Ухвала суду № 42846672, 25.02.2015, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

УХВАЛА

25 лютого 2015 року Справа № 915/249/15

м. Миколаїв

Суддя господарського суду Миколаївської області Ржепецький В.О., розглянувши заяву боржника: Товариства з обмеженою відповідальністю “БРІОЛАЙТ” (54017, м. Миколаїв, вул. Радянська, 12-Б, офіс 209, код ЄДРПОУ 37843809)

про порушення справи про банкрутство,

встановив:

20.02.2015 на адресу господарського суду Миколаївської області надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю “БРІОЛАЙТ” № 10 від 19.02.2015 про порушення справи про банкрутство боржника та визнання його банкрутом за ознаками ст. 95 Закону України “Про вiдновлення платоспроможностi боржника або визнання його банкрутом”.

Розглянувши матеріали заяви, суд дійшов висновку про повернення її без розгляду на підставі наступного.

Відповідно до ст. 9 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (далі – Закон), справи про банкрутство юридичних осіб та фізичних осіб розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 95 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, якщо вартості майна боржника – юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому цим Законом.

Частиною 1 ст. 95 Закону встановлено, що обов’язковою умовою звернення до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство є дотримання боржником порядку ліквідації юридичної особи відповідно до законодавства України.

Положеннями ч. 4 ст. 11 Закону встановлено, що боржник подає заяву до господарського суду за наявності майна, достатнього для покриття судових витрат, якщо інше не передбачено цим Законом.

При цьому, як витікає з положень ч. 1 ст. 45 Закону, витрати, пов’язані з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді та роботою ліквідаційної комісії, законодавцем визначаються в такому обсязі: витрати на оплату судового збору; витрати кредиторів на проведення аудиту, якщо аудит проводився за рішенням господарського суду за рахунок їхніх коштів; витрати на публікацію в офіційних друкованих органах інформації про порядок продажу майна банкрута; вимоги щодо виплати основної грошової винагороди арбітражному керуючому; вимоги щодо відшкодування витрат арбітражного керуючого, пов'язаних з виконанням ним повноважень розпорядника майна, керуючого санацією боржника або ліквідатора банкрута; витрати арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), пов'язані з утриманням і збереженням майнових активів банкрута, тощо.

Правовий аналіз зазначених норм Закону дозволяє дійти висновку про те, що законодавцем встановлено безумовний обов‘язок боржника забезпечити проведення ліквідаційної процедури за свій рахунок в обсязі, визначеному Законом.

Заявником не додано доказів на підтвердження наявності майна, достатнього для покриття судових витрат.

В порушення ч. 1 ст.111 Цивільного кодексу України, заявником до заяви не додано доказів на підтвердження вжиття ліквідаційною комісією заходів до стягнення дебіторської заборгованості.

При цьому, суд зазначає, що наданий заявником акт списання дебіторської заборгованості від 09.02.2015 не являється належним доказом на підтвердження вжиття ліквідаційною комісією заходів до стягнення такої заборгованості, оскільки списання існуючої дебіторської заборгованості є неможливим. Така заборгованість підлягає включенню до складу ліквідаційної маси та, у випадку неможливості її повернення, повинна бути реалізована в порядку, передбаченому Законом.

Крім того, до заяви не додано доказів на підтвердження наявності податкового боргу в сумі 41837,08 грн. станом на 29.12.2014.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону, господарський суд не пізніше п’яти днів з дня надходження до господарського суду заяви про порушення справи про банкрутство повертає її та додані до неї документи без розгляду якщо, зокрема, заява не відповідає змісту вимог, зазначених у цьому Законі та з інших підстав, передбачених статтею 63 ГПК України, з урахуванням вимог цього Закону.

Повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення.

Керуючись ст. ст. 11, 15, 95 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, ст. 86 ГПК України, господарський суд –

УХВАЛИВ:

1. Заяву та додані до неї документи повернути заявнику без розгляду.

Суддя В.О.Ржепецький