Ухвала суду № 42852250, 17.02.2015, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 343/801/14-ц

Провадження № 22-ц/779/99/2015

Категорія 47

Головуючий у 1 інстанції Андрусів І. М.

Суддя-доповідач Девляшевський В.А.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2015 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Девляшевського В.А.,

суддів: Малєєва А.Ю., Меленко О.Є.,

секретаря Яковин М.Я.,

з участю: представників ОСОБА_2: ОСОБА_3

та ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до Княжолуцької сільської ради, треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про визнання протиправними та скасування рішень сесії Княжолуцької сільської ради, за апеляційними скаргами Княжолуцької сільської ради та ОСОБА_5 на рішення Долинського районного суду від 24 листопада 2014 року,-

в с т а н о в и л а :

У березні 2014 року ОСОБА_2 пред'явила до Княжолуцької сільської ради, треті особи на стороні відповідача ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про визнання протиправними та скасування рішень Княжолуцької сільської ради. Позовні вимоги обґрунтувала тим, що при виготовленні Державного акту про право власності на земельну ділянку, виділену їй рішенням сесії Княжолуцької сільської ради від 02.11.1993 року та повторно з уточненням площ - рішенням від 08.10.2009 року, їй стало відомо, що на частину земельної ділянки площею 0,15 га в урочищі «Сигла», яку вона тимчасово передала ОСОБА_7 в користування, рішенням Княжолуцької сільської ради №153/5/2011 від 20.10.2011 року громадянину ОСОБА_6 надано дозвіл на розробку проекту відведення даної земельної ділянки. При цьому, відповідач рішенням №152/5/2011 від 20.10.2011 року попередньо припинив право користування даною земельною ділянкою громадянки ОСОБА_5 Посилаючись на те, що вона нікому не передавала даної ділянки в постійне користування, просила визнати протиправними та скасувати рішення сесії Княжолуцької сільської ради №152/5/2011 і №153/5/2011 від 20.10.2011 року та №48/2/2009 від 14.04.2009 року і №685/19/2014 від 12.05.2014 року , а також стягнути судові витрати по справі.

Рішенням Долинського районного суду від 24 листопада 2014 року позов задоволено. Постановлено визнати протиправними та скасувати рішення сесій Княжолуцької сільської ради №152/5/2011 від 20.10.2011 року, №153/5/2011 від 20.10.2011 року, №48/2/2009 від 14.04.2009 року та №685/19/2014 від 12.05.2014 року.

Не погоджуючись із даним рішенням, Княжолуцька сільська рада подала апеляційну скаргу, у якій посилається на порушення та неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права та невідповідність висновків суду обставинам справи. Судом, на думку апелянта, не було враховано того, що між ОСОБА_7 та ОСОБА_2 відбувся реальний обмін земельними ділянками, оскільки ОСОБА_2 стала користуватись іншими ділянками площею по 0,10 га в урочищі «Сигла», а ОСОБА_7 - ділянкою площею 0,15 га, яка документально належала ОСОБА_2 Даний факт, зазначає апелянт, підтверджується актом від 28.03.2014 року. Відповідач звертає увагу суду на те, що позивач тривалий час користувалась земельними ділянками і тим самим визнала факт обміну. При цьому, зазначає апелянт, позивачці з 2009 року було відомо про встановлений фундамент будинку та криницю на вищезазначеній земельній ділянці і жодних зауважень нею не було пред'явлено. Посилаючись на вищенаведене, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в позові.

З аналогічних підстав на дане рішення ОСОБА_5 також подала апеляційну скаргу. Апелянт вказує на те, що землевпорядником не було встановлено меж в натурі, а тому згідно діючого законодавства станом на 1993 рік у ОСОБА_2 ні право власності, ні право користування землею не виникло. Судом також не враховано того, що позивач ОСОБА_2 визнала факт користування нею з 1997 року земельними ділянками площею по 0,10 га в урочищі «Сигла», та факт користування ОСОБА_7 земельною ділянкою площею 0,15 га, що підтверджується актом Княжолуцької сільської ради від 28.03.2014 року та актом підтвердження зовнішніх меж земельної ділянки громадянина ОСОБА_8 Крім того, зазначає ОСОБА_5, суд не прийняв до уваги того, що земельна ділянка площею 0,15 га, кадастровий номер 2622082401:01:004:0441, на яку претендує позивач, і є тією земельною ділянкою по фактичному користуванню ОСОБА_2 Апелянт ОСОБА_5 також зауважує, що судом не було належним чином обґрунтовано висновок суду про неправомірність винесення Княжолуцькою сільською радою рішень №685/19/2014 від 12.05.2014 року, №152/5/2011 та №153/5/2011 від 20.10.2011 року. Також апелянт вважає, що позивачем пропущено строк позовної давності, оскільки про порушене право остання знала з 1997 року. Посилаючись на незаконність рішення суду, просить його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

