Рішення № 42845568, 23.02.2015, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

23.02.15р. Справа № 904/250/15

За позовом державного підприємства "Придніпровська залізниця", м.Дніпропетровськ

до публічного акціонерного товариства "ПІВНІЧНИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ", м.Кривий Ріг

про стягнення заборгованості

Суддя Петренко І.В.

Секретар судового засідання Пономарьов Є.О.

Представники:

від позивача: представник Овчинніков Б.С. - довіреність № 29 від 01.01.15р.;

від відповідача: представник Зеркін А.С. - довіреність № 16/8 від 05.01.15р.

СУТЬ СПОРУ:

Державне підприємство "Придніпровська залізниця", м.Дніпропетровськ (далі по тексту - позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою до публічного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат", Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг (далі по тексту - відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача 470090,04грн. плати за користування вагонами.

Позивач просить суд судові витрати по справі покласти на відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що взаємовідносини позивача з відповідачем щодо подачі та забирання вагонів регулюються як Статутом залізниць України, так і укладеним між ними договором №ПР/М-12-2/14-1438НЮдч від 21.09.2012 року про експлуатацію залізничної під'їзної колії публічного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат", яка примикає до станції Терни і Рядова Придніпровської залізниці.

За накладними №№51774297, 45897584, 51789253, 51808045 порожні власні вагони були прийняті залізницею до перевезення на адресу одержувача публічного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат".

По прибуттю вагонів на станцію призначення Рядова, після того як вантажоодержувач був повідомлений про прибуття на його адресу вантажу та готовність подавання залізницею вагонів на його під'їзну колію, вагони не забиралися відповідачем на свою під'їзну колію, про що станцією Рядова у відповідності до пункту 8 Правил користування вагонами були складені акти форми ГУ-23 за №№6375, 6377, 6378, 6380, 6376 від 31.08.2014р.

На підставі зазначених актів, станцією призначення Рядова розрахована плата за користування спірними вагонами по відомості плати ф.ГУ-46 №01099138 в сумі 470090,04грн., яка, на думку позивача, підлягає стягненню з відповідача.

За результатами розгляду позовної заяви за вих. № НЮс-1/23 від 14.01.2015р. ухвалою суду від 20.01.2015р. порушено провадження по справі та призначено слухання на 05.02.2015р.

Суд розгляд справи відкладав з 05.02.2015р. до 23.02.2015р.

Відповідно до п.3.9.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України. У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 811 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Підтвердженням повідомлення позивача про час та місце розгляду справи є протокол судового засідання від 05.02.2015р. в якому містяться відомості про явку в судове засідання повноважного представника позивача.

Позивач позовні вимоги підтримав та наполягав на їх задоволенні.

Відповідач про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке повернулося на адресу господарського суду 18.02.2015р. з відміткою представника відповідача про отримання ухвали суду 12.02.2015р. та явкою представника в судове засідання.

Відповідач вимоги суду виконав, відзив на позов надав, позовні вимоги не визнає в повному обсязі посилаючись на наступне.

29.07.2014р. представниками відповідача отримано телеграму №ЦМЗ-14/1263 від 28.07.2014р. "Про заборону перевезень" на підставі звернення Донецької залізниці від 28.07.2014р. за №01/2146. Відповідно до тексту зазначеного документу адміністрацією Укрзалізниці вводиться заборона на перевезення вантажу на станції Донецької залізниці, згідно переліку з 28.07.2014 року до скасування.

З огляду на викладене, відповідач посилається на пункт 5.1 договору, яким визначено, що у разі настання обставин, через які одна зі сторін не могла повністю або частково виконати зобов'язання за цим договором (явища стихійного характеру, воєнні дії тощо), строк виконання договору відкладається на час дії цих обставин.

