Постанова № 42846132, 16.02.2015, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2015 року Справа № 803/29/15-a

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Костюкевича С.Ф.,

при секретарі судового засідання Кравчик В.В.,

за участю представників позивача Сосницької О.М., Лялюги Л.В.,

представника відповідача Березної Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Тріада-Груп» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

12 січня 2015 року Приватне підприємство «Тріада-Груп» (далі - ПП «Тріада-Груп») звернулося з адміністративним позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинської області (далі - Луцька ОДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0010022201, №0010012201 від 06.10.2014 року та №0011212201 від 11.11.2014 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Луцькою ОДПІ з 21.08.2014 року по 28.08.2014 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП «Тріада-Груп» з питань здійснення фінансово-господарської діяльності з ТзОВ «Таурус-Голд» за період з 01.07.2011 року по 31.12.2013 року. За результатами перевірки був складений акт №7519/22.1/35782446 від 04.09.2014 року. На підставі акта перевірки Луцькою ОДПІ були винесені податкові повідомлення - рішення від 06.10.2014 року №0010022201, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 26 824 грн. та штрафні (фінансові санкції) на суму 6 706 грн., всього 32 530 грн. за порушення п. 138.1, п. 138.2, п. 138.4, пп. 138.8.1 п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України; а також податкове повідомлення - рішення № 0010012201, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 23 325 грн. та штрафні (фінансові санкції) на суму 5 831,25 грн., всього 29 156,25 грн. за порушення п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України.

ПП «Тріада-Груп», не погодившись із даними рішеннями податкового органу, скористалося правом адміністративного оскарження, рішенням Головного управління ДФС у Волинській області №577/10/03-20-10-03-06 від 29.10.2014 року скаргу задоволено частково: податкове повідомлення-рішення від 06.10.2014 року №0010022201 скасовано в сумі 2 916,25 грн., в іншій частині 30 613,75 грн. залишено без змін, податкове повідомлення-рішення №0010012201 від 06.10.2014 року також залишено без змін.

Також 11.11.2014 року Луцькою ОДПІ було винесене податкове повідомлення - рішення №0011212201, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 24 491 грн. та штрафні (фінансові санкції) на суму 6 122,75 грн., всього 30 613,75 грн. за порушення п. 138.1, п. 138.2, п. 138.4, пп. 138.8.1 п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України.

Проте ПП «Тріада-Груп», не погодившись із даними рішеннями податкового органу, повторно скористалося правом адміністративного оскарження, однак, рішенням Державної фіскальної служби України №9784/6/99-99-10-01-15 від 26.12.2014 року податкові повідомлення-рішення №0010022201, №0010012201 від 06.10.2014 року та рішення прийняте за розглядом первинної скарги - залишені без змін.

Позивач не погоджується з висновками податкового органу про нереальність правочинів, укладених з контрагентом ТзОВ «Таурус-Голд», оскільки вони були зроблені на підставі актів контрагента позивача, зроблених іншим податковим органом, при цьому реальність здійснення господарських операцій по даних правочинах підтверджується належним чином оформленими первинними документами бухгалтерського обліку, які надавались під час проведення перевірки. Переконаний, що господарські операції між ПП «Тріада-Груп» та ТзОВ «Таурус-Голд» були проведені у відповідності до вимог чинного податкового законодавства та підтверджені належним чином оформленими первинними документами.

