Постанова № 42846020, 16.10.2014, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2014 року 11год.50хв.Справа № 808/4996/14 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі судді Дуляницької С.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1

до Управління Укртрансінспекції у Запорізькій області

про скасування постанов №024406, №024407 від 15.07.2014р. про застосування адміністративно-господарського штрафу , -

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ОСОБА_1 - звернулася до суду з позовом до Управління Укртрансінспекції у Запорізькій області про скасування постанов №024406, №024407 від 15.07.2014р. про застосування адміністративно-господарського штрафу.

В обґрунтування заявленого позову позивач зазначає, що нею не було допущено порушень, зафіксованих в актах. Крім того, перевезення здійснювалися на території режимного підприємства ДП «Херсонський морський порт», і оскільки ця територія не є автомобільною дорогою загального користування, то дозвіл на перевезення вантажів з перевищенням габаритних та вагових обмежень не потрібен. Про результати розгляду справи та прийняте рішення відповідач позивача в установленому порядку не повідомив. Просить скасувати оскаржувані постанови. Від представника позивача надійшло письмове клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Представником відповідача подано письмове клопотання про розгляд справи без його участі.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 КАС України, особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши в порядку письмового провадження позовну заяву, дослідивши подані позивачем письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що в задоволені позову слід відмовити з огляду на таке.

Посадовими особами відповідача у період з 26.05.2014 року по 01.06.2014 року та з 16.06.2014 року по 22.06.2014 року, на підставі плану, направлень на перевірку від 26.05.2014 року №002768 та від 17.06.2014 №002786 проведено рейдову перевірку транспортних засобів усіх форм власності та видів діяльності, що здійснюють перевезення пасажирів та вантажів автомобільним транспортом, місце проведення рейдової перевірки: Херсонський морський порт (а.с.40,41,46,47).

В ході перевірок 28.05.2014 та 18.06.2014 було перевірено автомобіль марки "DAF" (державний реєстраційний номер НОМЕР_1) з напівпричепом (державний реєстраційний номер НОМЕР_2), який належить ОСОБА_1.

За результатами перевірок 28.05.2014 та 18.06.2014 інспекторами Управління Укртрансінспекції складено Акти про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.

У акті №068808 від 28.05.2014 зазначено про виявлення порушення: відповідно до зважування ХМТП, від 28.05.2014 вантаж - брухт чорних металів, маса нетто Брутто - 47080 кг. ТТН від 27.05.2014 №130655. Відповідальність за вказане порушення передбачена статтею 60 Закону України "Про автомобільний транспорт": Надання послуг з перевезення вантажів без оформлення документів, перелік яких визначено ст. 48 цього Закону, а саме: не оформлений дозвіл на перевезення вантажу з перевищенням вагових обмежень.

В акті №068893 від 18.06.2014 зазначено порушення: відповідно до ТТН №310350 від 18.06.2014, вантаж - металобрухт. Повна маса складу транспортних засобів складає 53740 кг. відповідно до зважування ХМТ від 18.06.2014. Відповідальність за вказане порушення передбачена статтею 60 Закону України "Про автомобільний транспорт": Надання послуг з перевезення вантажу з перевищенням вагових обмежень без оформлених документів перелік яких визначений ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт": а саме відсутній дозвіл який дає право на рух автомобільними дорогами України виданий компетентними органами, відсутні реєстраційні документами на транспортні засоби, посвідчення водія відповідної категорії (а.с. 37, 38, 43, 44).

У обох актах наявна відмітка про те, що водій від підпису та пояснень відмовився.

За результатами розгляду зазначених актів начальник Управління Укртрансінспекції у Запорізькій області О.В.Завгородній прийняв постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу за № 024407 та №024406 від 15 липня 2014 року, якими за порушення вимог ст.48 Закону України "Про автомобільний транспорт" до позивача застосований адміністративно-господарський штраф у розмірі 1700 грн. кожною.

Даючи оцінку оскаржуваним постановам суд зазначає таке.

У силу вимог п.1 Положення про Державну інспекцію України з безпеки на наземному транспорті, затвердженого Указом Президента України від 06.04.2011 №387/2011 (далі - Положення №387/2011), Державна інспекція України з безпеки на наземному транспорті (Укртрансінспекція) є центральним органом виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування, на перевезення яким видано ліцензію, міському електричному, залізничному транспорті, експлуатації автомобільних доріг загального користування.

Частиною 4 статті 6 Закону №2344-III та п.3 Положення №387/2011 встановлено, що реалізація державної політики у сфері автомобільного транспорту здійснюється через центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.

Згідно з п.3 Положення №387/2011, до завдань Укртрансінспекції належить, зокрема, здійснення відповідно до законодавства державного нагляду (контролю) з питань безпеки на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті та ведення дорожнього господарства.

Відповідно до п.7 Положення №387/2011 та п.3 Порядку №1567, Укртрансінспекція реалізовує свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи - управління в Автономній Республіці Крим, обласні, Київське та Севастопольське міські, районні управління.

