Ухвала суду № 42849252, 23.02.2015, Апеляційний суд Рівненської області

Апеляційний суд Рівненської області

__________

У Х В А Л А

Іменем України

23 лютого 2015 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Рівненської області в складі:

головуючого: судді Іващука В.Я.,

суддів: Піскунова В.М., Маринича В.К..

секретарів Міщук Л.А., Степанюк В.О.

за участю прокурора Салайчука Т.І.,

потерпілого ОСОБА_1

обвинуваченого: ОСОБА_2

захисника ОСОБА_3

розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Рівне кримінальну справу за апеляційною скаргою прокурора на вирок Гощанського районного суду від 04 грудня 2014 року щодо

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Новий Корець, Корецького району, зареєстрованого в АДРЕСА_1, тимчасово проживаючого в АДРЕСА_2, громадянина України, освіта повна загальна середня, пенсіонера, раніше не судимого,

- засудженого за ст. 124 КК України на два роки обмеження волі.

Від відбування призначеного судом покарання у виді обмеження волі звільнено на підставі п. „г" ст.1 Закону України „Про амністію у 2014 році".

Стягнуто з ОСОБА_2 3487 грн. 48 коп. за проведення у справі судово-імунологічної та дактилоскопічної експертиз.

Вирішено питання стосовно речових доказів.

За вироком суду, ОСОБА_2 07 лютого 2014 року приблизно о 14 годині в кімнаті кухні будинку, розташованого на АДРЕСА_3, який йому належить, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, на ґрунті особистих неприязних відносин, в ході словесної суперечки, яка переросла у сутичку, з ОСОБА_1, наніс тілесні ушкодження, які згідно висновку судово-медичної експертизи №273 від 26.03.2014 року відносяться до тяжких тілесних ушкоджень як небезпечні для життя.

При цьому ОСОБА_2 перевищив межі необхідної оборони, оскільки завдана ОСОБА_1 тяжка шкода явно не відповідала небезпечності посягання щодо ОСОБА_2 та обстановці захисту.

Не погоджуючись із вироком суду, прокурором подано апеляційну скаргу, в якій він не оспорюючи фактичні обставини справи, доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, вважає, що вирок суду є незаконним та підлягає скасуванню з ухваленням нового вироку у зв'язку з неправильним застосуванням Закону України про кримінальну відповідальність та неправильним звільненням обвинуваченого від відбування покарання. Просить вирок суду відносно ОСОБА_2, скасувати в частині призначеного покарання та звільнення від відбування покарання та постановити новий вирок, яким засудити ОСОБА_2 за ст.124 КК України до арешту на строк 6 місяців.

Під час апеляційного розгляду провадження від обвинуваченого та потерпілого ОСОБА_1, надійшло клопотання, в яких вони просять закрити кримінальне провадження стосовно ОСОБА_2 на підставі ст.46 КК України - у зв'язку із примиренням з обвинуваченим, який повністю відшкодував йому завдану зазначеним кримінальним правопорушенням шкоду.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення потерпілого про звільнення ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності у зв'язку з примиренням винного з потерпілим, думку прокурора, який просив вирок суду скасувати та закрити кримінальне провадження у зв'язку з примиренням сторін, пояснення обвинуваченого та захисника про закриття провадження у зв'язку з примиренням обвинуваченого з потерпілим, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора підлягає до задоволення частково з таких підстав.

Судом вірно встановлено фактичні обставини справи та зроблено обґрунтований висновок про наявність в діях ОСОБА_2 складу кримінального правопорушення, передбаченого ст.124 КК України. Такий висновок ґрунтується на зібраних у встановленому законом порядку та перевірених судом доказах.

Однак судом при ухваленні вироку не взято до уваги положення, ч.3 ст.61КК України, оскільки обмеження волі не застосовується до неповнолітніх, вагітних жінок і жінок, що мають дітей віком до чотирнадцяти років, до осіб що досягли пенсійного віку, військовослужбовців строкової служби та до інвалідів першої і другої групи.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 та станом на 04.12.2014 року є пенсіонером, що підтверджується відповідним пенсійним посвідченням.

Відповідно ст.26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003, з наступними змінами та доповненнями, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років, якого ОСОБА_2 досяг ІНФОРМАЦІЯ_2.

Тобто, на момент ухвалення судом вироку, ОСОБА_2 був пенсіонером, що відповідно до ч. З ст. 61 КК України, унеможливлювало призначення йому покарання у виді обмеження волі.

Крім того, суд першої інстанції неправильно застосував кримінальний закон звільнивши обвинуваченого ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання у виді обмеження волі на підставі п. "ґ" ст. 1 Закону України "Про амністію у 2014 році" № 1185-УІІ від 08.04.2014 року, який набрав чинності 19.04.2014 року.

Згідно вказаної норми закону, від відбування покарання звільняються

особи які на день набрання чинності цим Законом досягли пенсійного віку, встановленого ст.26 ЗУ „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Так, судом не взято до уваги той факт, що ОСОБА_2 на момент набрання чинності зазначеного закону, не досягнув пенсійного віку.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про винуватість обвинуваченого ОСОБА_2 у скоєнні кримінального правопорушення, правильно кваліфікував його дії за ст. 124 КК України, однак припустився помилки призначаючи покарання, звільнивши його від відбування покарання на підставі п. „ґ" ст.1 ЗУ „Про амністію у 2014 році ".

Відповідно до ст.409 КПК України неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність є підставою для скасування вироку суду.

Отже вирок суду підлягає до скасування.

Крім того ч.4 ст.56 КПК України передбачено, що на всіх стадіях кримінального провадження потерпілий має право примиритися з підозрюваним, обвинуваченим. У передбачених законом України про кримінальну відповідальність та цим Кодексом випадках примирення є підставою для закриття кримінального провадження.

ОСОБА_2 вперше вчинив необережний злочин невеликої тяжкості, примирився з потерпілим та відшкодував завдані ним збитки, а тому в даному випадку наявні усі передбачені ст.46 КК України підстави для його звільнення від кримінальної відповідальності.

Відповідно до ст.ст. 284 ч.2 п.1, 407 ч.1 п.5, 417 КПК України кримінальне провадження закривається у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності; за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок суду першої інстанції суд апеляційної інстанції, встановивши обставини, передбачені статтею 284 цього Кодексу, скасовує обвинувальний вирок і закриває кримінальне провадження.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 404, 407 ч.1 п.5, 417-419 КПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу прокурора задовольнити частково

Вирок Гощанського районного суду від 04 грудня 2014 року щодо ОСОБА_2 - скасувати.

ОСОБА_2 звільнити від кримінальної відповідальності у зв'язку з примиренням винного з потерпілим.

Кримінальне провадження у справі закрити.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.

Судді

Іващук В.Я. Маринич В.К. Піскунов В.М.