Постанова № 42845497, 19.02.2015, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" лютого 2015 р.Справа № 916/4394/14

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: Мацюри П.Ф.

Суддів: Журавльова О.О., Лисенко В.А.,

при секретарі судового засідання Молодові В.С.

за участю представників сторін:

від позивача - не з'явився;

від відповідача - Машник К.В., за довіреністю

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства "Ізмаїльський морський торговельний порт"

на рішення господарського суду Одеської області від 14 січня 2015 року

у справі № 916/4394/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРНІХРОМ"

до Державного підприємства "Ізмаїльський морський торговельний порт"

про стягнення 180030,01 грн.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю „УКРНІХРОМ" (надалі по тексту - позивач) звернулось до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з Державного підприємства „Ізмаїльський морський торговельний порт" ( надалі по тексту - відповідач) заборгованості в розмірі 180030,01 грн., яка складається з 3% річних в сумі 75026,87 грн. та інфляційних витрат в розмірі 105003,14 грн.

Рішенням господарського суду Одеської області від 14 січня 2014 року у справі №916/4394/14 (суддя Погребна К.Ф.) позов ТОВ „УКРНІХРОМ" задоволено. Стягнуто з Державного підприємства „Ізмаїльський морський торговельний порт" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „УКРНІХРОМ" 75026 грн. 87коп. - 3% річних, 105003 грн. 14коп. - інфляційних витрат та 3600 грн. 60коп. - судового збору

Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог з огляду на те, що сума основного боргу відповідача перед позивачем є доведеною, а отже вимоги позивача щодо стягнення інфляційних та 3% річних є правомірними та обґрунтованими та підлягають задоволенню. При цьому місцевий господарський суд не прийняв до уваги заперечення відповідача щодо позовних вимог. Господарським судом першої інстанції було зазначено, що чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження щодо його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків.

Відповідач із судовим рішенням не згодний, в апеляційній скарзі просить його скасувати і постановити нове рішення, яким у позові відмовити. При цьому відповідач посилається на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення. На думку скаржника, при розрахунку трьох відсотків річних та індексу інфляції, позивачем було не вірно визначена кількість днів користування коштами, оскільки відповідач не користувався коштами позивача, про що свідчать наявні у справі належні докази. Як стверджує скаржник., оскільки кошти на погашення заборгованості було акумульовано ним 16.11.2013 р., то позовні вимоги ТОВ „УКРНІХРОМ" є необґрунтованими у зв'язку із відсутністю вини відповідача щодо несвоєчасності перерахування коштів на рахунок позивача з боку відділу примусового виконання рішень Управління ДВС Головного управління юстиції в Одеській області та Державного казначейства.

У судовому засіданні господарського суду апеляційної інстанції представник відповідача підтримав вимоги, викладені в апеляційній скарзі і наполягав на їх задоволенні.

Представник позивача в судове засідання господарського суду апеляційної інстанції не з'явився, надавши до суду відзив на апеляційну скаргу ДП „Ізмаїльський морський торговельний порт" в якому просив розглянути справу без його участі.

Дослідивши докази наявні в матеріалах справи та надавши їм правову оцінку, перевіривши матеріали справи та правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права, заслухавши пояснення представника відповідача, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги відповідача, з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 07.06.2011 року між Державним підприємством "Ізмаїльський морський торговельний порт" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "УКРНІХРОМ" (продавець), було укладено договір № 257 (а.с. 7-8).

Пунктом 1.1. договору передбачено, що Продавець зобов'язується передати у власність Покупця двигуни судові поршневі внутрішнього згорання ЯМЗ-238Д1, що іменується надалі "Товар", у кількості і якості, передбаченим цим договором, а "Покупець" зобов'язується прийняти і сплатити його вартість в порядку і на умовах, передбачених цим договором.

Товариство з обмеженою відповідальністю "УКРНІХРОМ" свої зобов'язання згідно даного договору виконало, поставило відповідачу за накладною №1532 від 20.10.2011р. судовий двигун ЯМЗ-238Д1 у кількості 2-х штук, на загальну суму 990000 грн.., даний факт підтверджується рішенням господарського суду Одеської області від 17.09.2012р. по справі №13/17-4839-2011 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРНІХРОМ" до Держаного підприємства „Ізмаїльський морський торговельний порт" про зобов'язання ДП „Ізмаїльський торговельний порт" прийняти товар, що поставлений згідно договору № 257 від 07.06.2011р., за накладною №1532 від 20.10.2011р., яке залишено без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 19.11.2012р. та постановою Вищого господарського суду України від 13.02.2013р.

Відповідно до положень пункту 2.3. договору визначено, що розрахунки за Товар здійснюються після поставки Товару на склад покупця шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця згідно виставленого рахунку протягом 20 банківських днів.

Проте, відповідача свого обов'язку щодо оплати поставленого товару не виконав, що стало підставою для звернення Товариства з обмеженою відповідальністю „УКРНІХРОМ" до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Держаного підприємства „Ізмаїльський морський торговельний порт" про стягнення заборгованості в сумі 1130580грн., яка складається з основного боргу за договором 257 від 07.06.2011р. в розмірі 990000грн., пені в сумі 71280грн. та штрафу 69300грн.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 05.03.2013р. по справі №8/5005/9715/2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „УКРНІХРОМ" до Держаного підприємства „Ізмаїльський морський торговельний порт" про стягнення заборгованості в сумі 1130580грн., яке залишено без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.06.2013р. та постановою Вищого господарського суду України від 30.07.2013р. встановлено факт неналежного виконанням Держаним підприємством „Ізмаїльський морський торговельний порт" умов договору поставки №257 від 07.06.2010р. щодо розрахунку за поставлений товар та стягнуто з останнього заборгованості в сумі 1130580грн., яка складається з основного боргу за договором 257 від 07.06.2011р. в розмірі 990000грн., пені в сумі 71280грн. та штрафу 69300грн. та судовий збір.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором, Товариство з обмеженою відповідальністю „УКРНІХРОМ" звернулось до суду з відповідним позовом про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних витрат.

Відповідно до вимог ч.1, ч.7 ст. 193 ГК України, які кореспондуються з вимогами ст. 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Частиною 1 статті 598 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зокрема, стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно абз.5, 6 п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. №01-06/928/2012 „Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, відповідно до ст. 625 ЦК України за невиконання грошового зобов'язання по договору №257 від 07.06.2011р. перед Товариства з обмеженою відповідальністю „УКРНІХРОМ" по сплаті за отриманий товар відповідачу нараховано 3% річних в розмірі 75026,87грн. та інфляційні витрати в сумі 105003,14грн.

Судова колегія апеляційного господарського суду погоджується з господарським судом першої інстанції стосовно того, що надані позивачем розрахунки трьох відсотків річних та інфляційних витрат здійснено позивачем обґрунтовано, з урахуванням приписів чинного законодавства, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення з Державного підприємства „Ізмаїльський морський торговельний порт" трьох відсотків річних в сумі 75026,87грн. та інфляційних витрат в розмірі 105003,14 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Заперечень на позов щодо розрахунків 3% річних та індексу інфляції не заявлялось, а надані до апеляційної скарги платіжні доручення з серпня 2013 року по липень 2014 року належним чином не завірені та не були предметом розгляду у суді першої інстанції, а тому розрахунки наведені в апеляційній скарзі до уваги не беруться.

Наведені заперечення в апеляційній скарзі з посиланням на арешт коштів підприємства державною виконавчою службою спростовуються доведеними матеріалами справи на підставі яких суд першої інстанції зробив висновки, оскільки відповідач як сторона виконавчого провадження у разі незгоди з діями чи бездіяльністю органів виконавчої служби мав змогу оскаржити їх відповідно до норм чинного законодавства.

Наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування та суму боргу та трьох відсотків річних є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (виплати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. А тому наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін вказаних у договорі та не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання, а також не позбавляє кредитора права на отримання коштів передбачених частиною 2 статті 625 ЦК України.

Крім того, законодавцем чітко визначений момент припинення зобов'язання, і цей момент жодним чином не пов'язаний з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження щодо його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків.

Відповідно до ст.33 ГК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Як вбачається з матеріалів справи, скаржником не надано до суду доказів, в розумінні ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України, які б підтверджували ті обставини на які посилається ДП „Ізмаїльський морський торговельний порт" в апеляційній скарзі.

Приймаючи до уваги вищевикладене, апеляційний господарський суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги Державного підприємства „Ізмаїльський морський торговельний порт", а отже рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст.99,101-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду Одеської області від 14 січня 2015 року по справі №916/4394/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу Державного підприємства „Ізмаїльський морський торговельний порт" - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Судді П. Ф. Мацюра О.О.Журавльов В.А. Лисенко