Рішення № 42846590, 25.02.2015, Господарський суд Чернігівської області

Господарський суд Чернігівської області

Пр-т. Миру, 20, м. Чернігів, 14000 , тел. 676-311, факс 77-44-62, e-mail: inbox@cn.arbitr.gov.ua

=====

Іменем України

Р І Ш Е Н Н Я

24 лютого 2015р. справа №927/108/15

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Смена",

поштова адреса: вул.77 Гвардійської дивізії,1, м. Чернігів, 14034

юридична адреса: вул.Басейна,6, м. Київ, 01004

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна-Київбуд",

вул. Шевченка,42, м. Чернігів, 14027

про стягнення 24620грн.03коп.

Суддя Книш Н.Ю.

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

Від позивача: не з’явився

Від відповідача: не з’явився

СУТЬ СПОРУ:

Позивачем подано позов про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 19452,91грн. за поставлений товар згідно договору №3 від 10.11.2014р., 4863,23грн. штрафу згідно п.7.4 договору, 303,89грн. пені за період з 28.12.2014р. по 26.01.2015р.

Від позивача 06.02.2015р. надійшло письмове пояснення №26/02/ПР-15 від 05.02.2015р., в якому зазначив, що після подання позовної заяви 30.01.2015р. відповідач здійснив розрахунок за договором поставки №3 від 10.11.2014р. перерахувавши на рахунок позивача 19452,91грн. та просив суд стягнути з відповідача передбачені договором санкції, розрахунок яких було надано разом з позовною заявою, а також судовий збір. Вказане письмове пояснення долучено судом до матеріалів справи.

Від позивача 06.02.2015р. надійшло клопотання №25/02/ПР-15 від 05.02.2015р. з додатками про розгляд справи, призначеної на 10.02.2015р. о 11:30, за відсутності представника у зв’язку з неможливістю направити останнього в судове засідання. До вказаного клопотання позивачем були надані оригінали документів згідно переліку наведеного у додатку, копії яких були додані до позовної заяви. Суд залучив до матеріалів справи клопотання позивача №25/02/ПР-15 від 05.02.2015р.

Суд задовольнив клопотання позивача №25/02/ПР-15 від 05.02.2015р. про розгляд справи без участі його представника, оскільки це є правом сторони і не порушує нічиї права та інтереси, про що вказано в ухвалі суду від 10.02.2015р.

Відповідач відзив на позов не надав. Повноваженого представника відповідач в судове засідання не направив. Заяв та клопотань від відповідача до суду не надходило. Ухвали про порушення провадження у справі від 28.01.2015р. та про відкладення розгляду справи від 10.02.2015р., направлені на адресу відповідача, вказану у позовній заяві, повернулася до суду з відміткою відділу поштового зв’язку за закінченням терміну зберігання.

У судовому засіданні 10.02.2015р. судом вчинено дії щодо перевірки статусу та місця реєстрації відповідача. Так, згідно Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців в реєстрі станом на 10.02.2015р. значиться Товариство з обмеженою відповідальністю «Україна-Київбуд», ідентифікаційний код 30732249, місцезнаходження: вул. Шевченка,42, м. Чернігів.

Відповідно до частини другої статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців містяться відомості щодо юридичної особи, зокрема місцезнаходження юридичної особи.

Згідно зі статтею 18 вказаного Закону, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відповідно до ст. 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Згідно п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. зазначено, що в разі якщо ухвалу про порушення провадження по справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації – адресою зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв’язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Як свідчать матеріали справи, судом надсилались відповідачу ухвали про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи за адресою, вказаною в позовній заяві, яка є адресою державної реєстрації відповідача, на підставі чого суд доходить висновку, що відповідач належним чином повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи.

Враховуючи, що процесуальні документи господарського суду Чернігівської області були направлені відповідачу по справі за вказаною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб адресою, явка відповідача обов’язковою не визнавалась, суд приходить висновку про належне повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи та про розгляд справи за наявними матеріалами та без участі представника відповідача.