Вважає, що вищевказані податкові повідомлення-рішення винесені з порушенням норм законодавства, а тому підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали з підстав, наведених у позовній заяві просили позов задовольнити, визнавши протиправними і скасувавши оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Представник відповідача в судовому засіданні та в письмових запереченнях позов не визнав. Суду пояснив, що за результатами проведеної перевірки позивача встановлено заниження податку на додану вартість за липень-вересень 2012 року на загальну суму 23 325 грн. та заниження податку на прибуток за ІІІ квартал 2012 року на суму 26 824 грн. по взаємовідносинах з ТзОВ «Таурус-Голд». Під час перевірки встановлено, що на адресу Луцької ОДПІ надійшли акти перевірки контрагента позивача, проведеної іншим податковим органом, якими зроблено висновок, що встановлені господарські операції між контрагентом позивача і ПП «Тріада Груп» не спричиняють реального настання правових наслідків. Підтвердив, що доказів про прийняття податкових повідомлень-рішень відносно контрагента за надісланими актами перевірки у податкової інспекції немає, як і доказів про порушення податкового законодавства, підробку документів чи інші службові зловживання. Однак вважає, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення сформовані у відповідності до норм чинного законодавства, а відтак просить суд в позові відмовити повністю.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь в справі, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає до задоволення, враховуючи наступне.

Частина 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії ААВ №710616 позивач ПП «Тріада-Груп» є юридичною особою, яка зареєстрована 03.03.2008 року за юридичною адресою: Волинська область, місто Луцьк, вулиця Рівненська, 7/2.

Судом встановлено, що на підставі направлення від 20.08.2014 року та наказу №1897 від 20.08.2014 року про проведення перевірки Луцькою ОДПІ з 21.08.2014 року по 28.08.2014 року проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПП «Тріада-Груп» з питань здійснення фінансово-господарської діяльності з ТзОВ «Таурус-Голд» за період з 01.07.2011 року по 31.12.2013 року. За результатами перевірки був складений акт №7519/22.1/35782446 від 04.09.2014 року. Перевіркою встановлені порушення п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198 ПК України - ПП «Тріада-Груп» занижено податок на додану вартість за липень-вересень 2012 року на загальну суму 23 325 грн.; п. 138.1, п. 138.2, п. 138.4, пп. 138.8.1 п. 138.8 ст. 138 ПК України - ПП «Тріада-Груп» занижено податок на прибуток за ІІІ квартал 2012 року на суму 26 824 грн.

На підставі вищевказаного акту перевірки Луцької ОДПІ винесені податкові повідомлення-рішення від 06.10.2014 року №0010022201, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 26 824 грн. та штрафні (фінансові санкції) на суму 6 706 грн., всього 32 530 грн., а також податкове повідомлення - рішення № 0010012201, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 23 325 грн. та штрафні (фінансові санкції) на суму 5 831,25 грн., всього 29 156,25 грн.

ПП «Тріада-Груп», не погодившись із даними рішеннями податкового органу, скористалося правом адміністративного оскарження, рішенням Головного управління ДФС у Волинській області №577/10/03-20-10-03-06 від 29.10.2014 року скаргу задоволено частково: податкове повідомлення-рішення від 06.10.2014 року №0010022201 скасовано в сумі 2 916,25 грн., в іншій частині 30 613,75 грн. залишено без змін, податкове повідомлення-рішення №0010012201 від 06.10.2014 року також залишено без змін.

Також 11.11.2014 року Луцькою ОДПІ було винесене податкове повідомлення - рішення №0011212201, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 24 491 грн. та штрафні (фінансові санкції) на суму 6 122,75 грн., всього 30 613,75 грн. за порушення п. 138.1, п. 138.2, п. 138.4, пп. 138.8.1 п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України

Проте ПП «Тріада-Груп», не погодившись із даними рішеннями податкового органу, повторно скористалося правом адміністративного оскарження, однак, рішенням Державної фіскальної служби України №9784/6/99-99-10-01-15 від 26.12.2014 року податкові повідомлення-рішення №0010022201, №0010012201 від 06.10.2014 року та рішення прийняте за розглядом первинної скарги - залишені без змін.

Суд дослідивши матеріали справи, проаналізувавши законодавство України, яке регулює спірні правовідносини, приходить до висновку, що не заслуговує на увагу суду висновок відповідача про порушення позивачем п. 138.1, п. 138.2, п. 138.4, пп. 138.8.1 п. 138.8 ст. 138, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198 ПК України та спростовується наступним.

Платники податку на додану вартість, об'єкти, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначені Податковим кодексом України.

Згідно пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 198.1 статті 198 ПК України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності).

Згідно приписів пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (робіт, послуг) (п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України).

З аналізу положень підпунктів 198.6 та 198.3 статті 198 Податкового кодексу України виходить, що виникнення у платника податку на додану вартість права на включення податку до податкового кредиту пов'язано із фактичним відбуттям господарської операції з постачання товарів (виконання робіт, надання послуг), визначеної в первинних документах, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі за текстом Закон №996-XIV). Наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані із рухом активів, зміною зобов'язань та власного капіталу платника податків та відповідають змісту укладених договорів.

Таким чином, в даному випадку дослідженню підлягає реальність вчинення (фактичне відбуття) господарської операції, відповідність вчиненої господарської операції господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на формування податкового кредиту.

При цьому щодо формування позивачем податкового кредиту з податку на прибуток підприємств слід зазначити наступне.

Порядок обчислення та сплати податку на прибуток підприємств до 01.04.2011 року регулювались Законом № 283/97-ВР, а з 01.04.2011 року - ПК України.

Пункт 135.2. статті 135 вказує, що доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті, інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

З аналізу положень вищенаведених нормативно-правових законодавчих актів вбачається, що не можуть належати до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Разом з цим, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог чи, іншими документами, передбаченими законодавством. Також з проаналізованих норм випливає, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Висновок Луцької ОДПІ про нереальність угод, укладених між ПП «Тріада-Груп» та ТзОВ «Таурус-Голд» базується на тому, що Луцькою ОДПІ від ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська отримані акти перевірки ТзОВ «Таурус-Голд» №149/244/38112590 від 12.10.2012 року та №177/244/38112590 від 26.10.2012 року, за змістом яких операції між ТзОВ «Таурус-Голд» та контрагентами не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання таких видів робіт, послуг, постачання ТМЦ або здійснення діяльності. Про це свідчить відсутність у суб'єкта господарювання необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів.

У зв'язку з цим, перевіркою позивача зроблено висновок про те, що усі операції з ТзОВ «Таурус-Голд» не спричиняють реального настання правових наслідків, а відтак є нікчемними.

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, вищеназваний висновок про нереальність укладених між позивачем та ТзОВ «Таурус-Голд» договорів вважає неправомірним та спростовується наступним.

Судом встановлено, що між ПП «Тріада-Груп» (виконавець) та ТзОВ «Нова Пошта» (замовник) укладено договір про надання послуг (розробку макетів, виготовлення продукції, проведення монтажу) №10102 від 01.02.2012 року відповідно до умов якого виконавець зобов'язується за завданням замовника виконати, у відповідності до умов даного договору, роботу, яку замовник зобов'язується прийняти і оплатити.

Для виконання умов вищевказаного договору позивачем залучено ТзОВ «Таурус-Голд», а саме 13.07.2012 року між ПП «Тріада-Груп» (замовник) та ТзОВ «Таурус Голд» (виконавець) укладено договір про надання послуг з брендування інтер`єру відділення кур'єрської служби №1130712 та договір №1300712 від 30.07.2012 року відповідно до умов яких виконавець зобов'язується за завданням замовника виконати, у відповідності до умов даного договору, роботу, яку замовник зобов'язується прийняти і оплатити. Робота, що виконується виконавцем згідно умов даного договору полягає в розробці макетів, виготовленню продукції, проведенні монтажу, конкретний вид робіт вказується в додаткових угодах до даного Договору.

Як встановлено в судовому засіданні - цей субпідряд, одержані від ТзОВ «Таурус Голд» результати послуг ПП «Тріада-Груп» передавав ТзОВ «Нова Пошта».

