Постанова № 42846754, 10.02.2015, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 лютого 2015 року 810/2164/14

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Лисенко В.І.,

за участю секретаря судового засідання- Глазун Т.О.,

представника позивачів - ОСОБА_1,

представників відповідача - Хуторянської В.О., Прокопенко О.Д., Небоги О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_5, ОСОБА_6, Державного комунального підприємства «Готельно-гуртожитковий комплекс» до Державної фінансової інспекції в Київській області про визнання протиправними дій і бездіяльності суб'єкта владних повноважень та скасування вимог, -

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулися ОСОБА_5 (далі - позивач 1), ОСОБА_6 (далі - позивач 2), Державне комунальне підприємство «Готельно - гуртожитковий комплекс» (далі - позивач 3) з позовом до Державної фінансової інспекції в Київській області про визнання протиправними дій та бездіяльності відповідача під час викладення змісту та висновків у Акті від 13.11.2013 № 06-20/100 щодо того, що:

1) директором підприємства ОСОБА_5 в порушення вимог статей 57, 78 Господарського кодексу України та рішення Вишневої міської ради VI скликання XXVI сесії № 1-01/XXVI6-6 від 13.12.2012 року не внесено зміни до Статуту, а саме не вказано розмір статутного капіталу;

2) при розрахунку розміру місячної орендної плати по договорам оренди, які були укладені до жовтня 2011 року, з жовтня 2011 року в порушення вимог Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України № 786 від 04.10.1995, не вірно застосована орендна ставка на розміщення офісного приміщення, що призвело до недоотримання доходу від орендної плати;

3) порушення вимог законодавства, які допустила головний бухгалтер КП «Готельно - гуртожитковий комплекс» ОСОБА_6, призвели до недоотримання доходу від орендної плати та завдання збитків підприємству на загальну суму 24 437,53 грн. з урахуванням ПДВ, в частині суми 15 854,71 грн.;

4) при укладанні договору від 30.05.2013 року № б/н з ТОВ „Лелека-Плюс", в порушення вимог Постанови Кабінету Міністрів України № 786, не вірно застосована орендна ставка на розміщення аптеки, що реалізує готові ліки, що призвело до недоотримання доходу від орендної плати на суму 780,15 грн. з урахуванням суми ПДВ;

5) посадовими особами Державного комунального підприємства «Готельно-гуртожитковий комплекс» в порушення положень статті 759 Цивільного кодексу України, статті 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» з вини директора підприємства ОСОБА_5 не укладено договори оренди з ВКФ ТОВ „ПЕВЕКС" та Парафією Вознесіння Господнього Української Православної Церкви, що призвело до недоотримання доходу КП «Готельно - гуртожитковий комплекс» у розмірі 163837,43 грн.;

6) з вини директора Державного комунального підприємства «Готельно-гуртожитковий комплекс» ОСОБА_5 протягом періоду з 01.01.2010 року по 30.09.2013 року та станом на момент проведення ревізії в порушення пункту 3.8 Колективного договору на 2009 - 2010 роки, Колективного договору на 2011-2012 роки, Колективного договору на 2013-2014 роки без проведення атестації (переатестації) робочих місць за умовами праці відповідно до вимог Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 № 442, 20-ом працівникам підприємства на посадах «прибиральниця» та «газоелектрозварювальник» здійснювалась доплата за роботу із шкідливими і важкими умовами праці, що призвело до зайвого нарахування та виплати заробітної плати протягом періоду з 01.01.2010 року по 30.09.2013 року у розмірі 60 439,12 грн. та зайвого перерахування коштів до фондів соціального страхування у розмірі 22 761,37 грн., в тому числі: за 2010 рік - 17 206,05 грн., за 2011 рік - 21 911,80 грн., за 2012 рік - 24 773,16 грн., за І-ІІІ квартали 2013 року - 19 309,48 грн., тобто до матеріальної шкоди (збитків) підприємству на загальну 83 200,49 гривень;

7) з вини директора КП «Готельно-гуртожитковий комплекс» ОСОБА_5 протягом ревізійного періоду двірникам КП Готельно-гуртожитковий комплекс» в порушення вимог статті 97 Кодексу законів про працю України, статті 15 Закону України «Про оплату праці» відповідно до Наказів директора КП «Готельно-гуртожитковий комплекс» ОСОБА_5 від 27.09.2010 № 34, від 03.01.2012 № 2, від 01.10.2012 № 47, від 02.01.2013 № 2 нараховувалась та виплачувалась надбавка за роботу в осінньо-зимовий період в розмірі 10-20% від посадового окладу, не передбачена умовами Колективних договорів підприємства та галузевими угодами. Зазначене порушення призвело до зайвого нарахування та виплати надбавки 8-ми двірникам у розмірі 10 220,35 грн. та зайвого нарахування коштів до фондів соціального страхування у розмірі 3 848,99 грн., в т.ч.: за 2010 рік - 5 513,18 грн., за 2011 рік - 3 430,05 грн., за 2012 рік - 3 307,43грн., за І-ІІІ квартали 2013 року - 1 818,68 грн., що призвело до завдання матеріальної шкоди (збитків) підприємству у розмірі 14 069,34 грн.;

8) з вини головного бухгалтера КП «Готельно-гуртожитковий комплекс» ОСОБА_6 згідно з табелями робочого часу протягом ревізійного періоду тривалість робочого дня сумісників комунального підприємства (прибиральниць ОСОБА_7 та ОСОБА_8) становила вісім годин, що є порушенням пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 03.04.1993 №245 «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій», що призвело до зайвого нарахування та виплати заробітної плати протягом 2010-2012рр. та І-ІІІ кварталів 2013 року та станом на момент проведення ревізії у розмірі 54 565,01 грн., та як наслідок до зайвого нарахування і перерахування внесків до державних цільових фондів у розмірі 20 549,19 грн., в тому числі за 2010 рік - 8 750,98 грн., за 2011 рік - 204 84,39 грн., за 2012 рік - 26 193,71 грн., за І-ІІІ квартали 2013 року - 19 685,12 грн., тобто до завдання матеріальної шкоди (збитків) підприємству у розмірі 75 114,20 грн.;

9) з вини директора КП «Готельно-гуртожитковий комплекс» ОСОБА_5 протягом періоду з 01.01.2010 року по 30.09.2013 року працівникам КП «ГГК» в порушення статті 7 Закону України «Про відпустки», додатку № 1 Колективного договору без проведення атестації (переатестації) робочих місць за умовами праці відповідно до вимог Постанови Кабінету Міністрів України № 442 надавалась щорічна додаткова відпустка за роботу із шкідливими і важкими умовами праці, що призвело до зайвого нарахування та виплати заробітної плати за час відпустки протягом 2010-2012рр. та І-ІІІ кварталів 2013 року та станом на момент проведення ревізії на загальну суму 6 135,69 грн., та як наслідок до зайвого нарахування і перерахування внесків до державних цільових фондів на загальну суму 2 310,70 грн., в т.ч. за 2010 рік - 1 553,42 грн., за 2011 рік - 2 145,98 грн., за 2012 рік - 2 530,92 грн., за І - ІІІ квартали 2013 року - 2 216,07 грн., тобто до завдання матеріальної шкоди (збитків) підприємству у розмірі 8 446,39 грн.;

10) з вини директора КП «Готельно-гуртожитковий комплекс» ОСОБА_5 в порушення п.7 ст.6 Закону України «Про відпустки» вахтерам КП «ГГК» - інвалідам ІІІ групи ОСОБА_9, ОСОБА_10 протягом ревізійного періоду нараховувалась та виплачувалась щорічна основна відпустка тривалістю 24 календарних дні замість законодавчо встановлених 26 календарних днів, що призвело до недоотримання заробітної плати працівниками КП «ГГК» протягом ревізійного періоду на суму 714,78 грн. та не донарахування коштів до фондів соціального страхування на суму 60,11 грн., в т.ч.: за 2010 рік - 125,99 грн., за 2011 рік - 179,63 грн., за 2012 рік - 233,74грн., за І-ІІІ квартал 2013 року - 235,53 гривень;

11) ревізією законності та достовірності витрат на оплату праці встановлено фінансових порушень на загальну суму 314 683,75 грн., в тому числі порушень, що призвели до матеріальної шкоди (збитків) підприємству - 285 919,24 грн., недоотримання заробітної плати працівниками та внесків фондом соціального страхування - 28 764,51 гривень, в частині визначення загальної суми фінансових порушень у розмірі 181 605,31 грн., в тому числі визначення суми порушень, що призвели до матеріальної шкоди (збитків) підприємству - у розмірі 180 830,42 грн., а також визначення суми недоотримання заробітної плати працівниками та внесків фондом соціального страхування - в розмірі 774,89 грн.;

12) з вини директора Державного комунального підприємства «Готельно-гуртожитковий комплекс» ОСОБА_5 підприємством зайво понесено витрати за послуги оренди приміщення відповідно до Договору оренди, укладеного між КП „ГГК" та ЖМЗ «Візар», від 01.10.1997 без номера за період з 01.01.2010 по 01.07.2011, що призвело до матеріальної шкоди (збитків), нанесених КП «ГГК» на суму 54 426,06 грн. та викривлення фінансової звітності, а саме: завищення витрат у рядку 130 Інші операційні витрати «Звіту про фінансові результати» за 2010 рік на суму 54 426,06 грн.;

13) в актах приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в за грудень 2010року №б/н. на суму 154 048,00 грн. та на суму 95 388,00 грн., за Договором підряду №56 від 10.12.2010, укладеного між КП «ГГК» та ПП «Європейське будівництво», а також в акті приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в за грудень 2010року №б/н. на суму 55 120,00 грн., за Договором підряду №58 від 21.12.2010, укладеного між КП «ГГК» та ПП «Європейське будівництво», при визначенні розміру кошторисного прибутку невірно було використано усереднений показник 4,84, коли згідно з Правилами визначення вартості будівництва ДБН.Д.1.1-1-2000 із зміна та доповненнями, що затверджені наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 27.08.2000 №74, усереднений показник кошторисного прибутку за видом будівництва, ремонт житла, об'єктів соціальної сфери, комунального призначення та благоустрою становить 2,71, що призвело до безпідставного завищення вартості виконаних будівельних робіт та завданню матеріальної шкоди (збитків) Державному бюджету на суму 11 478,98 грн.;

14) Державним комунальним підприємством «Готельно-гуртожитковий комплекс» згідно з Договорами підряду № 56 від 10.12.2010 та № 58 від 21.12.2010, укладеними між КП «ГГК» та ПП «Європейське будівництво», понесено зайві витрати на суму 36 231,60 гривень;

15) за результатами розрахунків з ПП «Європейське будівництво» за Договорами підряду від 10.12.2010 № 56 та від 21.12.2010 № 58 мало місце порушення ведення бухгалтерського обліку та викривлення фінансової звітності на загальну суму 47 710,58 грн. з урахуванням ПДВ та призвело до завищення витрат у рядку 130 «Звіту про фінансові результати» в 2010 році на зазначену суму;

16) не було визначено конкретно осіб, які відповідно до чинного законодавства та ревізованих документів підприємства відповідальні за так звані порушення ведення бухгалтерського обліку за результатами розрахунків з ПП «Європейське будівництво» за договорами підряду від 10.12.2010 № 56 та від 21.12.2010 № 58 та викривлення фінансової звітності, яке тривало на момент завершення ревізії, на загальну суму 47 710,58 грн. з урахуванням ПДВ та призвело до завищення витрат у рядку 130 «Звіту про фінансові результати» в 2010 році на зазначену суму;

визнати протиправними та скасувати пункти 2,3,8,9,13,14,16,17,18 Вимоги Державної фінансової інспекції в Київській області від 17.12.2013 № 10-06-14-14/11522 (з урахуванням уточнених позовних вимог).

В обґрунтування позовних вимог позивачі зазначали, що зміст та висновки, викладені відповідачем у Акті ревізії від 13.11.2013 № 06-20/100, не відповідають фактичним обставинам, оскільки у Акті відповідачем не визначено коло осіб, які відповідальні за порушення ведення бухгалтерського обліку за результатами розрахунків з ПП «Європейське будівництво», а також оспорювані вимоги відповідача до комунального підприємства «Готельно-гуртожитковий комплекс» не узгоджуються з чинним законодавством України та були, відповідно, висунуті безпідставно.

У судовому засіданні представник позивачів уточнені позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити.

Представники відповідача позовні вимоги не визнали, проти позову заперечували з мотивів викладених у письмових запереченнях, просили відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

У період з 01.01.2010 по 01.10.2013 відповідно до пункту 1.3.4.1 Плану контрольно - ревізійної роботи Державної фінансової інспекції в Київській області на ІІІ квартал 2013 року посадовими особами відповідача було проведено планову ревізію фінансово - господарської діяльності Державного комунального підприємства «Готельно - гуртожитковий комплекс» за період з 01.01.2010 по 01.10.2013, за результатами якої складено Акт від 13.11.2013 № 06-20/100.

У ході проведення ревізії, посадовими особами відповідача було виявлено ряд порушень фінансової дисципліни посадовими особами КП «Готельно - гуртожитковий комплекс».

З метою усунення виявлених у ході проведення ревізії порушень, посадовими особами Державної фінансової інспекції в Київській області на адресу позивачів була направлена Вимога від 17.12.2013 № 10-06-14-14/11522 про усунення порушень, в якій позивачів зобов'язано :

1)опрацювати матеріали ревізії та вжити заходи щодо усунення виявлених порушень, розглянути питання щодо притягнення до відповідальності осіб;

2) внести зміни до статуту КП «Готельно - гуртожитковий комплекс» та затвердити їх, здійснити державну реєстрацію змін до статуту;

3) вжити заходи щодо відшкодування недоотриманого доходу від орендної плати на загальну суму 25 217,68 грн., а також відобразити у бухгалтерському обліку дебіторську заборгованість на вказану суму, внести зміни до договорів оренди в частині підвищення розмірів орендної ставки та в разі відмови контрагентів внести такі зміни - розірвати договір в установленому законодавством порядку або в іншому випадку стягнути шкоду з осіб, винних у заниженні орендних ставок, шкоду у порядку та розмірі встановленому статтями 130-136 Кодексу законів про працю України;

4) вжити всі вичерпні заходи, допустимі чинним законодавством України, стосовно недоотриманих доходів у зв'язку з відсутністю договорів оренди з Парафією Вознесіння Господнього Української Православної Церкви та ВКФ ТОВ «ПЕВЕКС»;

5) вжити заходи стосовно відшкодування зайво нарахованої та виплаченої заробітної плати директору КП «ГГК» ОСОБА_5 на суму 19 396,09 грн. та зайво перерахованих коштів до фондів соціального страхування на суму 7 304,57 грн., в іншому випадку стягнути з особи, винної у зайвих грошових виплатах шкоду у порядку та розмірах встановлених статтями 133-136 Кодексу законів про працю України;

6) вжити заходи стосовно відшкодування неусунутої суми 49 070,56 грн. із зайво нарахованої та виплаченої заробітної плати за фактично невідпрацьований час на суму 42 247,36 грн. та зайво перерахованих коштів до фондів соціального страхування на суму 15 604,13 грн., а також у іншому випадку стягнути вказану суму з особи, винної у зайвих грошових виплатах;

7) вжити заходи стосовно відшкодування неусунутої суми 2 661 грн. із недонарахованої заробітної плати за фактично відпрацьований час на суму 27 307,35 грн. та не перерахованих коштів до фондів соціального страхування на суму 7 182,78 грн.;

8) вжити заходи стосовно відшкодування неусунутої суми 82 663,76 грн. із зайво нарахованих та виплачених доплат до заробітної плати за роботу із шкідливими і важкими умовами праці на суму 60 439,12 грн. та зайво перерахованих коштів до фондів соціального страхування на суму 22 761,37 грн., а також у іншому випадку стягнути вказану суму з особи, винної у зайвих грошових виплатах;

9) вжити заходи стосовно відшкодування неусунутої суми 13 338,23 грн. із зайво нарахованих та виплачених надбавок до заробітної плати за роботу в осінньо-зимовий період на суму 10 220,35 грн. та зайво перерахованих коштів до фондів соціального страхування на суму 3 848,99 грн., а також у іншому випадку стягнути вказану суму з особи, винної у зайвих грошових виплатах;

10) вжити заходи стосовно відшкодування неусунутої суми 609,25 грн. із зайво нарахованих та виплачених майстру КП «ГГК» ОСОБА_11 надбавок до заробітної плати за високі досягнення у праці в розмірі 50 % від посадового окладу на суму 6 273,54 грн. та зайво перерахованих коштів до фондів соціального страхування на суму 2 362,61 грн., а також у іншому випадку стягнути вказану суму з особи, винної у зайвих грошових виплатах;

11) вжити заходи стосовно відшкодування неусунутої суми 2 911,89 грн. із зайво нарахованої та виплаченої надбавки за виконання роботи тимчасово відсутнього працівника на суму 4 013,35 грн. та зайво перерахованих коштів до фондів соціального страхування на суму 1 511,43 грн., а також у іншому випадку стягнути вказану суму з особи, винної у зайвих грошових виплатах;

12) вжити заходи стосовно відшкодування неусунутої суми 1 115,18 грн. із зайво нарахованих та виплаченої надбавки за роботу у нічний час на суму 1 945,97 грн. та зайво перерахованих коштів до фондів соціального страхування на суму 656,26 грн., а також у іншому випадку стягнути вказану суму з особи, винної у зайвих грошових виплатах;

13) вжити заходи стосовно відшкодування зайво нарахованої та виплаченої заробітної плати за 2010-2012 роки та І-ІІІ квартал 2013 року сумісникам підприємства за 8-годинний робочий день на суму 54 565,01 грн. та зайво перерахованих коштів до державний цільових фондів на суму 20 549,19 грн., а також у іншому випадку стягнути вказані суми з особи, винної у зайвих грошових виплатах;

14) вжити заходи стосовно відшкодування неусунутої суми 5 606,18 грн. із зайво нарахованої та виплаченої заробітної плати за час відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами праці протягом 2010-2012 років та І-ІІІ кварталів 2013 року на суму 6 135,69 грн. та зайво перерахованих коштів до державний цільових фондів на суму 2 310,70 грн., а також у іншому випадку стягнути вказану суму з особи, винної у зайвих грошових виплатах;

15) вжити заходи стосовно відшкодування неусунутої суми 1 981,5 грн. із зайво нарахованої та виплаченої заробітної плати за час відпустки на суму 2 801,78 грн. та зайво перерахованих коштів до фондів соціального страхування на суму 971,74 грн., а у іншому випадку також стягнути вказану суму з особи, винної у зайвих грошових виплатах;

16) вжити заходи стосовно відшкодування не усунутої суми 295,42 грн. шляхом донарахування із недоотриманої працівниками підприємства заробітної плати за час відпустки на суму 714,78 грн. та недонарахованих коштів до фондів соціального страхування на суму 60,11 грн.;

17) вжити заходи стосовно відшкодування коштів, перерахованих ЖМЗ «Візар» на підставі укладеного 01.10.1997 Договору оренди приміщення, що розташоване за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Святошинська, 46, в сумі 54 426,06 грн., розірвати вказаний договір в установленому законодавством порядку, відобразити в бухгалтерському обліку дебіторську заборгованість за ЖМЗ «Візар», а також у іншому випадку стягнути з осіб, винних у заниженні орендних ставок, шкоду;

18) відобразити в обліку дебіторської заборгованості за ПП «Європейське будівництво» виявлене завищення вартості виконаних будівельних робіт на загальну суму 47 710,58 грн., вжити заходи щодо відшкодування зазначеної суми коштів, у разі необхідності провести претензійно-позовну роботу з контрагентом (підрядником) щодо відшкодування зайвих виплат шляхом повернення коштів або виконання відповідного обсягу робіт чи надання послуг, а також у іншому випадку стягнути з винних осіб, винних у проведенні зайвих виплат, вказаної шкоди.

Вважаючи висновки Державної фінансової інспекції в Київській області викладені у Акті ревізії та пункти 2,3 (в частині вжиття заходів щодо внесення змін до договорів оренди укладених з СПД ОСОБА_12, ПП ОСОБА_13, ТОВ «ПЕВЕКС» та відшкодування недоотриманого доходу у розмірі 15854, 71 грн.),8,9,13,14,16,17,18 Вимоги про усунення порушень протиправними, позивачі звернулись до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Статтею 2 Закону України «Про основні засади здійснення державного контролю в Україні» визначено, що головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб'єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням законодавства на всіх стадіях бюджетного процесу щодо державного і місцевих бюджетів, дотриманням законодавства про державні закупівлі, діяльністю суб'єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за рішенням суду, винесеним на підставі подання прокурора або слідчого для забезпечення розслідування кримінальної справи. Державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, перевірки державних закупівель та інспектування. Порядок проведення органом державного фінансового контролю державного фінансового аудиту, інспектування та перевірок державних закупівель установлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про основні засади здійснення державного контролю в Україні» інспектування здійснюється органом державного фінансового контролю у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб. Результати ревізії викладаються в акті. На підконтрольних установах, щодо яких за відповідний період їх фінансово-господарської діяльності відповідно до цього Закону проведено державний фінансовий аудит, інспектування за ініціативою органу державного фінансового контролю не проводиться.

Згідно із пунктом 1 статті 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного контролю в Україні» органу державного фінансового контролю надається право перевіряти в ході державного фінансового контролю грошові та бухгалтерські документи, звіти, кошториси й інші документи, що підтверджують надходження і витрачання коштів та матеріальних цінностей, документи щодо проведення процедур державних закупівель, проводити перевірки фактичної наявності цінностей (коштів, цінних паперів, сировини, матеріалів, готової продукції, устаткування тощо); закріплює право контролюючого органу пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів.

Згідно із положеннями частини першої статті 13 Закону України «Про основні засади здійснення державного контролю в Україні» дії або бездіяльність посадових осіб органу державного фінансового контролю можуть бути оскаржені в судовому або адміністративному порядку.

Пунктом 2 Порядку проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 20.04.2006 року № 550, передбачено, що інспектування полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності об'єкта контролю і проводиться у формі ревізії, яка повинна забезпечувати виявлення фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб.

У відповідності до абзацу 3 пункту 35 даного Порядку виявлені допущені об'єктом контролю порушення законодавства, контроль за дотриманням якого віднесено до компетенції контролюючого органу, фіксуються в констатуючій частині акта ревізії з обов'язковим посиланням на норми законів чи інших нормативно-правових актів, які порушено, та зазначенням винних у їх допущенні осіб.

Згідно із пунктом 46 Порядку проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 20.04.2006 року № 550 передбачено, що у разі якщо вжитими в період ревізії заходами не забезпечено повне усунення виявлених порушень, контролюючим органом у строк не пізніше ніж 10 робочих днів після реєстрації акта ревізії, а у разі надходження заперечень (зауважень) до нього - не пізніше ніж 3 робочих дні після надіслання висновків на такі заперечення (зауваження) надсилається об'єкту контролю письмова вимога щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства із зазначенням строку зворотного інформування.

Щодо позовних вимог в частині визнання протиправними дій та бездіяльності посадових осіб відповідача під час викладення змісту та висновків у Акті ревізії від 13.11.2013 № 06-20/100, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» інспектування здійснюється органом державного фінансового контролю у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб. Результати ревізії викладаються в акті.

Відповідно до положень пункту 3 Порядку проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією, їх територіальними органами, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2006 № 550, акт ревізії - це документ, який складається посадовими особами контролюючого органу, що проводили ревізію, фіксує факт її проведення та результати.

Акт перевірки, в якому відображено узагальнений опис виявлених перевіркою порушень законодавства, не є правовим документом, який встановлює відповідальність суб'єкта господарювання та, відповідно, не є актом індивідуальної дії у розумінні частини першої статті 17 КАС.

За змістом частини першої статті 13 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» дії або бездіяльність службових осіб державної контрольно-ревізійної служби можуть бути оскаржені в судовому або адміністративному порядку.

Диспозиція цієї статті передбачає оскарження дій службової особи, які пов'язані з порушенням порядку проведення перевірки (ревізії), наприклад із порушенням трудового розпорядку такою особою під час проведення ревізії; дій, які полягають у перевищенні повноважень службовою особою щодо обмеження прав у можливості ознайомлення з результатами контрольного заходу, (ревізії); дій щодо проведення ревізії без установлених законом підстав та/або з порушенням чинного законодавства тощо.

Дії службової особи щодо включення до акта певних висновків не можуть бути предметом розгляду у суді, оскільки відповідно до пункту 3 Порядку проведення інспектування державною контрольно-ревізійною службою, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2006 року № 550 (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), заперечення, зауваження до акта ревізії (за їх наявності) та висновки на них є невід'ємною частиною акта. Це свідчить про те, що дії, пов'язані з включенням до акта висновків, є обов'язковими, тоді як самі висновки такими не є.

Обов'язковою ознакою дій суб'єкта владних повноважень, які можуть бути оскаржені до суду, є те, що вони безпосередньо породжують певні правові наслідки для суб'єктів відповідних правовідносин і мають обов'язковий характер.

Висновки, викладені у акті, не породжують обов'язкових юридичних наслідків для суб'єкта господарювання.

Відсутність спірних правовідносин, в свою чергу, виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту.

А відтак, акт ревізії не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, не зумовлює виникнення будь-яких прав та обов'язків для суб'єктів, діяльність яких перевірялась, а тому, його висновки не можуть бути предметом спору.

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного суду України від 10.09.2013 по справі № 21-237а13.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача щодо визнання протиправними дій та бездіяльності Державної фінансової інспекції в Київській області під час викладення змісту та висновків у Акті ревізії від 13.11.2013 № 06-20/100, не підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування пункту 2 Вимоги Державної фінансової інспекції у Київській області від 17.12.2013 № 10-06-14-14/11522 щодо внесення змін до Статуту та затвердження їх, здійснення державної реєстрації змін, суд зазначає наступне.

Як убачається з Акту ревізії від 13.11.2013 № 06-20/100 (а.с.47-48 т.ІІ), посадовими особами Державної фінансової інспекції у Київській області під час проведення ревізії відповідності фактичної діяльності підприємства видам діяльності, передбаченим статутом, законодавством та отриманим дозвільним документам, було встановлено, що директор КП «Готельно - гуртожитковий комплекс» ОСОБА_5 не забезпечила приведення статуту підприємства у відповідність до Рішення Вишневої міської ради VI скликання ХХVI сесії від 13.12.2012 № 1-01/ХХVI16-6 стосовно зазначення розміру статутного капіталу та здійснення державної реєстрації таких змін.

Судом встановлено, що комунальне підприємство «Готельно - гуртожитковий комплекс» є власністю територіальної громади м. Вишневе, що створено на підставі Рішення Вишневої міської ради від 19.06.1997 № 43 та підпорядковано Виконкому Вишневої міської ради, перереєстровано на підставі Рішення Вишневої міської ради від 11.03.2003.

Керівництво діяльністю підприємства здійснює директор, який призначається Виконавчим комітетом Вишневої міської ради на підставі контракту.

11 березня 2003 року Рішенням Вишневої міської ради від 11.03.2003 № б/н було затверджено статут КП «Готельно - гуртожитковий комплекс».

Рішенням Вишневої міської ради VI скликання ХХVI сесії від 13.12.2012 № 1-01/ХХVI16-6 було вирішено внести зміни до статуту КП «Готельно - гуртожитковий комплекс», доповнивши його пунктом 6.2 такого змісту: «Для забезпечення діяльності підприємства власник створює статутний фонд (капітал) у розмірі 355,0 (триста п'ятдесят п'ять тисяч) гривень». Здійснення державної реєстрації змін до статуту підприємства було доручено директору КП «Готельно - гуртожитковий комплекс» ОСОБА_5

У ході проведення ревізії, посадовими особами Державної фінансової інспекції у Київській області встановлено, що у бухгалтерському обліку КП «Готельно - гуртожитковий комплекс» були внесені зміни щодо зміни статутного фонду у вищезазначеному розмірі, проте, державна реєстрація змін до статутних документів в цій частині директором підприємства ОСОБА_5 не здійснена, що є порушенням норм статей 57, 78 Господарського кодексу України.

У судовому засіданні ОСОБА_5 зазначила, що оскільки у Рішенні Вишневої міської ради VI скликання XXVI сесії від 13.12.2012 № 1-01/XXVI6-6 не зазначено строк здійснення державної реєстрації змін до статуту, підприємство не порушило жодної норми чинного законодавства.

Пояснила, що після проведення ревізії вона виконала доручення Вишневої міської ради та зареєструвала зміни у Єдиному державному реєстрі, про що повідомила відповідача. На підтвердження зазначеного, надала Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АД № 092812 та зміни до статуту КП «Готельно-гуртожитковий комплекс», з яких убачається, що державна реєстрація змін до статуту КП «Готельно - гуртожитковий комплекс» була здійснена 20.11.2013 (а.с.10-14 т.).

Проте, суд не погоджується з даними доводами позивачів, оскільки у відповідності до частини другої статті 87 Господарського кодексу, товариство має право змінювати (збільшувати або зменшувати) розмір статутного капіталу в порядку, встановленому цим Кодексом та законом, прийнятим відповідно до нього.

У той же час, частиною третьою вказаної статті передбачено, що рішення товариства про зміни розміру статутного капіталу набирає чинності з дня внесення цих змін до державного реєстру. Аналогічна норма міститься у статті 16 Закону України від 19.09.1991 № 1576-XII «Про господарські товариства».

При цьому, у бухгалтерському обліку ці зміни відображаються тільки після державної реєстрації нового розміру статутного капіталу.

Як встановлено судом та не заперечувалось позивачами та представником позивачів у судовому засіданні, на початку 2013 року головним бухгалтером підприємства до бухгалтерського обліку були внесені зміни щодо розміру статутного фонду.

Проте, державна реєстрація таких змін до статуту посадовими особами підприємства здійснена не була, що є порушенням норм Господарського кодексу та Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

А відтак, пункт 2 Вимоги Державної фінансової інспекції у Київській області від 17.12.2013 № 10-06-14-14/11522 є правомірним, а позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Щодо позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування пункту 3 Вимоги Державної фінансової інспекції у Київській області від 17.12.2013 № 10-06-14-14/11522 в частині вжиття заходів щодо внесення змін до договорів оренди, укладених з СПД ОСОБА_12, ПП ОСОБА_13, ТОВ «ПЕВЕКС» та відшкодування недоотриманого доходу у розмірі 15854,71 грн., суд зазначає наступне.

Як убачається з Акту ревізії від 13.11.2013 № 06-20/100 (а.с.58-69 т.ІІ), посадовими особами Державної фінансової інспекції у Київській області під час проведення ревізії додержання вимог законодавства при визначенні розміру орендної плати за користування нежитловими приміщеннями було встановлено, що посадовими особами КП «Готельно - гуртожитковий комплекс» не внесено зміни до договорів оренди нежитлових приміщень, укладеними з СПД ОСОБА_12, ПП ОСОБА_13 та ТОВ «ПЕВЕКС» у зв'язку із внесенням змін до Постанови Кабінету Міністрів України «Про методику розрахунку і порядок використання плати за оренду державного майна» від 04.10.1995 № 786 (далі Методика № 786) в частині збільшення орендних ставок за використання орендарями нерухомого майна, що призвело до недоотримання доходу підприємством у розмірі 13668,49 грн.

Так, на думку посадових осіб Державної фінансової інспекції у Київській області, починаючи з 20.09.2011 (дата набрання чинності Постановою КМУ від 14.09.2011 № 961 про внесення змін до Методики № 786) ставка за оренду нежитлових приміщень збільшилась з 15% на 18% вартості орендованих приміщень, а тому головний бухгалтер КП «Готельно - гуртожитковий комплекс» ОСОБА_6 зобов'язана була внести зміни до вищезазначених договорів оренди.

Судом встановлено, що 01.05.2010 між КП «Готельно - гуртожитковий комплекс» та СПД ОСОБА_12 було укладено Договір оренди від 01.05.2010, у відповідності до умов якого КП «Готельно - гуртожитковий комплекс» (орендодавець) передало СПД ОСОБА_12 у строкове платне користування вбудоване нежитлове приміщення, площею 16,6 кв.м, що знаходиться за адресою: Київська область, м. Вишневе, вул. Святошинська, 42. Відповідно до розрахунку орендної плати, розмір орендної плати складає 15% вартості орендованого приміщення (а.с.202-205 т.ІІ).

01 травня 2003 року між КП «Готельно - гуртожитковий комплекс» та ПП ОСОБА_14 було укладено Договір оренди від 01.05.2003, у відповідності до умов якого КП «Готельно - гуртожитковий комплекс» (орендодавець) передало ПП ОСОБА_14 у строкове платне користування вбудоване нежитлове приміщення, площею 189,9 кв.м, що знаходиться за адресою: Київська область, м. Вишневе, вул. Святошинська, 46. Розмір орендної плати складає 15% вартості орендованого приміщення. Відповідно до Додатку до Договору оренди, розмір орендної плати складає 15% вартості орендованого приміщення (а.с.168-170 т.ІІ).

01 березня 2011 року між КП «Готельно - гуртожитковий комплекс» та ТОВ «ПЕВЕКС» було укладено Договір оренди від 01.03.2011, у відповідності до умов якого КП «Готельно - гуртожитковий комплекс» (орендодавець) передало ТОВ «ПЕВЕКС» у строкове платне користування нежитлове приміщення під розміщення майстерні з ремонту побутової теле - радіотехніки, загальною площею 36,00 кв.м, що знаходиться за адресою: Київська область, м. Вишневе, вул. Святошинська, 46. Відповідно до Додатку від 01.09.2013 № 3 до Договору оренди, розмір орендної плати складає 15% вартості орендованого приміщення (а.с.155-162 т.ІІ).

При цьому, умовами вищезазначених договорів оренди обумовлено, що розмір орендної плати переглядається на вимогу однієї із сторін у разі зміни методики її розрахунку, змін централізованих цін і тарифів та в інших випадках, передбачених чинним законодавством.

Відповідно до положень Постанови Кабінету Міністрів України «Про методику розрахунку і порядок використання плати за оренду державного майна» від 04.10.1995 № 786 (які були чинними на момент укладення договорів), розмір орендної ставки за використання орендарями нерухомого майна за цільовим використанням під розміщення: крамниць - складів, магазинів - складів, турбаз, мотелів, кемпінгів, літніх будиночків, торгівельних об'єктів, офісних приміщень, був встановлений у розмірі 15 % вартості орендованого майна.

Проте, 20.09.2011 у зв'язку з набранням чинності Постанови Кабінету Міністрів України від 14.09.2011 № 961 про внесення змін до Методики № 786, розмір орендної ставки за використання орендарями нерухомого майна за цільовим використанням під розміщення: крамниць - складів, магазинів - складів, турбаз, мотелів, кемпінгів, літніх будиночків, торгівельних об'єктів, офісних приміщень було збільшено до 18 % вартості орендованого приміщення.

При цьому, положеннями статті 21 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» передбачено, що розмір орендної плати може бути змінено за погодженням сторін та у інших випадках, встановлених законодавчими актами України.

Як встановлено судом та не заперечувалось у судовому засіданні ОСОБА_6, зміни до договорів, укладених із орендарями СПД ОСОБА_12, ПП ОСОБА_13 та ТОВ «ПЕВЕКС», КП «Готельно - гуртожитковий комплекс» не вносились, орендна ставка не збільшувалась.

Зазначила, що після проведення ревізії нею були вжиті всі заходи для донарахування орендної плати по договорам оренди, на підтвердження чого надала рахунки - фактури від 08.11.2013 № СФ-0000285, № СФ-0000284 та № СФ-0000289, які виставлені СПД ОСОБА_12, ПП ОСОБА_13 та ТОВ «ПЕВЕКС» (а.с.96-98 т.ІІІ).

У судовому засіданні представник позивачів наполягала, що невнесення змін до договорів оренди не є порушенням пункту 8 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Методики № 786, так як КП «Готельно - гуртожитковий комплекс» в односторонньому порядку не може підвищити розмір орендної ставки, оскільки це не передбачено умовами договорів оренди.

Проте, суд не погоджується з даними твердженнями, оскільки умовами вищезазначених договорів оренди передбачено, що розмір орендної плати переглядається на вимогу однієї із сторін у разі зміни методики її розрахунку, змін централізованих цін і тарифів та в інших випадках, передбачених чинним законодавством.

А тому, на думку суду, посадові особи КП «Готельно - гуртожитковий комплекс», починаючи з 20.09.2011 (з набранням чинності змін до Методики № 786, внесених на підставі Постанови КМУ від 14.09.2011 № 961) були зобов'язані переглянути розмір орендних ставок та внести відповідні зміни до вищезазначених договорів оренди нежитлових приміщень.

За таких обставин, суд вважає висновки відповідача про порушення посадовими особами КП «Готельно - гуртожитковий комплекс» пункту 8 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Методики № 786, що призвело до недоотримання доходу підприємством у розмірі 13668, 49 грн., обґрунтованими, а позовні вимоги в цій частині такими, що задоволенню не підлягають.

Щодо позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування пункту 8 та пункту 14 Вимоги Державної фінансової інспекції у Київській області від 17.12.2013 № 10-06-14-14/11522 щодо вжиття заходів стосовно відшкодування не усунутої суми 82663,76 грн. із зайво нарахованих та виплачених доплат до заробітної плати за роботу із шкідливими і важкими умовами праці на суму 60439,12 грн. та зайво перерахованих коштів до фондів соціального страхування на суму 22761,37 грн., а також щодо стягнення вказаної суми з особи, винної у зайвих грошових виплатах; щодо вжиття заходів стосовно відшкодування не усунутої суми 5606,18 грн. із зайво нарахованої та виплаченої заробітної плати за час відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами праці протягом 2010-2012 років та I-III кварталів 2013 року на суму 6135,69 грн. та зайво перерахованих коштів до державних цільових фондів на суму 2310,70 грн., а також щодо стягнення вказаної суми з особи, винної у зайвих грошових виплатах, суд зазначає наступне.

Як убачається, з Акту ревізії від 13.11.2013 № 06-20/100 (а.с.40-42 т.ІІ), посадовими особами Державної фінансової інспекції у Київській області під час проведення ревізії відповідності фактичної діяльності підприємства було встановлено, що протягом періоду з 01.01.2010 по 30.09.2013, в порушення пункту 3.8 Колективного договору на 2009-2010 роки, Колективного договору на 2011-2012 роки, Колективного договору на 2013-2014 роки без проведення атестації (переатестації) робочих місць за умовами праці, відповідно до вимог Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці від 01.08.1992 №442, 20-ом працівникам підприємства на посадах «прибиральниця» та «газоелектрозварювальник» здійснювалась доплата за роботу зі шкідливими і важкими умовами праці.

Відповідне порушення призвело до зайвого нарахування та виплати заробітної плати протягом періоду з 01.01.2010 по 30.09.2013 на суму 60439,12 грн. та зайвого перерахування коштів до фондів соціального страхування на суму 22761,37 грн., в тому числі: за 2010 рік - 17206,05 грн., за 2011 рік - 21911,80 грн., за 2012 рік - 24773,16 грн., за I-III квартали 2013 року - 19309,48 грн.

Крім того, у ході ревізії посадовими особами Державної фінансової інспекції у Київській області встановлено, що протягом періоду з 01.01.2010 по 30.09.2013 працівниками КП «ГГК», в порушення норм статті 7 Закону України «Про відпустки», додатку №1 Колективного договору, без проведення атестації робочих місць за умовами праці відповідно до вимог Постанови КМ від 10.04.2014 №442, надавалась щорічна додаткова відпустка за роботу зі шкідливими і важкими умовами праці.

Відповідне порушення призвело до зайвого нарахування та виплати заробітної плати за час відпустки протягом 2010-2012 років та I-III кварталів 2013 року та станом на момент проведення ревізії на загальну суму 6135,69 грн., та як наслідок до зайвого нарахування і перерахування внесків до державних цільових фондів на загальну суму 2310,70 грн., в тому числі за 2010 рік - 1553,42 грн., за 2011- 2145,98 грн., за 2012 - 2530,92 грн., за I-III квартали 2013 року - 2216,07 грн.

Внаслідок допущених порушень завищено по бухгалтерському обліку витрати операційної діяльності, що відповідно вплинуло на збільшення собівартості послуг, зменшення прибутку підприємства та внесення неправдивих даних до фінансової звітності за 2010 - 2013 роки, що є порушенням вимог та передбачає відповідальність згідно пункту 1 статті 3, пункту 1.8 статті 9 Закону України від 16.07.1999 №996 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

У судовому засіданні представник позивачів пояснила, що згідно із пунктом 3.8 Колективного договору зазначеним посадам гарантовано доплати за роботи із шкідливими та важкими умовами праці у розмірі 4,8 % та 12 % (а.с. 32-33 т. IV).

На виконання умов Колективного договору, Виконкомом Вишневої міської ради було затверджено штатний розклад підприємства за посадами «прибиральниця» та газоелектрозварювальник», де закріплено доплату у розмірі 12%.

Зазначила, що атестація робочих місць працівникам підприємства на посадах «прибиральниця» та «газоелектрозварювальник» не здійснювалась у зв'язку з тим, що у підприємства відсутні кошти для проведення таких атестацій.

У той же час, оскільки вказані посади передбачають працю в шкідливих та важких умовах, підприємство здійснювало працівникам доплату та надавало пільги згідно із умовами Колективного договору без проведення атестації. А тому, вважає, що доплата та надання пільг здійснювалось без порушень.

Проте, суд не погоджується з даним твердженням представника позивачів з огляду на наступне.

Статтею 10 Кодексу законів про працю визначено, що колективний договір укладається на основі чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов'язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів трудящих, власників та уповноважених ними органів.

Стаття 13 Кодексу законів про працю передбачає, що у колективному договорі встановлюються взаємні зобов'язання сторін щодо регулювання виробничих, трудових, соціально-економічних відносин, зокрема:

- нормування і оплати праці, встановлення форм, системи, розмірів заробітної плати та інших видів трудових виплат (доплат, надбавок, премій та ін.);

- встановлення гарантій, компенсацій, пільг;

- умов і охорони праці.

Відповідно до статті 5 Закону України «Про колективні договори і угоди», умови колективних договорів і угод, укладених відповідно до чинного законодавства, є обов'язковими для підприємств, на які вони поширюються, та сторін, які їх уклали.

У той же час, умови колективного договору не можуть суперечити нормам чинного законодавства.

Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 серпня 1992 року №442, врегульовано надання додаткових пільг та компенсацій працівникам, які виконують роботу в шкідливих умовах.

Так, відповідно до пункту другого Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Пунктом десятим вищезазначеного Порядку передбачено, що результати атестації використовуються при встановленні пенсій за віком на пільгових умовах, пільг і компенсацій за рахунок підприємств та організацій, обґрунтування пропозицій про внесення змін і доповнень до списків № 1 і 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, а також для розробки заходів щодо поліпшення умов праці та оздоровлення працюючих.

За результатами проведеної атестації робочих місць за умови праці складається затвердженої форми карта умов праці, 5-й розділ «Пільги і компенсації» якої передбачає заповнення комісією наступних пунктів: пенсійне забезпечення, доплати за роботу зі шкідливими та важкими умовами праці, додаткові відпустки та інше.

До того ж, відповідно до статті 7 Закону України «Про відпустки» від 15.11.1996 №504/96-ВР, щорічна додаткова відпустка за роботу із шкідливими і важкими умовами праці тривалістю до 35 календарних днів надається працівникам, зайнятим на роботах, пов'язаних із негативним впливом на здоров'я шкідливих виробничих факторів, за Списком виробництв, цехів, професій і посад, затверджуваним Кабінетом Міністрів України. Конкретна тривалість відпустки, зазначеної в частині першій цієї статті, встановлюється колективним чи трудовим договором залежно від результатів атестації робочих місць за умовами праці та часу зайнятості працівника в цих умовах.

З аналізу норм чинного законодавства убачається, що здійснення доплат та надання щорічних додаткових відпусток за роботу із шкідливими і особливо важкими умовами праці здійснюється лише за умови проведення атестації робочих місць.

У ході розгляду справи судом встановлено та не заперечувалось у судовому засіданні представником позивачів, що здійснення доплат за роботу зі шкідливими умовами та надання щорічних додаткових відпусток, працівникам підприємства відбувалось без проведення атестації робочих місць.

Суд не приймає до уваги посилання представника позивачів, що так як у підприємства відсутні кошти на проведення атестації, а вказані посади передбачають виконання робіт зі шкідливими умовами праці, то підприємство зобов'язане було виплачувати доплати та надавати працівникам щорічні додаткові відпустки, оскільки законодавство чітко передбачає надання таких пільг лише за умови проведення атестації робочих місць.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині визнання протиправними та скасування пунктів 8, 14 Вимоги Державної фінансової інспекції у Київській області від 17.12.2013 № 10-06-14-14/11522, є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування пункту 9 Вимоги Державної фінансової інспекції у Київській області від 17.12.2013 № 10-06-14-14/11522 щодо вжиття заходів стосовно відшкодування неусунутої суми 13338,23 грн. із зайво нарахованих та виплачених надбавок до заробітної плати за роботу в осінньо-зимовий період на суму 10220,35 грн. та зайво перерахованих коштів до фондів соціального страхування на суму 3848,99 грн., а також щодо стягнення вказаної суми з особи, винної у зайвих грошових виплатах, суд зазначає наступне.

Як убачається з Акту ревізії від 13.11.2013 № 06-20/100 (а.с.86-87 т.ІІ), посадовими особами Державної фінансової інспекції у Київській області під час проведення ревізії було встановлено, що протягом ревізійного періоду двірникам КП «Готельно - гуртожитковий комплекс» в порушення статті 97 Кодексу законів про працю України, статті 15 Закону України «Про оплату праці», відповідно до Наказів директора КП «Готельно - гуртожитковий комплекс» ОСОБА_5 від 27.09.2010 № 34, від 03.01.2012 №2, від 01.10.2012 № 47, від 02.01.2013 № 2, нараховувалась та виплачувалась надбавка за роботу в осінньо-зимовий період у розмірі 10-20% від посадового окладу, що не передбачено умовами Колективних договорів підприємства та галузевими угодами.

Зазначене порушення призвело до зайвого нарахування та виплати надбавки 8-ми двірникам у розмірі 10 220,35 грн. та зайвого нарахування коштів до фондів соціального страхування у розмірі 3 848,99 грн.

Судом встановлено, що відповідно до Наказів директора КП Готельно - гуртожитковий комплекс» ОСОБА_5 від 27.09.2010 № 34, від 03.01.2012 № 2, від 01.10.2012 № 47, від 02.01.2013 № 2, за виконання робіт в осінньо - зимовий період двірникам була встановлена доплата у розмірі 10-20 % посадового окладу (а.с.115-118 т.ІV).

Як пояснила в судовому засіданні представник позивачів, доплата до посадового окладу була встановлена двірникам відповідно до положень пункту 3.8 Колективних договорів (а.с.4-14, 28-38 т.ІV), якими передбачено встановлення доплати до посадового окладу за розширення зони обслуговування або збільшення обсягу робіт. При цьому, вказана доплата не може перевищувати 50 % посадового окладу.

Також зазначила, що двірники у осінньо -зимовий період мають розширену зону обслуговування та збільшення обсягів робіт за рахунок здійснення додаткових робіт з прибирання листя та снігу, що значно збільшує обсяг виконуваних ними робіт.

Представники відповідача у судовому засіданні стверджували, що розширення обсягу робіт та збільшення зони обслуговування ніяким чином не пов'язано з прибиранням двірниками певного обсягу снігу або листя у осінньо -зимовий період, а відтак, ОСОБА_5 не мала права встановлювати двірникам надбавку у розмірі 10-20%, оскільки це не передбачено умовами Колективних договорів.

Проте, суд не погоджується з даними твердженнями представників відповідачів, оскільки положеннями статті 7 Закону України «Про колективні договори і угоди» передбачено, що зміст колективного договору визначається сторонами в межах їх компетенції. У колективному договорі встановлюються взаємні зобов'язання сторін щодо регулювання виробничих, трудових, соціально-економічних відносин, зокрема: нормування і оплати праці, встановлення форми, системи, розмірів заробітної плати та інших видів трудових виплат (доплат, надбавок, премій та ін.).

Положеннями частини першої статті 5 Закону України «Про колективні договори і угоди» передбачено, що умови колективних договорів і угод, укладених відповідно до чинного законодавства, є обов'язковими для підприємств, на які вони поширюються, та сторін, які їх уклали.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що встановлення доплати двірникам за виконання робіт у осінньо - зимовий період відповідає умовам Колективних договорів, оскільки дійсно робота двірників в осінньо - зимовий період з огляду на погодні умови може стосуватись як розширення зони обслуговування, так і збільшення обсягу робіт.

А тому, висновки посадових осіб Державної фінансової інспекції у Київській області про порушення директором КП «Готельно - гуртожитковий комплекс» ОСОБА_5 положень статті 97 Кодексу законів про працю України та статті 15 Закону України «Про оплату праці» та зайвого нарахування та виплати надбавки двірникам у розмірі 10 220,35 грн. та зайвого нарахування коштів до фондів соціального страхування у розмірі 3 848,99 грн., є необґрунтованими та такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства.

А відтак, позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування пункту 9 Вимоги Державної фінансової інспекції у Київській області від 17.12.2013 № 10-06-14-14/11522 підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування пункту 13 Вимоги Державної фінансової інспекції у Київській області від 17.12.2013 № 10-06-14-14/11522 щодо вжиття заходів стосовно відшкодування зайво нарахованої та виплаченої заробітної плати за 2010-2012 роки та І-ІІІ квартал 2013 року сумісникам підприємства за 8-годинний робочий день на суму 54 565,01 грн. та зайво перерахованих коштів до державний цільових фондів на суму 20 549,19 грн., а також щодо стягнення вказаних сум з особи, винної у зайвих грошових виплатах, суд зазначає наступне.

Як убачається з Акту ревізії від 13.11.2013 № 06-20/100 (а.с.46-47 т.ІІ), посадовими особами Державної фінансової інспекції у Київській області під час проведення ревізії дотримання законодавства при здійсненні операцій з оплати праці сумісникам звіркою даних облікових регістрів та табелів робочого часу встановлено, що згідно табелів робочого часу протягом ревізійного періоду тривалість робочого дня для сумісників комунального підприємства (прибиральниць ОСОБА_7 та ОСОБА_8) становить вісім годин, що є порушенням пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 03.04.1993 №245 «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій».

Відповідне порушення призвело до зайвого нарахування і виплати заробітної плати протягом 2010-2012 років та I-III квартали 2013 року на загальну суму 54565,01 грн., та, як наслідок, до зайвого нарахування і перерахування внесків до державних цільових фондів на загальну суму 20549,19 грн., в тому числі за 2010 рік - 8750,98 грн., за 2011 рік - 20484,39 грн., за 2012 рік - 26193,71 грн., за I-III квартали 2013 року - 19685,12 грн.

Судом встановлено, що ОСОБА_8 та ОСОБА_7 працювали на підприємстві позивача за сумісництвом на посадах «прибиральниця». Згідно із табелями робочого часу, складеними начальником цеху дільниці, вказані особи мали восьмигодинний робочий день (а.с.134-233 т.III).

У судовому засіданні представник позивачів пояснила, що бухгалтер нараховує заробітну плату у відповідності до табелів обліку робочого часу. А тому, оскільки у табелях облікового часу робочий час вищезазначених осіб протабельовано по 8 годин, то головний бухгалтер зобов'язана була виплатити заробітну плату як за повний робочий день. Зазначила, що невиплата заробітної плати працівникам за фактично виконану роботу призвела би до порушення норм статті 23 Загальної декларації з прав людини та Конституції України. А тому, вважає, що нарахування заробітної плати сумісникам за відпрацьований восьмигодинний робочий день здійснювалось у відповідності до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та не суперечить нормам чинного законодавства.

Проте, суд вважає необґрунтованими такі доводи позивача з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 102-1 Кодексу законів про працю сумісництвом вважається виконання працівником у вільний від основної роботи час іншої регулярної оплачуваної роботи на умовах трудового договору на тому самому або на іншому підприємстві, в установі, організації або у підприємця, приватної особи за наймом.

Умови роботи за сумісництвом регулюються постановою Кабінету Міністрів України від 03.04.1993 № 245 та Положенням «Про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ, організацій, затвердженим наказом Міністерства праці, Міністерства юстиції, Міністерства фінансів від 28.06.1993 № 43.

Згідно із пунктом першим Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій, затвердженого Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства фінансів України від 28.06.1993 №43, сумісництвом вважається виконання працівником, крім своєї основної, іншої регулярної оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому ж або іншому підприємстві, в установі, організації або у громадянина (підприємця, приватної особи) за наймом.

Відповідно до пункту другого Постанови Кабінету Міністрів України від 03.04.1993 №245 тривалість роботи за сумісництвом не може перевищувати чотирьох годин на день і повного робочого дня у вихідний день. Загальна тривалість роботи за сумісництвом протягом місяця не повинна перевищувати половини місячної норми робочого часу.

А тому суд вважає, що підприємство не мало права табелювати восьмигодинний робочий день та нараховувати заробітню плату за повний робочий день сумісникам ОСОБА_8 та ОСОБА_7, оскільки це є порушенням пункту другого Постанови №245 та статті 102-1 Кодексу законів про працю.

А відтак, позовні вимоги щодо скасування пункту 13 Вимоги Державної фінансової інспекції у Київській області від 17.12.2013 № 10-06-14-14/11522 також не підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування пункту 16 Вимоги Державної фінансової інспекції у Київській області від 17.12.2013 № 10-06-14-14/11522 щодо вжиття заходів стосовно відшкодування не усунутої суми 295,42 грн. із недоотриманої працівниками підприємства заробітної плати за час відпустки на суму 714,78 грн. та не донарахованих коштів до фондів соціального страхування на суму 60,11 грн., суд зазначає наступне.

Як убачається з Акту ревізії від 13.11.2013 № 06-20/100 (а.с.93-94 т.ІІ), посадовими особами Державної фінансової інспекції у Київській області під час проведення ревізії було встановлено, що в порушення пункту 7 статті 6 Закону України «Про відпустки», вахтерам - інвалідам ІІІ групи ОСОБА_9 та ОСОБА_10 протягом ревізованого періоду нараховувалась та виплачувалась щорічна основна відпустка тривалістю 24 календарних дні замість законодавчо встановлених 26 календарних днів.

Відповідне порушення призвело до недоотримання заробітної плати працівниками КП «Готельно - гуртожитковий комплекс» протягом ревізованого періоду у розмірі 714,78 грн. та недонарахування коштів до фондів соціального страхування у розмірі 60,11 грн.

У судовому засіданні представники відповідача зазначили, що посадовими особами КП «Готельно - гуртожитковий комплекс» в порушення норм Закону України «Про відпустки» працівникам ОСОБА_9 та ОСОБА_10, які є інвалідами ІІІ групи, надавались відпустки тривалістю 24 дні, замість передбачених чинним законодавством 26 днів.

У судовому засіданні представник позивачів пояснила, що на протязі 2010-2013 років зазначеним особам надавалися відпустки у тій кількості днів, які вони зазначили у своїх заявах про надання відпусток. Зазначила, що це було їх бажання та право взяти таку кількість днів, а підприємство не зобов'язане примушувати працівників використовувати усі дні відпустки за один раз.

ОСОБА_9 та ОСОБА_10, у відповідності до статті 12 Закону України «Про відпустки», мають право брати взяти лише частину відпустки. У той же час, іншу її частину можуть використати за бажанням у будь-який час та за умови її погодження з директором підприємства.

На підтвердження зазначеного надала Наказ КП Готельно - гуртожитковий комплекс» від 10.06.2014 № 26 про надання ОСОБА_9 та ОСОБА_10 по 8 календарних невикористаних днів відпустки за період 2010- 2013 роки на підставі їх заяв (а.с. 14 т.VI).

Суд погоджується з таким твердженням представника позивачів з огляду на наступне.

Відповідно до положень частини 7 статті 6 Закону України «Про відпустки» інвалідам I і II груп надається щорічна основна відпустка тривалістю 30 календарних днів, а інвалідам III групи - 26 календарних днів.

Згідно із частиною першою статті 12 Закону України «Про відпустки» щорічну відпустку на прохання працівника може бути поділено на частини будь-якої тривалості за умови, що основна безперервна її частина становитиме не менше 14 календарних днів.

Враховуючи, що нормами чинного законодавства не передбачено часових обмежень щодо використання невикористаних частин щорічних основних відпусток, висновки посадових осіб Державної фінансової інспекції про порушення посадовими особами КП «Готельно - гуртожитковий комплекс» протягом ревізованого періоду положень пункту 7 статті 6 Закону України «Про відпустки» є необґрунтованими та такими, що не ґрунтуються на вимогах чинного законодавствах.

А тому, позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування пункту 16 Вимоги Державної фінансової інспекції у Київській області від 17.12.2013 № 10-06-14-14/11522 також підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування пункту 17 Вимоги Державної фінансової інспекції у Київській області від 17.12.2013 № 10-06-14-14/11522 щодо вжиття заходів стосовно відшкодування коштів, перерахованих ДП ЖМЗ «Візар» на підставі укладеного Договору оренди приміщення від 01.10.1997 №684, що розташоване за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Святошинська, 46, в сумі 54426,06 грн., розірвання вказаного договору в установленому законодавством порядку, відобразити в бухгалтерському обліку дебіторську заборгованість за ДП ЖМЗ «Візар», а також щодо стягнення з винних осіб шкоди у розмірі 54426,06 грн., суд зазначає наступне.

Як убачається з Акту ревізії від 13.11.2013 № 06-20/100 (а.с.97-98 т.ІІ), посадовими особами Державної фінансової інспекції у Київській області під час проведення ревізії було встановлено, що ДП КП «Готельно - гуртожитковий комплекс» у період з 01.01.2010 по 01.07.2011 перераховано ДП ЖМЗ «Візар» кошти у розмірі 54426,06 грн. згідно із Договором оренди від 01.10.1997, відповідно до умов якого КП «Готельно - гуртожитковий комплекс» орендувало приміщення у ДП ЖМЗ «Візар», яке, починаючи з 27.03.2009, перебувало у власності комунального підприємства. Відповідне порушення, на думку посадових осіб відповідача, призвело до матеріальної шкоди (збитків), нанесених ДП КП «ГГК» на суму 54426,06 грн. та викривлення фінансової звітності, а саме: завищено витрати у рядку 130 Інші операційні витрати «Звіту про фінансові результати» за 2010 рік на суму 54426,06 грн., чим порушено частину першу статті 3 та пункт 1, 8 статті 9 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні».

Судом встановлено, що 01.10.1997 між ДП КП «Готельно - гуртожитковий комплекс» та ДП ЖМЗ «Візар» було заключено Договір оренди №684, відповідно до умов якого комунальне підприємство орендувало в гуртожитку №7 на першому поверсі приміщення, загальною площею 100 м2 (а.с. 116 т. ІІІ).

У цей же час, на виконання постанови КМУ від 19.02.1996 №222 (а.с. 121-124 т. ІІІ), згідно із Договором передачі в комунальну власність об'єктів соціальної інфраструктури від 18.03.1997 №444, ДП ЖМЗ «Візар» розпочало поетапну передачу приміщень ДП КП «Готельно - гуртожитковий комплекс», в тому числі і гуртожиток №7, де знаходились орендовані кімнати.

Як убачається із Свідоцтва від 27.03.2009 серії САС № 461656, право власності на нерухоме майно - гуртожиток за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Святошинська, 46, зареєстровано за територіальною громадою м. Вишневе в особі Вишневої міської ради та обліковується на балансі ДП КП „ГГК"(а.с. 132 т. ІІІ).

Проте, Договір оренди від 01.10.1997 №684 був розірваний лише 01.10.2011, до цього часу комунальне підприємство продовжувало сплачувати орендну плату, про що свідчить лист ДП ЖМЗ «Візар»(а.с. 125 т. ІІІ).

Суд критично оцінює посилання позивачів на те, що вони зобов'язані були виконувати умови договору-оренди та сплачувати кошти за оренду приміщень у зв'язку з тим, що вказані орендовані приміщення до цього часу не передані по акту приймання-передачі підприємству, оскільки, набувши право власності на майно, посадові особи позивача зобов'язані були розірвати договір оренди та припинити сплачувати кошти особі, яка вже не була власником спірного майна.

За таких обставин суд вважає, що відповідач дійшов обґрунтованого висновку про те, що такі дії позивачів призвели до нанесення КП «ГГК» збитків на суму 54426,06 грн., а тому позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування пункту 18 Вимоги Державної фінансової інспекції у Київській області від 17.12.2013 № 10-06-14-14/11522 щодо відображення в обліку дебіторської заборгованості за ПП «Європейське будівництво» за виявлене завищення вартості виконаних будівельних робіт на загальну суму 47710,58 грн., вжиття заходів щодо відшкодування зазначеної суми коштів, у разі необхідності провести претензійно-позовну роботу з контрагентом (підрядником) щодо відшкодування зайвих виплат шляхом повернення коштів або виконання відповідного обсягу робіт чи надання послуг, а також щодо стягнення з осіб, винних у проведенні зайвих виплат, вказаної шкоди, суд зазначає наступне.

Як убачається з Акту ревізії від 13.11.2013 № 06-20/100, посадовими особами Державної фінансової інспекції у Київській області під час проведення ревізії було встановлено, що у Договорах від 10.12.2010 №56 та від 21.12.2010 №58, в порушення статті 49 Бюджетного кодексу України, Правил визначення вартості будівництва, затверджених наказом Держбуду України від 27.08.2000 №174, ДП КП «ГГК» завищено усереднений показник кошторисного прибутку за видом будівництва (4,84 замість 2,71), що призвело до завищення вартості будівельних робіт на загальну суму 11478,98 грн. Крім того, в ході перевірки встановлено, що підприємством не підтверджено документально понесення витрат на автотранспортні послуги та роботу механізмів, наданих ПП «Європейське будівництво» на суму 36231,60 грн., оскільки у ПП «Європейське будівництво» відсутні у власності автомобілі та автомеханізми, які були використані при виконанні робіт (а.с. 104-111 т. II).

Як убачається з матеріалів справи, відповідно до Наказу Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16.09.2010 №336, затверджено перелік інноваційних (пілотних) проектів у сфері житлово-комунального господарства, які фінансувались у 2010 році за рахунок Стабілізаційного фонду. До цього переліку включено проект «Реконструкція сімейного гуртожитку у м. Вишневе, вул. Святошинська, 46 під соціальне житло».

В якості виконавця будівельно-монтажних робіт Міністерством з питань житлово-комунального господарства України було рекомендовано КП «ГГК» залучити ПП «Європейське будівництво» для утеплення фасаду та здійснення капітального ремонту вказаного гуртожитку.

Для виконання вказаного пілотного проекту між КП «ГГК» та ПП «Європейське будівництво» було заключено два Договори- підряду від 10.12.2010 №56 та від 21.12.2010 №58, предметом яких була реконструкція та капітальний ремонт житлового фонду гуртожитку, що знаходиться за адресою: м. Вишневе, вул. Святошинська, 46 (а.с. 82, 103 т. IV).

Ціна Договору №56 складає 285436,00 грн. в т.ч. ПДВ - 47973,00 грн., ціна договору №58 - 55120,00 грн., в т.ч. ПДВ - 9187,00 грн..

Умовами договорів передбачено, що розрахунки з виконавцем здійснюються на підставі актів виконаних робіт форми №КБ-2 та №КБ-3, а технічний нагляд за капітальним ремонтом згідно з нормами та правилами, встановленими чинним законодавством, здійснює Управління капітального будівництва Міністерства Мінжитлокомунгоспу. Для чого і був між сторонами заключений Договір на здійснення технічного нагляду за будівництвом від 22.12.2010 №25 (а.с. 135-138 т. IV).

При цьому, кошторис на виконання, у тому числі вказаних робіт, був затверджений заступником Міністра з питань житлово-комунального господарства України (а.с. 133-134 т.IV).

Як пояснив у судовому засіданні представник відповідача та не заперечувалось представником позивачів, при складенні кошторису підприємством було закладено усереднений показник кошторисного прибутку у розмірі 4,84. При цьому, при здійсненні такого виду ремонту позивач зобов'язаний був взяти усереднений показник кошторисного прибутку на рівні 2,71, а не 4,84, що є порушенням пункту 12 Правил визначення вартості будівництва ДБН.Д.1.1-1-2000 із змінами та доповненнями, що затверджені наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 27.08.2000 №74.

Натомість, представник позивачів пояснила, що відповідно до Додатку 12 Правил, такі види робіт як утеплення будівлі та капітальний ремонт, які були предметом договорів, відносяться до будівництва гуртожитку та до яких застосовується показник 3,82.

Пояснила, що при складенні кошторису підприємством помилково було застосовано завищений показник на рівні 4,84 замість 3,82. Проте, ні заступник Міністра з питань житлово-комунального господарства України, ні Управління капітального будівництва Міністерства з питань житлово-комунального господарства України при затвердженні кошторису та здійсненні технічного нагляду за будівництвом не вказали про це підприємству.

Стверджувала, що доводи представників відповідача про те, що підприємство мало застосувати коефіцієнт 2,71, не відповідають дійсності, оскільки відповідач невірно ототожнює поняття «капітального ремонту» з «звичайним ремонтом будівлі», що по своїй суті є різними видами робіт та до яких, відповідно, застосовуються різні усереднені показники кошторисного прибутку.

Суд погоджується з такими доводами позивачів та зазначає наступне.

Відповідно до абзацу 2 статті 1 Закону України від 20.05.1999 року № 687-ХІV «Про архітектурну діяльність» будівництво будівель і споруд включає в себе нове будівництво, реконструкцію, реставрацію, капітальний ремонт.

Згідно з Правилами утримання жилих будинків та прибудинкових територій, що затверджені наказом Державного комітету з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005 №76, ремонт -це комплекс будівельних робіт, спрямованих на відновлення, з можливим поліпшенням експлуатаційних показників елементів будинку; реконструкція жилого будинку - комплекс будівельних робіт, спрямованих на поліпшення експлуатаційних показників приміщень житлового будинку шляхом їх перепланування та переобладнання, надбудови, вбудови, прибудови з одночасним приведенням їх показників відповідно до нормативно-технічних вимог; капітальний ремонт будинку - комплекс ремонтно-будівельних робіт, пов'язаних з відновленням або поліпшенням експлуатаційних показників будинку, із заміною або відновленням несучих або огороджувальних конструкцій, інженерного обладнання та обладнання протипожежного захисту без зміни будівельних габаритів об'єкта та його техніко-економічних показників.

Відповідно до Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 18 «Будівельні контракти», що затверджене наказом Міністерства фінансів України від 28.04.2001 № 205, будівництво - спорудження нового об'єкту, реконструкція, розширення, добудова, виконання монтажних робіт.

Згідно з листом Державного комітету України з будівництва та архітектури «Щодо віднесення ремонтно-будівельних робіт до капітального та поточного ремонтів» від 30.04.2003 року № 7/7-401, капітальний ремонт будівлі - це комплекс ремонтно-будівельних, робіт, який передбачає заміну, відновлювання та модернізацію конструкцій і обладнання будівель в зв'язку з їх фізичною зношеністю та руйнуванням, поліпшення експлуатаційних показників, а також покращання планування будівлі і благоустрою території без зміни будівельних габаритів об'єкта. Капітальний ремонт передбачає призупинення на час виконання робіт експлуатації будівлі в цілому або її частин (за умови їх автономності). Поточний ремонт - це комплекс ремонтно-будівельних робіт, який передбачає систематичне та своєчасне підтримання експлуатаційних якостей та попередження передчасного зносу конструкцій і інженерного обладнання. Якщо будівля в цілому не підлягає капітальному ремонту, комплекс робіт поточного ремонту може враховувати окремі роботи, які класифікуються як такі, що відносяться до капітального ремонту (крім робіт, які передбачають заміну та модернізацію конструктивних елементів будівлі). Поточний ремонт повинен провадитись з періодичністю, що забезпечує ефективну експлуатацію будівлі або об'єкта з моменту завершення його будівництва (капітального ремонту) до моменту постановки на черговий капітальний ремонт (реконструкцію).

З аналізу норм чинного законодавства убачається, що законодавством передбачено чітке визначення понять «будівництво», «реконструкція», «капітальний ремонт» та «ремонт», які самі по собі є різними видами будівельних робіт.

При цьому, Правилами визначення вартості будівництва ДБН.Д.1.1-1-2000, що затверджені наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 27.08.2000 №74 (надалі - Правила), передбачено, що визначення вартості будівництва, реконструкції, капітального ремонту, ремонту, обов'язково складається з урахуванням розміру кошторисного прибутку за видом будівництв.

Так, згідно з підпунктом 3.1.2 Розділу 3.1 «Визначення кошторисної вартості будівництва» Правил, кошторисна вартість будівництва, що визначається в складі інвесторської кошторисної документації, використовується для планування капітальних вкладень, фінансування будівництва, проведення тендерів.

Відповідно до підпункту 3.1.18.2 Розділу 3.1 «Визначення кошторисної вартості будівництва» Правил (у редакції, чинній на час укладення договорів підряду), розмір кошторисного прибутку приймається з урахуванням усереднених показників, наведених у додатку 12, з урахуванням обмежень, встановлених законодавством.

Зважаючи на Додаток № 12 до Правил, усереднений показник кошторисного прибутку за видом будівництва, що відноситься до будівництва житлових будинків (у тому числі готелів, гуртожитків, будинків-інтернатів) становить 3,82, а до ремонту житла, об'єктів соціальної сфери, комунального призначення та благоустрою - 2,71.

З огляду на зазначене, суд вважає, що посадові особи відповідача невірно ототожнюють поняття «капітальний ремонт» та «утеплення фасаду» з поняттям «ремонт», оскільки роботи, які були виконані ПП «Європейське будівництво» для ДП КП «ГГК» на підставі договорів підряду, з урахуванням законодавчо визначених термінів, відносяться саме до будівництва гуртожитка, що дає позивачу право при складенні кошторису застосовувати усереднений показник прибутку на рівні 3,82.

У той же час, суд зазначає, що при складенні кошторису на вказане будівництво гуртожитку позивачем неправильно було визначено усереднений показник прибутку за видом будівництв на рівні 4.84 замість 3.82.

Проте, суд не має можливості встановити розмір завищення кошторису внаслідок неправильного визначення позивачем усередненого показника прибутку, оскільки це потребує певних спеціальних знань.

Також, суд вважає необґрунтованими висновки відповідача щодо відсутності в ДП КП «ГГК» права на віднесення до витрат суму у розмірі 36231,60 грн., сплачену позивачем за надання ПП «Європейське будівництво» автотранспортних послуг та роботу механізмів, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що між ДП КП «ГГК» та ПП «Європейське будівництво» було заключено два Договори- підряду від 10.12.2010 №56 та від 21.12.2010 №58, предметом яких була реконструкція та капітальний ремонт житлового фонду гуртожитку, що знаходиться за адресою: м. Вишневе, вул. Святошинська, 46.

Відповідно до умов договорів підряду, ДП КП «ГГК» проводило розрахунки за виконані роботи з ПП «Європейське будівництво» на підставі акту виконаних робіт (форми № КБ-2в, №КБ-3) (а.с.91-96,120-132 19 т. ІV).

Відповідно до зазначених актів виконаних робіт за вищевказаними договорами підряду, ПП «Європейське будівництво» надало позивачу автотранспортні послуги.

У судовому засіданні представник відповідача наполягав, що оскільки у ПП «Європейське будівництво» відсутні у власності відповідні автотранспортні засоби та інші механізми, які були використані при виконанні будівельних робіт гуртожитку, позивач не мав права сплачувати такі кошти контрагенту та формувати валові витрати за вказаними господарськими операціями.

Проте, представник позивачів зазначила, що ПП «Європейське будівництво» у період виконання підрядних робіт для ДП КП «ГГК», орендувало транспортні засоби у ТОВ «Аляско Білдінг» та ТОВ «АП ТОП», а тому, за умови надання таких послуг у позивача не було правових підстав не сплачувати кошти за вказані послуги.

На підтвердження вищевказаного, надала суду копії актів здачі-приймання робіт (надання послуг) від 28.04. 2011 № ОУ-024 та від 28.12.2010 № ОУ-0000288, з яких убачається, що ПП «Європейське будівництво» орендувало транспортні засоби (механізми) у ТОВ «Аляско Білдінг» та ТОВ «АП ТОП» (а.с. 18-19 т.VІ).

Суд погоджується з доводами представника позивачів та вважає, надання вказаних послуг не залежить від перебування у власності контрагента транспортних засобів, оскільки законом не заборонено у своїй господарській діяльності використовувати орендовані транспортні засоби.

А тому, за умови отримання таких послуг та підтвердження їх документально, позивач мав право на віднесення до валових витрат кошти у розмірі 36231,60 грн.

За таких обставин, суд вважає, що висновки відповідача про те, що такі дії позивачів призвели до викривлення фінансової звітності на загальну суму 47710,58 грн. та призвели до завищення витрат у рядку 130 «Звіту про фінансові результати» у 2010 року на зазначену суму, є безпідставними та спростовуються наявними у матеріалах справи доказами, а тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини третьої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати пункти 9, 16, 18 Вимоги Державної фінансової інспекції в Київській області від 17.12.2013 №10-06-14-14/11522.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного комунального підприємства «Готельно-гуртожитковий комплекс» (код за ЄДРПОУ: 24886043) сплачений судовий збір у розмірі 22 (двадцять дві) гривні 14 копійок.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_5 (РНОКПП: НОМЕР_1) сплачений судовий збір у розмірі 22 (двадцять дві) гривні 14 копійок.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_6 (РНОКПП: НОМЕР_2) сплачений судовий збір у розмірі 22 (двадцять дві) гривні 14 копійок.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Лисенко В.І.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 16 лютого 2015 р.