Рішення № 42853143, 05.02.2015, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/14655/13-ц

Провадження № 2/638/219/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2015 року м. Харків

Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:

Головуючого - судді Цвірюка Д.В.,

за участю секретаря Долгової К.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Харкові цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ПАТ «ОТП Банк» в особі ТОВ «ОТП Факторинг Україна», третя особа ОСОБА_1 про визнання недійсним договору іпотеки, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача Шапошник Н.А. звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить, з урахуванням уточнень, звернути стягнення на предмет іпотеки - нерухоме майно, яке належить ОСОБА_2 та стягнути з ОСОБА_1 суму заборгованості за кредитним договором у розмірі 4 304 503,38 грн., мотивуючи свої вимоги тим, що 05 березня 2008 року між ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, згідно умов якого Банк надав останній кредит в розмірі 50000 дол.США зі сплатою процентів у порядку та розмірах, встановлених у кредитному договорі з кінцевим терміном повернення до 07.03.2033 року. Крім того, 25 червня 2008 року між ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, згідно умов якого Банк надав останній кредит в розмірі 46400 дол.США зі сплатою процентів у порядку та розмірах, встановлених у кредитному договорі з кінцевим терміном повернення до 23.06.2023 року. В забезпечення виконання зобов'язань між Банком та ОСОБА_2 був укладений договір іпотеки, згідно умов якого предметом іпотеки є однокімнатна квартира, загальною площею 33,1 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Внаслідок невиконання своїх зобов'язань за кредитними договорами станом на 18.06.2013 року сума заборгованості ОСОБА_1 становить 4 304 503,38 грн.

18.03.2011 року між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «ОТП Факторинг Україна» було укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю, згідно умов якого ПАТ «ОТП Банк» відступило, а ТОВ «ОТП Факторинг Україна» прийняло на себе зобов'язання за кредитними договорами від 05.03.2008 року та 25.06.2008 року.

На підставі викладеного представник позивача просить звернути стягнення на предмет іпотеки - нерухоме майно - однокімнатну квартиру загальною площею 33,1 кв.м., житловою площею 17,3 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_2, шляхом продажу з прилюдних торгів, задовольнивши вимоги ТОВ «ОТП Факторинг Україна» в межах суми заборгованості за кредитним договором №МL-709/043/2008 від 25.06.2008 року в сумі: 2 924 356,65 грн., за ціною, визначеною суб'єктом оціночної діяльності у відповідності з вимогами Закону України «Про виконавче провадження»; стягнути з ОСОБА_1 суму заборгованості за кредитним договором в розмірі 5 899 372,78 грн. та судовий збір в розмірі 3441,00 грн.

18.06.2014р. відповідач ОСОБА_2 до початку розгляду справи по суті пред'явила зустрічний позов до ПАТ «ОТП Банк» в особі ТОВ «ОТП Факторинг Україна», третя особа ОСОБА_1, в якому просить визнати недійсним договір іпотеки від 25.06.2008 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 25 червня 2008 року між нею та ЗАТ «ОТП Банк» був укладений договір іпотеки на забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_1 за кредитним договором № ML-709/043/2008 від 25.06.2008р. Договір іпотеки вона уклала на прохання ОСОБА_1, з якою вона практично не була знайома. Перед укладенням договору ОСОБА_1 запевнила її, що це проста формальність, показала їй свою податкову звітність з великими прибутками та запевнила, що сплатить кредит самостійно без будь-яких труднощів і при цьому пообіцяла матеріальну винагороду за надання такої послуги. Будучи пенсіонеркою, з невеликою пенсією, вона погодилась на укладення договору іпотеки. Тому вважає, що договір був укладений під впливом тяжкої обставини. Як з часом їй стало відомо з 2009 року ОСОБА_1 здає податкову звітність з показниками про відсутність будь-якої діяльності. Обіцяної винагороди ОСОБА_2 так і не отримала. На підставі викладеного, просить суд визнати недійсним договір іпотеки від 25 червня 2008 року недійсним

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі. У задоволенні зустрічної позовної заяви просив відмовити у зв'язку з її необгрунтованістю.

Відповідачі в судове засідання не з'явилися, про розгляд справи були повідомлені своєчасно, належним чином, причини неявки суду не повідомили. Клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні 29.09.2014 року надала суду письмові заперечення, згідно яких просила відмовити у задоволенні позовних вимог Банку, посилаючись на відповідні статті Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», оскільки предмет іпотеки використовується ОСОБА_2 для проживання, інше нерухоме майно, належне їй, відсутнє.

В подальшому представник відповідача ОСОБА_2 в судові засідання не з'являвся, про розгляд справи був повідомлений своєчасно, причини неявки суду не сповістив. Клопотання про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ч. 4 ст. 169 ЦПК України, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

У відповідності до ст.ст. 11, 60 ЦПК України суд розглядає справу не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін чи інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Судом встановлено, що 05 березня 2008 року між ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №МL-705/141/2008. Згідно умов договору Банк надав відповідачу ОСОБА_1 кредит в розмірі 50000 дол.США зі сплатою процентів у порядку та розмірах, встановлених у кредитному договорі з кінцевим терміном повернення до 07.03.2033 року.

Відповідно до п. 1.1 частини №2 Кредитного договору позичальник ОСОБА_1 зобов'язана отримати кредит і належним чином використати та повернути Банку суму отриманого Кредиту, а також сплатити відповідну плату за користування Кредитом і виконати всі інші зобов'язання, визначені у Договорі.

Згідно п.1.4 Договору за користування Кредитом Позичальник зобов'язаний сплатити Банку відповідну плату в порядку та на умовах, визначених у ньому.

Так, згідно п.3 Договору сторони домовились, що для розрахунку процентів за користування Кредитом буде використовуватись Фіксована процентна ставка у розмірі 4,49 % річних. Відповідно до п.1.4.1.1.1. частини №2 Договору у разі використання Фіксованої процентної ставки проценти за користування Кредитом розраховуються на основі Фіксованої процентної ставки, яка є незмінною на весь строк дії Договору, з розрахунку річної бази нарахування процентів. Також у пункті 1.4.1.2. частини №2 Договору зазначено, що проценти нараховуються щомісяця у день сплати процентів, але не пізніше дати повернення Кредиту, визначеної у Графіку Платежів, на фактичну суму непогашених кредитних коштів і за фактичний час користування такими коштами, включаючи день видачі та виключаючи день повернення, та сплачуються Позичальником відповідно до умов п.1.5 Договору.

Згідно п.1.4.1.4. в будь-якому випадку, при повному поверненні суми Кредиту нараховані проценти повинні сплачуватись одночасно з поверненням Кредиту. При простроченні повернення Кредиту проценти за користування простроченими до повернення сумами нараховуються щоденно та повинні сплачуватись одночасно з поверненням Кредиту.

Пунктом 1.4.1.5.1. передбачено, що у випадку порушення Позичальником своїх зобов'язань, встановлених будь-яким з п.п. 2.3.6, 1.3.1.4 цього Договору, Фіксована процентна ставка чи Фіксований відсоток підвищується на 4% річних, в порядку, передбаченому Договором, що не потребує укладення будь-якого додаткового договору чи Графіку Погашення у новій редакції та Сторони згодні з таким підвищенням по відношенню до всієї неповернутої суми Кредиту, при цьому, процентна ставка по Кредиту підлягає підвищенню в перший Банківський день місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено порушення Договору.

Після підвищення процентної ставки, в порядку, передбаченому п.1.4.1.5.1. цього Договору, та подальшого належного виконання Позичальником своїх зобов'язань, встановлених п.п. 2.3.6, 1.3.1.4 цього Договору, Фіксована процентна ставка та Фіксований відсоток зменшується на 4% річних, в порядку, передбаченому цим Договором, що не потребує укладення будь-якого додаткового договору чи Графіку Погашення у новій редакції.

Відповідно до п.1.11.1. Договору усі платежі для повернення суми Кредиту та сплати процентів за користування Кредитом повинні здійснюватись Позичальником у валюті Кредиту в строки та на умовах, встановленими цим договором. Інші платежі, згідно з Договором, розраховуються у валюті Кредиту і підлягають сплаті у валюті України, виходячи з валютного курсу НБУ на день сплати.

Згідно умов Договору за порушення прийнятих на себе зобов'язань щодо повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитними коштами у визначені цим Договором строки, Позичальник зобов'язаний сплатити Банку пеню в розмірі 1% від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання за кожний день прострочки. Зазначена пеня сплачується додатково до прострочених сум, що підлягають сплаті згідно Договору. За прострочення виконання боргових зобов'язань понад 15 календарних днів Позичальник, крім пені, передбаченої п.3.1.1. Договору, додатково сплачує на користь Банку штраф у розмірі 0,01% від суми прострочених боргових зобов'язань, але не менше 25,00 грн. За прострочення виконання боргових зобов'язань понад 30 календарних днів Позичальник, крім пені та штрафу, додатково сплачує на користь банку штраф у розмірі 0,02% від суми прострочених Боргових зобов'язань, але не менше 50,00 грн.

Судом встановлено, що 25 червня 2008 року між ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №МL-709/043/2008. Згідно умов договору Банк надав відповідачу ОСОБА_1 кредит в розмірі 46400 дол.США зі сплатою процентів у порядку та розмірах, встановлених у кредитному договорі з кінцевим терміном повернення до 23.06.2023 року.

Відповідно до п. 1.1 частини №2 Кредитного договору позичальник ОСОБА_1 зобов'язана отримати кредит і належним чином використати та повернути Банку суму отриманого Кредиту, а також сплатити відповідну плату за користування Кредитом і виконати всі інші зобов'язання, визначені у Договорі.

Згідно п.1.4 Договору за користування Кредитом Позичальник зобов'язаний сплатити Банку відповідну плату в порядку та на умовах, визначених у ньому.

Так, згідно п.3 Договору сторони домовились, що для розрахунку процентів за користування Кредитом буде використовуватись Фіксована процентна ставка у розмірі 5,49 % річних. Відповідно до п.1.4.1.1.1. частини №2 Договору у разі використання Фіксованої процентної ставки, проценти за користування Кредитом розраховуються на основі Фіксованої процентної ставки, яка є незмінною на весь строк дії Договору, з розрахунку річної бази нарахування процентів. Також у пункті 1.4.1.2. частини №2 Договору зазначено, що проценти нараховуються щомісяця у день сплати процентів, але не пізніше дати повернення Кредиту, визначеної у Графіку Платежів, на фактичну суму непогашених кредитних коштів і за фактичний час користування такими коштами, включаючи день видачі та виключаючи день повернення, та сплачуються Позичальником відповідно до умов п.1.5 Договору.

Згідно п.1.4.1.4. в будь-якому випадку, при повному поверненні суми Кредиту нараховані проценти повинні сплачуватись одночасно з поверненням Кредиту. При простроченні повернення Кредиту проценти за користування простроченими до повернення сумами нараховуються щоденно та повинні сплачуватись одночасно з поверненням Кредиту.

Пунктом 1.4.1.5.1. передбачено, що у випадку порушення Позичальником своїх зобов'язань, встановлених будь-яким з п.п. 2.3.6, 2.3.7 цього Договору, Фіксована процентна ставка чи Фіксований відсоток підвищується на 4% річних, в порядку, передбаченому Договором, що не потребує укладення будь-якого додаткового договору чи Графіку Погашення у новій редакції та Сторони згодні з таким підвищенням по відношенню до всієї неповернутої суми Кредиту, при цьому, процентна ставка по Кредиту підлягає підвищенню в перший Банківський день місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено порушення Договору.

Після підвищення процентної ставки, в порядку, передбаченому п.1.4.1.5.1. цього Договору, та подальшого належного виконання Позичальником своїх зобов'язань, встановлених п.п. 2.3.6, 2.3.7 цього Договору, Фіксована процентна ставка та Фіксований відсоток зменшується на 4% річних, в порядку, передбаченому цим Договором, що не потребує укладення будь-якого додаткового договору чи Графіку Погашення у новій редакції.

Відповідно до п.1.11.1. Договору усі платежі для повернення суми Кредиту та сплати процентів за користування Кредитом повинні здійснюватись Позичальником у валюті Кредиту в строки та на умовах, встановленим цим договором. Інші платежі, згідно з Договором, розраховуються у валюті Кредиту і підлягають сплаті у валюті України, виходячи з валютного курсу НБУ на день сплати.

Згідно умов Договору за порушення прийнятих на себе зобов'язань стосовно повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитними коштами у визначені цим Договором строки, Позичальник зобов'язаний сплатити Банку пеню в розмірі 1% від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання за кожний день прострочки. Зазначена пеня сплачується додатково до прострочених сум, що підлягають сплаті згідно Договору. За прострочення виконання боргових зобов'язань понад 15 календарних днів Позичальник, крім пені, передбаченої п.3.1.1. Договору, додатково сплачує на користь Банку штраф у розмірі 0,01% від суми прострочених боргових зобов'язань, але не менше 25,00 грн. За прострочення виконання боргових зобов'язань понад 30 календарних днів Позичальник, крім пені та штрафу, додатково сплачує на користь банку штраф у розмірі 0,02% від суми прострочених Боргових зобов'язань, але не менше 50,00 грн.

Також, 25 червня 2008 року в забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним Договором між Банком та ОСОБА_2, був укладений договір іпотеки №PML-709/043/2008, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_4 за реєстровим № 2212.

Згідно ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч.2 зазначеної вище статті, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ч.1 ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Приписами цивільного законодавства передбачено, що Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1 ст.626 ЦК України).

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст.527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до положень ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не допускається, а зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст.611 ЦК України).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або неналежне виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений строк.

Відповідно ст. ст. 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином та у строк відповідно до умов договору.

Згідно із статтею 1050 ЦК України встановлює, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.1049 ЦК України - позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 ЦК України).

Згідно з ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

В порушення умов вищезазначених кредитних договорів, вимог Цивільного кодексу України, Позичальник ОСОБА_1 не виконує умови Кредитних договорів, у зв'язку з чим за нею виникла заборгованість за договором №МL-705/141/2008 від 05.03.2008 року перед Позивачем, яка станом на 29.07.2014 р. складає 2 975 016,13 гривень, з яких: заборгованість за кредитом становить 48 529,59 дол.США, заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками - 5422,84 дол.США, заборгованість за пенею - 2335227,84 грн., що підтверджується наданим позивачем розрахунком. Крім того, заборгованість за договором №МL-709/043/2008 від 25.06.2008 року перед Позивачем, яка станом на 29.07.2014 р. складає 5899372,78 гривень, з яких: заборгованість за кредитом становить 48189,33 дол.США, заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками - 4844,37 дол.США, заборгованість за пенею - 2 924 356,65 грн., що підтверджується наданим позивачем розрахунком.

За умовами Договору іпотеки для забезпечення повного і своєчасного виконання Боржником його зобов'язань, визначених у Статті 2 цього Договору, іпотекодавець надає іпотекодержателю в іпотеку нерухоме майно, визначене у статті 3 цього Договору.

Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно укладеного Договору предметом іпотеки є нерухоме майно - квартира під номером АДРЕСА_1, що в м.Харкові, яка належить Іпотекодавцю на праві приватної власності, на підставі Свідоцтва про право власності, виданого Дзержинською районною радою 09 червня 2004 року, видане на підставі Рішення виконавчого комітету Дзержинської районної ради м.Харкова від 06.04.2004 року за №58/44, зареєстрованого в реєстрі прав власності на нерухоме майно 27.07.2004 року.

Згідно статті 7 Закону України «Про іпотеку» , за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання. Якщо вимога за основним зобов'язанням підлягає виконанню у грошовій формі, розмір цієї вимоги визначається на підставі іпотечного договору або договору, що обумовлює основне зобов'язання, у чітко встановленій сумі чи шляхом надання критеріїв, які дозволяють встановити розмір цієї вимоги на конкретний час протягом строку дії основного зобов'язання, якщо інше не встановлено щодо відшкодування, в тому числі, витрат, пов'язаних з пред'явленням вимоги за основним зобов'язанням і зверненням стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ч.1 ст.ст. 33,39 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Передбачено звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду.

Проте, 07 червня 2014 року набув чинності ЗУ "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті".

Відповідно до Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» від 03 червня 2014 року за №1304-VІІ встановлено, що протягом дії цього Закону:

1) не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України «Про заставу» або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку» , якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань - громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: - таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника, майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; - загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку;

не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) інше майно (майнові права), яке відповідно до законодавства або кредитного договору підлягає стягненню з позичальника, зазначеного у підпункті 1 цього пункту, при недостатності коштів, одержаних стягувачем від реалізації (переоцінки) предмета застави (іпотеки);

кредитна установа не може уступити (продати, передати) заборгованість або борг, визначений у підпункті 1 цього пункту, на користь (у власність) іншої особи.

Суд констатує, що даний Закон розповсюджує свою дію на правовідносини, які склались між сторонами спору.

Матеріалами справи підтверджено та не заперечується сторонами, що 25 червня 2008 року між ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №МL-709/043/2008. Згідно умов договору Банк надав відповідачу ОСОБА_1 кредит в розмірі 46400 дол.США зі сплатою процентів у порядку та розмірах, встановлених у кредитному договорі з кінцевим терміном повернення до 23.06.2023 року. Разом з тим, 25 червня 2008 року в забезпечення виконання ОСОБА_1 зобов'язань за Кредитним Договором між Позивачем та ОСОБА_2, був укладений договір іпотеки №PML-709/043/2008, згідно умов якого предметом іпотеки є нерухоме майно - квартира під номером АДРЕСА_1, що в м.Харкові.

З письмових заперечень відповідача ОСОБА_2 вказане житлове приміщення є єдиним житлом та використовується відповідачем, як місце постійного проживання, оскільки іншого нерухомого житлового майна вона не має.

Згідно інформації №26788190 з реєстру прав власності на нерухоме майно Реєстраційної служби Дергачівського районного управління юстиції Харківської області від 15.09.2014 року вбачається, що за ОСОБА_2 іншого житла не зареєстровано.

Таким чином, загальна площа Предмету іпотеки не перевищує 250 кв.м., це нерухоме житлове майно використовується, як місце постійного проживання майнового поручителя, іншого нерухомого житлового майна у ОСОБА_2 немає.

Враховуючи наведене, позовні вимоги про звернення стягнення на іпотечне майно задоволенню не підлягають з підстав, передбачених Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» від 03 червня 2014 року за №1304-VІІ, який набрав чинності з 07.06.2014 року.

Також судом встановлено, що 12 листопада 2010 року між Публічним акціонерним товариством «ОТП Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» було укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю №б/н, згідно з яким Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк» відступило, а Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» прийняло на себе зобов'язання за кредитним договором № №МL702/972/2008 від 19.06.2008 року.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За таких обставин, беручи до уваги, що зобов'язання за кредитним договором відповідачем не виконується, а позивач набув права вимоги до відповідача відповідно до законодавства, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1 суми заборгованості за кредитними договорами.

При цьому, відповідно до ч.3 ст.551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому законодавець не наводить переліку обставин, які мають істотне значення. Це питання вирішується із врахуванням конкретної ситуації. Такими обставинами можуть бути традиційний розмір неустойки, який зустрічається в практиці ділового обороту; форма і ступінь вини боржника, рівень виконання зобов'язання боржником перед кредитором; ступінь поширеності такого порушення в діловому обігу; рівень інфляції протягом часу, коли зобов'язання повинно було бути виконано, і до його фактичного виконання чи до моменту прийняття судового рішення; середня банківська ставка за користування кредитами; відповідність допущеного відповідачем порушення розміру неустойки.

Застосоване у нормі ч.3 ст.551 ЦК України поняття «значно» є оціночним і має конкретизуватися судом у кожному конкретному випадку.

Згідно розрахунку, наданого позивачем, пеня за несвоєчасне виконання умов кредитного договору №МL-705/141/2008 від 05.03.2008 року становить 2 335 227,84 грн., тоді як розмір заборгованості за договором становить 639 788,29 грн. (яка включає в себе заборгованість по кредиту та відсотках).

