Рішення № 42849950, 19.02.2015, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/581/15

Справа №754/18149/14-ц

РІШЕННЯ

Іменем України

19.02.2015 року Деснянський районний суд міста Києва

Головуючого - судді Галась І.А.

при секретарі - Фацул М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про визнання дій такими, що порушують права та законні інтереси, зобовязання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулась до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про визнання дій такими, що порушують права та законні інтереси, зобов'язання вчинити дії, в якому просила визнати дії ПАТ «Приватбанк» щодо виставлення на продаж квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 такими, що порушують її права та законні інтереси; зобов'язати відповідача зняти інформацію щодо розміщення на сайті http://www.planetestate.com.ua щодо продажу вищевказаної квартири, яка належить на праві власності позивачу.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 15 квітня 2013р. позов ПАТ КБ «ПриватБанк» було задоволено та у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 29 березня 2007р. у розмірі 50795,03 доларів США, що за курсом НБУ становить 405852 грн. 29коп., а також за кредитним договором від 26 липня 2007р. у розмірі 71868,62 доларів США, що за курсом НБУ становить 572024 грн. 19коп. звернуто стягнення на предмет іпотеки - квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 з укладенням договору купівлі-продажу квартири в установленому порядку та виселено ОСОБА_1 з усіма проживаючими з нею особами із квартири без надання іншого житлового приміщення.

Рішенням апеляційного суду м. Києва рішення Деснянського районного суду м. Києва від 15 квітня 2013р. в частині про виселення було скасовано та ухвалено нове, в якому у задоволенні позову про виселення суд відмовив, та в частині задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки змінено та викладено в наступній редакції: «у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № KILOGA00000088 від 29 березня 2007р., укладеним між Закритим акціонерним товариством КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» та ОСОБА_1, в розмірі 405852 грн. 29коп., кредитним договором № KILOGA00000098 від 26 липня 2007р., укладеним між Закритим акціонерним товариством КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» та ОСОБА_1, в розмірі 558875 грн. 85 коп., звернуто стягнення на предмет іпотеки за відповідними договорами іпотеки, укладеними між Закритим акціонерним товариством КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» та ОСОБА_1, квартиру за адресою: АДРЕСА_1; визначено спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом застосування процедури продажу, встановленої ст. 38 Закону України «Про іпотеку», визнавши початкову ціну продажу предмету іпотеки на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності, незалежним експертом на стадії оцінки майна».

Позивач вважає, що виставлення вищевказаної квартири на продаж за ціною 670000 гривень, про що інформація розміщена на сайті ПАТ «ПриватБанк» в розділі «Продаж заставного майна» є незаконною та грубо порушує норми чинного законодавства щодо процедури проведення оцінки майна, конституційне право на житло, право позивача бути повідомленою про здійснення оціночної діяльності, а також право на ознайомлення з висновками та обґрунтуваннями щодо визначення вартості нерухомого майна, право на інформацію, необхідну для реалізації її прав, свобод та законних інтересів відповідно до ст.5 Закону України «Про інформацію».

Позивач зазначає, що вартість квартири, за якою відповідач виставив її на продаж є значно нижчою, ніж її дійсна ринкова вартість, що призводить до погіршення матеріального становища самої позивачки, так як не покриває її кредитну заборгованість, також зазначила, що вона взагалі не повідомлялась про проведення оцінки та стартову ціну реалізації майна, експерт не виїжджав на дослідження об'єкта оцінки, а серед фотознімків, які містяться в матеріалах про виставлення квартири на продаж є фотографії самого лише будинку, в якому знаходиться дана квартира, та, таким чином, процедура та підстави визначення вартості квартири є незрозумілими та такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства.

Також позивач в позовній заяві посилається на положення Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», та вказує, що оскільки зазначена вище квартира використовується як її постійне місце проживання, із загальною 57,21 кв.м., тому усі дії щодо стягнення не таке нерухоме майно не відповідають вимогам чинного законодавства.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила позов задовольнити, додатково зазначила, що вважає дії відповідача незаконними, оскільки ними порушується право її довірителя ОСОБА_1 на інформацію, а саме право бути повідомленою про здійснення оціночної діяльності та на ознайомлення з висновками та обґрунтуваннями визначення вартості нерухомого майна, що виставлене на продаж.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечувала в повному обсязі, посилаючись на їх необґрунтованість та безпідставність.

