Ухвала суду № 42854687, 25.02.2015, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 лютого 2015 року м. Чернівці

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернівецької області у складі:

головуючого Перепелюк Л. М.

суддів: Кулянди М.І., Одинака О.О.

секретар: Кусяк М.Д.

за участю: ОСОБА_1 - представника ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» на рішення Шевченківського районного суду м.Чернівці від 26 грудня 2014 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» про стягнення сум банківських вкладів, -

ВСТАНОВИЛА:

В листопаді 2014 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до відповідача публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» про стягнення сум банківських вкладів.

Посилався на те, що 30 травня 2014 року між ним та відповідачем ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» укладено договір-заяву № 300131/55884/3-14 про банківський строковий вклад (депозит) «Класік», відповідно до умов якого він передав банку гроші в сумі 20000 доларів США згідно квитанції №9 від 30 травня 2014 року на строк до 30 серпня 2014 року із нарахуванням та виплатою процентів в розмірі 10,5% річних.

Також 04 червня 2014 року між ним та відповідачем ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» укладено договір-заяву № 300131/59813/3-14 про банківський строковий вклад (депозит) «Стандарт», відповідно до умов якого він передав банку гроші в сумі 18000 доларів США згідно квитанції № 3 від 04 червня 2014 року на строк до 04 вересня 2014 року із нарахуванням та виплатою процентів в розмірі 10% річних.

№22-ц/794/293/15 року Головуючий у 1 інстанції Кирилюк Л.К.Категорія 19/27 Доповідач Перепелюк Л.М.

У зв'язку з небажанням продовжувати на новий строк депозитні договори він 14 серпня 2014 року письмово повідомив про це відповідача ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та вимагав повернення в день закінчення договорів сум строкових вкладів та нарахованих процентів згідно умов договорів, однак вклад до даного часу повернуто не було, а у вересні 2014 року він отримав лист-відповідь з проханням уточнити розмір коштів належних до виплати. Вважає таку відповідь відмовою у поверненні депозиту, так як сума вкладу визначена умовами договору є конкретною і не вимагає будь-якого уточнення.

Згідно з умовами укладених договорів відповідач зобов'язаний повернути йому: 01 вересня 2014 року за договором-заявою № 300131/55884/3-14 про банківський строковий вклад (депозит) «Класік» від 30 травня 2014 року суму вкладу в розмірі 20000 доларів США, нараховані на нього проценти в сумі 525 доларів США; 05 вересня 2014 року за договором-заявою № 300131/59813/3-14 про банківський строковий вклад (депозит) «Стандарт» від 04 червня 2014 року суму вкладу в розмірі 18000 доларів США, нараховані на нього проценти в сумі 450 доларів США.

Просив суд стягнути з відповідача ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» на його користь суму банківського вкладу за договором-заявою № 300131/55884/3-14 про банківський строковий вклад (депозит) «Класік» від 30 травня 2014 року в сумі 20000 доларів США та нараховані проценти в сумі 525 доларів США, а також за договором-заявою № 300131/59813/3-14 про банківський строковий вклад (депозит) «Стандарт» від 04 червня 2014 року в сумі 18000 доларів США та нараховані проценти в сумі 450 доларів США.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівців від 26 грудня 2014 року позов ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» про стягнення сум банківських вкладів задоволено.

Стягнуто з публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» на користь ОСОБА_2 за договором-заявою № 300131/55884/3-14 про банківський строковий вклад (депозит) «Класік» від 30 травня 2014 року депозитні кошти в сумі 20000 (двадцять тисяч) доларів США та нараховані проценти в сумі 525 доларів США.

Стягнуто з публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» на користь ОСОБА_2 за договором-заявою № 300131/59813/3-14 про банківський строковий вклад (депозит) «Стандарт» від 04 червня 2014 року депозитні кошти в сумі 18000 (вісімнадцять тисяч) доларів США та нараховані проценти в сумі 450 доларів США.

Вирішено питання про судовий збір.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит» подав апеляційну скаргу, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в позовних вимогах.

У своєму запереченні ОСОБА_2 вважає, що доводи апеляційної скарги є необґрунтованими і тому її слід відхилити, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін.

Заслухавши доповідача про суть оскаржуваного рішення, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню.

Судом встановлено, що 30 травня 2014 року між позивачем ОСОБА_2 та відповідачем ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» укладено договір-заяву № 300131/55884/3-14 про банківський строковий вклад (депозит) «Класік» на три місяці в іноземній валюті в сумі 20000 доларів США строком до 30 серпня 2014 року, з процентною ставкою в розмірі 10,5% річних, сума вкладу 20000 доларів США (еквівалент у гривнях 235499 грн. 94 коп.) в цей же день позивачем внесена в касу банку по квитанції № 9, що підтверджується копіями договору та квитанції (а.с.6-7).

04 червня 2014 року між позивачем ОСОБА_2 та відповідачем ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» укладено договір-заяву № 300131/59813/3-14 про банківський строковий вклад (депозит) «Стандарт» на три місяці в іноземній валюті в сумі 18000 доларів США строком до 04 вересня 2014 року, процентною ставкою в розмірі 10% річних, сума вкладу 18000 доларів США (еквівалент у гривнях 212999 грн. 53 коп.) в цей же день позивачем внесена в касу банку по квитанції № 3, що підтверджується копіями договору та квитанції (а.с.9-10).

У зв'язку з небажанням продовжувати на новий строк депозитні договори позивач ОСОБА_2 14 серпня 2014 року письмово повідомив про це відповідача ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та вимагав повернення в день закінчення договорів сум строкових вкладів та нарахованих процентів згідно умов договорів (копії заяв на а.с.8,11), на які у вересні 2014 року отримав відповідь з проханням уточнити розмір коштів належних до виплати (копія на а.с.12), а відповіді щодо повернення сум вкладів так і не отримав. До даного часу відповідачем вклади та нараховані відсотки позивачу не повернуто, доказів про повернення ОСОБА_2 суми 38000 доларів США вкладів та нарахованих відсотків відповідачем суду не надано.

Відповідно до ч.1 ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Згідно ч.1 ст. 1059 ЦК України договір банківського вкладу укладається у письмовій формі. Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.

Пунктом 1.4. Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженого постановою Правління Національного банку України 03.12.2003 N 516 передбачено, що залучення банком вкладів (депозитів) юридичних і фізичних осіб підтверджується: договором банківського рахунку; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадної книжки; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадного (депозитного) сертифіката; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею іншого документа, що підтверджує внесення грошової суми або банківських металів і відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту. Пунктом 2.9 глави 2 розділу ІУ Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 1 червня 2011 року №174, передбачено, що банк (філія, відділення) зобов'язаний видати клієнту після завершення приймання готівки квитанцію (другий примірник прибуткового касового ордера) або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі. Квитанція або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі, має містити найменування банку (філії, відділення), який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час - час виконання операції або напис чи штамп «вечірня» чи «післяопераційний час»), а також підпис працівника банку (філії, відділення), який прийняв готівку, відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку (філії, відділення), засвідчений електронним підписом САБ.

Виходячи з положень ст. 1059 ЦК України, п. 1.4. Положення, п.2.9 глави 2 розділу IV Інструкції письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту. При цьому квитанція (другий примірник прибуткового касового документа) або інший документ є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі.

У справі встановлено, що сторонами додержано письмову форму договорів банківського вкладу з видачею позивачці квитанцій - документів, що відповідають Положенню та Інструкції.

У зв'язку з цим, доводи апелянта про недотримання письмової форми договору банківського вкладу, укладеного сторонами, є необґрунтованими, спростовуються вище наведеним та належними і допустимими доказами,які надала суду позивачка.

Посилання апелянта на наявність кримінального провадження від 29 липня 2014 року, відкритого за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 264 КК України, як на підставу відмови у задоволенні позову, також не заслуговують на увагу, оскільки на час розгляду цивільної справи відсутній вирок, яким були б встановлені обставини вчинення протиправних дій ОСОБА_3 та ОСОБА_4

Апелянт посилається на те, що депозитні вклади, у т.ч. вклади позивача, не поступали на відповідні рахунки банку, а договори банківського вкладу не обліковувалися в операційній системі банку.

Разом з тим, його доводи не підтверджені належними та допустимими доказами.

Згідно із п. 2.1 Положення грошові кошти в національній та іноземній валюті або банківські метали, залучені від юридичних і фізичних осіб, обліковуються банками на відповідних рахунках, відкриття яких здійснюється банком на підставі укладеного в письмовій формі договору банківського вкладу (депозиту) або договору банківського рахунку та інших документів відповідно до законодавства України, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України з питань відкриття банками рахунків у національній та іноземній валюті.

При цьому, відкриття банківських рахунків та обліковування на них грошових коштів, залучених від юридичних і фізичних осіб на підставі укладеного в письмовій формі договору банківського вкладу (депозиту), є обов'язком банку (ч. З ст. 1058, ч. 2 ст. 1068 ЦК України, п. 2.1 Положення).

Згідно належним чином посвідчених копій договорів банківських вкладів, квитанцій про внесення коштів, які за змістом та формою відповідають вимогам закону та іншим нормативно-правовим актам, останні містять підписи уповноважених осіб банку, відтиски печатки та штампу, достовірність яких апелянтом не оспорюється.

Тому, відсутність реєстрації договору банківського вкладу, і як наслідок, необліковування грошових коштів, залучених від юридичних і фізичних осіб на підставі укладеного в письмовій формі договору банківського вкладу, не можна вважати недодержанням письмової форми договору банківського вкладу за наявності документа, що відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту, і є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі. Відповідні юридичні факти (відсутність банківських рахунків, і як наслідок, необлікування на них грошових коштів, залучених від юридичних і фізичних осіб на підставі укладеного в письмовій формі договору банківського вкладу) слід кваліфікувати як невиконання банком своїх обов'язків за договором банківського вкладу.

Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 6 червня 2012 року у справі №6-17 цс 12, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів.

Як на обставину недодержання вимог щодо письмової форми договору апелянт посилається на те, що підпис на квитанціях на здійснення касових операцій ймовірно вчинено керівником відділення банку, а не касиром.

З приводу таких доводів апелянта колегія суддів виходить з наступного.

Згідно з ч. 4 ст. 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Недійсність договорів банківських вкладів, укладених між сторонами, крім випадку недотримання вимог щодо письмової форми, прямо не встановлена законом і на час розгляду справи зазначені договори не визнані судом недійсними.

Таким чином, квитанції за змістом та формою відповідають вимогам, які передбачені пунктом 2.9 глави 2 розділу IV Інструкції.

Апелянт посилається на відхилення клопотання представника банку та розгляд справи у відсутності представника банку.

Проте, це не вплинуло на повноту та правильність з'ясування обставин справи, оскільки представник апелянта скористався правом давати пояснення та подав докази в суді апеляційної інстанції.

Усупереч вимогам ст. 60 ЦПК України, апелянт не надав суду належні та допустимі докази на спростування висновків суду першої інстанції.

Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції в повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону, а тому підстав для скасування оскаржуваного рішення колегія суддів не знаходить.

Керуючись ст.ст. 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу до публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» відхилити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 26 грудня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

На ухвалу може бути подана касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з моменту вступу її в законну силу.

Головуючий:

Судді: