Вирок № 42852699, 06.01.2015, Старобільський районний суд Луганської області

06.01.2015

ЄУН 431/52/15-к

Провадження 1-кп/431/37/15

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 січня 2015 року Старобільський районний суд Луганської області складі

головуючого-судді Олійник С.В.,

при секретарі Хорольської І.Ю.,

за участі прокурора Баннікова С.В.,

обвинувачених ОСОБА_1, ОСОБА_2,

потерпілого ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в м. Старобільську кримінальне провадження за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Горлівка Донецької області, громадянина України, військовослужбовця військової частини польова пошта В0624, сапера 2 відділення інженерно-саперного взводу, солдата, з середньою освітою, неодруженого, не судимого, зареєстрованого за адресою АДРЕСА_2,

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця с. Рудний, Кавалерівського району Приморського краю РФ, громадянина Російської Федерації, не працюючого, неодруженого, з середньо-спеціальною освітою, не судимого, проживаючого за адресою АДРЕСА_1,

в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 146 КК України,

встановив:

14 серпня 2014 року ОСОБА_1 згідно Указу Президента України від 21 липня 2014 року № 607 «Про часткову мобілізацію», призвано на військову службу під час мобілізації Сватівським районним військовим комісаріатом Луганської області.

Відповідно до наказу командира військової частини польова пошта В0624 від 14 серпня 2014 року № 42, солдата ОСОБА_1 з 14 серпня 2014 року зараховано до списків особового складу військової частини, поставлено на всі види забезпечення, призначено на посаду сапера 2 відділення інженерно-саперного взводу.

Згідно з вимогами ст. ст. 17, 65 Конституції України оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України та є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є обов'язком громадян України.

Під час проходження служби на посаді сапера 2 відділення інженерно-саперного взводу військової частини польова пошта В0624 солдат ОСОБА_1, у відповідності до вимог ст. 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов'язаний свято і непорушно додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок.

Так, 16 жовтня 2014 року близько 00 год. 00 хв. солдат ОСОБА_1, із своєю штатною зброєю - автоматом АК-74 НОМЕР_3 5,45 мм та патронами до вказаної зброї калібру 5.45 мм у кількості 163 шт, гранатою Ф-1 з метою тимчасово ухилитися від виконання службових обов'язків - самовільно залишив місце служби, а саме розташування табірного збору військової частини - польова пошта В0624, яке розташоване в с. Половинкине Старобільського району Луганської області.

У подальшому, солдат ОСОБА_1, на виїзді з с. Титарівка Старобільського району Луганської області, в районні заправки «Восточные ресурсы» зупинив автомобіль марки «ВАЗ 2107» д.н. НОМЕР_1, за кермом якого перебував гр. ОСОБА_3, який їхав в с. Половинкине Старобільського р-ну Луганської обл. Надалі, солдат ОСОБА_1 попросив ОСОБА_3 відвести його в м. Старобільськ Луганської області, на що ОСОБА_3 погодився. Сівши на переднє сидіння пасажира автомобіля солдат ОСОБА_1 попросив ОСОБА_3 під'їхати до автобусної зупинки, яка знаходилась неподалік заправки, та забрати товариша. Там, на заднє сидіння автомобіля сів обвинувачений ОСОБА_2, який разом з ОСОБА_1 залишив розташування табірного збору військової частини польова пошта В0624 (в районі с. Половинкине Старобільського району Луганської області).

Після проїзду блокпосту, розташованого в с. Підгорівка Старобільського району ОСОБА_3 на вимогу обвинуваченого ОСОБА_2 зупинив автомобіль. У подальшому, обвинувачений ОСОБА_1 групою осіб з обвинуваченим ОСОБА_2, погрожуючи застосувати зброю відповідно автомат АК-74 та гранату Ф-1 і таким чином протиправно перешкоджаючи ОСОБА_3 вибирати за своєю волею місце перебування, примусив останнього везти їх до м. Сватове, Луганської області. При виїзді з м. Сватове Луганської області приблизно о 03 год. 00 хв. автомобіль марки «ВАЗ 2107» д.н. НОМЕР_1 був зупинений на блокпосту працівниками міліції для перевірки документів. У подальшому, потерпілий ОСОБА_3 повідомив працівникам міліції, які несли службу на вказаному блокпосту, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1, погрожуючи зброєю автоматом АК-74 НОМЕР_3 та гранатою Ф-1 незаконно позбавили його волі - свободи пересування.

17 жовтня 2014 року солдат ОСОБА_1 був затриманий в.о. слідчого 32 військової прокуратури Південного регіону України за підозрою у вчиненні злочину передбаченого ч.2 ст.146 КК України.

Обвинувачений ОСОБА_2 за попередньою домовленістю з обвинуваченим ОСОБА_1, 16 жовтня 2014 року близько 00 год. 00 хв. знаходився на автобусній зупинці поблизу с. Титарівка Старобільського району Луганської області та чекав, коли останній зупинить автомобіль. У подальшому, ОСОБА_1, на виїзді з вказаного населеного пункту, в районні заправки «Восточные ресурсы» зупинив автомобіль марки «ВАЗ 2107» д.н. НОМЕР_1, за кермом якого перебував потерпілий ОСОБА_3, який їхав в с. Половинкине Старобільського району Луганської області. Надалі, солдат ОСОБА_1 попросив ОСОБА_3 відвезти його в м. Старобільськ Луганської області, на що ОСОБА_3 погодився. Сівши на переднє сидіння пасажира автомобіля солдат ОСОБА_1 попросив ОСОБА_3 під'їхати до автобусної зупинки, яка знаходилась неподалік заправки, та забрати товариша. Там, на заднє сидіння автомобіля сів обвинувачений ОСОБА_2, який разом з обвинуваченим ОСОБА_1 залишив розташування табірного збору військової частини польова пошта В0624 (в районі с. Половинкине Старобільського району Луганської області). Крім того, у військовослужбовця ОСОБА_1 знаходилася закріплена за ним зброя - АК-74 заводській НОМЕР_3, видана останьому на підставі наказу командира військової частини ПП В0624 14 серпня 2014 року, та гранати Ф-1.

Після проїзду блокпосту, розташованого в с. Підгорівка Старобільського району ОСОБА_3 на вимогу обвинуваченого ОСОБА_2 зупинив автомобіль. У подальшому, ОСОБА_2 групою осіб з обвинуваченим ОСОБА_1, погрожуючи застосувати зброю, відповідно, гранату Ф-1 та автомат АК-74 і таким чином протиправно перешкоджаючи потерпілому ОСОБА_3 вибирати за своєю волею місце перебування, примусив останнього везти їх до м. Сватове Луганської області. При виїзді з м. Сватове Луганської області, приблизно о 03 год. 00 хв. автомобіль марки «ВАЗ 2107» д.н. НОМЕР_1 був зупинений на блокпосту працівниками міліції для перевірки документів. У подальшому, потерпілий ОСОБА_3 повідомив працівникам міліції, які несли службу на вказаному блокпосту, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1, погрожуючи зброєю автоматом АК-74 НОМЕР_3 та гранатою Ф-1 незаконно позбавили його волі - свободи пересування.

У підготовчому судовому засіданні обвинувачені ОСОБА_1, ОСОБА_2 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення визнали повністю, щиро розкаялися.

06 січня 2015 року між обвинуваченими ОСОБА_1, ОСОБА_2 та потерпілим ОСОБА_3 була затверджена угоди про примирення потерпілого та підозрюваного.

Судом встановлено, що згідно даної угоди потерпілий ОСОБА_3 та підозрювані ОСОБА_1, ОСОБА_2 дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій обвинувачених за ч. 2 ст. 146 КК України, істотних для відповідного кримінального провадження обставин, а також про призначення покарання ОСОБА_1 позбавлення волі строком на п'ять років із застосуванням ст. 75, п. 1,2,3 ст. 76 КК України, звільнивши його від відбування покарання з випробувальним строком на три роки. Також, про призначення покарання ОСОБА_2 позбавлення волі строком на п'ять років із застосуванням ст. 75, п. 1 ст. 76 КК України, звільнивши його від відбування покарання з випробувальним строком на три роки.

В угоді передбачені наслідки укладення та затвердження угоди про примирення, встановлені статтею 473 КПК України, та наслідки її невиконання. Умови даної угоди відповідають вимогам Кримінального процесуального Кодексу України щодо змісту та порядку укладення угоди та Кримінального Кодексу України щодо призначення покарання.

