Рішення № 42847906, 09.02.2015, Ружинський районний суд Житомирської області

Справа № 622/124/12

2/291/1/15

У К Р А Ї Н А

Ружинський районний суд Житомирської області

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

09 лютого 2015 року

Ружинський районний суд Житомирської області у складі :

головуючого - судді Нейла В. М.

при секретарі - Геворковій Д.С.

з участю : - представника позивачів (відповідачів) ОСОБА_1.,

ОСОБА_2. - ОСОБА_3

- представника відповідачки ОСОБА_4 - ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Ружині цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Чорнорудської сільської ради, ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_4 про визнання права власності на спадкове майно та за позовом ОСОБА_2 до Чорно-рудської сільської ради, ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_4 про визнання права власності на спадкове майно

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом в якому вказує, що ІНФОРМАЦІЯ_1 по-мерла його мати ОСОБА_7 і на день смерті ОСОБА_7. проживала в с.Чорнорудка Ружинського району Житомирської області разом із чоловіком ОСОБА_8 та синами: ОСОБА_1, ОСОБА_6 та ОСОБА_2.

ОСОБА_7. із сім'єю проживала у будинку, який залишився після смерті її баби ОСОБА_9.

Після смерті матері, позивач зі своїми братами та батьком, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2, прийняли спадщину, що відкрилася після смерті матері ОСОБА_7, пози-вач із своїми братами та батьком підтримували в належному стані будинок та господарські будівлі, обробляли присадибну земельну ділянку.

В установленому законом порядку позивач звернувся до державної нотаріальної контори з приводу прийняття спадщини, яка відкрилась після смерті матері, однак йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, у зв'язку з відсутністю у нього право- встановлювального документа на житловий будинок.

ОСОБА_1 просить встановити, що ОСОБА_7, яка померла

ІНФОРМАЦІЯ_1, на момент відкриття її спадщини володіла на праві приватної власності житловим будинком з господарськими будівлями, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 і визнати за ним право власності на 1/4 житлового будинку з господарськими будівлями, який розташований за адре-сою: АДРЕСА_1, в порядку спадкування після смерті його матері ОСОБА_7.

ОСОБА_2 звернувся до суду з аналогічним позовом і просить визнати за ним право власності на 1/2 житлового будинку з господарськими будівлями, який розташований за адре-сою: АДРЕСА_1, в порядку спадкування після смерті його матері ОСОБА_7.

В судовому засіданні позивачі вони ж відповідачі ОСОБА_1 і ОСОБА_2. під-тримали позовні вимоги з наведених вище підстав.

Чорнорудська сільська рада Ружинського району подала до суду заяву, в якій просить роз-глядати справу у відсутність її представника, позовні вимоги визнає.

Відповідач ОСОБА_6., допитаний в порядку судового дорчення, позовні вимоги ви-знав.

Відповідачка по справі ОСОБА_4 та її представник ОСОБА_10. позовні вимо-ги не визнали, пояснивши, що позивачі втратили право на спадщину, і , окрім того, ОСОБА_2. і спадковиця ОСОБА_7. є різними людьми, оскільки позивачем ОСОБА_2. не надано доказів його перебування у родинному зв'язку зі спадкодавицею.

Заслухавши сторони, свідків, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов ОСОБА_1 до Чорнорудської сільської ради, ОСОБА_2, ОСОБА_6 про визнання права власності на спадкове майно підля-гає частковому задоволенню, а у задоволенні позову ОСОБА_2 до Чор-норудської сільської ради, ОСОБА_1, ОСОБА_6 про визнання права власності на спадкове майно необхідно відмовити на підставі нас-тупного.

Вимогами ч.2 ст.10, ч.1 ст.60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч.4 ст.60 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Беззаперечно встановлено, що ОСОБА_9 до своєї смерті, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3, проживала у житловому будинку, 1921 року забудови, який розташований на земельній ділянці площею 0,60 га в с.Чорнорудка, а разом з нею проживали внучка ОСОБА_11 разом з чоловіком ОСОБА_8 і дітьми: ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_2( т.1 а.с.161-182) .

