Постанова № 42845631, 02.12.2010, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2010 року Справа № 2а-7252/10/0870

(17 год. 30 хв.) м. Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Прудивуса О.В.,

при секретарі судового засідання Рожик О.П.,

за участю:

представника позивача: Іванченка Ю.Л. дов. № 1 від 05.10.2010;

представників відповідача: Лабура М.Г. дов. № 45 від 20.08.2010,

Мацка О.П. дов. № 9568/168 від 02.12.2010,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький сталеливарний завод»

до: Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя

про: скасування податкового повідомлення - рішення.

17.09.2010 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький сталеливарний завод» (далі - позивач) до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя (далі - відповідач), в якому позивач просить скасувати податкове повідомлення - рішення № 0000222305/2 від 19 серпня 2010 року, зупинити дію податкового повідомлення-рішення № 0000222305/2 від 19 серпня 2010 року до ухвали рішення по суті.

Ухвалою судді Запорізького окружного адміністративного суду від 20.09.2010 було відкрито провадження у справі.

Позивач обґрунтував свої вимоги наступним.

З норм чинного законодавства України вбачається, що у Законі № 168/97-ВР передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної.

Як вбачається з акту перевірки, позивач сформував податковий кредит на підставі належно оформлених податкових накладних, виданих йому продавцями ТОВ «Люкс-Пром Компані» та ТОВ «Торговий Дім Форте-С».

Позивач вважає, що нарахуванням податків відповідач покладає відповідальність за сплату податків «фіктивними підприємствами», які стоять 3-ми або 4-ми по ланцюгу постачальників, на позивача.

З наведених підстав позивач просив задовольнити позов у повному обсязі.

03.11.2010 судом були отримані заперечення відповідача проти позову, у яких відповідач зазначив наступне.

В ході проведення перевірки було встановлено що у ланцюгу постачання ТОВ «Люкс-Пром Компані» та ТОВ «Торговий Дім Форте-С» є ТОВ «Імпера Агро», яке знаходиться на обліку в Дніпропетровській МДПІ, має стан 9 - «Місцезнаходження не встановлено». Дане підприємство є постачальником ТОВ «Люкс-Пром Компані» та ТОВ «Торговий Дім Форте-С» у першій, третій та четвертих ланках.

На думку відповідача, встановлені ним факти, дають підстави стверджувати, що фінансово-господарська діяльність ТОВ «Імпера Агро» здійснюється поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про не набуття належним чином цивільної право-дієздатності ТОВ «Імпера Агро», фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ «Імпера Агро» та контрагентами є фіктивними правочинами та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами.

Вказані операції, як вважає відповідач, давали змогу збільшити валові витрати позивача, через формування ціни придбання з націнкою, що перевищувала ціну товару. З вказаної схеми збільшення валових витрат, шляхом укладання угод і наступних дій платника податку, який продав товар, вбачається навмисне здійснення ним діяльності з метою вилучення коштів із державного бюджету шляхом, як мінімізації сплати податку на прибуток так і безпідставного відшкодування ПДВ. Зазначені дії свідчать про зловживання правом на відшкодування цього податку з бюджету, наданим Законом України «Про податок на додану вартість».

Також відповідач вказує, що купівля продукції та їх подальша реалізація на експорт та формування при цьому вказаної ціни, не були зумовлені характером виробничої або іншої господарської діяльності позивача, оскільки не мали на меті отримання доходу від цих операцій. Намір одержати дохід лише в обраний позивачем спосіб - шляхом відшкодування ПДВ з бюджету - не можна розглядати як самостійну ділову мету.

З наведених підстав відповідач вважає, що наявність у позивача належно оформлених документів, які відповідно до Закону «Про податок на додану вартість» необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцем податкових накладних, не є підставою для відшкодування ПДВ, оскільки позивачем не доведено формування податкового кредиту.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, а представник відповідача проти позову заперечив.