Судом встановлено, що відповідно до рішення Деснянського районного суду м. Києва від 15.04.2013р. в рахунок стягнення заборгованості у ОСОБА_1 перед ПАТ комерційний банк «ПриватБанк» за кредитним договором від 26.07.2007р. в розмірі 71868 дол. США 62 центи, що за курсом НБУ складає 572074 грн. 19 коп., а також заборгованість її перед ПАТ комерційний банк «Приват Банк» за кредитним договором від 29.03.2007р. в сумі 50795 дол. США 03 центи, що за курсом НБУ складало 405852 грн. 29 коп., а всього 122663 дол. США 65 центів, або 977926 грн. 48 коп. звернуто стягнення на квартиру АДРЕСА_1, як предмета договору іпотеки від 29.03.2007 року на 26.07.2007 року з укладанням договору купівлі-продажу квартири в установленому законом порядку; виселено ОСОБА_1 з усіма проживаючими з нею особами з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення.

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 23 жовтня 2013р. рішення Деснянського районного суду м. Києва від 15 квітня 2013р. в частині задоволення позову публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про виселення було скасоване та ухвалено в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про виселення відмовлено. Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 15 квітня 2013р. в частині задоволення позову публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про звернення стягнення на предмет іпотеки змінено, та викладено абзац 1 резолютивної частини у наступній редакції: «У рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № KIL0GA00000088 від 29 березня 2007 року, укладеним між закритим акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», та ОСОБА_1, в розмірі 405852 грн. 29 коп.; кредитним договором № KIL0GA00000098 від 26 липня 2007 року, укладеним між закритим акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», та ОСОБА_1, в розмірі 558875 грн. 85 коп., звернуто стягнення на предмет іпотеки за відповідними договорами іпотеки, укладеними між закритим акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», та ОСОБА_1, - квартиру АДРЕСА_1. Визначено спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом застосування процедури продажу, встановленої ст. 38 Закону України «Про іпотеку», визнавши початкову ціну продажу предмету іпотеки на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна». В іншій частині рішення суду залишено без змін.

Дане рішення суду набрало законної сили 23.10.2013 року.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 грудня 2013 року у відкритті касаційного провадження, за касаційною скаргою ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 15 квітня 2013р., рішення Апеляційного суду м. Києва від 23 жовтня 2013 р. в справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки було відмовлено.

Згідно наявної в матеріалах справи роздруківки з сайту planetestate.com.ua/estate/6092, розміщена інформація про продаж квартири за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 57,21 кв.м за ціною 670000 гривень. (а.с.15)

