Ухвала суду № 42857437, 24.02.2015, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 1303/687/12 Головуючий у 1 інстанції: Кос І.Б.

Провадження № 11/783/1/15 Доповідач: Яременко О. Д.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2015 року м. Львів

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Львівської області в складі :

Головуючого Яременка О.Д.,

Суддів Головатого В.Я., Партики І.В.,

з участю прокурора Воронки Р.І.,

засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_2,

їх захисників-адвокатів ОСОБА_3, ОСОБА_4,

потерпілої ОСОБА_5,

представника потерпілих - адвоката ОСОБА_6,

представника цивільного відповідача ОСОБА_7,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляціями засуджених ОСОБА_2, ОСОБА_1, цивільного відповідача ДТГО «Південно-Західна Залізниця» на вирок Буського районного суду Львівської області від 30 грудня 2013 року,

встановила :

Цим вироком ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1, не маючого судимості в

силу ст. 89 КК України, проживаючого за адресою :

АДРЕСА_1,

визнано винним та засуджено за :

п.п.7,12 ч.2 ст. 115 КК України на чотирнадцять років позбавлення волі ;

ч.2 ст. 185 КК України на три роки позбавлення волі ;

ч. 3 ст. 357 КК України на два роки обмеження волі.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворих покарань більш суворим, остаточну міру покарання ОСОБА_1 визначено у виді чотирнадцяти років позбавлення волі.

Запобіжний захід засудженому ОСОБА_1 до вступу вироку в законну силу залишено без зміни - взяття під варту.

Строк відбуття покарання ОСОБА_1 рахується із 24 грудня 2011 року.

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_2, не маючого судимості в силу

ст. 89 КК України, проживаючого за адресою :

АДРЕСА_2

визнано винним та засуджено за :

п.п.7,12 ч.2 ст. 115 КК України на чотирнадцять років позбавлення волі ;

ч.1 ст. 185 КК України на два роки позбавлення волі ;

ч.2 ст. 185 КК України на три роки позбавлення волі ;

ч. 3 ст. 357 КК України на два роки обмеження волі.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворих покарань більш суворим, остаточну міру покарання ОСОБА_2 визначено у виді чотирнадцяти років позбавлення волі.

Запобіжний захід засудженому ОСОБА_2 до вступу вироку в законну силу залишено без зміни - взяття під варту.

Строк відбуття покарання ОСОБА_2 рахується із 23 грудня 2011 року.

Цивільний позов потерпілих ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_5 задоволено частково.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 та Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» в користь потерпілого ОСОБА_8 100 тисяч грн. моральної шкоди, в користь потерпілої ОСОБА_9 100 тисяч грн. моральної шкоди, в користь потерпілої ОСОБА_5 50 тисяч гривень моральної шкоди.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_10 - залишено без розгляду.

Вирішено питання з речовими доказами та судовими витратами.

Згідно з вироком суду ОСОБА_1 та ОСОБА_2, працюючи на посаді провідників пасажирських вагонів у вагонній дільниці станції Київ-Пасажирський ДТГО «Південно-західна залізниця», 16-17 грудня 2011 року, перебуваючи при виконанні службових обов'язків провідників вагону №18 поїзду №81 сполученням Київ - Ужгород, відповідно до вимог нормативних документів, що діють на залізничному транспорті, були зобов'язані: забезпечувати безпеку пасажирів, створювати їм необхідний комфорт, культурно обслуговувати, бути ввічливими і люб'язними у спілкуванні, вимагати від них виконання діючих на залізничному транспорті правил, забороняти курити у непризначених для цього місцях; під час руху поїзда тримати бокові двері робочого та неробочого тамбурів закритими на внутрішні замки; дотримуватись правил техніки безпеки, пожежної безпеки, промислової санітарії, негайно вживати заходи щодо збереження життя пасажирів, відвернення аварії чи катастрофи у випадках, які загрожують безпеці руху; подавати сигнал зупинки поїзду, а також вживати інших заходів для їх зупинки у випадках, які загрожують життю та здоров'ю людей; про нещасний випадок, що трапився з пасажиром в поїзді, терміново повідомити начальника поїзду, прийняти участь у складанні акта встановленого зразка та надати потерпілому першу медичну допомогу.

Однак, ОСОБА_1, нехтуючи покладеними на нього службовими обов'язками, за попередньою змовою з провідником цього ж вагону ОСОБА_2, увійшли в довіру пасажира ОСОБА_11, яка слідувала у вказаному вагоні із ст. Київ до ст. Стрий, вступивши з нею в особистий контакт та керуючись хуліганськими спонуканнями, вчинили умисне вбивство ОСОБА_11 при наступних обставинах.

