Постанова № 42845615, 09.02.2015, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2015 року о 13 год. 15 хв.Справа № 808/8805/14 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Семененко М.О.

за участю секретаря судового засідання Федорук І.В.

за участю представників сторін:

позивача - Сосніна Т.Ю.,

відповідача - Стадніченка С.В.,

третьої особи - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Запорізької обласної дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль»

до Орджонікідзевського відділу Державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_4

про визнання дій протиправними, скасування постанови та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

08 грудня 2014 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Запорізької обласної дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль» (далі - позивач, Банк) до Орджонікідзевського відділу Державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції (далі - відповідач, Орджонікідзевський ВДВС Запорізького МУЮ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_4, в якому позивач просить суд:

- визнати неправомірними дії відповідача щодо прийняття рішення про повернення виконавчого документа стягувачу, на підставі п.4. ч.1. ст.47 Закону України «Про виконавче провадження», та винесення постанови від 08.09.2014 р. ВП №30473702;

- скасувати постанову головного державного виконавця Орджонікідзевського ВДВС Запорізького МУЮ Касас Коньон О.Р. про повернення виконавчого документа стягувачу від 08.09.2014 р. ВП №30473702;

- зобов'язати відповідача з дотриманням вимог законодавства України, належним чином продовжити виконавче провадження ВП №30473702.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем в порушення вимог чинного законодавства безпідставно винесено постанову від 08.09.2014 р. ВП №30473702 про повернення виконавчого документа стягувачу, оскільки позивач жодним чином не перешкоджав відповідачу проводити виконавчі дії з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса. Зазначає, що авансування витрат на організацію та проведення виконавчих дій здійснюється за власним бажанням позивача, тобто добровільно, оскільки чинне законодавство не містить такого обов'язку стягувача у виконавчому провадження. Крім того, зазначає, що позивач не відмовляв відповідачу в авансуванні витрат на проведення дій з оцінки майна, а лише повідомив, що у зв'язку з тим, що відповідач просить перерахувати кошти безпосередньо на рахунок особи, яка буде за договором проводити оцінку майна, без укладання тристороннього договору між ВДВС-оцінювачем-Банком, таке рішення може бути прийнято виключно центральним офісом Банку. Просить задовольнити позовні вимоги.

Представник відповідача проти позову заперечує. В обґрунтування заперечень посилається на те, що оскільки для проведення виконавчих дій необхідно було провести оцінку нерухомого майна відповідач звернувся до позивача з листом про авансування витрат на організацію та проведення виконавчих дій, а саме оцінки іпотечного майна. Зазначає, що у вказаному листі позивача було повідомлено, що відповідач є неприбутковою організацією та не має коштів для сплати вартості робіт особам, які залучаються до проведення виконавчих дій, зокрема особам, які здійснюють оцінку майна. Крім того, представник відповідача зазначив, що позивача було повідомлено, що відсутність підтвердження авансування витрат на організацію та проведення виконавчих дій унеможливить проведення подальших виконавчих дій. Зазначає, що у зв'язку з відсутністю з боку позивача заяв з приводу авансування витрат на проведення виконавчих дій, а також відсутністю сплати вартості робіт по оцінці майна, що знаходиться в іпотеці, відповідачем було прийнято рішення про повернення виконавчого документа стягувачеві. Просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

Третя особа в судове засідання не з'явилась, письмові пояснення по суті позову до суду не подала, про дату, час та місце судового засідання повідомлена належним чином.

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, зазначає наступне.

З матеріалів справи судом встановлено, що 27 грудня 2011 року Орджонікідзевським ВДВС Запорізького МУЮ на підставі заяви позивача та виконавчого напису нотаріуса №1287 від 21.12.2011 р. відкрито виконавче провадження ВП №30473702 щодо звернення стягнення на нерухоме майно - нежиле приміщення, літ. А2, А3, А15, загальною площею 442,7 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, яке належить іпотекодавцю ОСОБА_4, на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» з метою стягнення заборгованості позичальника ОСОБА_4 за укладеними в рамках Генеральної кредитної угоди №010/17-16/3 від 09.01.2008 р., кредитними договорами №010/17-16/3/2 від 09.01.2008 р. та №010/17-16/3/3 від 09.01.2008 р. у розмірі 1 893 124,02 грн., а також витрат по вчиненню виконавчого напису у розмірі 10 000 грн.

24 жовтня 2012 року державним виконавцем Орджонікідзевського ВДВС Запорізького МУЮ проведено опис та арешт майна - нежилого приміщення, літ. А2, А3, А15, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, про що складений відповідний акт.

