Ухвала суду № 42853555, 17.02.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2015 р.Справа № 818/3259/14Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Мельнікової Л.В.

суддів - Донець Л.О., Калиновського В.А.

за участю секретаря судового засідання - Співак О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Харкові справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2014 року по справі за адміністративним позовом публічного акціонерного товариства «Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування «Насосенергомаш» до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області про скасування податкового повідомлення - рішення, -

В с т а н о в и л а:

У листопаді 2014 року позивач - публічне акціонерне товариство «Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування «Насосенергомаш» (далі по тексту - ПАТ «Сумський завод «Насосенергомаш») звернувся до адміністративного суду з позовом про скасування податкового повідомлення - рішення відповідача - Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області (далі - ДПІ у м. Сумах) № 0008761502/53610 від 10.10.2014 року, прийнятого на підставі акту перевірки від 24.09.2014 року № 3882/18-19-15-02/05785448, яким за встановлені порушення п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.3, п. 200.4, п. 200.14 ст. 200 Податкового кодексу України(далі - ПК України) підприємству зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за червень 2014 року у розмірі 52.420 грн.

В обґрунтування позовних вимог ПАТ «Сумський завод «Насосенергомаш» зазначає про хибність висновків податкового органу про порушення підприємством податкового законодавства, викладених в акті перевірки від 24.09.2014 року № 3882/18-19-15-02/05785448 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки правомірності нарахування публічним акціонерним товариством «Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування «Насосенергомаш», код за ЄДРПОУ 05785448, від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту та бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за червень 2014 року» (далі - Акт перевірки).

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2014 року адміністративний позов ПАТ «Сумський завод «Насосенергомаш» задоволено.

Судове рішення вмотивовано посиланням на правомірність формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість відповідно до первинних бухгалтерських документів, наданих для підтвердження виконання умов договірних відносин з ТОВ «ТВК Елпро». Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, відповідачем не доведено порушення позивачем податкового законодавства, а посилання ДПІ у м. Сумах на акт про неможливість проведення звірки контрагента підприємства-позивача - ТОВ «ТВК Елпро» як на доказ вчинення порушень позивачем є безпідставним.

В апеляційній скарзі, відповідач, посилаючись на невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати зазначену постанову та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ПАТ «Сумський завод «Насосенергомаш» відмовити в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга відповідно до положень ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Судом встановлено, що ДПІ ум. Сумах проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань правомірності нарахування від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту та бюджетного відшкодування податку на додану вартість за червень 2014 року за результатами якої складено Акт № 3882/18-19-15-02/05785448 від 24.09.2014 року (а.с. 11-77), яким зокрема зафіксовано висновок податкового органу про порушення позивачем п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.3, п. 200.4, п. 200.14 ст. 200 Податкового кодексу України в результаті чого завищено відє'мне значення різниці поточного звітного періоду яке буде зараховано до складу податкового кредиту наступного звітного періоду податкової декларації по ПДВ за червень 2014 року - на 52.420 грн.

З акту перевірки вбачається, що відповідачем зроблено висновок про завищення позивачем податкового кредиту за червень 2014 року на 52.420 грн. по операціях з придбання товарів у ТОВ «ТВК Елпро». ДПІ у м. Сумах вважає, що реальний характер операцій позивача з ТОВ «ТВК Елпро», який станом на момент проведення перевірки перебував на обліку в ДПІ у м. Сумах, належними первинними документами не підтверджується, оскільки відповідно до даних, що містяться в АІС «Податковий блок» на момент проведення перевірки ТОВ «ТВК Елпро» мало стан « 9» - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням, у зв'язку з цим проведення зустрічної звірки не можливе. З причини відсутності підприємства за податковою адресою та ненадання документів перевіряючим органом зроблено висновок про неможливість співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання з метою документального підтвердження господарських відносин з платниками податків та зборів, а також підтвердити види, обсяг і кількість операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними. Відповідно до матеріалів, що знаходяться у справі суб'єкта господарювання та інформаційних баз даних АІС Податковий блок «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів», АІС «Аудит», БЕСТ ЗВІТ ORACLE, що використовуються ДПІ у м. Сумах та з урахуванням обставин встановлених в ході проведення звірки встановлено: відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю необхідних трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів; неможливість фактичного здійснення ТОВ «ТВК Елпро» господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу.

На підставі висновків вказаного Акту перевірки № 3882/18-19-15-02/05785448 від 24.09.2014 року відповідачем 10 жовтня 2014 року винесено податкове повідомлення-рішення № 0008761502/53610, яким підприємству-позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за червень 2014 року на 52.420 грн. (а.с. 78).

Колегія суддів погоджуючись з висновком суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог ПАТ «Сумський завод «Насосенергомаш» зазначає наступне.

Згідно п. 46.1 ст. 46 ПК України, - податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Відповідно до положень п. 200.1 ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п. 200.3 ст. 200 ПК України).

Згідно п. 200.4 ст. 200 ПК України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п. 200.6 ПК України платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених пунктом 200.4 цієї статті. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. У разі прийняття такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних звітних (податкових) періодів.