Отже, враховуючи наявні фактичні обставини, які зумовили неможливість перевезення вантажу на станції Донецької залізниці, зазначені в тексті телеграми, з урахуванням відсутності у відповідача практичної можливості для накопичення порожніх власних вагонів, які були замовлені для відправки на станції Донецької залізниці, зокрема: ст.Комунарськ, ст.Антрацит, відповідач не вбачає своєї вини у затримці спірних вагонів на коліях станції призначення, з причин обмеження перевезення зі сторони позивача.

В той же час, варто зазначити, що зі сторони позивача не надано жодних доказів або фактичних даних про вчинення певних дій направлених на належну реалізацію положень договору у зв'язку з введенням заборони на перевезення, що зумовлює неправомірність нарахування плати за користування вагонами, в силу положень пункту 5.1 договору.

Порожні власні вагони, які прямували на адресу одержувача за залізничними накладними наведеними у тексті позовної заяви були затримані на станції призначення, по факту затримки спірних вагонів на станції призначення було складено акти форми ГУ-23, які були підписані працівниками відповідача із запереченнями.

Таким чином, відповідач стверджує, що останній був готовий прийняти спірні вагони, які були затримані залізницею на коліях ст.Рядова.

Як свідчать норми чинного законодавства, відповідач тільки тоді сплачує залізниці плату за користування вагонами за час їх затримки на станції призначення або на підходах до неї, коли буде доведено факт такої затримки з причин, що залежать від відповідача та з його вини.

Відповідач вважає, що позивач не довів належним чином вину відповідача у затримці вагонів, відсутні підстави для нарахування плати за користування вагонами, передбачені статтею 119 Статуту залізниць України та збору за зберігання вантажу передбаченого статтею 46 Статуту залізниць України на які посилається позивач.

Представник відповідача підтримав позицію викладену у відзиві на позов.

Суд розглянув справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи вимоги статті 69 Господарського процесуального кодексу України щодо строків розгляду справи у судовому засіданні, яке відбулося 23.02.2015р. в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Розглянувши матеріали справи, подані документи, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

21.09.2012 року між державним підприємством «Придніпровська залізниця» (далі по тексту - позивач, залізниця) та публічним акціонерним товариством «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» (далі по тексту - відповідач, вантажовласник, власник колії) укладено Договір № ПР/М-12-2/14-1438НЮдч про експлуатацію залізничної під'їзної колії Публічного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат", яка примикає до станцій Терни і Рядова ДП "Придніпровська залізниця" (далі по тексту - договір).

Пунктом 1 договору передбачено, що згідно зі Статутом залізниць України, Правилами перевезень вантажів залізничним транспортом України і на умовах цієї угоди експлуатується під'їзна колія, яка належить власнику, що примикає до станції Придніпровської залізниці: Терни - стрілками № 2, 4, 6 до колій № 6 та № 8 станції Терни; Рядова - стрілкою № 8 до колії № 6 станції Рядова.

Під'їзна колія обслуговується власним локомотивом.

Час перебування вагонів на під'їзній колії обчислюється з моменту закінчення передавальних операцій при передачі вагонів залізницею власнику колії до моменту закінчення цих операцій при поверненні вагонів залізниці (пункт 11 договору).

Відповідно до пункту 15 договору власник колії сплачує залізниці плату, у тому числі:

- за користування вагонами - згідно з Правилами користування вагонами і контейнерами за ставками, наведеними у розділі V Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ним послуги (Тарифного керівництва № 1);

- зберігання вантажів у вагонах - у разі затримки їх з причин, залежних від власника колії, після закінчення терміну безоплатного зберігання, сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї) - згідно з Правилами зберігання вантажів.

Вагони, що прибули на станцію Терни Придніпровської залізниці для ПАТ "ПІВНГЗК", подаються локомотивом залізниці на одну з колій №№ 1,2,3,4,5,6,7,8,13 станції Терни, за вказівкою чергового по станції, де здійснюються передавальні операції з вагонами у технічному та комерційному відношенні. Подальший рух вагонів здійснюється локомотивом власника колії.

