА_4, за договором купівлі-продажу придбав у ОСОБА_15 та ОСОБА_16 житловий будинок садибного типу, загальною площею 65,0 кв.м., житловою площею 48,4 кв.м., що знаходиться по АДРЕСА_1 (а.с.58,59).

Як пояснила ОСОБА_4, будинок був придбаний у непридатному для проживання стані після пожежі, була відсутня одна з несучих стін, а в кухні проросло дерево, вона та ОСОБА_8 разом довели будинок до нормального стану - розібрали піч, добудували стіну, послали підлогу, відремонтували дах, провели воду і газ, виконали інші ремонтні роботи. Вказані відповідачкою обставини підтверджуються показаннями свідків ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 та ОСОБА_17

Крім того, як вбачається з рішення Путивльського районного суду Сумської області від 10 квітня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до Путивльської міської ради Сумської області про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування за законом, вартість зазначеного житлового будинку станом на березень 2014 року склала 87 700 грн., в той час як придбаний він був за 2000 грн. (а.с.39).

Як пояснила ОСОБА_4, під час перебування ОСОБА_8 у лікарні у зв'язку з хворобою з 15 вересня 2012 року по 05 жовтня 2012 року, вона постійно була біля нього до його смерті. Такі її пояснення підтверджуються довідкою головного лікаря КУ «Путивльська центральна районна лікарня» (а.с.122).

Витрати на поховання ОСОБА_8 понесли його мати та дочка, що підтверджується свідоцтвом про поховання, виданим КП «Буринь-теплосервіс», з якого вбачається, що ОСОБА_1 надано місце для поховання, яка 22 жовтня 2012 року на ділянці №1, ряд №4, місце №2 кладовища по вул. Першотравнева у м. Буринь здійснила поховання померлого ОСОБА_8 (а.с.90), та довідкою №51 від 23 жовтня 2012 року, з якої вбачається, що ОСОБА_2 сплатила за поховання свого батька - ОСОБА_8, 3498 грн. (а.с.91).

Після смерті ОСОБА_8 за його матір'ю - ОСОБА_1, дочкою - ОСОБА_2, та сином - ОСОБА_18, як за спадкоємцями першої черги за законом рішенням Путивльського районного суду від 10 квітня 2014 року визнано право власності по 1/3 частині за кожним житлового будинку загальною площею 65,0 кв.м., житловою площею 37,9 кв.м. по АДРЕСА_2 (а.с.38-39), проте ОСОБА_4 до участі у справі не залучили. Зазначене рішення суду на час розгляду даної справи законної сили не набрало.

Згідно з довідкою приватного нотаріуса ОСОБА_19 №301 від 18 грудня 2014 року за заявами ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_1 04 лютого 2013 року за №3 була заведена спадкова справа після смерті ОСОБА_8 Пізніше до нього зверталась ОСОБА_4 та пояснила, що проживала з померлим однією сім'єю більш п'яти років і за спільні кошти житловий будинок. Їй було роз'яснено право на звернення до суду, але вона повідомила, що не може цього зробити, через відсутність коштів (а.с.88).

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Згідно зі ст.405 ЦК України члени сім'ї власника, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону і втрачають таке право у разі відсутності без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю з власником житла або законом.

У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_8 та ОСОБА_4 проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу і під час спільного проживання був придбаний спірний житловий будинок по АДРЕСА_1, тобто на вказане майно поширюється режим, встановлений ст.74 СК України, а отже зазначений будинок є спільною

сумісною власністю.

Зважаючи на викладене, відсутні підстави для визнання ОСОБА_4, втратившою право користування вказаним житловим будинком, а оскільки вона не ставить питання про визнання ОСОБА_5 таким, що втратив право користування спірним будинком, відсутні підстави і для задоволення позову ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 і в цій частині.

Доводи представника ОСОБА_9 про те, що спірний будинок був придбаний за особисті кошти ОСОБА_8 - вихідну допомогу, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи. Відповідачка не заперечувала, що при звільненні з роботи ОСОБА_8 дійсно було виплачено вихідну допомогу, проте не одразу, а в декілька прийомів перераховано на банківський рахунок, і вказані кошти вони витрачали на власні потреби по мірі необхідності. Представником позивачів надано довідку про те, що така допомога була нарахована, однак, коли саме ОСОБА_8 отримав цю допомогу, не встановлено, і позивачами не доведено, що саме за ці кошти був придбаний будинок, у зв'язку з чим суд критично ставиться до показань свідків ОСОБА_20 та ОСОБА_17 в цій частині, а також - в тій, що ОСОБА_8 придбав спірний будинок для своїх дітей, а не для використання його як дачного будиночку, як стверджувала позивачка.