Також за договором №1130712 від 13.07.2012 року була укладена додаткова угода №1 від 13.07.2012 року та технічне завдання №1-1/1130712 на внутрішнє оформлення відділення кур'єрської служби, виготовлення дошки інформаційної із системою зміни інформації та друк та натяг банерів на каркасну раму-ширму для внутрішнього оформлення відділення

Реальність проведення зазначеної вище господарської операції позивач підтверджує наданими та дослідженими в судовому засіданні копіями кошторису №1-001Б/0712, акту здачі-прийняття робіт від 31.07.2012 року №ОУ-1000712, фотозвіту.

Оплата вартості послуг здійснювалась у безготівковій формі шляхом переведення відповідних сум грошових коштів з поточного рахунку позивача на рахунок виконавця послуг, що підтверджується оглянутими судом копіями банківських виписок від 16.07.2012 року, 19.07.2012 року, 01.08.2012 року.

Формування податкового кредиту за фактами цих послуг здійснювалось позивачем на підставі досліджених в судовому засіданні податкових накладних №71312 від 13.07.2012 року, №71913 від 19.07.2012 року, №73146 від 31.07.2012 року.

За договором №1300712 від 30.07.2012 року були укладені додаткові угоди: №1 від 30.07.2012 року, №1 від 30.07.2013 року, №2 від 30.07.2012 року, №3 від 30.07.2012 року, №4 від 04.09.2012 року, №5 від 04.09.2012 року та технічні завдання №1-1/1300712, №006ПП/0912, №005Б/0912, №005БФ/0912, №003Б/0912, №004Б/0912, №002Б/0912, №001Б/0912 на брендування відділень кур'єрської служби, виготовлення тендеру алюмінієвого, виготовлення рекламної продукції, брендування автомобілів, брендування фасаду відділень, виготовлення візиток, виготовлення дошок інформаційних з карманами, виготовлення рекламно-інформаційних щитів.

Реальність проведення зазначених вище господарських операцій позивач підтверджує наданими та дослідженими в судовому засіданні копіями кошторису №10-001Б/0812, №5-005Б/0912, №5-005БФ/0912, №3-003Б/0912, №4-004Б/0912, №2-002Б/0912, №1-001Б/0912, видаткових накладних від 04.09.2012 року №РН-0090416, від 20.09.2012 року №РН-0091416, від 28.09.2012 року №РН-0091917, актів здачі-прийняття робіт від 17.08.2012 року №ОУ-3200812, від 07.09.2012 року №ОУ-0090712, від 13.09.2012 року №ОУ-0091314, від 25.09.2012 року №ОУ-002520, від 26.09.2012 року №ОУ-0092615, від 27.09.2012 року №ОУ-0092722, від 28.09.2012 року №ОУ-0002826, фотозвітів.

Оплата вартості послуг здійснювалась у безготівковій формі шляхом переведення відповідних сум грошових коштів з поточного рахунку позивача на рахунок виконавця послуг, що підтверджується оглянутими судом копіями банківських виписок від 17.08.2012 року, 13.09.2012 року, 07.09.2012 року, 13.09.2012 року, 18.09.2012 року, 25.09.2012 року, та копіями платіжних доручень №196 від 07.09.2012 року, №207 від 26.09.2012 року.

Формування податкового кредиту за фактами цих послуг здійснювалось позивачем на підставі досліджених в судовому засіданні податкових накладних №8177 від 17.08.2012 року, №90416 від 04.09.2012 року, №90712 від 07.09.2012 року, №91314 від 13.09.2012 року, №91416 від 14.09.2012 року, №91917 від 19.09.2012 року, №2520 від 25.09.2012 року, №92615 від 26.09.2012 року, №№2722 від 27.09.2012 року, №92826 від 28.09.2012 року.

Крім того формування податкового кредиту за фактами вказаних вище послуг підтверджується оглянутими судом податковими деклараціями з податку на додану вартість за липень 2012 року, серпень 2012 року, вересень 2012 року.