Відповідно до ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Статтею 38 Закону України «Про іпотеку» встановлено, якщо рішення суду або договір про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідне застереження в іпотечному договорі) передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві, іпотекодержатель зобов'язаний за 30 днів до укладення договору купівлі-продажу письмово повідомити іпотекодавця та всіх осіб, які мають зареєстровані у встановленому законом порядку права чи вимоги на предмет іпотеки, про свій намір укласти цей договір. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед такими особами за відшкодування завданих збитків. Протягом тридцятиденного строку з дня отримання такого повідомлення особа, яка має зареєстровані права чи вимоги на предмет іпотеки, вправі письмово повідомити іпотекодержателя про свій намір купити предмет іпотеки. З дня отримання іпотекодержателем цього повідомлення вказана особа набуває переважне право на придбання предмета іпотеки у іпотекодержателя. Якщо таких повідомлень надійшло декілька, право на придбання предмета іпотеки у іпотекодержателя належить особі, яка має вищий пріоритет своїх зареєстрованих прав чи вимог. Якщо особа, яка висловила намір придбати предмет іпотеки, ухиляється або з інших причин не вчиняє дій до укладення договору купівлі-продажу предмета іпотеки з іпотекодержателем протягом 5 днів після закінчення вказаного вище тридцятиденного строку, вона втрачає право на придбання предмета іпотеки. Це право переходить до інших осіб, які висловили намір придбати предмет іпотеки, відповідно до пріоритету їх прав і вимог. Якщо особи, які мають зареєстровані права чи вимоги на предмет іпотеки, не висловили наміру його придбати, іпотекодержатель вправі продати предмет іпотеки будь-якій іншій особі на власний розсуд. Дії щодо продажу предмета іпотеки та укладання договору купівлі-продажу здійснюються іпотекодержателем від свого імені, на підставі іпотечного договору, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки, без необхідності отримання для цього будь-якого окремого уповноваження іпотекодавця. Ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед іншими особами згідно з пріоритетом та розміром їх зареєстрованих прав чи вимог та перед іпотекодавцем в останню чергу за відшкодування різниці між ціною продажу предмета іпотеки та звичайною ціною на нього. Розподіл коштів від продажу предмета іпотеки між іпотекодержателем та іншими особами, що мають зареєстровані права чи вимоги на предмет іпотеки, здійснюється відповідно до встановленого пріоритету та розміру цих прав чи вимог. Решта виручки повертається іпотекодавцю. Іпотекодержатель, який реалізував предмет іпотеки, надсилає іпотекодавцю, боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, та іншим іпотекодержателям звіт про розподіл коштів від продажу предмета іпотеки. Іпотекодавець і боржник, якщо він є відмінним від іпотекодавця, мають право виконати основне зобов'язання протягом тридцятиденного строку, вказаного в частині першій цієї статті, згідно з умовами та з наслідками, встановленими статтею 42 цього Закону. Договір купівлі-продажу предмета іпотеки, укладений відповідно до цієї статті, є правовою підставою для реєстрації права власності покупця на нерухоме майно, що було предметом іпотеки.

Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» врегульовані правовідносини, які виникають у процесі здійснення оцінки майна, майнових прав, що належать фізичним та юридичним особам України на території України та за її межами, а також фізичним та юридичним особам інших держав на території України та за її межами, якщо угода укладається відповідно до законодавства України, використання результатів оцінки та здійснення професійної оціночної діяльності в Україні.

Статтею 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» визначено, що оцінка майна, майнових прав (далі - оцінка майна) - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону(далі - нормативно-правові акти з оцінки майна), і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності.

Законом України «Про інформацію» врегульовано відносини щодо створення, збирання, одержання, зберігання, використання, поширення, охорони, захисту інформації.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про інформацію» кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Відповідно до ч.3 ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, протягом судового розгляду стороною позивача не було надано будь-яких доказів порушення відповідачем її прав та законних інтересів, її права на інформацію, зокрема, діями відповідача щодо виставлення на продаж квартири за адресою: АДРЕСА_1 та розміщенням на сайті http://www.planetestate.com.ua інформації щодо продажу вищевказаної квартири.

Відповідно до Закону України №1304-VII протягом дії цього Закону 1) не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України "Про заставу" та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку; 2) не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) інше майно (майнові права), яке відповідно до законодавства або кредитного договору підлягає стягненню з позичальника, зазначеного у підпункті 1 цього пункту, при недостатності коштів, одержаних стягувачем від реалізації (переоцінки) предмета застави (іпотеки); 3) кредитна установа не може уступити (продати, передати) заборгованість або борг, визначений у підпункті 1 цього пункту, на користь (у власність) іншої особи. Цей Закон набрав чинності з дня його опублікування, тобто з 11.06.2014 року.

Оскільки питання про звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме на квартиру АДРЕСА_1 не є предметом даного судового розгляду та було предметом інших судових розглядів, щодо цього постановлено відповідне рішення, яке набрало законної сили, посилання представника позивача на необхідність застосування положень Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» до даних правовідносин суд вважає безпідставними.

На підставі викладене, керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 79, 88, 89, 212-215 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про визнання дій такими, що порушують права та законні інтереси, зобовязання вчинити дії залигшити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя: