Ухвала суду № 42858176, 19.02.2015, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 144/1130/14-ц Провадження № 22-ц/772/712/2015Головуючий в суді першої інстанції Нагорнюк С. В.Категорія 39Доповідач Луценко В. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" лютого 2015 р. м. Вінниця

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі:

головуючого - Луценка В.В.,

суддів - Денишенко Т.О., Зайцева А.Ю.,

при секретарі - Торбасюк О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Вінницької області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - Великомочульської сільської ради Теплицького району Вінницької області, приватного нотаріуса ОСОБА_5, про визнання заповіту недійсним, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Теплицького районного суду Вінницької області від 14 січня 2015 року, судова колегія,

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2014 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовною заявою до ОСОБА_3, ОСОБА_4, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - Великомочульської сільської ради Теплицького району Вінницької області, приватного нотаріуса ОСОБА_5, про визнання заповіту недійсним.

В позові зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер її батько ОСОБА_6, після смерті якого ОСОБА_2 звернулась до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини, від якого їй стало відомо, що ОСОБА_6 за життя склав заповіт, відповідно до якого залишив все своє майно відповідачам ОСОБА_3 та ОСОБА_4

ОСОБА_2 вважає зазначений заповіт підробленим, а тому просила визнати його недійсним.

Рішенням Теплицького районного суду Вінницької області від 14 січня 2015 року у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним рішення Теплицького районного суду Вінницької області від 14 січня 2015 року ОСОБА_2 оскаржує його в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі зазначає, що рішення є необґрунтованим та ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому просила його скасувати, винести нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги в повному обсязі.

Заслухавши доповідача, пояснення і заперечення сторін, які з'явились у судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, судова колегія не знаходить підстав для її задоволення.

Матеріалами справи встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер ОСОБА_6, що підтверджується копією свідоцтва про смерть (а.с. 9).

Після смерті ОСОБА_6 відкрилась спадщина, на належне йому майно, що складається із житлового будинку АДРЕСА_1 вкладів в Ощадбанку, земельних ділянок (паїв) у відповідності до державних актів серії ЯА№102181, ЯА№102180, ЯД№366997.

Згідно з копією свідоцтва про народження позивачка ОСОБА_2 є рідною дочкою спадкодавця ОСОБА_6 (а.с. 10).

За життя 26 лютого 2013 року ОСОБА_6 було складено заповіт, посвідчений секретарем Великомочульської сільської ради Теплицького району Вінницької області Ревус Л.Д. та зареєстрований в реєстрі за №20, відповідно до якого ОСОБА_6 заповів належне йому майно ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (а.с. 11), а саме: житловий будинок АДРЕСА_1 вклади в Ощадбанку, земельні ділянки (паї) згідно державних актів серії ЯА№102181, ЯА№102180 - ОСОБА_3; земельну ділянку (пай) згідно державного акту серії ЯД№366997 - ОСОБА_4

Статтею 1247 ЦК України визначені загальні вимоги до форми заповіту, а саме: заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення; заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується іншою особою, відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу; заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251 - 1252 цього Кодексу.

Таким чином зазначений заповіт відповідає вимогам визначеним Законом.

У своєму позові та апеляційній скарзі ОСОБА_2 вказує на невідповідність (підробку) підпису ОСОБА_6 у заповіті, як на підставу для визнання заповіту недійсним, проте з таким висновком погодитись не можна, у зв'язку з наступним.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції за клопотанням представника позивача у справі судом призначалась судова почеркознавча експертиза, на розгляд якої ставились наступні питання: «1. Чи підпис на заповіті від 26 лютого 2013 року, посвідченому секретарем Великомочульської сільської ради Теплицького району Вінницької області Ревус Л.Д., виконаний ОСОБА_6 чи іншою особою?», «2. Чи підпис в Реєстрі нотаріальних дій Великомочульскої сільської ради Теплицького району Вінницької області за 2013 рік, виконаний ОСОБА_6 чи іншою особою?».