Відповідно до відомостей, які містяться в погосподарських книгах Чорнорудської сільсь-кої ради, їх господарство відносилось до типу колгоспних дворів, батьки позивачів працювали у колгоспі «Шлях Леніна» (т.1 а.с.161-182).

Будівлі у сільській місцевості на час виникнення правовідносин не підлягали державній реєстрації, оскільки дія інструкції «Про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах та селищах міського типу Української РСР» від 31.01.1966 року не поширювалась на сільську місцевість, тому їх облікування проводилось шляхом внесення відповідних даних у погоспо-дарські книги сільських рад.

Судом встановлено, що на день смерті ОСОБА_7, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 проживала разом із чоловіком ОСОБА_8 та синами ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_2 в АДРЕСА_1, що підтверджується довідкою, виданою Чорнорудською сільською радою Ружинського району Житомирської області 19.12.2011 року № 528 ( т.1, а.с.11), записа-ми погосподарської книги № 5, особовий рахунок НОМЕР_1 за 1977- 1979 роки (т.1, а.с.187-192).

У відповідності зі ст.360-7 ЦПК України передбачено, що рішення Верховного Суду Укра-їни, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неодна-кового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріально-го права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповід-ність із рішенням Верховного Суду України.

У рішенні від 15.01.2014 року в цивільній справі № 6-145цс13 судова палата у цивільних справах Верховного Суду України зазначила, що порядок введення погосподарського обліку в сільських радах визначався Вказівками по введенню погосподарського обліку в сільських Радах на-родних депутатів, затвердженими постановою Державного комітету статистики СРСР від 12 трав-ня 1985 року № 5-24/26, а згодом - Вказівками, затвердженими постановою Держкомстату СРСР від 25 травня 1990 року № 69.

Згідно із зазначеними Вказівками суспільна група господарства визначалась залежно від роду занять голови господарства (сім'ї). Особи, які працювали у колгоспі, але не були членами колгоспу, відносились до суспільної групи робочих або службовців залежно від займаної посади.

За таких обставин застосування судами норм статей 120,123 ЦК УРСР без з'ясування питання щодо правильності віднесення будинку до суспільної групи господарств -колгоспний двір, є помил-ковим.

Відповідно до частини першої статті 120 ЦК УРСР (у редакції, що була чинною на час ви-никнення правовідносин) майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності.

Згідно із частиною другою статті 123 ЦК УРСР (у редакції, що була чинною на час виник-нення правовідносин) розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних.

Відповідно до роз'яснень, що викладені в пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було прид-бане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору, а саме:

а)право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинен-ня його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на ча-стку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спі-льного господарства двору (в цей строк не включається час перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в учбовому закладі, хвороба);

б) розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних. Частку працездатного члена двору може бути зменшено або відмовлено у її виділенні при недовгочасному його перебуванні у складі двору або незначній участі працею чи коштами в господарстві двору. Особам, які вибули з членів двору, але не втратили права на частку в його майні, вона визначається виходячи з того майна двору, яке було на час їх вибуття і яке збереглося.

Посилання позивача на ст.ст.120-127 ЦК України (1963р.) і твердження відповідачки про

те, що спірний будинок належав колгоспному двору, на думку суду, необґрунтовані та спрос-товуються архівною довідкою № 278 від 13.11.2012 року, згідно з якою в 1959-1976 роках в с.Чорнорудка існував колгосп «Шлях Леніна», який з 1976 році було приєднано до радгоспу «Чорнопудка» з передачею землі та основних засобів. Відомості про правонасупництво рад-госпу до колгоспу в документах архіву відсутні.

Таким чином, сторони не надали доказів, що ОСОБА_7. і ОСОБА_8. були чле-нами колгоспу, а тому відсутні підстави стверджувати, що спірний будинок відносився до кол-госпного двору.