Прокурор не заперечував проти затвердження угоди про примирення потерпілого з обвинуваченими.

Обвинувачені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просили затвердити угоду про примирення.

Потерпілий ОСОБА_3 просив затвердити угоду укладену між ним та обвинуваченими ОСОБА_1, ОСОБА_2

Розглядаючи питання про затвердження угоди суд виходить з наступного.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України при прийнятті рішення у підготовчому судовому засіданні суд має право затвердити угоду.

Відповідно п. 1 ч. 1 ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим.

Згідно з ч. 3 ст. 469 КПК України угода про примирення між потерпілим та підозрюваним може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.

Судом встановлено в підготовчому судовому засіданні, що ОСОБА_1 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 146 КК України, який згідно ст. 12 КК України, є злочином середньої тяжкості.

Судом встановлено в підготовчому судовому засіданні, що ОСОБА_2 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 146 КК України, який згідно ст. 12 КК України, є злочином середньої тяжкості.

При цьому судом з'ясовано, що обвинувачені цілком розуміють права, визначені п. 1 ч. 5 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені п.1 ч. 1 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення.

Потерпілий також розуміє наслідки укладення та затвердження даної угоди, визначені п. 2 ч. 1 ст. 473 КПК України.

Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про примирення між потерпілим ОСОБА_3 та обвинуваченими ОСОБА_1, ОСОБА_2 та про узгоджену між ними міру покарання.

Керуючись ст.ст. 374, 475 КПК України, суд

ухвалив:

Затвердити угоду про примирення між потерпілим ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_1.

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 146 КК України і призначити йому покарання у вигляді п'яти років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнити від відбування покарання з випробуванням строком на три роки.

Відповідно до ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_1 обов'язки у вигляді попросити публічного вибачення у потерпілого, не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Затвердити угоду про примирення між потерпілим ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_2.

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 146 КК України і призначити йому покарання у вигляді п'яти років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_2 звільнити від відбування покарання з випробуванням строком на три роки.

Відповідно до ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_2 обов'язки у вигляді попросити публічного вибачення у потерпілого.

Обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_1 змінити на особисте зобов'язання до набрання чинності вироком, звільнивши його з-під варти в залі суду.

Обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_2 змінити на особисте зобов'язання до набрання чинності вироком, звільнивши його з-під варти в залі суду.

Стягнути з ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, на користь держави витрати за проведення вибухово-технічної експертизи № 341 від 13.11.2014 року в розмірі 196,56 гривень. Одержувач УК у Старобільському районі (Старобільський район) 24060300, рахунок № 31116115700331, МФО 804013, банк ГУДКСУ у Луганській області, ідентифікаційний код 37858396.

Стягнути з ОСОБА_2, ідентифікаційний номер не відомий, на користь держави витрати за проведення вибухово-технічної експертизи № 341 від 13.11.2014 року в розмірі 196,56 гривень. Одержувач УК у Старобільському районі (Старобільський район) 24060300, рахунок № 31116115700331, МФО 804013, банк ГУДКСУ у Луганській області, ідентифікаційний код 37858396.

Речові докази:

автомат АК-74 НОМЕР_3, який знаходиться на зберіганні на складі МТЗ ГУМВС у Луганській області - передати власнику Військова частина польова пошта В0624, місце розташування с. Половинкине Старобільського району Луганської області.

5 пустих магазинів до автомату АК-74, 163 патрони калібру 5,45 мм., з них 131 патронів 5.45 мм., із звичайною кулею, 30 патронів 5.45 мм., з кулею підвищеної потужності (бронебійна), 2 патрони5.45 мм., з трасуючою кулею; дві гранати Ф-1, на одній з яких міститься маркування «107 5-80 Т» з 2 запалами на яких міститься маркування, на одному «18-83 УЗГРМ-2 583», на іншому «173-76 УЗГРМ 583», які знаходяться на зберіганні на складі МТЗ ГУМВС у Луганській області - передати власнику Військова частина польова пошта В0624, місце розташування с. Половинкине Старобільського району Луганської області.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Харківської області через Старобільський районний суд протягом 30 днів з дня його проголошення.

Суддя С.В. Олійник