З тексту оскаржуваного заповіту вбачається, що він був складений у двох примірниках, один з яких залишається на зберіганні у справах Великомочульської сільської ради Теплицького району Віннницької області, у відповідності до п.23 Постанови Кабінету міністрів України №419 «Про порядок посвідчення заповітів і доручень, прирівнюваних до нотаріально посвідчених» від 15 червня 1994 року.

Відповідно до висновку експертів ВВ КНДІСЕ від 24 грудня 2014 року за результатами проведення судово-технічної та почеркознавчої експертизи встановлено, що підписи від імені ОСОБА_6 розташовані в двох примірниках заповіту від 26 лютого 2013 року і в реєстрі реєстрації нотаріальних дій Великомочульської сільської ради виконані рукописним способом без попередньої технічної підготовки чи технічних засобів.

Підпис від імені ОСОБА_6 що розташований в першому примірнику заповіту ОСОБА_6 від 26 лютого 2013 року виконаний самим ОСОБА_6

Підпис від імені ОСОБА_6 що розташований в другому примірнику заповіту ОСОБА_6 від 26 лютого 2013 року виконаний не самим ОСОБА_6, а іншою особою із ретельним наслідуванням підпису ОСОБА_6

Встановити ким, самим ОСОБА_6 або іншою особою виконаний підпис від його імені, що розташований у реєстрі реєстрації нотаріальних дій Великомочульської сільської ради за реєстраційним №20 від 26 лютого 2013 року - не представилось можливим.

Таким чином висновком експертів встановлено, що у першому примірнику оспорюваного заповіту підпис виконаний власноруч ОСОБА_6, а тому судова колегія приходить до висновку, що заповіт відповідав намірам та волі ОСОБА_6 на момент його посвідчення, щодо розпорядження належним йому на праві власності майном.

Відповідно до ч.1, 2 ст.1257 ЦК України заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Отже, судом першої інстанції було вірно встановлено, що підстави для визнання заповіту недійсним або нікчемним відсутні.

Судова колегія не приймає до уваги посилання ОСОБА_2 на те, що спірний заповіт було зареєстровано у Спадковому реєстрі після смерті спадкодавця, у зв'язку з наступним.

Відповідно до п.1.6 Положення про Спадковий реєстр, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 07 липня 2011 року N 1810/5 відомості про заповіти, у тому числі посвідчені посадовими службовими особами, зазначеними в статтях 1251 та 1252 ЦК України, спадкові договори та внесення змін до них, скасування заповітів та розірвання спадкових договорів, заведені спадкові справи та видані свідоцтва про право на спадщину підлягають обов'язковому внесенню до Спадкового реєстру.

Згідно з п.10 Постанови Кабінету міністрів України від 11 травня 2011 року №491 «Про затвердження Порядку державної реєстрації заповітів і спадкових договорів у Спадковому реєстрі», заява про реєстрацію подається (надсилається) Реєстратору в день вчинення відповідної нотаріальної дії.

Відомості про спірний заповіт були внесені до Спадкового реєстру, а пропуск строку не може бути підставою для визнання заповіту недійсним (нікчемним).

Посилання ОСОБА_2 про те, що секретар Ревус Л.Д. в усній формі повідомила її про підробку заповіту також не можуть бути прийняті судовою колегією до уваги, оскільки Ревус Л.Д. заперечує такий факт, а пояснення самої ОСОБА_2 не можуть прийматись судом як належні та допустимі докази у справі.

Відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Враховуючи на наведене, судова колегія приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на обставинах та матеріалах справи, відповідає нормам матеріального та вимогам процесуального права, а тому підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити , а рішення Теплицького районного суду Вінницької області від 14 січня 2015 року залишити без змін.

Ухвала суду набуває законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ на протязі 20 днів.

Головуючий суддя: __ Луценко В.В.

Судді: __ Денишенко Т.О.

__ Зайцев А.Ю.