27 листопада 2012 року у зв'язку з не досягненням згоди щодо вартості предмета іпотеки та з метою визначення вартості описаного майна постановою Орджонікідзевського ВДВС Запорізького МУЮ призначено експерта суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання ОСОБА_6

12.12.2012 відповідач звернувся до позивача з листом щодо здійснення авансування витрат на проведення незалежної оцінки предмета іпотеки шляхом перерахунку на депозитний рахунок Орджонікідзевського ВДВС Запорізького МУЮ суми 3 500 грн. За результатами даного листа 25.04.2013 Банк здійснив авансування зазначених витрат та перерахував на депозитний рахунок Орджонікідзевського ВДВС Запорізького МУЮ вказану суму.

Боржник ОСОБА_4 не погодися із вартістю іпотечного майна, визначеною оцінювачем, у зв'язку з чим відповідно до постанови Орджонікідзевського ВДВС Запорізького МУЮ від 27.02.2013 проведено рецензування звіту про оцінку майна, яке у подальшому оскаржено боржником до суду.

Постановою Орджонікідзевського ВДВС Запорізького МУЮ 10.09.2013 повторно призначено експерта суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні ОСОБА_7 з метою визначення вартості описаного майна.

20.09.2013 відповідач звернувся до позивача з листом про авансування витрат на проведення незалежної оцінки іпотечного майна шляхом перерахунку на депозитний рахунок Орджонікідзевського ВДВС Запорізького МУЮ суми 4 008,60 грн. За результатами розгляду листа 18.10.2013 позивачем проавансовано дані витрати та перераховано на депозитний рахунок Орджонікідзевського ВДВС Запорізького МУЮ вказану суму.

Боржник ОСОБА_4, із визначеною вартістю не погодився, у зв'язку з чим відповідно до постанови Орджонікідзевського ВДВС Запорізького МУЮ від 15.11.2013 проведено рецензування звіту про оцінку майна, яке оскаржено боржником до суду.

12.05.2014 з метою проведення оцінки описаного та арештованого майна боржника ОСОБА_4 постановою Орджонікідзевського ВДВС Запорізького МУЮ призначено суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні ОСОБА_6

04.06.2014 року на адресу позивача надійшов лист Орджонікідзевського ВДВС Запорізького МУЮ щодо здійснення авансування витрат вказаного виконавчого провадження на проведення у виконавчому провадженні суб'єктом оціночної діяльності незалежної оцінки нежилого приміщення ОСОБА_4 у розмірі 3500,00 грн. шляхом сплати безпосередньо на поточний банківський рахунок ФОП ОСОБА_6

Листом від 10.06.2014 р. №140-9-2-00/16154 позивач повідомив відповідача про те, що питання надання згоди на авансування витрат виконавчого провадження, а особливо в разі сплати безпосередньо на рахунки оцінювача без укладання трьохстороннього договору між ВДВС - оцінювачем - Банком, віднесено до компетенції Центрального офісу банку і приймається колегіально уповноваженими особами. Також у вказаному листі відповідача повідомлено, що на даний час питання про авансування витрат Центральним офісом банку не розглянуто.

24.11.2014 р. на адресу позивача надійшла постанова головного державного виконавця Орджонікідзевського ВДВС Запорізького МУЮ Касас Коньон О.Р. від 08.09.2014 ВП №30473702 про повернення виконавчого документу стягувачеві.

Позивач, не погодившись з діями та постановою Орджонікідзевського ВДВС Запорізького МУЮ, звернувся з позовом до суду.

З оскаржуваної постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві, судом встановлено, що в обґрунтування її прийняття відповідач посилається на п.4 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження», а підставою для прийняття оскаржуваної постанови стало, на думку відповідача, неможливість проведення подальших виконавчих дій у зв'язку з відсутністю з боку позивача заяв з приводу авансування витрат на проведення виконавчих дій, а також відсутність сплати вартості робіт по оцінці арештованого майна.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд, вважає за необхідне зазначити, що згідно ст.11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом (ч.2 ст.11 даного Закону).

Відповідно до п.4 ч.2 ст.17 Закону України «Про виконавче провадження» відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи: виконавчі написи нотаріусів.

Під час розгляду справи судом встановлено, що предметом виконавчого провадження №30473702 було звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме нежиле приміщення, літ. А2, А3, А15, загальною площею 442,7 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, яке належить іпотекодавцю ОСОБА_4, на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль».

Суд зазначає, що відповідно до ч.8 ст.54 Закону України «Про виконавче провадження» примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України «Про іпотеку».

Статтею 33 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. Згідно з ч.1 ст.41 Закону України «Про іпотеку» реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», з дотриманням вимог цього Закону.