Так, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 під час слідування у вказаному поїзді, запросили ОСОБА_11 в своє службове купе вагону №18, де копіювали з телефону ОСОБА_1 на її телефон «SAMSUNG GALAXY GIO GT » моделі GТ-S 5660 музику, не раз пригощали її кавою та сигаретами, які палили в робочому тамбурі вагону, отримали при цьому від ОСОБА_11 достатні відомості про неї (її діяльність, фізичні вади (близорукість), мету її поїздки, а також хто зустрічатиме ОСОБА_11 по прибуттю поїзда на ст. Стрий та інші відомості.

Крім того, під час перебування ОСОБА_11 в службовому купе провідників вагону №18, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 наполегливо спонукали її до інтимної близькості. Отримавши від ОСОБА_11 категоричну відмову в такій близькості, злякавшись, що про це стане відомо її товаришу-працівнику правоохоронного органу (СБУ), який зустрічав її на станції Стрий, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вирішили вбити ОСОБА_11

У подальшому ОСОБА_1, маючи умисел на вбивство потерпілої ОСОБА_11, попередньо домовившись з ОСОБА_2 на виконання спільних дій, спрямованих на позбавлення життя ОСОБА_11 в робочому тамбурі вагону №18, користуючись довірою останньої, запросив її близько 3 год. 00 хв. 17 грудня 2011 року в тамбур покурити. ОСОБА_11, погодившись на пропозицію ОСОБА_1, вийшла з ним та ОСОБА_2 в тамбур без верхнього одягу та чобіт, будучи одягненою лише в майку та джинси.

Знаходячись з ОСОБА_11 та ОСОБА_2 у робочому тамбурі вказаного вагону, під час руху поїзду зі швидкістю понад 60 км/год, на 1428 кілометрі перегону Золочів - Красне Львівської залізниці ОСОБА_1, будучи об'єднаним з ОСОБА_2 єдиним умислом на позбавлення життя ОСОБА_11, нехтуючи загальнолюдськими правилами співжиття і нормами моралі та явної неповаги до суспільства, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, в той час, як ОСОБА_2 відвернув увагу ОСОБА_11 до себе, наніс ОСОБА_11 удар в голову металевою кочергою для чистки котла, заподіявши потерпілій поєднану травму голови у вигляді вдавленого перелому склепіння черепу, розмізження головного мозку, крововиливів у бічні шлуночки, в речовину головного мозку та під м'які оболонки головного мозку.

Привівши таким чином ОСОБА_11 у безпорадний стан, ОСОБА_1 та ОСОБА_2, реалізовуючи свій умисел, в 3 год. 16 хв. виштовхнули ОСОБА_11 з вагону у міжколійний простір. Від падіння з поїзда, що рухався, ОСОБА_11 отримала травми грудної клітки у вигляді перелому хребта у грудному відділі, переломів трьох ребер зліва із крововиливами у місцях переломів, а також одне садно в ділянці бороди, множинні садна по правій поверхні шиї з переходом на праву третину плеча та плечовий суглоб, одне садно у верхній третині лівого плеча, одне садно в ділянці грудної клітки, одне садно в ділянці попереку, рану та синець по задній поверхні лівої гомілки, травматичну ампутацію дистальних фаланг пальців правої стопи.

Як наслідок, від поєднаних травм тіла, спричинених ударом в голову кочергою та падінням з поїзда, що рухався, ОСОБА_11 померла. Всі ушкодження, відповідно до висновку № 05/2012 судово-медичної експертизи від 31.01.2012 року, утворилися у швидкій послідовності один за одним, прижиттєво і являються у прямому причинному зв'язку із настанням смерті та по ознаці як небезпечні для життя відносяться до тяжких тілесних ушкоджень.

Крім цього, 17 грудня 2011 року близько 3 год. 25 хв. після вчинення вбивства ОСОБА_11, повернувшись з тамбуру у вагон № 18, ОСОБА_1 за попередньою змовою з ОСОБА_2 таємно викрали особисте майно потерпілої ОСОБА_11, яке знаходилось на місці № 43, на якому остання слідувала у вказаному вагоні, а саме: мобільний телефон SAMSUNG GALAXY GIO GT - S5660 з сенсорним екраном в корпусі чорного (темно-сріблястого) кольору, серійний номер НОМЕР_4, вартістю 1 512 грн.; чоботи зимові, чорні, на хутрі, на широкому каблуку висотою 10 см., на замку типу «блискавка» вартістю 500 грн.; гроші в сумі 712 грн. 11 коп., золоті сережки з п'ятьма фіанітовими камінцями вартістю 340 грн.; жіночу сумку вартістю 240 грн.; цифровий фотоапарат Canon Power Shot А710 ІS в корпусі чорного кольору, серійний номер НОМЕР_1, вартістю 652 грн. 50 коп.; жіночу куртку темно-синього кольору вартістю 800 грн.; жіночу парасолю вартістю 35 грн.; пару жіночих рукавиць вартістю 30 грн.; окуляри для зору в футлярі вартістю 700 грн. та інше майно, а всього таємно викрали майна потерпілої ОСОБА_11 на загальну суму 6 495 грн. 61 коп.

Крім того, 17 грудня 2011 року близько 3 год. 25 хв., після вчинення вбивства ОСОБА_11, повернувшись з тамбуру у вагон № 18, ОСОБА_1 за попередньою змовою з ОСОБА_2, таємно викрали особисті документи ОСОБА_11, які знаходились в сумці останньої на місці № 43 вказаного вагону, а саме: паспорт громадянина України ОСОБА_11 а також картку фізичної особи - платника податку про присвоєння ОСОБА_11 ідентифікаційного номера НОМЕР_2.

Крім цього, 9 грудня 2011 року близько 5 год. 00 хв., перебуваючи при виконанні службових обов'язків провідника вагону № 18 поїзду № 81 сполученням Київ - Ужгород, маючи умисел на заволодіння чужим майном з корисливих мотивів, ОСОБА_2 таємно викрав у пасажира названого вагону ОСОБА_10 мобільний телефон «NOKIA»-5800, вартістю 2818 грн. 90 коп., в якому знаходилась сім-карта мобільного оператора з номером НОМЕР_3, вартістю 25 грн. та з сумою коштів на рахунку 35 грн., а також карта пам'яті на 1 ГБ, вартістю 80 грн., чим спричинив останньому матеріальну шкоду на загальну суму 2 958 грн. 90 коп.

На вирок суду подано апеляції засудженими та цивільним відповідачем ДТГО « Південно-Західна залізниця» .

В своїй апеляції засуджений ОСОБА_2 вважає вирок суду незаконним, вказує на неповноту та однобічність досудового та судового слідства, невідповідність висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи. Вказує, що суд, постановлюючи вирок, дав неправильну оцінку доказам у справі, які в свою чергу органом досудового слідства були досліджені з грубим порушенням вимог ст. 22 КПК України 1960 року. Покликається на те, що наявні у матеріалах справи докази не доводять його участь у умисному вбивстві потерпілої а доводять порушення ним правил техніки безпеки руху або експлуатації транспорту, що спричинило загибель людини. На його думку наведене підтверджується висновками судово-медичної експертизи, висновками судово-криміналістичних експертиз, судовою залізнично-транспортною експертизою, даними в судовому засіданні показами експертів, свідків. Просить вирок суду скасувати а кримінальну справу повернути прокурору для проведення додаткового розслідування.

Засуджений ОСОБА_1 в своїй апеляції та доповненні до неї вважає вирок суду незаконним. Вказує на чисельні порушення вимог КПК України на досудовому слідстві та при розгляді справи в суді. Стверджує, що не вчиняв вбивства потерпілої. Вказує, що суд однобічно та поверхнево розглянув справу, дав неправильну оцінку зібраним у справі доказам, не взяв до уваги докази, які свідчать про його непричетність до інкримінованих злочинів. Не погоджується із вирішенням судом цивільного позову. Покликається на те, що суд не допитав всіх свідків у справі, в той час як покази, які вони давали на досудовому слідстві, поклав в основу вироку. Зазначає, що під час затримання працівники міліції застосовували до нього недозволені методи ведення слідства, вимагали оговорити себе або ОСОБА_2 у вчиненні вбивства потерпілої. Звертає увагу на відсутність у нього мотивів на вчинення інкримінованого злочину, а також на те, що будь-якої змови з ОСОБА_2 на вчинення злочинів у нього не було, будь-яких речей потерпілої у нього не знайшли. Просить вирок суду скасувати, кримінальну справу щодо нього закрити за відсутності в його діях складу злочину та направити кримінальну справу для проведення додаткового розслідування.

Цивільний відповідач - ДТГО «Південно-Західна залізниця» у своїй апеляції не погоджується із вироком суду в частині вирішення цивільного позову. Вважає, що рішення суду про стягнення з залізниці шкоди є необгрунтованим, прийнятим з порушенням норм матеріального і процесуального права. Покликається на те, що вина залізниці у вчиненні засудженими злочину проти потерпілої повністю відсутня, а отже законних підстав для стягнення із залізниці моральної шкоди на користь потерпілих осіб немає. Незважаючи на те, що злочинні дії, які призвели до смерті потерпілої, були вчинені засудженими у робочий час, за своїм змістом вказані дії не випливають з виконання ними трудових обов'язків і не тягнуть відповідальності залізниці, а відшкодування завданої шкоди має покладатися безпосередньо на працівників на загальних підставах позадоговірної відповідальності. Крім того, звертає увагу, що до засуджених за попередніми вироками судів не було встановлено жодних обмежень у вигляді позбавлення права обіймати конкретні посади або займатись певною діяльністю, в тому числі і займати посади провідників пасажирських вагонів. Таким чином, керівництво залізниці під час прийому на посаду провідників пасажирських вагонів не мало законних підстав відмовити ОСОБА_2, ОСОБА_1 у прийнятті на роботу за наявності вакантних посад. Просить вирок суду в частині задоволення цивільного позову щодо стягнення моральної шкоди з ДТГО «Південно-Західна залізниця» скасувати та постановити новий вирок, яким в цивільному позові до ДТГО « Південно-Західна залізниця» відмовити повністю.

Заслухавши доповідь судді, виступи засуджених та їх захисників, які підтримали апеляції засуджених, виступ представника цивільного відповідача, який підтримав свою апеляцію, думку прокурора та потерпілих, які заперечили проти поданих апеляцій, розглянувши матеріали справи та доводи апеляцій, колегія суддів приходить до висновку, що апеляції підлягають до часткового задоволення, виходячи із наступного.

Відповідно до вимог п.3 ч.1 ст. 367 КПК України 1960 року підставами для скасування або зміни вироку при розгляді справи в апеляційному суді є, зокрема, істотне порушення вимог кримінально-процесуального закону.

За змістом ст. 370 КПК України 1960 року це такі порушення, які перешкодили чи могли перешкодити суду повно та всебічно розглянути справу і постановити законний та справедливий вирок.

Відповідно до вимог п.4 ч.1 ст. 45 КПК України 1960 року участь захисника при провадженні дізнання, досудового слідства і в розгляді кримінальної справи в суді першої інстанції є обов»язковою, зокрема, коли санкція статті, за якою кваліфікується злочин, передбачає довічне ув'язнення.

Водночас, як видно з протоколу судового засідання ( т.10 а.с. 19), захисники ОСОБА_1, ОСОБА_2 в судове засідання 27.06.2013 року не з'явились, при цьому подали до суду клопотання, в якому просили відкласти розгляд справи. Проте суд, незважаючи на те, що в обвинуваченні підсудним ОСОБА_1, ОСОБА_2 санкція одного із інкримінованих злочинів передбачає довічне ув'язнення, провів судове засідання, у якому було допитано ряд свідків по справі, у відсутності захисників підсудних, чим порушив право підсудних на захист.

Крім цього, як видно із протоколу судового засідання ( т.10 а.с.185), в судовому засіданні 26 грудня 2013 року був відсутній захисник ОСОБА_2 - адвокат ОСОБА_13, а також колегією суддів звернуто увагу на відсутність захисників в судовому засіданні під час попереднього розгляду кримінальної справи ( т.8 а.с.60-62) .

Виходячи зі змісту п. 3 ч.2 ст. 370 КПК України 1960 року, вирок в усякому разі підлягає скасуванню, якщо порушено право обвинуваченого на захист.

Захисту такого права вимагає і Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (п.3 „d" ст. 6 ), яку ратифіковано Україною. Про обов'язковість застосування положень вказаної Конвенції та порушення її положень неодноразово зазначалось в рішеннях Європейського суду з прав людини за позовами проти держави Україна.

За викладених вище обставин, у зв'язку із істотним порушенням судом першої інстанції вимог кримінально-процесуального закону, вирок суду підлягає скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд в суд першої інстанції зі стадії прийняття її до розгляду .

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції належить виконати всі вимоги закону, повно й всебічно дослідити обставини справи, перевірити доводи, які викладені у поданих апеляціях, в тому числі щодо вирішення цивільного позову, та постановити в справі законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись ст. ст. 362, 366 КПК України 1960 року, колегія суддів

ухвалила :

Апеляції засуджених ОСОБА_2, ОСОБА_1, цивільного відповідача ДТГО «Південно-Західна Залізниця» на вирок Буського районного суду Львівської області від 30 грудня 2013 року задовольнити частково.

Вирок Буського районного суду Львівської області від 30 грудня 2013 року відносно ОСОБА_1, ОСОБА_2 скасувати а справу направити на новий судовий розгляд в той же суд в іншому складі суду зі стадії прийняття її до розгляду.

Судді :

Яременко О.Д. Головатий В.Я. Партика І.В.