Постанова № 42848219, 20.02.2015, Згурівський районний суд Київської області

Справа № 365/61/15-а

Номер провадження: 2-а/365/6/15

П О С Т А Н О В А

іменем України

20.02.2015 смт. Згурівка Київської області

Згурівський районний суд Київської області в складі:

головуючого-судді ДЕНИСЕНКО Н.О.

за участі секретаря

судових засідань МАТВІЄНКО Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань суду адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до старшого інспектора дорожньо-патрульної служби Згурівського району майора міліції Гузя Олексія Валентиновича про визнання дій протиправними та скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення,

В С Т А Н О В И В:

2 лютого 2015 року позивач звернувся до суду з вищезазначеним адміністративним позовом, посилаючись на те, що 27 січня 2015 року інспектор дорожньо-патрульної служби Згурівського району Гузь О.В. виніс постанову серії ПС1 № 392190, відповідно до якої притягнув його до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП та наклав адміністративне стягнення в розмірі 425 грн на підставі протоколу про адміністративне правопорушення серії АП1 № 189443 та диску з відеозаписом, де немає жодної деталі щодо його причетності до порушення ПДР. У протоколі та постанові зазначено, що він 15.01.2015 приблизно о 16 годині 50 хвилин, керуючи транспортним засобом марки «Renault», номерний знак НОМЕР_1, на перехресті з автодорогою Київ-Харків по Харківській площі в м. Києві здійснив проїзд перехрестя з другого ряду на заборонний сигнал світлофора при наявності таблички у вигляді стрілки зеленого кольору на одному рівні із світлофором. Він вважає, що ця постанова винесена з грубим порушенням чинного законодавства, оскільки такого правопорушення він не вчиняв, відсутня подія та склад адміністративного правопорушення. При розгляді справи інспектор не з'ясував, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, які пом'якшують чи обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації чи трудового колективу. Свої заперечення він виклав у протоколі та просить визнати дії протиправними та скасувати постанову старшого інспектора ДПС Гузя О.В. серії ПС1 № 392190 від 27 січня 2015 року та справу закрити.

Ухвалою Згурівського районного суду Київської області від 17 лютого 2015 року було продовжено розгляд справи.

В судовому засіданні позивач позов підтримав повністю, відповідач позов не визнав повністю.

В судовому засіданні позивач уточнив позовні вимоги та просить визнати протиправними дії відповідача щодо притягнення його до адміністративної відповідальності, скасувати постанову в справі про адміністративне правопорушення від 27 січня 2015 року та справу закрити та пояснив, що 15 січня 2015 року на перехресті з автодорогою Київ-Харків по Харківській площі в м. Києві інспектор ДАІ зупинив його та склав протокол за порушення проїзду перехрестя, не надавши доказів, які б беззаперечно підтверджували його винність. Диск із відеозаписом, доданий до протоколу, не може бути доказом, так як не містить зазначення дати та часу вчинення правопорушення, номерний знак автомобіля не зафіксовано як не видно і водія, який керує автомобілем, схожим на його. Він не допускав порушення, про що зазначив у протоколі. Інспектор ДАІ, ймовірно, відео взяв з Інтернету. На підставі протоколу відповідач безпідставно притягнув його до адміністративної відповідальності.

В судовому засіданні відповідач пояснив, що його дії по винесенню постанови про адміністративне правопорушення щодо позивача вчинені у межах закону. Доказом адміністративного правопорушення є рапорт, протокол та долучений до нього диск, де зафіксовано дане порушення. Натомість позивач намагається уникнути відповідальності. На його думку, відеозапис проведено за допомогою відеореєстратора, які встановлюються в службових автомобілях. Проте не надав відповідних доказів суду, не надав інформації щодо моделі та відповідної сертифікації такого відеореєстратора.

Керуючись принципами верховенства права та законності, оцінюючи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні в судовому засіданні доказів в їх сукупності, які є у справі, суд дійшов висновку.