Рішення приймається за наявними у справі матеріалами на підставі ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані матеріали, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, з’ясувавши фактичні обставини справи, господарський суд встановив:

Відповідно до ч.1 ст.265 Господарського кодексу України, яка кореспондується з ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки одна сторона – постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні – покупцеві товар (товари), а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до ст. 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як вбачається із матеріалів справи, 10.11.2014р. між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки №3, відповідно до п.1.1. якого постачальник (позивач у справі) зобов’язується в порядку та на умовах визначених в цьому договорі поставити та передати у власність покупцеві (відповідачу у справі) товар (партію товару), в асортименті, кількості та цінами, вказаних у видаткових накладних, що засвідчують передачу-приймання товару від постачальника до покупця та є невід’ємними частинами даного договору, а покупець зобов’язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі прийняти та оплатити вказаний товар.

У п.2.1 договору сторони визначили, що передача товару від постачальника покупцю здійснюється за видатковою накладною, в якій сторони зазначають найменування товару, кількість, ціну товару та загальну вартість товару, що постачається. Дата, вказана постачальником у видатковій накладній є датою поставки товару постачальником.

Відповідно до п.2.5 договору поставка товару (партії товару) вважається виконаною постачальником в момент передачі товару уповноваженому представнику покупця (покупцю), що підтверджується отриманою від останнього довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей та його підписом у видатковій накладній.

Згідно п.3.1 договору передавання-прийняття товару здійснюється згідно накладної представником покупця на підставі довіреності на отримання цінностей, оформленої відповідно до вимог чинного законодавства України.

Відповідно до п. 5.1 договору ціни на товари, що постачаються постачальником, є звичайними вільними відпускними та визначаються по взаємному погодженню сторін на кожну окрему поставку. Сторони визначають, що ціни на товари, погоджені сторонами, є попередніми і можуть змінюватися постачальником в залежності від показників, які обумовлюють вартість товару (собівартість, витрати) протягом дії договору та які встановлюються на кожну партію окремо.

На виконання умов договору позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 19 452,91грн. згідно видаткових накладних, копії яких додані до матеріалів справи (а.с.14-34): №60022046 від 27.11.2014р. на суму 204,30грн., №60022259 від 29.11.2014р. на суму 123,17грн., №60022575 від 03.12.2014р. на суму 145,31грн., №60022644 від 03.12.2014р. на суму 678,40грн., №60022694 від 04.12.2014р. на суму 67,00грн., №60022693 від 04.12.2014р. на суму 410,00грн., №60022591 від 05.12.2014р. на суму 11810,30грн., №60022905 від 05.12.2014р. на суму 1845,49грн., №60022934 від 05.12.2014р. на суму 71,70грн., №60023016 від 06.12.2014р. на суму 756,14грн., №60023019 від 06.12.2014р. на суму 115,35грн., №60023025 від 08.12.2014р. на суму 638,90грн., №60023068 від 08.12.2014р. на суму 111,77грн., №60023116 від 08.12.2014р. на суму 113,50грн., №60023274 від 09.12.2014р. на суму 193,90грн., №60023199 від 09.12.2014р. на суму 78,57грн., №60023401 від 10.12.2014р. на суму 373,84грн., №60023529 від 11.12.2014р. на суму 1388,52грн., №60023482 від 11.12.2014р. на суму 58,91грн., №60023538 від 11.12.2014р. на суму 106,16грн., №60023698 від 12.12.2014р. на суму 161,68грн. Факт отримання відповідачем товару підтверджується також довіреностями №11 від 10.11.2014р. та №11 від 01.12.2014р., копії яких додані до матеріалів справи.

Оригінали вищенаведених документів позивачем додані до клопотання №25/02/ПР-15 від 05.02.2015р. про розгляд справи, призначеної на 10.02.2015р. о 11:30, за відсутності позивача та оглянуті судом в судовому засіданні.

У відповідності до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно п.6.1 договору покупець зобов’язаний оплатити постачальнику вартість (ціну) кожної партії товару не пізніше 30 календарних днів з дати поставки товару шляхом безготівкового перерахування суми грошових коштів на поточний рахунок постачальника.

У п.6.5 сторони встановили, що якщо день платежу за договором припадає на вихідні чи святкові дні, то днем платежу буде вважитися банківський день, що є попереднім перед таким вихідним чи святковим днем.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вбачається із матеріалів справи, на день звернення позивача з позовом до господарського суду відповідач за отриманий товар не розрахувався. Заборгованість відповідача на день подання позову становила 19452,91грн., що підтверджується матеріалами справи та актом звірки розрахунків станом на 31.12.2014р., який підписаний сторонами та скріплений їх печатками (а.с.37).