На підтвердження проведення вказаних операцій ПП «Тріада-Голд» укладено додаткові угоди за договором №10102 від 01.02.2012 року (з ТзОВ «Нова Пошта»), а саме: №4 від 22.03.2012 року, №12 від 30.04.2012 року.

Реальність проведення зазначених вище господарських операцій позивач підтверджує наданими та дослідженими в судовому засіданні копіями актів здачі-прийняття робіт від 25.10.2012 року №ОУ-000104, від 19.09.2012 року №ОУ-000101, від 28.09.2012 року №ОУ-000122, від 25.10.2012 року №ОУ-000117, від 28.09.2012 року №ОУ-000123, від 19.09.2012 року №ОУ-000094.

Оплата вартості послуг здійснювалась у безготівковій формі шляхом переведення відповідних сум грошових коштів з поточного рахунку замовника (ТзОВ «Нова Пошта) на рахунок виконавця послуг ПП «Тріада-Груп», що підтверджується оглянутими судом копіями банківських виписок від 01.10.2012 року, 10.09.2012 року, 28.09.2012 року.

Формування податкового кредиту за фактами цих послуг здійснювалось позивачем на підставі досліджених в судовому засіданні податкових накладних №104 від 01.10.2012 року, №101 від 10.09.2012 року, №122 від 28.09.2012 року.

Як встановлено судом отримані від ТзОВ «Таурус-Голд» послуги були використані позивачем в ході своєї господарської діяльності, а саме через підрядника ТзОВ «Таурус-Голд» надавалися послуги на брендування відділень кур'єрської служби, виготовлення тендеру алюмінієвого, виготовлення рекламної продукції, брендування автомобілів, брендування фасаду відділень, виготовлення візиток, виготовлення дошок інформаційних з карманами, виготовлення рекламно-інформаційних щитів ТзОВ «Нова Пошта».

Виконання вказаних договорів підтверджується долученими до матеріалів справи та оглянутими в судовому засіданні копіями: додаткових угод, кошторисів, видаткових накладних, актів здачі-прийняття робіт, якими підтверджується надання послуг до ТзОВ «Нова Пошта».

Крім того з листа ТзОВ «Нова Пошта» вих.№2701/1 від 27.01.2015 року вбачається, що ПП «Тріада-Груп» з доручення ТзОВ «Нова Пошта» протягом 2011-2014 років співпрацює та бере на себе зобов'язання по здійсненню робіт/послуг із комплексного рекламного обслуговування відділень «Нової Пошти» незалежно від їх територіального розміщення. У вказаний період співпраці ПП «Тріада-Груп» вчасно та якісно виконує поставлені перед ним завдання із достроковою їх здачею.

Подані позивачем докази свідчать про те, що внаслідок укладення договорів №1130712 від 13.07.2012 року та №1300712 від 30.07.2012 року, ним було використано надані послуги ТзОВ «Таурус-Голд» у своїй господарській діяльності на виконання договору №10102 від 01.02.2012 року укладеного з ТзОВ «Нова Пошта», ПП «Тріада-Груп» досягнено економічного ефекту у власній господарській діяльності та отримано прибуток від факту реалізації. Факт того, що позивачем реалізовано, використано в своїй діяльності отримані від ТзОВ «Таурус-Голд» підтверджується наданими позивачем та приєднаними до матеріалів справи вказаними вище належним чином оформленими договорами, додаткових угод, кошторисів, видаткових накладних, актів здачі-прийняття робіт.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні регулює Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Стаття 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачає первинні облікові документи та регістри бухгалтерського обліку. Так, згідно з частиною 1 цієї статті, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до частини 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно із статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ -це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

На підтвердження виконання спірних операцій з отримання послуг від ТзОВ «Таурус-Голд» та надання їх ТзОВ «Нова Пошта» підприємством подано договори, додаткові угоди, кошториси, видаткові накладні, акти здачі-прийняття робіт, які містять всі обов'язкові реквізити, які дають змогу ідентифікувати, як юридичну так і господарську сутність укладених правочинів, їхніх учасників, а також грошову складову вчинених господарських операцій, а відтак наявні дефекти форми, на які акцентує увагу Луцька ОДПІ, не є підставою для визнання цих документів недійсними.