В судове засідання представник Княжолуцької сільської ради, ОСОБА_5, ОСОБА_9 та ОСОБА_6 повторно не з'явились з невідомих причин, хоч судові повідомлення їм було вручено у встановленому законом порядку завчасно. Колегія суддів вважає, що повторна заява Княжолуцької сільської ради про відкладення розгляду справи не підлягає до задоволення, оскільки наявність поважної причини неявки представника сільської ради нічим не підтверджена. Отже, є правові підстави для розгляду справи у відсутності названих осіб.

Представники ОСОБА_2 доводи апеляційних скарг заперечили, зазначивши, що про порушення сільською радою права на отримання у приватну власність спірної земельної ділянки позивачка дізналась тільки у 2014 році. Вказали, що ОСОБА_2 не мала наміру передавати названу вище земельну ділянку третім особам. Зазначили, що вона у 2009 році розпочала процедуру приватизації цієї ділянки, однак з незалежних від неї причин приватизація не була завершена. Рішення суду першої інстанції в даній справі вважають законним і обгрунтованим, тому просять залишити його без змін.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення представників позивача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням сесії Княжолуцької сільської ради від 02.11.1993 року ОСОБА_2 передано у приватну власність земельні ділянки, зокрема, і 0,15 га для ведення особистого селянського господарства в урочищі "Сигла". В подальшому рішенням сесії цієї сільської ради №228 від 08.10.2009 року підтверджено передачу ОСОБА_2 названої земельної ділянки (копії рішень - а.с.8; 11). Встановлено, що ОСОБА_2 розпочала підготовку необхідних для приватизації земельної ділянки документів. Про це, зокрема, свідчить копія квитанції до прибуткового касового ордеру про оплату нею коштів за виготовлення документів для приватизації, копія плану ділянок, виданого Княжолуцькою сільською радою ще 31.01.1996 року (а.с.9,10). Колегія суддів вважає,що зазначені обставини свідчать про намір ОСОБА_2 реалізувати своє право на отримання спірної земельної ділянки у приватну власність, а не про її бажання провести її обмін з третіми особами.

Те, що спірною ділянкою за згодою ОСОБА_2 тимчасово могли користуватись інші особи, на думку колегії суддів, правового значення не має. Адже, ОСОБА_2 на підставі згаданих вище рішень сільської ради почала реалізовувати своє суб'єктивне право на отримання у приватну власність спірної земельної ділянки.

За змістом рішення Конституційного Суду України від 16 квітня 2009 року №7-рп (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування), якщо відповідно до приписів попередніх рішень органів місцевого самоврядування виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення, то органи місцевого самоврядування не можуть самі скасовувати такі рішення.

Оскільки Княжолуцька сільська рада, незважаючи на наявність не визнаних недійсними у судовому порядку рішень щодо передачі ОСОБА_2 в порядку приватизації названої земельної ділянки, почала ухвалювати рішення щодо розпорядження спірною ділянкою в користь інших осіб, то цим було порушено право позивачки. Отже, судом першої інстанції правильно було задоволено її позовні вимоги щодо визнання недійсними оскаржених рішень сільської ради.

Ніяких об'єктивних та належних доказів того, що ОСОБА_2 дізналась про оскаржені рішення сільської ради не у 2014 році, а значно раніше, немає. Тому посилання апелянтів на те, що позивачем було пропущено без поважних причин 3-х річний строк звернення до суду за захистом свого порушеного права не можуть бути прийняті до уваги.

Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Приймаючи до уваги вище викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції в даній справі ухвалив рішення з дотриманням вимог норм матеріального і процесуального права. Доводи апелянтів правильності висновків суду першої інстанції не спростовують. Тому підстав для скасування рішення немає.

Керуючись ст. ст. 218, 307, 308, 313, 314, 319, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів -

у х в а л и л а :

Апеляційні скарги Княжолуцької сільської ради та ОСОБА_5 відхилити, а рішення Долинського районного суду від 24 листопада 2014 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий В.А. Девляшевський

Судді: А.Ю. Малєєв

О.Є. Меленко