Відповідно до п.п.14.1.181 п.14.1 ст.4 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 ст.198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п. 198.2. ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст.198 цього кодексу встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 201.1 ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, в якій зазначаються в окремих рядках певні обов'язкові реквізити.

Згідно з п. 201.4 ст.201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Пунктом 198.6 ст.198 ПК України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу). У разі, якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Таким чином, враховуючи викладені норми ПК України, існує декілька підстав для формування податкового кредиту, а саме: наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, фактична сплата грошових коштів контрагенту, в сумі визначеній в податковій накладній, а також фактичне виконання господарської операції, за наслідками якої у платника податку на додану вартість виникає право на податковий кредит.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Положеннями ст. 1 Закону України від 16.07.1999 року N 996-ХІУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно п. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність» подальшими змінами та доповненнями, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються наданих бухгалтерського обліку.

Вирішуючи спір, та приймаючи рішення про неправомірність прийнятого податкового повідомлення - рішення, суд виходив з того, що фактичні обставини справи об'єктивно засвідчують здійснення господарських операцій між ПАТ «Сумський завод «Насосенергомаш» та його контрагентом ТОВ «ТВК Елпро» та правомірність віднесення позивачем до податкового кредиту з податку на додану вартість відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, які виписані на виконання умов договірних відносин. У зв'язку з придбанням товарно-матеріальних цінностей відбулись реальні зміни майнового стану платника податків, що підтверджується належним чином оформленими первинними документами.

Судом встановлено, що позивачем укладались з ТОВ «ТВК Елпро» договір постачання продукції № 28-4/28 від 09.07.2014 року (а.с. 80-83).

На підтвердження виконання умов договору позивачем надано податкові накладні, видаткові накладні, платіжні доручення, рахунки-фактури, товарно-транспортні накладні, з яких вбачається, що позивачем отримувались від ТОВ «ТВК Елпро» товари, в ціні яких сплачувався податок на додану вартість (а.с 84-164).

Відповідно до копії свідоцтва ТОВ «ТВК Елпро» зареєстровано платником податку на додану вартість 01 грудня 2012 року та взято на облік як платник податків (а.с. 167,168).

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що копії долучених до матеріалів справи первинних і розрахункових документів не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст.44 Податкового кодексу України та п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995року № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995року за № 168/704; далі за текстом - Положення № 88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, містять визначені законом реквізити, виписані за визначеною законом подією, складені реально існуючими суб'єктами права.

Суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованою позицію суду першої інстанції щодо неправомірності висновків відповідача про завищення позивачем податкового кредиту за червень 2014 року у сумі 52.420 грн. з посиланням на акт про неможливість проведення звірки ТОВ «ТВК Елпро» як на доказ вчинення порушень позивачем, оскільки зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит з податку на додану вартість у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту, оскільки Податковий кодекс України не ставить право платника податку на додану вартість на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності їх за місцезнаходженням, так само відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу тощо. В разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи.

Чинне законодавство не зобов'язує платника податків перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства та його безпосередню наявність за місцезнаходженням перед тим, як відносити відповідні суми витрат до валових витрат та суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини. Так, в п. 71 рішення у справі «Булвес» АД проти Болгарії» Європейського суду з прав людини дійшов такого висновку: «... Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування податку на додану вартість і, як наслідок, сплачувати податок на додану вартість повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності».

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

Отримання податковим органом акту перевірки чи довідки зустрічної звірки, в яких викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку самостійного встановлення та доведення факту вчинення платником податків порушення закону, оскільки ані акт перевірки, ані довідка зустрічної звірки не мають преюдиційного характеру та не є документами, що достовірно та беззаперечно підтверджують обставини фактичної дійсності.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що наданий на підтвердження своєї позиції по справі відповідачем акт про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ТВК Елпро» від 02.09.2014року (а.с. 179-189) не є підтвердженням вчинення порушень податкового законодавства позивачем, оскільки даний акт не міститься відомостей про те, що в ході проведення звірки підлягали співставленню данні первинних бухгалтерських та інших документів ТОВ «ТВК Елпро» з даними податкової звітності позивача.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав судам першої та апеляційної інстанції достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його висновки, і не довів правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позову, які не спростовані доводами апеляційної скарги.

Виходячи з наведеного, колегія суддів не вбачає підстав, передбачених ст. 202 КАС України для скасування судового рішення та приходить до висновку про необхідність залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваного судового рішення - без змін.

Інші доводи апеляційної скарги на висновки колегії суддів не впливають.

В порядку, передбаченому ч. 1 ст. 41, ч. 4 ст. 196 КАС України, розгляд справи відбувся за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 41 ч. 1, 160, 167, 185, 195, 196, 198 ч. 1 п. 1, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області залишити без задоволення, а постанову Сумського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2014 року - без змін.

Ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис) Л.В. Мельнікова

Судді (підпис) Л.О. Донець

(підпис) В.А. Калиновський

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 23 лютого 2015 року.