Оглянуті копії перелічених первинних документів не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості та не призвели до зміни в структурі активів платника податків.

Порушень в оформленні цих документів, які б могли слугувати про нереальність спірних операцій, судом не виявлено.

Відповідно до п.3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010 року, акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Згідно з п.6 даного Порядку, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Однак, всупереч наведеним вимогам, акт перевірки не містить об'єктивного аналізу господарських операцій вчинених позивачем з ТзОВ «Таурус-Голд», натомість ґрунтується виключно на припущеннях про те, що вони не могли відбутись.

Висновки Луцької ОДПІ про відсутність реального характеру відносин із ТзОВ «Таурус-Голд» не підтверджуються належними і допустимими доказами, а ґрунтуються на аналізі лише баз даних податкового органу з відомостями про чисельність працюючих та податкової звітності з ПДВ, без фактичного з'ясування контролюючим органом реального майнового стану суб'єкта господарювання та перевірки його фінансово-господарської діяльності за період, коли виникли спірні правовідносини.

Ні в Акті перевірки Луцької ОДПІ, ні в судовому засіданні представником відповідача не представлено доказів, які б свідчили про нереальність господарських операцій між ПП «Тріада-Груп» і ТзОВ «Таурус-Голд» цілям та завданням статутної діяльності товариства, незвичності цих господарських операцій для її учасників, збитковості цих операцій, інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про їх фіктивність, а також те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами, цілями ділового характеру, а дії «Тріада-Груп» та його контрагента були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Також з акту перевірки та заперечень поданих представником відповідача слідує, що основою висновків податкового органу про заниження платником податків податку на прибуток та податку на додану вартість стали акти ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська ТзОВ «Таурус-Голд» №149/244/38112590 від 12.10.2012 року та №177/244/38112590 від 26.10.2012 року, за змістом яких операції між ТзОВ «Таурус-Голд» та контрагентами не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання таких видів робіт, послуг, постачання ТМЦ або здійснення діяльності. Зазначено про відсутність у суб'єкта господарювання необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів.

Суд вважає, що такий висновок податкової інспекції про заниження позивачем податку на прибуток та податку на додану вартість, зроблений лише на підставі актів перевірки контрагента позивача, передчасним, оскільки податковий орган не дослідив та не взяв до уваги первинні документи, які надавалися позивачем під час проведення перевірки. Окрім того, в ході судового розгляду даної справи підприємством належними первинними документами підтверджено реальність вчинення господарських операцій між ПП «Тріада-Груп» і ТзОВ «Таурус-Голд», які стали підставою для формування даних податкового обліку.

Зважаючи на вищевикладене, суд вважає, що включений позивачем в податкові декларації податковий кредит з ПДВ та податку на прибуток підтверджений відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, податковими накладними, оформленими у відповідності до вимог законодавства, які оглянуті в судовому засіданні.

Окрім того, судом встановлено, що ТзОВ «Таурус-Голд» оскаржило дії ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська щодо складання актів №149/244/38112590 від 12.10.2012 року та №177/244/38112590 від 26.10.2012 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду. Адміністративні позова ТзОВ «Таурус-Голд» до ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська постановами суду від 27.11.2012 року по справі № 2а/0470/12462/12, від 04.12.2012 року по справі №2а/0470/13843/12, були задоволені.

Судовими рішеннями, що набрали законної сили визнано протиправними дії ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби щодо складання актів №149/244/38112590 від 12.10.2012 року та №177/244/38112590 від 26.10.2012 року.