Судом встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини, а саме, що інспектор ДПС з обслуговування Дарницького району Драгун І.О. склав протокол про адміністративне правопорушення серії АП1 № 189443 про те, що позивач 15 січня 2015 року о 16 годині 50 хвилин на перехресті з автодорогою Київ-Харків по Харківській площі в м. Києві, керуючи автомобілем «Рено трафік», реєстраційний номер НОМЕР_1, здійснив проїзд перехрестя з другого ряду на заборонний сигнал світлофора при наявності таблички у вигляді стрілки зеленого кольору на одному рівні із світлофором, чим порушив вимоги п. 2.7.3 «е» ПДР України. Крім того, інспектор до протоколу додав рапорт та відеодоказ (а.с.8 - копія протоколу). Позивач по суті зазначеного в протоколі порушення надав письмові пояснення, в яких заперечив порушення ним ПДР України. На підставі зазначених доказів відповідач виніс постанову в справі про адміністративне правопорушення від 27 січня 2015 року, серії ПС1 № 392190, притягнув позивача до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП та наклав на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 425 грн (а.с.9- копія постанови).

Зазначені в постанові серії ПС1 № 392190 обставини були спростовані поясненнями позивача та не були підтверджені належними та допустимими доказами.

Під час перегляду відеозапису на диску № 0831310162242 встановлено, що цей запис не містить зазначення часу та дати його вчинення. На автомобілі, на який вказують сторони, неможливо розрізнити його реєстраційний номер. Особу водія, який керує цим автомобілем, також не вбачається за можливе встановити.

Таким чином, на думку суду, за характером виявленого порушення Правил дорожнього руху інспектор ДПС повинен був зафіксувати його показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції кінозйомки, відеозапису чи засобів кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху. Такі показання є одними з основних належних та допустимих доказів.

Проте відповідач не надав суду доказів про технічний засіб, за допомогою якого було проведено зйомку, та відповідної сертифікації такого засобу, на чому наполягав позивач.

Відповідно до частини 1 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно зі ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.

Норми чинного законодавства встановлюють презумпцію вини суб'єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржується. Повідомлені позивачем обставини справи про рішення, дії чи бездіяльність відповідача - суб'єкта владних повноважень відповідають дійсності, доки відповідач не спростує їх. Крім того, більшість доказів адміністративної справи, як правило, утворюється та зберігається у суб'єкта владних повноважень, які можуть бути використані як докази у справі.

В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена винуватість прирівнюється до доведеної невинуватості. За таких обставин факт вчинення позивачем правопорушення, на думку суду, є недоведеним.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Судова практика виходить з того, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилалася особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, чи висловлених останньою доводів.

Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно з ч. 1 ст. 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 18 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні усі адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази у справі, суд дійшов висновку, що адміністративний позов необхідно задовольнити повністю, так як в судовому засіданні доведено, що дії відповідача щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності є протиправними, а постанова серії ПС1 № 392190 в справі про адміністративне правопорушення від 27 січня 2015 року, винесена на припущеннях, тому не є належним і допустимим доказом вчинення правопорушення, не є обгрунтованою.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 7, 8, 18, 122, 245, 251, 268, 280, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст.ст. 8, 9, 10, 11, 12, 17, 18, 19, 21, 69, 70, 71, 72, 76, 86, 159, 160, 161, 162, 163, 167, 171-2 КАС України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_2 до старшого інспектора дорожньо-патрульної служби Згурівського району майора міліції Гузя Олексія Валентиновича про визнання дій протиправними та скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення задовольнити повністю.

Визнати дії Гузя Олексія Валентиновича щодо притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення протиправними.

Скасувати постанову в справі про адміністративне правопорушення від 27 січня 2015 року, винесену старшим інспектором дорожньо-патрульної служби Згурівського району майора міліції Гузем Олексієм Валентиновичем про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладення штрафу в розмірі 425 грн та справу закрити.

Постанова суду є остаточною і оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови складено 25 лютого 2015 року.

ГОЛОВУЮЧИЙ Н.О.ДЕНИСЕНКО