Ухвала суду № 42854453, 18.02.2015, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Справа № 644/3387/14-ц

Провадження № 22-ц/790/1854/15 Головуючий 1-ї ін-т. - Зяброва О.Г.

Категорія - кредитні Доповідач - Тичкова О.Ю.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2015 року судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - судді Тичкової О.Ю.,

суддів колегії - Бровченка І.О., Піддубного Р.М.,

при секретарі - Доля О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 26 листопада 2014 року по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" до ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки, -

В С Т А Н О В И Л А :

У квітні 2014 року до суду звернувся позивач з дійсним позовом, у якому просив в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №6/4/2007/840-К/99 від 26.02.2007 року та інших витрат, пов'язаних з виконанням рішення суду, звернути стягнення на предмет іпотеки - квартиру у будинку готельного типу АДРЕСА_1, шляхом продажу даної квартири позивачем з укладанням від свого імені договору купівлі-продажу у будь-якій спосіб на умовах та в порядку, встановленому ст. 38 Закону України "Про іпотеку". Також просив на час реалізації вказаного майна передати його в управління Банку з правом заміни замків, обладнанням охоронними пристроями, отриманням дублікатів правовстановлюючих документів, та вчинення інших дій для цього необхідних, а також стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати.

В обґрунтування посилався на те, що між ВАТ "КБ "Надра" та ОСОБА_4 26.02.2007 р. було укладено кредитний договір №6/4/2007/840-К/99, за яким останній отримав 40 000 доларів США, які зобов'язався повернути до 25.02.2027 року. В якості забезпечення виконання зобов'язань за вказаним договором було також укладено договір іпотеки від 26.02.2007 року №6/4/2007/980-І/101, за яким в іпотеку було передано квартиру АДРЕСА_1.

Відповідач свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим на 13.03.2013 року у нього утворилась заборгованість перед Банком у розмірі 651 061,64 грн., в рахунок якої позивач і просить звернути стягнення на предмет іпотеку.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 26 листопада 2014 року позовні вимоги ПАТ "КБ "Надра" були задоволені частково. В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 6/4/2007/840-К/99 від 26.02.2007р. у розмірі 651 061 гривня 64 коп. було звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме: квартиру АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_4 шляхом його продажу позивачем з укладанням від свого імені договору купівлі-продажу нерухомого майна будь-якій особі - покупцеві на умовах та в порядку, встановленому ст.38 Закону України "Про іпотеку", за ціною, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, отримання дублікату правовстановлюючих документів на предмет іпотеки в органах БТІ, а також наданням всіх повноважень, належних продавцю, необхідних для здійснення продажу. Стягнуто з відповідача судові витрати по справі. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із вказаним рішенням відповідачем подано апеляційну скаргу, у якій він просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. В обґрунтування посилається неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для вирішення справи, порушенням норм матеріального та процесуального права.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді, пояснення представника ОСОБА_4, дослідивши матеріали справи та обговоривши наведені в скарзі доводи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Як було встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 26.02.2007 року між ВАТ КБ "Надра", яке згодом було перейменовано на ПАТ КБ "Надра" (надалі Банк), та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір № 6/4/2007/840-К/99 (надалі Договір кредиту), за умовами якого останній отримав 40 000 доларів США, які зобов'язався повернути до 25.02.2027 року (а.с. 35-38).

В цей же день між тими ж сторонами було укладено договір іпотеки №6/4/2007/980-І/101 (надалі Договір іпотеки), за умовами якого ОСОБА_4 у якості забезпечення виконання зобов'язання за Договором кредиту передав в іпотеку квартиру АДРЕСА_1 (а.с. 40-43).

Банк взяті на себе зобов'язання по видачі грошових коштів виконав, що підтверджується заявою на видачу готівки № NL-2 від 26 лютого 2007 року (а.с. 39).

Частково задовольняючи позовні вимоги Банку, суд першої інстанції обґрунтовано керувався ст. ст. 1049, 1050 ЦК України, ст. 7 Закону України "Про іпотеку" та виходив з того, що відповідач у справі належним чином не виконував свої зобов'язання по поверненню кредиту, у зв'язку із чим у нього утворилась заборгованість по виплаті кредиту, а тому у Банку були всі підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки.

Послання апеляційної скарги на те, що суд першої інстанції в порушення вимог чинного законодавства не застосував до спірних правовідносин Закон України № 1304-VII від 03.06.2014 року "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" не можуть бути враховані.

Стаття перша вказаного Закону передбачає, що не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України "Про заставу" та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.

Разом з тим, в супереч вимог ст.10, 60 ЦПК України ні апелянтом, ні його представником у судовому засіданні суду першої та апеляційної інстанції не було надано доказів того, що предмет іпотеки є єдиним місцем проживання ОСОБА_4 і в нього немає іншого нерухомого майна у власності.

У судовому засіданні 18 лютого 2015 року представнику апелянта було роз'яснено його право заявити клопотання про витребування доказів для підтвердження своїх доводів, від чого він відмовився, посилаючись на те, що факт постійного проживання боржника у квартирі АДРЕСА_1 підтверджується тим, що в апеляційній скарзі він вказав саме цю адресу для листування. Разом з тим, вказане не може бути підставою для підтвердження зазначеного факту.

Посилання апелянта на те, що звернення стягнення на предмет іпотеки порушить права третіх осіб, які не були долучені до участі у справі, а саме: ОСОБА_5, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 88, 115) не є перешкодою для звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки питання щодо виселення осіб із предмету іпотеки оскаржуваним рішенням суду не вирішувалося.

Частини перша та друга статті 35 Закону України № 898-IV від 05.06.2003 року "Про іпотеку" передбачають, що у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.

Таким чином, Закон не пов'язує не направлення вимоги про усунення порушення виконання Кредитного договору із неможливістю для Банку звернути стягнення на предмет іпотеки.

Банком був наданий належний розрахунок заборгованості ОСОБА_4 за Кредитним договором, що апелянтом не спростовується.

Інші доводи апеляційної скарги також не знайшли свого підтвердження у матеріалах справи.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 308 ЦПК апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 308, 313, п.1 ч.1 ст. 314, ст. ст. 315, 317, 319, 360-7 ЦПК України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 26 листопада 2014 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий :

Судді -