За таких підстав посилання відповідача у своєму акті на акти №149/244/38112590 від 12.10.2012 року та №177/244/38112590 від 26.10.2012 року ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська як на доказ нереальності виконаних господарських операцій між позивачем та ТзОВ «Таурус-Голд», є необґрунтованим і складений відповідачем акт №7519/22.1/35782446 від 04.09.2014 року, як належний доказ порушення позивачем податкового законодавства, судом не приймається.

Крім того, суд виходить з того, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Проаналізувавши вищевикладене, суд приходить до висновку, що оскільки факт надання послуг підтверджується відповідними бухгалтерськими документами про одержання цих послуг, тому підстави для визнання укладених правочинів нікчемними, відсутні.

Крім того, ні відповідачем в акті перевірки чи в письмових запереченнях, ні представником відповідача в судовому засіданні не надано будь-яких належних та допустимих доказів, які б вказували, що господарські операції між позивачем та ТзОВ «Таурус-Голд» суперечили чинному законодавству чи моральним засадам суспільства, або порушували публічний порядок.

Відповідно до статті 207 Господарського кодексу України (ГК України) господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути, на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади, визнано судом недійсним повністю або в частині.

Необхідними умовами для визнання зобов'язання недійсним відповідно до частини 1 статті 207 ГК України є, зокрема, його вчинення з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.

Наявність умислу у сторін (сторони) угоди означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність вчинення зобов'язання і суперечність його мети інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.

Таким чином, при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін.

Відповідачем (податковим органом) не доведено суду, що господарські зобов'язання між позивачем та ТзОВ «Таурус-Голд», вчинені з метою, заздалегідь суперечною інтересам держави та суспільства, та не були спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Відповідно до статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Сторони самостійно визначають форму договору. В силу статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідачем не надано доказів, які б свідчили про відсутність волевиявлення за істотними умовами договору однією із сторін; спір між сторонами щодо недійсності договору відсутній.

Як встановлено судом, умови вищезгаданих договорів поставки сторонами були виконані, про що свідчать досліджені в судовому засіданні докази.

Судом досліджені первинні документи, що містять відомості про обставини, які є предметом доказування у даній справі, та пов'язані з рухом активів, виконанням зобов'язань, останні відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах та підтверджують обґрунтованість визначення податкового кредиту з податку на додану вартість та з податку на прибуток.

Крім того, чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку перевірки відповідності законодавству та дотримання постачальників товару вимог податкового законодавства, навіть якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку.

Діюче податкове законодавство не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Як встановлено судом та знайшло своє підтвердження в матеріалах справи, між позивачем та ТзОВ «Таурус-Голд» укладено господарські договори, факт виконання яких підтверджений належним чином оформленими первинними документами.

Крім того, на момент укладення угод та їх виконання, позивач та його контрагенти були наділені належною господарською компетенцією, знаходилися в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України. Доказів, які б свідчили про відсутність у них відповідної правоздатності відповідачем не надано.

Позивач надав належні та допустимі докази на підтвердження того, що господарські операції із суб'єктами господарювання носили реальний характер, послуги були виконані належним чином, товари були поставлені та оплачені.

Слід зазначити, що якщо контрагент (постачальник по ланцюгу) не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Посилання податкової інспекції, як на підставу нереальності операцій позивача з контрагентом ТзОВ «Таурус-Голд» на акти ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська №149/244/38112590 від 12.10.2012 року та №177/244/38112590 від 26.10.2012 року, не може бути підставою для визнання нереальності наступних угод укладених з позивачем, оскільки відповідачем у даній справі будь-яких доказів про прийняття рішень податковою інспекцією на підставі вказаного акту перевірки не надано, як і не надано будь-яких доказів підробки документів чи службового зловживання, а також притягнення до будь-якої відповідальності винних осіб.

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом.

Слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

В матеріалах справи відсутні докази на предмет визнання недійсним в установленому порядку вищевказаних договорів та порушення законодавства України в момент складання наявних у позивача податкових накладних. Крім того, представником відповідача в судовому засіданні не додано будь-яких доказів, що за результатами перевірки контрагента позивача відповідною податковою інспекцією приймалися податкові повідомлення-рішення по цьому контрагенту. Водночас зібраними у справі доказами підтверджується реальність господарських операцій позивача, а відтак спростовуються висновки акту перевірки про порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Слід зазначити, що відповідач не звертався до суду із позовом про визнання недійсним договорів укладених позивачем з ТзОВ «Таурус-Голд», та в акті перевірки Луцької ОДПІ не зазначено, чи винесено обвинувальний вирок щодо будь-кого з посадових осіб та чи притягнуто будь-кого з посадових осіб ТзОВ «Таурус-Голд» до кримінальної відповідальності за злочини передбачені статтями 205, 212 Кримінального кодексу України щодо створення та господарської діяльності ТзОВ «Таурус-Голд» з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона.

Таким чином, актом перевірки ПП «Тріада-Груп» не спростовано встановленої статтею 204 ЦК України презумпції правомірності вчинених позивачем правочинів, так як на думку суду, єдиним мотивом для висновку про нікчемність спірних правочинів є складені акт за результатами перевірки контрагента позивача, проведеної іншим податковим органом. Однак, в силу приписів статтей 8 і 19 Конституції України лише висновку одного органу державної податкової служби України про нікчемність вчинених платником податків правочинів є недостатнім для висновку іншого органу державної податкової служби України про порушення контрагентом такого платника податків законів з питань оподаткування.

Належними та допустимими в розумінні статті 124 Конституції України, статті 70 КАС України доказами вчинення платником податків нікчемного правочину можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі, або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином, або рішення суду про визнання правочину недійсним.

В ході розгляду справи відповідачем не подано суду жодних доказів порушення адміністративного чи кримінального провадження відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в актах фактами діяльності контрагентів платників податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час розгляду справи ні відповідачем, ні його представником в судовому засіданні, не спростовано достовірності відомостей первинних та розрахункових документів, поданих платником податків на підтвердження факту реальності здійснення господарських операцій за спірними правочинами та не доведений факт порушення позивачем п. 138.1, п. 138.2, п. 138.4, пп. 138.8.1 п. 138.8 ст. 138, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198 ПК України.

Таким чином, беручи до уваги досліджені в судовому засіданні обставини та письмові докази, в їх сукупності, суд приходить до висновку про безпідставність встановлених Луцькою ОДПІ в акті документальної позапланової виїзної перевірки ПП «Тріада-Груп» обставин, з огляду на що оскаржувані податкові повідомлення - рішення від 06.10.2014 року №0010022201, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 26 824 грн. та штрафні (фінансові санкції) на суму 6 706 грн., всього 32 530 грн., № 0010012201, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 23 325 грн. та штрафні (фінансові санкції) на суму 5 831,25 грн., всього 29 156,25 грн., а також податкове повідомлення - рішення від 11.11.2014 року №0011212201, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 24 491 грн. та штрафні (фінансові санкції) на суму 6 122,75 грн., всього 30 613,75 грн. слід визнати протиправними та скасувати.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Оскільки представник позивача в судовому засіданні відмовився від стягнення сплаченого судового збору, тому судовий збір не стягується.

Керуючись статтями 11, 17, 71, 94, 158, 160, 162, 163, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі статтей 1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», статтей 138, 139, 185, 193, 198, 200 Податкового кодексу України, статтей 216, 228, 639 Цивільного кодексу, статті 207 Господарського кодексу, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області №0010022201, №0010012201 від 06.10.2014 року та №0011212201 від 11.11.2014 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, повний текст якої буде виготовлено 21 лютого 2015 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Головуючий С.Ф. Костюкевич