Постанова № 42845901, 23.02.2015, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2015 року справа № 823/3964/14

м. Черкаси

17 год. 35 хв.

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Каліновської А.В.,

при секретарі судового засідання Педані О.В.,

за участю:

представника позивача - Балковської І.Ю.,

представника відповідача - Терещенка С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Мрія" до Золотоніської об'єднаної державної податкової інспекції (Чорнобаївське відділення) Головного управління Міндоходів у Черкаській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся в Черкаський окружний адміністративний суд з вищезазначеним позовом, в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення Золотоніської об'єднаної державної податкової інспекції (Чорнобаївське відділення) Головного управління Міндоходів у Черкаській області від 29.09.2014р. № 0002302221.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на ті обставини, що під час проведеної перевірки позивача податковий орган дійшов помилкового висновку про неоприбуткування готівкових коштів на загальну суму 297467 грн. 00 коп., оскільки вказані кошти не належали ТОВ "Мрія, а були надані позивачу одним із засновників товариства для виплати заробітної плати на підставі договорів про переведення боргу від 04.06.2014р. та від 02.07.2014р. Також позивач зазначив, що застосування контролюючим органом до товариства штрафних (фінансових) санкцій, встановлених абз. 3 п. 1 Указу Президента України від 12.06.1995р. за №436/95 "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" не відповідає законності та вимогам чинного законодавства України. Крім того, позивач вказав, що податкове повідомлення-рішення від 29.09.2014р. № 0002302221 не містить посилання на пункт та статтю законодавчого акта, порушення якого встановлено, як того вимагає Порядок направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.11.2012р. № 1236, а тому підлягає скасуванню.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, позов просив задовольнити з підстав, викладених в адміністративному позову та додаткових поясненнях по справі.

Представник відповідача надав письмові заперечення проти позову, у яких зазначив, що оскаржене податкове повідомлення-рішення прийняте посадовими особами податкового органу в межах повноважень, наданих чинним законодавством, у зв'язку зі встановленим перевіркою порушенням пункту 2.6 "Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні", затвердженого постановою Правління Національного банку України № 637 від 15.12.2004р. Що стосується відсутності в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні посилання на пункт та статтю законодавчого акта, порушення якого встановлено, то відповідач зазначив, що дефекти рішення контролюючого органу не є безумовними підставами для висновку щодо його протиправності, посилання позивача на той факт, що Указ Президента України від 12.06.1995р. за №436/95 не є законом України, а відповідач не мав права застосовувати до ТОВ "Мрія" передбачені цим Указом фінансові (штрафні) санкції є хибним.

Заслухавши пояснення представників сторін, повно, всебічно, об'єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов до такого висновку.

Посадовими особами Золотоніської об'єднаної державної податкової інспекції (Чорнобаївське відділення) Головного управління Міндоходів у Черкаській області проведена перевірка ТОВ "Мрія" з питань дотримання суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, за результатами якої складено акт (довідку) від 18 вересня 2014 року № 426/2200/32402636.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 2.6 "Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні", затвердженого постановою Правління Національного банку України № 637 від 15.12.2004р., зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 13.01.2005р. за № 40/10320 в частині неоприбуткування готівкових коштів на загальну суму 297467 грн. 00 коп.

На підставі вказаного вище акту перевірки Золотоніською об'єднаною державною податковою інспекцією (Чорнобаївське відділення) Головного управління Міндоходів у Черкаській області винесено податкове повідомлення-рішення від 29.09.2014р. № 0002302221, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 1487335 грн. 00 коп.

Не погоджуючись з вищенаведеним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду за захистом своїх прав та інтересів з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку матеріалам справи, суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 33 Закону України "Про Національний банк України" від 20 травня 1999 року № 679-XIV до повноважень Національного банку України серед інших належить визначення порядку ведення касових операцій для банків, інших фінансових установ, підприємств і організацій.

Із змісту преамбули Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затверджено постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 січня 2005 року за № 40/10320 (далі - Положення № 637), вбачається, що вказане Положення розроблено відповідно до статті 33 Закону України "Про Національний банк України", визначає порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами (підприємцями), а також окремі питання організації банками роботи з готівкою.

