Постанова № 42845709, 17.02.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2015 р. Справа № 524/5278/14-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Кононенко З.О.

Суддів: Бондара В.О. , Калитки О. М.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 16.01.2015р. по справі № 524/5278/14-а

за позовом ОСОБА_1

до Виконавчого комітету Автозаводської районної ради м. Кременчука

про визнання дій неправомірними, стягнення сум,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області із адміністративним позовом до виконавчого комітету Автозаводської районної ради м. Кременчука про визнання дій неправомірними, стягнення сум.

Постановою Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 16.01.2015 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції, при прийнятті оскаржуваної постанови, норм матеріального та процесуального права, позивач просить постанову Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач, зокрема, посилається на порушення судом першої інстанції приписів ч. 3 ст. 42 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності", п. п. 1.3, 4.3, Рекомендацій щодо порядку сплати та обліку членських профспілкових внесків, затверджених постановою Президії ФПУ від 21.09.2006 року за № П-6-15, що призвело до неправильного вирішення справи, а також на доводи та обставини викладені в апеляційній скарзі.

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач з 10.10.2000 року працювала у виконавчому комітеті Автозаводської районної ради м. Кременчука Полтавської області на посаді спеціаліста 1 категорії організаційного відділу по роботі з населенням за місцем проживання.

13.04.2011 року звільнилась з виконкому Автозаводської районної ради м. Кременчука.

У квітні 2014 року їй стало відомо, що з нарахованої їй заробітної плати за час її роботи у відповідача з 10.10.2000 року по 13.04.2011 року останній проводив незаконні утримання з заробітної плати.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з правомірності дій відповідача щодо утримання із заробітної плати позивача профспілкових внесків.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Завданням адміністративного суду є перевірка правомірності (легальності) рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень з огляду на чіткі критерії, які зазначені у частині 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, передбаченим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, перевіряється судом з урахуванням закріпленого статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 21 Закону України "Про оплату праці", працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору. Розмір заробітної плати може бути нижчим за встановлений трудовим договором та мінімальний розмір заробітної плати у разі невиконання норм виробітку, виготовлення продукції, що виявилася браком, та з інших, передбачених чинним законодавством причин, які мали місце з вини працівника. Забороняється будь-яке зниження розмірів оплати праці залежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної належності, статі, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, членства у професійній спілці чи іншому об'єднанні громадян, роду і характеру занять, місця проживання.

Згідно зі статтею 22 Закону України "Про оплату праці", суб'єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.

Відповідно до частини 1 статті 25 Закону України "Про оплату праці", забороняється будь-яким способом обмежувати працівника вільно розпоряджатися своєю заробітною платою, крім випадків, передбачених законодавством.

Частиною 1 статті 30 Закону України "Про оплату праці" передбачено, що при кожній виплаті заробітної плати власник або уповноважений ним орган повинен повідомити працівника про такі дані, що належать до періоду, за який провадиться оплата праці: а) загальна сума заробітної плати з розшифровкою за видами виплат; б) розміри і підстави утримань із заробітної плати; в) сума заробітної плати, що належить до виплати.

Частиною 1 статті 26 Закону України "Про оплату праці" встановлено, що відрахування із заробітної плати можуть провадитись тільки у випадках, передбачених законодавством.

Відповідно до ч. 3 ст. 42 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності", роботодавець щомісячно і безоплатно утримує із заробітної плати та перераховує на рахунок профспілки членські профспілкові внески працівників за наявності письмових заяв працівників, які є членами профспілки.

Як передбачено частинами 1, 2 статті 7 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності", членами профспілок можуть бути особи, які працюють на підприємстві, в установі або організації незалежно від форм власності і ви дів господарювання, у фізичної особи, яка використовує найману працю, особи, які забезпечують себе роботою самостійно, особи, які навчаються в навчальному закладі. Громадяни України вільно обирають профспілку, до якої вони бажають вступити. Підставою для вступу до профспілки є заява громадянина (працівника), подана в первинну організацію профспілки.

Тобто, лише наявність письмової заяви працівника підприємства (установи, організації) є підставою для утримання членських профспілкових внесків.

Колегія суддів зазначає, що доказів подання позивачем заяви про постановлення її на профспілковий облік, а також заяви про щомісячне утримання із заробітної плати коштів в якості членських профспілкових внесків, матеріали справи не містять.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем всупереч вимогам частини 2 статті 71 КАС України не доведено, що утримання ним як роботодавцем із заробітної плати позивача членських профспілкових внесків здійснювалось на підставі письмової заяви позивача, як члена профспілки, як це передбачено частиною 3 статті 42 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності".

Як вбачається з довідки Виконавчого комітету Автозаводської районної ради м. Кременчука Полтавської області від 20.05.2014 року, з позивача у період з 10.10.2000 року по 13.04.2011 року утримано профспілкові внески у наступних розмірах: 2000 рік - 2,76 грн.,2001 рік - 32,20 грн.,2002 рік - 30,77 грн., 2003 рік - 35,81 грн.,2004 рік - 52,03 грн., 2005 рік - 83,99 грн.,2006 рік - 121,06 грн., 2007 рік - 167,57 грн., 2008 рік - 254,58 грн.,2009 рік - 212,56 грн.,2010 рік - 289,95 грн., 2011 рік - 97,41 грн..

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню шляхом стягнення з Виконавчого комітету Автозаводської районної ради м. Кременчука Полтавської області на користь позивача частину заробітної плати, утриманої на сплату профспілкових внесків за період з 10.10.2000 року по 13.04.2011 року у загальному розмірі 1380,69 грн.

У відповідності до ст. 159 КАС України судове рішення повинне бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції не відповідає вимогам ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки прийнята судом першої інстанції з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Відповідно до п. п. 2, 4 ч. 1 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Згідно ч. 2 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції або прийняти нову постанову, якими суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції через порушення ним норм матеріального та процесуального права, які призвели до ухвалення неправильного рішення, підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 16.01.2015р. по справі № 524/5278/14-а скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов задовольнити.

Визнати неправомірними дії Виконавчого комітету Автозаводської районної ради м. Кременчука Полтавської області щодо утримання із заробітної плати ОСОБА_1 за період з 10.10.2000 року по 13.04.2011 року профспілкових внесків.

Стягнути з Виконавчого комітету Автозаводської районної ради м. Кременчука Полтавської області на користь ОСОБА_1 частину заробітної плати, утриманої на сплату профспілкових внесків за період з 10.10.2000 року по 13.04.2011 року у загальному розмірі 1380,69 грн.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Кононенко З.О.Судді(підпис) (підпис) Бондар В.О. Калитка О.М.