Ухвала суду № 42847122, 19.02.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/5362/14 Головуючий у 1-й інстанції: Лисенко В.І. Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

У Х В А Л А

Іменем України

19 лютого 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Вівдиченко Т.Р.

Суддів: Гром Л.М.

Міщука М.С.

За участю секретаря: Стеценко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Київського міського центру зайнятості на постанову Київського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2014 року у справі за адміністративним позовом Київського міського центру зайнятості до ОСОБА_3, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "ФУДМАРКЕТ" про стягнення незаконно одержаної допомоги по безробіттю, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач - Київський міський центр зайнятості звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "ФУДМАРКЕТ" про стягнення незаконно одержаної допомоги по безробіттю у розмірі 7 980 грн. 34 коп.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2014 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з постановою суду, позивач - Київський міський центр зайнятості звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 11 грудня 2013 року ОСОБА_3 звернулась до Дніпровського районного центру зайнятості в місті Києві із заявою про надання статусу безробітної та призначення виплати допомоги по безробіттю.

На підставі наказу Дніпровського районного центру зайнятості в місті Києві від 16 грудня 2013 року № НТ131216, відповідачу було надано статус безробітної, а згідно наказу від 19 грудня 2013 року № НТ131219 їй призначено допомогу по безробіттю з 18 грудня 2013 року.

Під час перебування ОСОБА_3 на обліку в центрі зайнятості позивачу було виплачено кошти на допомогу по безробіттю за період з 18 грудня 2013 року по 18 червня 2014 року у розмірі 7980 грн. 34 коп.

Позивачем отримано інформацію від Державної податкової адміністрації України про те, що відповідач під час перебування на обліку у центрі зайнятості була працевлаштована у ТОВ «ФУДМАРКЕТ».

12 травня 2014 року Дніпровським районним центром зайнятості направлено запит № 2041-09/23 до Печерського районного центру зайнятості для перевірки даних про отримання доходу ОСОБА_3

10 червня 2014 року Печерським районним центром зайнятості складено Акт № 710 розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до закону України «Про зайнятість населення».

В ході розслідування страхового випадку Печерським районним центром зайнятості встановлено, що у період з 18 листопада 2013 року по 31 грудня 3013 року ОСОБА_3 виконувала роботи у ТОВ «ФУДМАРКЕТ» та отримувала винагороду за надані нею послуги, в тому числі за ІV квартал 2013 року.

Вважаючи, що на момент звернення із заявою про надання статусу безробітної відповідач не відносилась до категорії незайнятого населення та безпідставно отримала допомогу по безробіттю, позивач звернувся до суду з позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.1 ст. 4 Закону України «Про зайнятість населення», до зайнятого населення належать особи, які працюють за наймом на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, особи, які забезпечують себе роботою самостійно (у тому числі члени особистих селянських господарств), проходять військову чи альтернативну (невійськову) службу, на законних підставах працюють за кордоном та які мають доходи від такої зайнятості, а також особи, що навчаються за денною формою у загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладах та поєднують навчання з роботою.

Пунктом 1 ч. 2 статті 43 вищевказаного Закону передбачено, що статусу безробітного може набути, в тому числі, особа працездатного віку до призначення пенсії (зокрема на пільгових умовах або за вислугу років), яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, готова та здатна приступити до роботи.

Відповідно до п. 2 ч. п. 1 ст. 44 Закону України «Про зайнятість населення», зареєстровані безробітні, серед іншого, мають право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття та соціальні послуги відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».

Згідно ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг. Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Як вбачається з матеріалів справи, з 18 листопада 2013 року, на підставі Договору про виконання робіт (надання послуг) від 18 листопада 2013 року № 16097, укладеного між ОСОБА_3 та ТОВ «ФУДМАРКЕТ», відповідач надавала послуги з викладки товару, обслуговування покупців та з виготовлення кулінарних страв.

Судом встановлено, що 09 грудня 2013 договір був розірваний та, починаючи з цієї дати, ніяких робіт відповідач не виконувала та винагороду не отримувала, що підтверджується листом ТОВ «ФУДМАРКЕТ».

Тобто, починаючи з 09 грудня 2013 року, відповідач не виконувала роботи у ТОВ «ФУДМАРКЕТ та винагороду не отримувала.

Згідно банківської виписки з карткового рахунку відповідача станом на 25 вересня 2014 року, останньою датою транзакції із зарахування заробітної плати та винагороди за листопад місяць 2013 року є 09 грудня 2013 року.

В матеріалах справи міститься копія договору, засвідченого ТОВ «ФУДМАРКЕТ», в якому датою розірвання договору зазначено - 09 грудня 2013 року, даний напис засвідчений підписом керуючим магазином ОСОБА_4 та підписом ОСОБА_3, скріпленого печаткою.

Посилання позивача на те, що дійсною датою розірвання договору від 18 листопада 2013 року № 16097 є 31 грудня 2013 року, обґрунтовано відхилені судом першої інстанції, оскільки в копії наданого ним договору в графі «Виконавець» відсутній підпис ОСОБА_3, а під написом «Договір розірваний « 31» грудня 2013 року» немає підпису замовника послуг.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що дійсною датою розірвання договору про виконання робіт укладеного між ОСОБА_3 та ТОВ «Фудмаркет» є саме 09 грудня 2013 року.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що на момент звернення ОСОБА_3 до центру зайнятості із заявою про надання статусу безробітної, вона не відносилася до категорії зайнятого населення, не отримувала будь - якого доходу, а тому мала право на отримання допомоги по безробіттю.

Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог Київського міського центру зайнятості.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

При цьому, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не знайшли свого належного підтвердження в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 159 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Київського міського центру зайнятості - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: Вівдиченко Т.Р.

Судді: Гром Л.М.

Міщук М.С.

Повний текст ухвали виготовлено 24.02.2015 року.

.

Головуючий суддя Вівдиченко Т.Р.

Судді: Гром Л.М.

Міщук М.С.