Пунктом 7.16 Положення № 637 також визначено, що під час перевірки органами контролю повного і своєчасного оприбуткування коштів, що надійшли до каси від здійснення господарської діяльності, записи в касовій книзі звіряються за сумами та строками з даними відповідних прибуткових касових ордерів (із залученням у разі потреби таких виправдних документів: розрахункових документів, квитанцій до прибуткових касових ордерів, рахунків-фактур, товарно-транспортних і податкових накладних тощо). Перевіряється також проведення записів щодо реєстрації зазначених ордерів (за сумами і датами) у журналі реєстрації прибуткових і видаткових касових документів.

Згідно з п. 1.2 Положення №637 оприбуткування готівки це проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій.

Відповідно до п. 2.6 зазначеного Положення уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.

Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.

У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК).

Суми готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах.

Окрім цього, згідно з п. 3.1 Положення № 637 касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням електронних платіжних засобів, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівкових коштів.

Відповідно до п. 4.2 Положення № 637 про ведення касових операцій у національній валюті в Україні усі надходження і видачу готівки в національній валюті підприємства відображають у касовій книзі.

Фактичні обставини, встановлені перевіркою, вказують на наявність порушення позивачем підпункту 2.6 Положення № 637.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, позивачем здійснено виплату готівкових коштів для заробітної плати за червень, липень 2014 року на загальну суму 288274 грн. 00 коп., що підтверджується наявними в матеріалах адміністративної справи відомостями на виплату грошей (а. с. 12-20). Крім того, здійснено виплати за оренду земельних паїв за 2013 рік на загальну суму 9193 грн. 00 коп., що підтверджується видатковими касовими ордерами (а. с. 21-26). Дані готівкові кошти не були оприбутковані в касі ТОВ "Мрія"

Відомості щодо неоприбуткування готівки в касовій книзі наведено на стор. 3 акту перевірки та не спростовувались позивачем.

При цьому, доводи позивача, що готівкові кошти в сумі 288274 грн. 00 коп. не належали ТОВ "Мрія", а були надані позивачу одним із засновників товариства для виплати заробітної плати на підставі договорів про переведення боргу від 04.06.2014р. та від 02.07.2014р., а тому не повинні оприбутковуватись в касі підприємства позивача є необґрунтованими, оскільки суд зауважує, що виплата працівникам готівкових коштів для заробітної плати здійснювалась від імені ТОВ "Мрія", видано розрахункові документи також від імені ТОВ "Мрія", а норми Положення № 637 не містять застереження щодо неоприбуткування готівкових коштів в разі укладення договору про переведення боргу.

Щодо права Золотоніської об'єднаної державної податкової інспекції (Чорнобаївське відділення) Головного управління Міндоходів у Черкаській області застосовувати штрафні санкції на підставі Указу Президента України від 12.06.1995р. за № 436/95 "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" варто зазначити наступне.

Відповідно до пп. 20.1.10 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право здійснювати контроль за додержанням законодавства з питань регулювання обігу готівки (крім банків), порядку проведення готівкових розрахунків за товари послуги).

Порушення пункту 2.6 Положення підпадає під визначення податкового правопорушення, наведеного у пункту 109.1 ст. 109 Податкового кодексу України.

Згідно пункту 109.2 статті 109 Податкового кодексу України, вчинення платниками податків, їх посадовими особами порушень законів з питань оподаткування та порушень вимог, встановлених іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, тягне за собою відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими Законами України. Подібні норми містяться і в ст.ст. 217, 238, 239, 241 Господарського кодексу України.

Розмір і порядок стягнення штрафних санкцій, застосованих до позивача, передбачений Указом Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" від 12.06.1995р. за №436/95.

В свою чергу, статтею 1 Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" передбачено штрафну санкцію за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування суб'єктами господарювання у касах готівки, - у п'ятикратному розмірі не оприбуткованої суми.

Даний Указ був прийнятий на підставі положень п. 74 ч. 1 ст. 1145 Конституції (Основного Закону) України від 20 квітня 1978 року, де зазначено, що Президент України, серед іншого, ухвалює укази з питань економічної реформи, не врегульованих законами України, які діють до прийняття відповідних законів.

Схожа норма міститься в п. 4 перехідних положень Конституції України від 28 червня 1996 року, де зазначено, що Президент України протягом трьох років після набуття чинності Конституцією України має право видавати схвалені Кабінетом Міністрів України і скріплені підписом Прем'єр-міністра України укази з економічних питань, не врегульованих законами, з одночасним поданням відповідного законопроекту до Верховної Ради України в порядку, встановленому статтею 93 цієї Конституції.