У судовому засіданні 02.12.2010 судом було проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Суд, розглянувши матеріали і з'ясувавши обставини адміністративної справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши інші наявні у справі докази у їх сукупності,

ВСТАНОВИВ:

У період з 12.07.2010 по 23.07.2010 відповідачем була проведена позапланова виїзна перевірка позивача з питань правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість за травень 2010 року, за результатами якої було складено акт від 28.07.2010 № 103/23-5/33920601 (далі - акт перевірки).

У розділі 4 акту перевірки відображено порушення позивачем п.п. 7.4.1, 7.4.5, п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» внаслідок чого позивачем неправомірно віднесено до складу податкового кредиту за травень 2010 року суму 1 124 968,04 грн., яка не є сумою податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів згідно нікчемних правочинів з ТОВ «Люкс-Пром Компані» та ТОВ «Торговий Дім Форте-С»; завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду до складу податкового кредиту наступного податкового періоду декларації з ПДВ за травень 2010 року на загальну суму 950 922,00 грн.; занижено суму податкових зобов'язань з податку на додану вартість за травень 2010 року на суму 174 046,04 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення - рішення від 19 серпня 2010 року № 0000222305/0, яким позивачу було визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 226 259,80 грн.

За правилами ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 цього Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Зі змісту акту перевірки вбачається, що підставою для висновку про завищення позивачем податкового кредиту стало встановлення відповідачем фіктивності правочинів, які були укладені між постачальниками позивача та їх контрагентами.

Такий висновок відповідача суд вважає необґрунтованим виходячи з наступного.

За правилами частин 1 та 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно з ч. 4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Статтею 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не

встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч. 2 ст. 234 ЦК України фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Отже єдиним доказом, а відтак і підставою для ствердження про фіктивність будь-якого правочину є відповідне судове рішення.

Проте таких доказів відповідач суду не надав, а також не заявляв клопотань про витребування відповідних доказів у зв'язку з неможливістю їх надання.

Відносно тверджень відповідача, що діяльність позивача була спрямована на навмисне вилучення коштів із державного бюджету шляхом, як мінімізації сплати податку на прибуток так і безпідставного відшкодування ПДВ, суд зазначає наступне

Згідно з частиною 1 статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, установлених законом.

За змістом частини 1 статті 228 Цивільного кодексу України, правочин спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з частиною 2 згаданої статті є нікчемним.

Як зазначено у частині 2 статті 215 ЦК України, визнання судами нікчемних правочинів недійсними не вимагається.

Відповідно до частини 1 статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім пов'язаних з його недійсністю.

При цьому відповідач у акті перевірки жодним чином не доводить фіктивності або нікчемності правочинів, укладених між позивачем з однієї сторони та ТОВ «Люкс-Пром Компані», ТОВ «Торговий Дім Форте-С» - з іншої, а натомість зазначає про фіктивність правочинів, укладених між ТОВ «Люкс-Пром Компані», ТОВ «Торговий Дім Форте-С» та їх контрагентами.

З урахуванням наведених норм чинного законодавства України суд дійшов висновку, що встановлені відповідачем у акті перевірки обставини дають підстави для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності не позивача, а ТОВ «Люкс-Пром Компані» та ТОВ «Торговий Дім Форте-С», а також їх контрагентів, у зв'язку з чим оскаржуване податкове повідомлення - рішення відповідача є необґрунтованим.

З огляду на викладене адміністративний позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Квитанцією від 17.09.2010 № 48/75 підтверджується сплата позивачем судового збору у розмірі 3,40 грн., що підлягає присудженню позивачу з Державного бюджету України.

Враховуючи вищезазначене, та керуючись ст.ст. 2, 4, 7 - 12, 14, 86, 94, 98, 158 - 163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький сталеливарний завод» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя № 0000222305/0 від 19 серпня 2010 року.

Судові витрати у розмірі 3,40 грн. (три гривні 40 коп.) присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький сталеливарний завод» (код ЄДРПОУ 33920601) з Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя О.В. Прудивус

Постанова у повному обсязі складена 07 грудня 2010 року.