Пунктом 4 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2006 р.№ 1567 (далі - Порядок №1567) встановлено, що державний контроль на автомобільному транспорті (далі - державний контроль) здійснюється посадовими особами органу державного контролю (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення планових, позапланових та рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Пунктом 12 Порядку №1567 визначено, що рейдова перевірка додержання суб'єктом господарювання, зокрема іноземним, вимог, визначених пунктом 15 цього Порядку, здійснюється на підставі щотижневого графіка, який складається та затверджується наказом Укртрансінспекції або її територіального органу з урахуванням стану аварійності, періоду, що пройшов від попередньої перевірки, забезпечення належного рівня транспортного обслуговування в окремих регіонах, інформації про діяльність осіб, що незаконно надають послуги з перевезень, перевірки дотримання умов перевезень, визначених дозволом (договором) на перевезення, та інших обставин (п.13 Порядку №1567).

Відповідно до п.15 Порядку №1567, під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону; додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі - Європейська угода); відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам; оснащення таксі справним таксометром; відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу; додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху; наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення; додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

Пункт 25 Порядку №1567 передбачає, що справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб'єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб'єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

Як вбачається з матеріалів справи, рейдова перевірка транспортних засобів перевізників, що здійснюють перевезення вантажів проведена відповідачем згідно з планами, на підставі направлень. Розгляд справи правомірно здійснено в органі державного контролю за місцезнаходженням суб'єкта господарювання. А відтак, відповідач діяв у межах повноважень та у спосіб, передбачений Порядком №1567.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи товарно-транспортних накладних №130655 та №310350 (а.с.38, 44), автомобілем, що належить позивачу, здійснено перевезення брухту чорних металів масою 47080 кг (з яких маса автомобіля 14880 кг. та маса вантажу 32200 кг.) та масою 53740 кг (з яких маса автомобіля 14700 кг. та маса вантажу 39040 кг.).

Статтею 3 Закону України "Про автомобільний транспорт" визначено, що цей Закон регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень.

Відповідно до ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.

Відповідно до підпункту 22.5 пункту 22 Постанови КМУ від 10 жовтня 2001 р. № 1306 "Про Правила дорожнього руху", маса вантажу, що перевозиться, і розподіл навантаження на осі не повинні перевищувати величин, визначених технічною характеристикою даного транспортного засобу.

Підпунктом 22.5 пункту 22 Постанови Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306 "Про Правила дорожнього руху" встановлено, що за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 38 т (на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією маршрутах - до 40 т; для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Поряд з цим, пунктом 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 № 30 (далі - Правила № 30), передбачено, що транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.

Таким чином, суд приходить до висновку про перевищення вагового нормативу перевезень вантажів автомобільними дорогами загального користування при здійсненні 28.05.2014 та 18.06.2014 перевезень вантажу транспортним засобом.

Згідно з пунктом 32 Постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 р. №879 "Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування", перевізник, який має намір використовувати великоваговий та/або великогабаритний транспортний засіб, зобов'язаний не пізніше ніж за три доби звернутися до уповноважених Укравтодором підприємств із заявою про видачу погодження маршруту. Дозвіл на рух великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу видається відповідним підрозділом МВС, що забезпечує безпеку дорожнього руху, після надання погодження маршруту.

У заяві про видачу погодження маршруту повинні міститися відомості про характер і категорію вантажу, загальну масу навантаження на вісь (осі), габарити, технічну характеристику великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, строк перевезення і маршрут. У разі коли під час здійснення габаритно-вагового контролю встановлено, що транспортний засіб є великоваговим та/або великогабаритним, до заяви додаються довідка про здійснення габаритно-вагового контролю та документи, на підставі яких встановлюється маршрут проїзду такого транспортного засобу з часу завантаження до часу здійснення габаритно-вагового контролю.

Враховуючи викладене, в зв'язку з тим, що водіями на момент здійснення перевірок не надані державним інспекторам дозвіл на перевезення вантажу з перевищенням вагових обмежень та інших документів, передбачених ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», суд дійшов висновку, що в постановах №024406, №024407 від 15.07.2014 року вірно зазначені правопорушення.

Згідно із абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" - за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, а саме за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Таким чином, застосування до позивача санкції у вигляді штрафу по постанові №024406 в сумі 1700,00 грн. та по постанові №024407 в сумі 1700,00 грн. - відповідає вимогам закону, і при прийнятті відповідних постанов відповідач діяв правомірно.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 11 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності та системного аналізу положень чинного законодавства України, приходить до висновку, що позивач не довів ті обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, а тому в задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю.

Згідно з ч.2 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Враховуючи, що при подачі адміністративного позову позивачем сплачено 10 відсотків розміру ставки судового збору, відповідно до частини 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" стягненню з позивача підлягає сума судового збору у розмірі 1644,30 грн.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 до Державного бюджету України (р/р 31215206784006, МФО 813015, код ЄДРПОУ 38025423, банк отримувача Головне управління Державної казначейської служби у Запорізькій області, код бюджетної класифікації 22030001, призначення платежу: судовий збір, код 35450335) суму судового збору у розмірі 1644,30 грн. (одна тисяча шістсот сорок чотири гривні 30 коп.).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя С.М.Дуляницька