Після порушення провадження у справі відповідач 30.01.2015р. здійснив повне погашення боргу в сумі 19 452,91грн., що підтверджується випискою по рахунку, яка надана позивачем до матеріалів справи (а.с.76-85).

Оскільки, заборгованість в сумі 19452,91грн. відповідачем сплачена після порушення провадження у справі, спір між сторонами в цій частині врегульовано, предмет спору відсутній, провадження у справі в частині стягнення боргу в сумі 19 452,91грн. підлягає припиненню на підставі п.1-1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч.1. ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст.230 Господарського кодексу України – штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штраф, пеня), яка сплачується у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання.

Частиною 4 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкції може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товару (робіт, послуг).

Відповідно до ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України, виконання зобов’язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов’язання.

За визначенням, наведеним у ч.2 ст.549 Цивільного кодексу України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання.

У п. 7.3 договору за порушення терміну оплати вартості (ціни) поставленого товару, встановленого п.6.1 договору постачальник має право стягнути з покупця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період порушення винною стороною грошового зобов’язання, від суми боргу за кожний день прострочки. Штрафна санкція, передбачена цим пунктом договору, нараховується та стягується понад строк, передбачений п.6 ст.232 ГК України в межах 3-х річного строку.

Згідно п. 7.4 договору в разі порушення грошових зобов’язань за договором постачальник також має право стягнути з покупця штраф в розмірі 25% від вартості поставлених, але не оплачених товарів.

Відповідно до п.7.7 договору сторони домовились про те, що строк позовної давності по стягненню штрафу та пені складає 3 роки.

Позивач просить стягнути з відповідача 4863,23грн. штрафу згідно п.7.4 договору, розрахованого від суми заборгованості 19 452,91грн., та згідно п.7.3 договору 303,89грн. пені за період прострочки з 28.12.2014р. по 26.01.2015р.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов’язань передбачено частиною другою статті 231 Господарського кодексу України .

В інших випадках порушення виконання господарських зобов’язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов’язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 27.04.2012 № 06/5026/1052/2011.

Матеріалами справи підтверджується прострочка відповідача щодо оплати поставленого товару, а тому суд з урахуванням вищевикладеного доходить висновку, що позивачем правомірно нараховано пеню за прострочку оплати поставленого товару в сумі 303,89грн. пені за період прострочки з 28.12.2014р. по 26.01.2015р., а також штраф у сумі 4863,23грн.

За таких обставин, позовні вимоги в цій частині стягнення з відповідача 303,89грн. пені та 4863,23грн. штрафу є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.

Оскільки відповідач в порушення ст.525, 526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України, взяті на себе зобов’язання не виконав, за отриманий товар своєчасно не розрахувався, вимоги позивача не оспорив, суд доходить висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в частині стягнення пені в сумі 303,89грн., в частині стягнення штрафу в сумі 4863,23грн. Провадження у справі в частині стягнення боргу в сумі 19452,91грн. підлягає припиненню на підставі п.1-1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи, що спір виник з вини відповідача у зв’язку з несвоєчасним виконанням договірних зобов’язань та відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір в сумі 1827,00грн.

Керуючись ст.ст. 525, 526, 546, 549, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст.193, 216, 230, 231, 265 Господарського кодексу України, ст.ст. 22, 33, 34, 49, 75, п.1-1 ст.80, ст.82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В :

1. Припинити провадження у справі в частині стягнення боргу в сумі 19 452грн.91коп. на підставі п.1-1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.

2. Позовні вимоги задовольнити частково.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна-Київбуд" (вул. Шевченка,42, м. Чернігів, р/р 26005001122243 в ПАТ КБ «Хрещатик» м. Київ, МФО 300670, ідентифікаційний код 30732249) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Смена" (поштова адреса: вул.77 Гвардійської дивізії,1, м. Чернігів, 14034, юридична адреса: вул.Басейна,6, м. Київ, р/р 26006470647803 в ПАТ «Укрсиббанк» м. Харків, МФО 351005, ідентифікаційний код 38918728) 303грн.89коп. пені, 4863грн. 23коп. штрафу, 1827грн.00коп. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено 25.02.2015р.

Суддя Н.Ю.Книш