Відповідно до вимог ст.549 ЦК Української РСР (1963 р.) визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володінням спадковим май-ном.

Оскільки, як встановлено судом, ОСОБА_7. на час смерті ОСОБА_9. і на протязі шести місяців проживала з останньою, то вона успадкувала майно спадкодавиці.

В свою чергу, позивачі на день смерті ОСОБА_7. проживали з нею і продовжували проживати в спірному будинку на протязі шести місяців з дня відкриття спадщини, то, на під-ставі ст.ст.529, 551 ЦК УРСР ( 1963 р.) вони мають право на спадщину, яка відкрилась після смерті ОСОБА_7..

Частиною ч.3 ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

З рішення Ружинського районного суду Житомирської області від 30.10.2013 року за по-зовом ОСОБА_1 до Чорнорудської сільської ради, ОСОБА_2, ОСОБА_6 про встановлення місця проживання спад-кодавця вбачається, що мати позивача -ОСОБА_7, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в с.Чорнорудка Ружинськоьго району Житомирської області , народилась ІНФОРМАЦІЯ_4 та час своєї смерті проживала в житловому будинку, який на час винесення рішення по справі розташований за адресою: АДРЕСА_1, хоч в погосподарських книгах за 1977-1979 р.р. її ім'я помилково було зазначене як ОСОБА_7 (т.2, а.с.38-41).

Як вбачається зі свідоцтва про народження серії НОМЕР_2, виданого Чорнорудсь-

кою сільською радою Ружинського району Житомирської області 11.06.1973 року, ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_5 в с.Чорнорудка Ружинського району Жито-мирської області, а його батьками є: ОСОБА_8 і ОСОБА_7 (т.1 а.с.7).

Таким чином, позивач ОСОБА_1 прийняв спадщину, яка відкрилась після смерті

його матері ОСОБА_7, так як на день смерті матері проживав з нею і на протязі шести місяців продовжував проживати у вказаному будинку, а тому суд задовольняє

позов ОСОБА_1. в частині визнання за ним права на частину вказаного вище житло-вого будинку.

Зі свідоцтва про народження серії НОМЕР_3, виданого Чорнорудським сільЗАГС Ружинського району Житомирської області 16.09.1967 року витікає, що позивач ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_6 в с.Чорнорудка Ружинського району Жито-мирської області, а його батьками є: ОСОБА_8 і ОСОБА_7 (т.2 а.с.53).

Вказане підтверджується паспортом громадянина Укараїни серії НОМЕР_4, виданого Солом'янським ГУ РУ МВС України в місті Києві 23.03.2014 року, згідно з яким прізвище по-зивача Соломенюк.

Оскільки судом встановлено, що спадщина відкрилась після смерті ОСОБА_7, а до суду з позовом про встановлення права власності на частину будинку в порядку спадкування після смерті матері ОСОБА_7. звернувся ОСОБА_2., не надав суду доказів родинних відносин між вказаними фізичними особами, тому суд відмовляє в задово-ленні позову ОСОБА_2..

Керуючись ст.ст.549,554,561 ЦК УРСР (1963 р.), 1216,1218, 1268 ЦК України ст.ст.11,57, 60, 88,209,212,213,215 ЦПК України, суд, -

вирішив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Чорнорудської сільської ради, ОСОБА_2, ОСОБА_6 про визнання права влас-ності на спадкове майно задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1, право власності на 1/4 житлового бу-динку з господарськими будівлями, який розташований за адресою: АДРЕСА_1, в порядку спадкування після смерті його матері ОСОБА_7.

У задоволенні позову ОСОБА_2 до Чорнорудської сільської ради, ОСОБА_1, ОСОБА_6 про визнання права власності на спадкове майно відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його

проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення - протягом десяти днів з дня отримання копії цього рі-шення.

Суддя В. М. Нейло.