Вагони, що прибули на станцію Рядова Придніпровської залізниці для ПАТ "ПІВНГЗК", подаються локомотивом Залізниці на одну з колій №№ 3А, 3Б, І, ІІ, 4, 5, VI, 7, 8, 9, 10 станції Рядова, за вказівкою чергового по станції, де здійснюються передавальні операції з вагонами у технічному та комерційному відношенні. Подальший рух вагонів здійснюється локомотивом власника колії (пункт 6 договору).

Відповідно до пункту 8 договору про готовність вагонів до забирання власник колії повідомляє залізницю: повідомлення передає начальник зміни цеху зовнішнього транспорту (диспетчер зміни, черговий по станції) або диспетчер виробничого відділу УЗТ по телефону відповідальному працівнику станції примикання залізниці не пізніше ніж за 2 години до пред'явлення вагонів до здачі залізниці з наступним наданням письмового повідомлення за формою, встановленою Правилами користування вагонами і контейнерами, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 № 113.

Термін дії договору - з 29.10.2012 року до 28.10.2017 року (пункт 20 договору).

За накладними №№51774297, 45897584, 51789253, 51808045 порожні власні вагони були прийняті залізницею до перевезення на адресу одержувача публічного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат".

По прибуттю вагонів на станцію призначення Рядова, після того як вантажоодержувач був повідомлений про прибуття на його адресу вантажу та готовність подавання залізницею вагонів на його під'їзну колію, що підтверджується відповідними записами у книзі повідомлень про час подавання вагонів під навантаження або вивантаження форми ГУ-2.

У зв'язку з неприйняттям відповідачем вагонів на свою під'їзну колію 31.01.2014 року на станції Рядова Придніпровської залізниці були складені акти загальної форми ГУ-23 за №№6375, 6377, 6378, 6380, 6376, які підписані представниками ПАТ "ПівнГЗК" без заперечень.

За увесь час затримки спірних вагонів, початок та закінчення якої зазначений у актах загальної форми ГУ-23, позивачем за відомістю форми ГУ-46 №01099138 нарахована відповідачу плата за користування вагонами у загальній сумі 391741,70грн. без ПДВ, що з урахуванням 20% ПДВ складає 470090,04грн.

Відомість підписана представником відповідача із застереженням про незгоду у сплаті нарахованої суми у повному обсязі з огляду на затримку вагонів, яка сталася з причини не залежної від відповідача, а саме заборона на перевезення в адресу отримувача на Донецькій залізниці.

Відмова відповідача у сплаті нарахованої суми за користування вагонами у сумі 470090,04грн. і є причиною спору.

Відповідач з позовними вимогами не погоджується посилаючись на наступне.

29.07.2014р. представниками відповідача отримано телеграму №ЦМЗ-14/1263 від 28.07.2014р. "Про заборону перевезень" на підставі звернення Донецької залізниці від 28.07.2014р. за №01/2146. Відповідно до тексту зазначеного документу адміністрацією Укрзалізниці вводиться заборона на перевезення вантажу на станції Донецької залізниці, згідно переліку з 28.07.2014 року до скасування.

З огляду на викладене, відповідач посилається на пункт 5.1 договору, яким визначено, що у разі настання обставин, через які одна зі сторін не могла повністю або частково виконати зобов'язання за цим договором (явища стихійного характеру, воєнні дії тощо), строк виконання договору відкладається на час дії цих обставин.

Отже, враховуючи наявні фактичні обставини, які зумовили неможливість перевезення вантажу на станції Донецької залізниці, зазначені в тексті телеграми, з урахуванням відсутності у відповідача практичної можливості для накопичення порожніх власних вагонів, які були замовлені для відправки на станції Донецької залізниці, зокрема: ст.Комунарськ, ст.Антрацит, відповідач не вбачає своєї вини у затримці спірних вагонів на коліях станції призначення, з причин обмеження перевезення зі сторони позивача.

В той же час, варто зазначити, що зі сторони позивача не надано жодних доказів або фактичних даних про вчинення певних дій направлених на належну реалізацію положень договору у зв'язку з введенням заборони на перевезення, що зумовлює неправомірність нарахування плати за користування вагонами, в силу положень пункту 5.1 договору.

Порожні власні вагони, які прямували на адресу одержувача за залізничними накладними наведеними у тексті позовної заяви були затримані на станції призначення, по факту затримки спірних вагонів на станції призначення було складено акти форми ГУ-23, які були підписані працівниками відповідача із запереченнями.

Таким чином, відповідач стверджує, що останній був готовий прийняти спірні вагони, які були затримані залізницею на коліях ст.Рядова.

Як свідчать норми чинного законодавства, відповідач тільки тоді сплачує залізниці плату за користування вагонами за час їх затримки на станції призначення або на підходах до неї, коли буде доведено факт такої затримки з причин, що залежать від відповідача та з його вини.

Відповідач вважає, що позивач не довів належним чином вину відповідача у затримці вагонів, відсутні підстави для нарахування плати за користування вагонами, передбачені статтею 119 Статуту залізниць України та збору за зберігання вантажу передбаченого статтею 46 Статуту залізниць України на які посилається позивач.

Позивач в свою чергу надав суду додаткові пояснення по суті позовних вимог в яких зазначив, що відповідно до статті 29 Статуту залізниць України приймання вантажів до перевезення може бути тимчасово припинено або обмежене про що залізниця повідомляє вантажовідправника. Після одержання повідомлення відправник протягом 12 годин повинен припинити або обмежити до встановлених залізницею розмірів відвантаження продукції (пункт 31 Правил приймання вантажів до перевезення). Ця норма вказує можливі обмеження перевезення, а не одержання вантажу. Тож, на думку позивача, відповідач повинен був забрати порожні власні вагони, які надійшли на його адресу по накладним за №№51774297, 45897584, 51789253, 51808145 на свою під'їзну колію у відповідності з вимогами статтей 46, 47 Статуту залізниць України і в такому разі плата за користування вагонами не нараховуються.

Крім того позивач пояснив, що відповідно до заборони перевезень по території Донецької залізниці, виданого Укрзалізницею №ЦЗМ-14/1263 від 28.07.2014 року було введено періодичні заборони на відправку вантажу в донецькому напрямку.

Через це, порожні вагони, які надійшли на адресу відповідача, які планувалися під завантаження та подальшу відправку у донецькому напрямку всупереч статті 46 Статуту залізниць України вчасно не забиралися та простоювали на станції Рядова.

В актах форми ГУ-23 за №№6375, 6377, 6378, 6380, 6376 представником відповідача було визнано, що вагони дійсно простоювали по станції Рядова, але з опискою посилаючись на заборону відправки вагонів на адресу отримувачів на Донецькій залізниці.

Позивач наголошує, що заборона стосується виключно подальшої відправки вагонів на адреси відповідача та не знімає обов'язку забрати їх зі станції призначення.

Позивач звертає увагу, що відповідачу вигідно не забирати вагони на свою під'їзну колію, оскільки при простоюванні вагонів на станції, він сплатить 50% плати, а при забиранні на свої колії, 100% власнику вагонів.

Відповідно до положень частини п'ятої статті 307 Господарського кодексу України, які кореспондуються з положеннями частини другої статті 908 та статті 920 Цивільного кодексу України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.

Відповідно до статті 71 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 року № 457, з подальшими змінами (далі - Статут), взаємовідносини залізниці з підприємством, порядок і умови експлуатації залізничних під'їзних колій визначаються договором. Порядок подачі і забирання вагонів і контейнерів на залізничній під'їзній колії встановлюється договором на експлуатацію залізничної колії (договором на подачу та забирання вагонів).