Частиною 2 ст.43 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що початкова ціна продажу предмета іпотеки встановлюється рішенням суду або за Угодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем, а якщо вони не досягли згоди, - на підставі оцінки, проведеної відповідно до законодавства про оцінку майна і майнових прав та професійну оціночну діяльність, при цьому початкова ціна продажу майна не може бути нижчою за 90 відсотків його вартості, визначеної шляхом його оцінки.

Відповідно до ч.1 ст.58 Закону України «Про виконавче провадження» визначення вартості майна боржника проводиться державним виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден державний виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання, який провадить свою діяльність відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».

Відповідно до ст.10 Закону «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» оцінка майна проводиться на підставі договору між суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання та замовником оцінки або на підставі ухвали суду про призначення відповідної експертизи щодо оцінки майна. Договір на проведення оцінки майна укладається в письмовій формі. За результатами оцінки суб'єкт оціночної діяльності складає звіт. Звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору.

З матеріалів справи судом встановлено, що 14.05.2014 між замовником - Орджонікідзевським ВДВС Запорізького МУЮ та оцінювачем - ФОП ОСОБА_6 укладено договір №62-14 на проведення незалежної оцінки. Відповідно до п.1.1 договору оцінювач приймає на себе зобов'язання здійснити незалежну оцінку об'єкту нерухомого майна літ. А2, А3, А15, загальною площею 442,7 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_4

Згідно п.2.1 договору основною умовою договору про виконання робіт по незалежній оцінки є те, що звіт про оцінку майна передається до відділу тільки після повної або часткової (у розмірі не менш ніж 50% від основної вартості послуг) сплати вартості послуг з оцінки майна на п/рахунок ФОП ОСОБА_6

У зв'язку з необхідністю оплати послуг за вищевказаним договором відповідач звернувся до позивача з листом про авансування витрат на організацію та проведення виконавчих дій, в якому просив здійснити авансувати (сплатити) вартість робіт по оцінці нежилого приміщення на р/рахунок суб'єкта оціночної діяльності ФОП ОСОБА_6 (р/р НОМЕР_1, в ПАТ «Пумб», м. Донецьк, МФО 334851).

Суд зазначає, що згідно ч.1 ст.41 Закону України «Про виконавче провадження» витрати органів державної виконавчої служби, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження. Частиною 2 ст.41 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що витрати виконавчого провадження здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, які використовуються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно ч.3 ст.41 Закону України «Про виконавче провадження» кошти виконавчого провадження складаються з: 2) авансового внеску стягувача на організацію та проведення виконавчих дій; 3) стягнутих з боржника витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій; 4) інших надходжень, що не суперечать законодавству.

Відповідно до ч.1 ст.42 Закону України «Про виконавче провадження» з метою забезпечення провадження виконавчих дій стягувач може за погодженням з державним виконавцем внести на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби певну грошову суму для здійснення необхідних витрат або покриття їх частини, якщо інше не передбачено цим Законом.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу, зокрема, у разі, якщо: стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат на організацію та проведення виконавчих дій, авансування яких передбачено цим Законом, незважаючи на попередження державного виконавця про повернення йому виконавчого документа.

Таким чином, вказана норма дає право державному виконавцю повернути виконавчий документ стягувачу, якщо останнім не було здійснено авансування. При цьому необхідна наявність двох обов'язкових умов:

- авансування витрат на організацію та проведення виконавчих дій передбачено Законом України «Про виконавче провадження», у зв'язку з чим є обов'язковим;

- державний виконавець попередив стягувача про наслідки відмови від такого авансування.

Відповідно до ч.5 ст.63 Закону України «Про виконавче провадження» у разі відсутності документів, що характеризують об'єкт нерухомості, у зв'язку з чим його неможливо підготувати до реалізації, виготовлення таких документів здійснюється у встановленому порядку за рахунок коштів стягувача. У разі якщо стягувач у двадцятиденний строк з дня одержання відповідного повідомлення державного виконавця не авансує витрати, пов'язані з підготовкою документів, що характеризують об'єкт нерухомості, арешт з нього знімається.

Виходячи із аналізу п.4 ч.1 ст.47 та ч.5 ст.63 Закону України «Про виконавче провадження» суд зазначає, що вказаний наслідки по поверненню виконавчого документа та зняття арешту з майна у разі не проведення авансування наступають для стягувача лише у тому випадку, якщо він після отримання відповідного повідомлення відмовився від його виконання.