Такий Указ Президента України вступає в дію, якщо протягом тридцяти календарних днів з дня подання законопроекту (за винятком днів міжсесійного періоду) Верховна Рада України не прийме закон або не відхилить поданий законопроект більшістю від її конституційного складу, і діє до набрання чинності законом, прийнятим Верховною Радою України з цих питань.

12 червня 1995 року Президент України видав Указ, яким, зокрема, врегулював питання відповідальності суб'єктів господарювання за неоприбуткування у касах готівки.

Аналогічна правова позиція з даного питання викладена у постанові Верховного Суду України від 02.04.2013р. у справі № 21-77а13.

Положеннями ч. 1 ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Із системного аналізу наведених норм можна дійти висновку, що Президент України був наділений повноваженнями приймати укази з економічних питань, не врегульованих законами, що фактично ставить їх за юридичною силою в один ряд із законами.

Таким чином, на переконання суду, застосування посадовими особами податкового органу штрафних санкцій на підставі Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" не суперечить вимогам ст. 109 ПК України та ст.ст. 217, 238, 239, 241 ГК України.

Що стосується твердження позивача, що податкове повідомлення-рішення від 29.09.2014р. № 0002302221 підлягає скасуванню у зв'язку з тим, що не містить посилання на пункт та статтю законодавчого акта, порушення якого встановлено, як того вимагає Порядок направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.11.2012р. № 1236, то суд зазначає наступне.

Згідно з п. 58.1 ст. 58 ПК України у разі, коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі, коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

У додатку № 10 до Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, який затверджений Наказом Міністерства фінансів України від 28 листопада 2012 року № 1236 затверджена форма податкового повідомлення-рішення про застосування штрафної (фінансової) санкції (штрафу) за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби (форма "С").

Суд зауважує, що дефект форми податкового повідомлення-рішення від 29.09.2014р. № 0002302221 в частині не зазначення контролюючим органом посилання на пункт та статтю законодавчого акта, порушення якого встановлено - не повинно сприйматися як безумовна підстава для висновку щодо протиправності даного спірного рішення і, як наслідок, про його скасування.

Якщо спірне рішення прийняте контролюючим органом у межах своєї компетенції та з його змісту можна чітко встановити зміст цього рішення (зокрема, порушення законодавства, за які застосовуються відповідні санкції, та розмір останніх), таке рішення може бути визнане судом правомірним навіть у разі, коли не дотримано окремих елементів форми спірного рішення.

Дана позиція викладена у листі Вищого адміністративного суду України від 28.03.2014 р. № 375/11/14-14.

Суд вважає, що оскільки в ході розгляду справи підтверджено факт порушення позивачем вимог пункту 2.6 "Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні", а тому не дотримання контролюючим органом лише форми прийнятого рішення не спростовує факт вчиненого порушення і не звільнення позивача від відповідальності за його вчинення. При цьому суд надає перевагу змісту документа порівняно з його зовнішньою формою.

З огляду на викладені вище обставини, суд дійшов висновку, що оскаржене податкове повідомлення-рішення від 29.09.2014р. № 0002302221 прийняте у відповідності до вимог чинного законодавства, ч. 3 ст. 2 КАС України, а позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України).

Представник Золотоніської об'єднаної державної податкової інспекції (Чорнобаївське відділення) Головного управління Міндоходів у Черкаській області в суді обґрунтував свою позицію з посиланням на норми законодавства України.

Натомість представник позивача вмотивованих доводів на підтвердження позову не навів.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку про відмову у задоволені позову.

Відповідно до абз. 1 п. 1 ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011р. № 3674-VI за подання до адміністративного суду позову майнового характеру позивач має сплатити 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.

Однак, частиною 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Так, у відповідності до ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" позивачем було сплачено судовий збір в загальному розмірі 487 грн. 20 коп., що підтверджується квитанцією № 332510020 від 25.12.2014р. (а. с. 2).

А тому, судовий збір підлягає стягненню з ТОВ "Мрія" на користь Державного бюджету України решту суми судового збору в розмірі 4384 грн. 80 коп.

Керуючись ст.ст. 14, 86, 94, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову - відмовити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Мрія" на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 4384 (чотири тисячі триста вісімдесят чотири) грн. 80 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня проголошення постанови. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя А.В. Каліновська

Повний текст рішення виготовлено 25 лютого 2015 року.