Відповідно до статті 46 Статуту одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти зі станції вантаж, що надійшов на його адресу. Терміни вивезення і порядок зберігання вантажів установлюються Правилами. Вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби. Цей термін обчислюється з 24-ої години дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача. За зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом.

За приписами статті 119 Статуту за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами. Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства. За час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50 відсотків зазначених розмірів плати.

Правилами користування вагонами чітко встановлено порядок і умови обліку вагонів, які були затриманими на підходах до станції призначення.

Відповідно до пунктів 6, 8 Правил усі завантажені вагони, а також порожні вагони, які належать підприємствам, організаціям, портам, установам і громадянам, та орендовані ними, знаходяться на станціях і на підходах до них в очікуванні подавання під вантажні або інші операції з причин, які залежать від вантажовласника, є такими, що перебувають у користуванні вантажовласника. У разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції вантажовласника. В акті вказується час початку та закінчення затримки вагонів і їх номери.

Облік часу користування вагонами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за Відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46, яка складається на підставі Пам'яток про подавання/забирання вагонів форми ГУ-45, Повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами, Актів про затримку вагонів форми ГУ-23а, Актів загальної форми ГУ-23 (пункт 3 розділу ІІ Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 року № 113).

Відповідно до пункту 12 розділу ІІІ Правил користування вагонами і контейнерами загальний час, за який вноситься вантажовласником плата залізниці за користування вагонами, включає час затримки вагонів з його вини та час перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника. Час до 30 хвилин не враховується, час 30 хвилин і більше враховується як повна година.

Матеріалами справи підтверджується, що станцією призначення Рядова Придніпровської залізниці були оформлені відповідні документи: акти форми ГУ-23 на підставі яких за час знаходження спірних вагонів на станції Рядова Придніпровської залізниці відповідно до Тарифного керівництва № 1 (затверджене наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 26.03.2009 № 317, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 15.04.2009 року за № 340/16356) розрахована плата за користування спірними вагонами за відомістю ф. ГУ-46 №01099138 нарахована відповідачу плата за користування вагонами у загальній сумі 470090,04грн. з ПДВ.

Відповідно до статті 31 Статуту залізниць України залізниця зобов'язана подавати під завантаження справні, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках - продезінфіковані вагони та контейнери.

Подача залізницею під навантаження неочищеного рухомого складу дозволяється лише за погодженням з вантажовідправником, портом (стаття 123 Статуту залізниць України).

За статтею 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з частиною другою статті 614 Цивільного кодексу України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Дослідивши матеріали справи, оригінали документів наданих позивачем та відповідачем на вимогу суду в судове засідання та заслухавши повноважних представників позивача та відповідача в судовому засіданні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги, слід визнати обґрунтованими, документально доведеними, такими, що не суперечать чинному законодавству України, а отже є такими, що підлягають задоволенню.

Господарський суд прийняв до уваги пояснення позивача, а обставини викладені у відзиві на позов господарський суд визнав необґрунтованими та такими, що спрямовані на ухилення від відповідальності.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір при задоволенні позову покладається на відповідача.

З урахуванням положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 9401,80грн.

Керуючись п. 16 Правил користування вагонами і контейнерами, ст.ст. 6, 46, 71, 119, 121, 129 Статуту залізниць України, ст.ст. 11, 202, 237, 244, 908, 920 Цивільного кодексу України, ст.307 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 2, 12, 21, 32, 36, 44, 49, 75, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з публічного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" (50079, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, ідентифікаційний код 00191023) на користь державного підприємства "Придніпровська залізниця" (49600, м.Дніпропетровськ, пр. Карла Маркса, 108, ідентифікаційний код 01073828) 470090,04грн. (чотириста сімдесят тисяч дев'яносто грн. 04 коп.) плати за користування вагонами; 9401,80грн. (дев'ять тисяч чотириста одна грн. 80 коп.) судовогой збору, видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

24.02.2015р.

Суддя І.В. Петренко