Ухвала суду № 42850011, 15.01.2015, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/15467/14-ц

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" січня 2015 р.Дніпровський районний суд м. Києва у складі:

головуючої судді - Марфіної Н.В.,

за участі секретаря - Бурлай О.Б.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідачів ТОВ «Магік», ТОВ «Лекос» - Зайцева О.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві заяву позивача про зміну заходів забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, Товариства з обмеженою відповідальністю «Лекос», Товариства з обмеженою відповідальністю «Магік», третя особа: Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві, про звернення стягнення на частину майна товариства з обмеженою відповідальністю, пропорційну частці учасника товариства у статутному капіталі, -

у с т а н о в и в :

В провадженні Дніпровського районного суду м. Києва знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, Товариства з обмеженою відповідальністю «Лекос», Товариства з обмеженою відповідальністю «Магік», третя особа: Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві, про звернення стягнення на частину майна товариства з обмеженою відповідальністю, пропорційну частці учасника товариства у статутному капіталі.

31.12.2014 року до суду надійшла заява позивача про зміну заходів забезпечення позову. Вимоги заяви мотивовано тим, що здійснивши новий розгляд заяви позивача про забезпечення позову в частині скасування Апеляційним судом м. Києва ухвали суду про забезпечення позову, своєю ухвалою від 18.11.2014 року суд заборонив відчуження нерухомого майна, що належить ТОВ «Магік» та ТОВ «Лекос», в задоволенні іншої частині заяви про забезпечення позову відмовлено. При цьому, на думку позивача, такий вид забезпечення позову не може захистити її права і взагалі не передбачений чинним ЦПК України.

В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги заяви з підстав викладених у ній і просить змінити заходи забезпечення позову з заборони відчуження на накладення арешту.

Представник відповідачів ТОВ «Лекос», ТОВ «Магік» в судовому засіданні заперечує проти задоволення клопотання посилаючись на те, що згідно діючого законодавства суд має право застосувати такий вид забезпечення позову як заборона відчуження, при цьому, вважає, що цей вид забезпечення позову є найбільш логічним та максимально можливим, а накладення арешту призведе до неможливості не лише відчужити майно але й взагалі неможливості його використовувати, адже приміщення здаються в оренду.

Суд, вивчивши заяву про зміну заходів забезпечення позову, вислухавши думку представників сторін, приходить до висновку про те, що заява не підлягає до задоволення, з огляду на наступне.

За змістом ч. 1 ст. 154 ЦПК України, суд може за заявою однієї із сторін і зважаючи на пояснення другої сторони допустити заміну одного способу забезпечення позову іншим.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 152 ЦПК України, позов забезпечується забороною вчиняти певні дії. У разі необхідності судом можуть бути застосовані інші види забезпечення позову.

Отже, твердження позивача про те, що застосовний судом вид забезпечення позову не передбачений законом, є необґрунтованими, адже законодавством не лише прямо передбачена можливість заборонити вчинення дій, а й перелік видів забезпечення позову не є вичерпним.

З вертаючись до суду з заявою про забезпечення позову, позивачка просила накласти арешт та заборону на відчуження нерухомого майна, що належить ТОВ «Магік» та ТОВ «Лекос».

Визначаючи вид забезпечення позову, суд вважав за необхідне застосувати такий вид забезпечення позову, як - заборона відчуження, оскільки за змістом статутів ТОВ «Магік» та ТОВ «Лекос» одним з видів їх діяльності є здійснення всіх видів операцій з нерухомим майном та здавання в оренду нерухомого майна відповідно. І хоча чинним законодавством України не передбачено обов'язкової нотаріальної форми договорів оренди нерухомого майна, які укладаються строком до трьох років, кожна сторона договору має право вимагати його нотаріального посвідчення, а у разі строку оренди більше 3-х років договір підлягає обов'язковому нотаріальному посвідченню, що у разі накладення саме арешту на майно призведе до безпідставного обмеження здійснення суб'єктами господарювання підприємницької діяльності.

Посилання позивача на те, що накладення заборони на відчуження нерухомого майна не забезпечує захисту її прав і відповідачі мають можливість розпорядитись майном, на думку суду, є безпідставними, адже відповідачам достеменно відомо про накладення заборони на відчуження майна, про що свідчить їх звернення з апеляційною скаргою на відповідну ухвалу суду, тож порушення встановленої судом заборони матиме наслідком притягнення винних осіб до відповідальності.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 154, 293, 294 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

У задоволенні заяви позивача про зміну заходів забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, Товариства з обмеженою відповідальністю «Лекос», Товариства з обмеженою відповідальністю «Магік», третя особа: Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві, про звернення стягнення на частину майна товариства з обмеженою відповідальністю, пропорційну частці учасника товариства у статутному капіталі - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду м. Києва через Дніпровський районний суд м. Києва протягом п'яти днів з дня її проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення ухвали можуть подати апеляційну скаргу протягом п'яти днів з дня отримання її копії.

Суддя -