Крім того, як пояснювали всі свідки, будинок був придбаний у непридатному для проживання стані після пожежі, і ремонтні роботи протягом тривалого часу проводили ОСОБА_8 і ОСОБА_4

Що стосується доводів щодо того, що відповідачі в будинку по АДРЕСА_1 на даний час не проживають та не користуються ним, не є підставою для задоволення позову ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, оскільки, як пояснила ОСОБА_4, зазначений будинок вона з ОСОБА_8 використовувала як дачний, бо там відсутнє опалення. Такі її пояснення підтверджуються показаннями свідків.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.256 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу.

Як визначено ч. 2, ч. 4 ст. 3 СК України, сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права і обов'язки.

Згідно з ч. 1 ст. 74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

Як роз'яснено у п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», при застосуванні ст. 74 СК України, що регулює поділ майна осіб, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, судам необхідно враховувати, що правило зазначеної норми поширюється на випадки, коли чоловік та жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі і між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.

Твердження представника позивачів про те, що ОСОБА_8 і ОСОБА_4 не проживали однією сім'єю, є непереконливими, оскільки судом встановлено, що вони більше двадцяти років проживали у квартирі відповідачки, спірний будинок використовували як дачний, де садили город та держали качок.

ОСОБА_4 пояснила, що коли вони з ОСОБА_8 стали проживати разом, то у її квартирі вже були і меблі, і побутова техніка. Гроші, що вони отримували, витрачали на одяг, на продукти харчування. З показань свідка ОСОБА_11 вбачається, що вони під час спільного проживання придбали телевізор.

Крім того, доводи ОСОБА_4 про те, що вони з ОСОБА_8 за спільні кошти придбали спірний житловий будинок, наданими позивачами доказами не спростовані. Натомість свідки ОСОБА_11 та ОСОБА_21 показали, що ОСОБА_4 та ОСОБА_8, після звільнення останнього з роботи, разом їздили на заробітки.

Посилання на те, що при укладенні договору купівлі-продажу спірного будинку не було нотаріально посвідченої заяви ОСОБА_4 про її згоду на укладення ОСОБА_22 такого договору, як це передбачено ст.65 СК України, є безпідставними, оскільки вони не перебували у зареєстрованому шлюбі.

Та обставина, що договір купівлі-продажу будинку укладав саме ОСОБА_23, не свідчить про те, що цей будинок є його особистим майном у зв'язку з тим, що вказаний договір був укладений під час його проживання разом з ОСОБА_4 однією сім'єю і на придбання спірного майна та на його поліпшення були витрачені спільні кошти.

Таким чином, з досліджених у судовому засіданні доказів вбачається, що ОСОБА_4 та ОСОБА_8 проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу, були пов'язані спільним побутом, мали спільні права і обов'язки, вели спільне господарство в період часу з 1992 року по ІНФОРМАЦІЯ_3, на спільні гроші придбали житловий будинок, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про наявність підстав для встановлення факту проживання однією сім'єю ОСОБА_8 та ОСОБА_4 без реєстрації шлюбу та про визнання об'єктом права спільної сумісної власності житлового будинку по АДРЕСА_1 та про відсутність підстав для визнання ОСОБА_4, ОСОБА_5 такими, що втратили право користування вказаним житловим приміщенням.

Відповідно до ст.88 ЦПК України підлягають стягненню в дольовому порядку з позивачів на користь відповідачки понесені нею судові витрати в розмірі 243,60 грн.

Керуючись ст.405 ЦК України, ст.64, 156 ЖК України, ст.ст.10, 60, 88, 208, 212-213, 223, 256, 259 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про позбавлення права користування житловим приміщенням та скасування реєстрації.

Позов ОСОБА_4 до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу та про визнання об'єктом права спільної сумісної власності нерухоме майно, задовольнити.

Встановити, що ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживала однією сім'єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_24, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3.

Визнати об'єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_24, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 нерухоме майно, а саме житловий будинок загальною площею 65,0 кв.м, житловою площею 48,4 кв.м., що розташований по АДРЕСА_1 Сумської області.

Стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 в дольовому порядку по 81 (вісімдесят одній) грн. 20 коп. повернення сплаченого судового збору.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Сумської області через Путивльський районний суд Сумської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які не були присутні під час проголошення рішення, мають право подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя /підпис/

Копія вірна:

Суддя

Путивльського районного суду Я.І.Данік