Згідно розрахунку, наданого позивачем, пеня за несвоєчасне виконання умов кредитного договору №МL-709/043/2008 від 25.06.2008 року становить 2 295 462,89 грн., тоді як розмір заборгованості за договором становить 628 893,76 грн. (яка включає в себе заборгованість по кредиту та відсотках).

Вирішуючи питання про можливість зменшення розміру неустойки (пені), суд враховує ступінь вини боржника у порушенні зобов'язання. Також серед обставин, які в розумінні ч.3 ст.551 ЦК України є підставою для зменшення судом розміру нарахованої відповідачеві неустойки (пені) суд визнає неспівмірність неустойки розміру основного боргу, а тому вважає розраховану позивачем належну до стягнення з відповідача на його користь суму пені завищеною і такою, що з урахуванням принципів розумності та справедливості, може бути зменшена судом.

Частина третя статті 551 ЦК України з урахуванням положень статті 3 ЦК України щодо загальних засад цивільного законодавства та частини 4 статті 10 ЦПК України щодо обов'язку суду сприяти сторонам у здійсненні їхніх прав дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що її розмір значно перевищує розмір збитків.

З урахуванням викладеного, враховуючи, що розмір неустойки значно більший від розміру боргового зобов'язання, суд вважає за можливе зменшити розмір неустойки по вказаним вище кредитним договорам до суми 30 000 грн. по кожному договору.

При вирішенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 суд дійшов наступного.

Відповідно до ст. 233 ЦК України правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину.

Таким чином, для визнання правочину недійсним з підстав передбачених ст. 233 ЦК України необхідно встановити наявність в сукупності двох умов: 1) тяжкої обставини; 2) вкрай невигідних умов правочину.

Наявність тяжкої обставини - це факт, який перед усім має доводитися, оскільки особа, яка оспорює правочин з цих підстав, має довести, що за відсутності тяжкої обставини правочин не було б вчинено взагалі або вчинено не на таких умовах.

У п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» зазначається, що тяжкими обставинами можуть бути тяжка хвороба особи, членів її сім'ї чи родичів, смерть годувальника, загроза втратити житло та інші обставини, для усунення або зменшення яких необхідно укласти такий правочин.

Відповідач ОСОБА_2 у позові зазначає, що договір іпотеки 25.06.2008 року було укладено з банком під впливом тяжкої обставини, а саме крайньої необхідності в грошових коштах на лікування та проживання.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно статті 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог та заперечень. Суд не приймає до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

В силу ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Відповідно до ч.4 ст. 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

При цьому, належних та допустимих доказів на підтвердження вчинення правочину під впливом тяжкої обставини і на вкрай невигідних умовах позивач за зустрічним позовом суду не надав.

На підставі викладеного суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 за зустрічним позовом.

На підставі вищевикладеного, ст.ст. 233, 525-527, 530, 549, 551, 610, 611, 626, 629, 1048-1050,1054 ЦК України, ЗУ «Про іпотеку», ЗУ «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» від 03 червня 2014 року за №1304-VІІ та керуючись ст.ст. 10, 11, 57, 58, 60, 88, 208, 213-215 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» (03680, м.Київ, вул. Фізкультури, 28-Д, код ЄДРПОУ 36789421, р/р 26507002333333) суму заборгованості за кредитним договором №МL-705/141/2008 від 05.03.2008 року, яка складається із заборгованості за кредитом та відсотками у розмірі 639788,29 грн. та пені - 30 000 грн.; суму заборгованості за кредитним договором №МL-709/043/2008 від 25.06.2008 року, яка складається із заборгованості за кредитом та відсотками у розмірі 628 893,76 грн. та пені - 30 000 грн., а всього стягнути заборгованість у розмірі 1 328 682 (один мільйон триста двадцять вісім тисяч шістсот вісімдесят дві) гривні 05 копійок.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

В задоволенні позову ОСОБА_2 до ПАТ «ОТП Банк» в особі ТОВ «ОТП Факторинг Україна» про визнання недійсним договору іпотеки від 25.06.2008 року №РМL-7098/043/2008 - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг» судовий збір у розмірі 3441 (три тисячі чотириста сорок одну) гривню.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Дзержинський районний суд м.Харкова шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення суду. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Головуючий -суддя: Д.В.Цвірюк