Разом з тим, суд зазначає, що ст.42 Закону України «Про виконавче провадження», яка визначає порядок авансування витрат на організацію та проведення виконавчих дій та має імперативний характер, визначає, що грошова сума для здійснення необхідних витрат або покриття їх частини (авансування витрат) вноситься на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З листа Орджонікідзевського ВДВС №27/9 від 29.05.2014 щодо авансування витрат, судом встановлено, що відповідач просить авансувати (сплатити) вартість робіт по оцінці нежилого приміщення на р/рахунок суб'єкта оціночної діяльності ФОП ОСОБА_6 (р/р НОМЕР_1, в ПАТ «Пумб», м. Донецьк, МФО 334851) до 10.06.2014 р. (а.с. 81).

Разом з тим, суд зазначає, що чинне законодавство, зокрема Закон України «Про виконавче провадження», не містить підстав, за яких державний виконавець може запропонувати стягувачу здійснити авансування витрат безпосередньо на р/рахунок суб'єкта оціночної діяльності.

Крім того, з листа-відповіді позивача №140-9-2-00/16-154 від 10.06.2014 р., яка подана до Орджонікідзевського ВДВС 10.06.2014 р. (а.с. 10), судом встановлено, що саме у зв'язку з тим, що відповідач просить провести авансування витрат на розрахунковий рахунок суб'єкта оціночної діяльності ФОП ОСОБА_6, а не на депозитні рахунки органу виконавчої служби, позивач позбавлений можливості здійснити авансування витрат, оскільки вирішення такого питання без укладання трьохстороннього договору між ВДВС - оцінювачем - Банком, віднесено до компетенції центрального офісу банку і приймається колегіально уповноваженими особами. Також вказаним листом відповідача було повідомлено, що станом на 10.06.2014 р. питання авансування витрат центральним офісом банку не розглянуто та відповідне рішення не прийнято.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що попередні звернення відповідача щодо авансування витрат на організацію та проведення виконавчих дій шляхом перерухвання коштів на депозитні рахунки відповідача (а.с. 14, 18), були позивачем задоволені, авансування здійснено в повному обсязі.

Враховуючи викладе, суд дійшов висновку, що відповідач не правомірно та без врахування приписів Закону України «Про виконавче провадження» просив здійснити авансування витрат на проведення виконавчих дій безпосередньо на р/рахунок суб'єкта оціночної діяльності ФОП ОСОБА_6, а тому позивач мав підстави не перераховувати грошові кошти на вказаний рахунок, оскільки відповідно до приписів ст.19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

В силу ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідачем не доведено правомірність прийнятої постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві.

Відповідно до п.1 ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій, бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, серед іншого, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідач підчас прийняття постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві у ВП 30473702 діяв не обґрунтовано та не у відповідності до Конституції України та законів України, що призвело до порушення законних прав та інтересів ПАТ «Райффайзен Банк Аваль».

Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача з дотриманням вимог законодавства України, належним чином продовжити виконавче провадження ВП №30473702, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 та 3 ст.51 Закону України «Про виконавче провадження» у разі якщо постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або керівником відповідного органу державної виконавчої служби або якщо до державного виконавця надійшло рішення суду про скасування заходів до забезпечення позову, а також у разі повернення виконавчого документа з іншого відділу державної виконавчої служби, виконавче провадження підлягає відновленню протягом трьох робочих днів з дня надходження рішення суду, виконавчого документа чи постанови керівника відповідного органу державної виконавчої служби. Про відновлення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову, копії якої не пізніше наступного дня надсилаються до суду, який визнав незаконною постанову державного виконавця, сторонам, а також органу (посадовій особі), який видав виконавчий документ.

Таким чином, у разі скасування постанови про повернення обов'язок у поновленні виконавчого провадження покладений на виконавчий орган в силу закону, а тому додаткове зобов'язання судом в даному випадку є передчасним. Тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч.3 ст.94 КАС України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Запорізької обласної дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль».

Керуючись ст.ст. 2, 4, 7-12, 14, 86, 158-163, 181, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Запорізької обласної дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль» до Орджонікідзевського відділу Державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_4 про визнання дій протиправними, скасування постанови та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Орджонікідзевського відділу Державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції щодо прийняття рішення про повернення виконавчого документа стягувачу, на підставі п.4. ч.1. ст.47 Закону України «Про виконавче провадження», та винесення постанови від 08.09.2014 р. ВП №30473702.

Скасувати постанову Орджонікідзевського відділу Державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції про повернення виконавчого документа стягувачу від 08.09.2014 р. ВП №30473702.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Запорізької обласної дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль» судовий збір в розмірі 48,72 грн. (сорок вісім гривень 72 коп.).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня отримання такої постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя М.О. Семененко