Рішення № 42845425, 18.02.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.02.2015Справа №910/27436/14

за позовомПублічного акціонерного товариства "Чернігів - Авто" до Приватного акціонерного товариства "Торговий дім "УКРАВТОВАЗ" третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державна податкова інспекція у м. Чернігові Головного управління ДФС у Чернігівській області провідшкодування шкоди (неодержаного доходу) 259 845,00 грн. Суддя Пукшин Л.Г.

Представники:

від позивача Скрипник А.М. - представник за довіреністю № 046 від 05.01.2015; Квітко Є.В. - представник за довіреністю від 27.10.14від відповідача від третьої особи Приходько Є.П. - представник за довіреністю від 22.12.2014; Казакова Н.М. - представник за довіреністю від 11.02.2015; не з'явились

В судовому засіданні 18.02.15. в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Чернігів-Авто" до Приватного акціонерного товариства "Торговий дім "УКРАВТОВАЗ" про відшкодування шкоди в сумі 259 845,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що внаслідок неналежного виконання відповідачем обов'язків щодо вірності заповнення податкової накладної та її правильної реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, позивач був позбавлений права на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту. А відтак, Публічне акціонерне товариство "Чернігів - Авто" зазнало збитків на суму податкових зобов'язань з ПДВ у розмірі 259845,00 грн., які були донараховані позивачу внаслідок включення до складу податкового кредиту податкової накладної № 474 від 12.12.2011 р.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 09.12.2014 порушено провадження у справі № 910/27436/14 за вказаною позовною заявою та призначено розгляд справи в судовому засіданні 28.01.2015.

22.01.15 через загальний відділ діловодства суду відповідач подав документи на виконання вимог ухвали суду та письмовий відзив на позов, згідно якого проти позову заперечує з наступних підстав. Відповідач зазначає, що на момент складання податкової накладної № 474 вїд 12.12.2011 року діяли форма та порядок заповнення податкової накладної, затверджені наказом Державної податкової адміністрації України від 21.12.2010 № 969 з урахуванням листа Державної податкової адміністрації України від 08.09.2011р. № 24316/7/15-3117 «Щодо внесення змін до податкового законодавства». Відповідач стверджує, що вказана накладна була зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних у передбачені законодавством строки, при цьому, при реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних реквізити та дані вручну не набираються, а автоматично переносяться з електронних баз підприємства і відслідкувати яким чином зареєструвала база Єдиного реєстру податкових закладних дані податкової накладної № 474 від 12.12.2011 року не було можливості, оскільки у діючій на той час формі податкових накладних ще була відсутня передбачена для зазначення коду УКТ ЗЕД колонка (графа 4). Відповідач належно виконав усі свої зобов'язання, зокрема, в частині додержання вимог законодавства податкової дисципліни з додержанням передбачених правил здійснення господарської діяльності.

Крім того, на думку відповідача, позивачем не доведено наявність причинного зв'язку між протиправними діями або бездіяльністю відповідача та збитками позивача, оскільки, по-перше, не доведено протиправність дій відповідача; по-друге, не доведено, що зазначені збитки заподіяні саме в результаті дій або бездіяльності відповідача.

Крім того, посилання позивача на адміністративну справу не може бути доказом протиправних дій або бездіяльності відповідача, що б призвели до понесення збитків, оскільки предметом розгляду наведеної справи було встановлення факту додержання норм податкового законодавства та порушення певних статей Податкового кодексу України з завищення податкового кредиту саме позивачем, а не відповідачем, тобто жодним чином не встановлення правомірності дій чи вини відповідача. Враховуючи викладене, відповідач просить у позові відмовити в повному обсязі.

27.01.15 через канцелярію суду позивач подав клопотання про витребування доказів, а саме податкової накладної № 474 від 12.12.11 з Єдиного реєстру податкових накладних, клопотання про залучення до розгляду справи третьої особи без самостійних вимог на предмет спору - Державної податкової інспекції у м. Чернігові ДФС у Чернігівській області. Крім того, позивачем було подано додаткові пояснення по справі, відповідно до яких останній зазначає, що протиправною поведінкою відповідача є невнесення до податкової накладної обов'язкового реквізиту - код УКТ ЗЕД. Збитки позивача в розмірі 259845 грн. складаються з 207875,00 грн. суми податку та 51969,00 грн. штрафних санкцій. Позивач зазначає, що саме через порушення відповідачем податкової дисципліни, а саме через те, що податкова накладна № 474 від 12.12.11, копія якої була надана ПАТ «Чернігів-Авто» на вимогу податкового органу, враховуючи зазначені у ній реквізити, виявилась не зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних, позивачу було завдано збитків в розмірі 259845,00 грн. Позивач зазначає, що упущена вигода це доходи, які ПАТ «Чернігів-Авто» могло б реально одержати за звичайних обставин, якби його право не було порушено, тобто в даному випадку це сума податкових зобов'язань з ПДВ у розмірі 259845,00 грн. по податковій накладній № 474 від 12.12.11, що була виписана контрагентом (відповідачем), враховуючи зазначені у ній реквізити, яка виявилась не зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних, якби відповідач виконав в повному обсязі свій обов'язок по реєстрації вказаної податкової накладної в ЄРПН.

У судове засідання, призначене на 28.01.2015, з'явились представники сторін, вимоги ухвали суду виконали в повному обсязі, надали документи, що були долучені до матеріалів справи.

У судовому засіданні представник позивача підтримав подані через канцелярію суду клопотання про залучення Державної податкової інспекції у м. Чернігові ГУ ДФС у Чернігівській області в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача та про витребування у останньої податкової накладної № 474 від 12.12.2011 р. з Єдиного реєстру податкових накладних, що була оформлена/складена контрагентом ПрАТ "Торговий дім "УКРАВТОВАЗ".

Представник відповідача щодо поданих клопотань заперечував.

Ухвалою суду від 28.01.15 клопотання позивача були задоволені, розгляд справи відкладено на 18.02.15.

16.02.15 через канцелярію суду третя особа подала податкову накладну № 474 від 12.12.11 з Єдиного державного реєстру податкових накладних та просила розглянути справу без участі її представника.

В судове засідання 18.02.15 представники позивача та відповідача з'явились, надали додаткові пояснення по справі. Зокрема, позивач надав постанову ВГСУ від 27.11.13 у справі № 926/634/13 на підтвердження наявності усталеної судової практики у спорах про відповідальність контрагента за не реєстрацію податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. Відповідач у своїх додаткових поясненнях зазначив, що він зареєстрував спірну накладну, що підтверджується квитанцією № 1 та не порушував порядку заповнення податкової накладної від 21.12.10 № 969 (з урахуванням листа Державної податкової адміністрації України від 08.09.11 № 24316/7/15-3117, листа Міжрегіонального головного управління Міндоходів № 10370/7/42-317 від 22.10.13.). Позивачем було перевірено та прийнято податкову накладну № 474 від 12.12.11, жодних заяв із скаргами до державної податкової служби не зареєстровано, жодних повідомлень чи звернень до відповідача щодо можливих запитань з отриманої податкової накладної № 474 не направлено.

Представники сторін надали усні пояснення по суті спору, свої позиції підтримали.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

09 лютого 2011 року між Приватним акціонерним товариством "Торговий дім "УКРАВТОВАЗ" (дистриб'ютор, відповідач), Публічним акціонерним товариством «Українська автомобільна корпорація» (корпорація) та Публічним акціонерним товариством "Чернігів-Авто" (дилер, позивач) було укладено дилерський договір поставки № 09-02-11/ПА, відповідно до умов якого дистриб'ютор поставляє і передає у власність дилеру, корпорація оплачує виходячи з умов даного договору, а дилер приймає для наступної реалізації та території, згідно додатку № 1 до договору, автомобілі «LADA» виробництва ВАТ «Автоваз».

Відповідно до п.2.1 договору поставка автомобілів здійснюється дистриб'ютором відповідно до Правил «Інкотермс 2010» на умовах DDP.

Пунктом 5.2 договору встановлено обов'язок дистриб'ютора надавати дилеру на кожну партію автомобілів пакет документів, в який, зокрема, входить зведена податкова накладна 1 раз на місяць (згідно «Порядку заповнення податкової накладної», що затверджений наказом ДПАУ від 29.12.10 № 969).

Відповідно до п.12.4 договору сторони заявляють, що вони є платниками податку на прибуток на загальних підставах у відповідності до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

На виконання умов договору відповідачем було поставлено позивачу 17 автомобілів «LADA», які були оплачені платіжним дорученням № 40729000 від 12.12.11, на підставі чого відповідачем було складено відповідну податкову накладну № 474 від 12.12.11.

За результатами документальної позапланової перевірки позивача, що проводилась Державною податковою інспекцією у м. Чернігові ГУ Міндоходів у Чернігівській області з 09.10.13 по 24.10.13, було складено Акт № 638/22/14235422 від 31.10.13, в якому зазначено у грудні 2011 року ПАТ "Чернігів-Авто" включило до складу податкового кредиту суму ПДВ згідно податкової накладної від 12.12.11 № 474 на загальну суму 1247254,80 грн., в т.ч. ПДВ 207875,80 грн., отриманої від ПАТ "Торговий дім "УКРАВТОВАЗ". В Єдиному реєстрі податкових накладних зареєстровано податкову накладну від 12.12.11 № 474 без реквізиту код товару згідно з УКИ ЗЕД. В ході проведеної перевірки ПАТ "Чернігів-Авто" надало копії податкових накладних за грудень 2011 року, в тому числі накладну від 12.12.11 № 474 з новими реквізитами (код товару згідно з УКТ ЗЕД).

В ході проведення перевірки було направлено запит № 1335/7/22-210 від 10.10.13 до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників податків щодо надання інформації про реєстрацію податкової накладної від 12.12.11 № 474 в Єдиному реєстрі податкових накладних та проханням повідомити чи вказано код товару згідно з УКТ ЗЕД на товар, зазначений в податковій накладній. Листом від 22.10.13 № 10370/7/42-317 отримано відповідь, в якій вказано, що податкова накладна № 474 від 12.12.11 зареєстрована, але наявність коду товару згідно з УКТ ЗЕД не можливо від слідкувати, так як для нього відсутня колонка у податковій накладній.

В п. 3.1.2 Акта № 638/22/14235422 від 31.10.13 зазначено, що має місце факт реєстрації податкової накладної ПрАТ "Торговий дім "УКРАВТОВАЗ" № 474 від 12.12.11 без зазначення коду УКТ ЗЕД та можливої підміни ПАТ "Чернігів-Авто" документальної форми вказаної податкової накладної із зазначенням коду УКТ ЗЕД.

На підставі акту перевірки № 638/22/14235422 від 31.10.13 податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.11.13 № 0005462200. яким було збільшено ПАТ "Чернігів-Авто" суму грошового зобов'язання з ПДВ за наслідками включення до складу податкового кредиту з ПДВ податкової накладної № 474 від 12.12.11 на суму 259845 грн., з яких 207875,00 грн. сума податку та 51969,00 грн. штрафні санкції. Вказане податкове повідомлення-рішення було оскаржено позивачем до суду.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 19.12.13 у справі № 825/4404/13-а, що залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12.06.14 в частині позовних вимог про скасування завищеного податкового кредиту по податковій накладній № 474 від 12.12.11 відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17.07.14 у справі 825/4404/13-а відмовлено у відкритті касаційного провадження.

04.09.14 на адресу позивача від третьої особи надійшло податкове повідомлення-рішення № 0002662200, на виконання акту перевірки № 638/22/14235422 від 31.10.13 та ухвали КААС від 12.06.14 по справі № 825/4404/13-а, про сплату грошового зобов'язання на суму 259845,00 грн., яке було сплачено позивачем в повному обсязі на підставі платіжного доручення № 3547 від 05.09.14.

Листом від 05.09.14 вих. № 1408 позивач звернувся до відповідача з вимогою відшкодувати позивачеві суму податкових зобов'язань з ПДВ в розмірі 259845,00 грн., донарахованих ПАТ "Чернігів-Авто" внаслідок включення до складу податкового кредиту податкової накладної від 12.12.11 № 474.

В свою чергу відповідач листом від 26.09.14 № 249 повідомив, що складену 12.12.11 податкову накладну № 474 у відповідності до розділу ХХ «Перехідних положень» ПКУ було зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних за реєстраційним № 9013028510 30.12.11 року (протягом 20 днів). При реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних реквізити та дані вручну не набираються, а автоматично переносяться з електронних баз даних підприємства, тому і зміни у у зв'язку з запровадженням нової форми податкової накладної на час реєстрації податкової накладної № 474 (що створена за старої форми без графи 4 для зазначення коду УКТ ЗЕД) у реєстрі не могли відобразитись. Відповідач повідомив, що розрахунки з позивачем проведені в повному обсязі, дебіторська та кредиторська заборгованість по даній реалізації автомобілів відсутня. Реалізація автомобілів відображена в бухгалтерському та податковому обліку АТ "УКРАВТОВАЗ", а саме в податковій декларації з податку на додану вартість за грудень 2011 року. Суму податкового зобов'язання відповідачем відшкодовано не було.

Спір виник в зв'язку з тим, що позивач вважає, що відповідач зобов'язаний відшкодувати йому збитки (упущену вигоду) на суму податкових зобов'язань з ПДВ у розмірі 259845,00 грн., які були донараховані позивачу внаслідок включення до складу податкового кредиту податкової накладної № 474 від 12.12.2011 р.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача задоволенню не підлягають з наступних підстав.

У відповідності до ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Під збитками розуміються втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування в грошовій сумі у повному обсязі.

Таким чином, в даній нормі права йдеться мова про збитки в результаті порушення цивільного права.

Відповідно до ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

В той же час, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, є окремим випадком застосування загального принципу цивільного права (ч. 1 ст. 22 ЦК України), за яким особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Позивач має довести не лише розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, але й сам факт порушення відповідачем його обов'язку та причинний зв'язок між цим порушенням і шкодою. Притягнення до цивільно-правової відповідальності можливе лише при наявності певних передбачених законом умов. Їх сукупність утворює склад цивільного правопорушення, який і є підставою для настання цивільно-правової відповідальності.

Так, одним із елементів складу цивільного правопорушення, який вимагається законом для настання відповідальності у формі відшкодування збитків, є об'єктивна сторона, яку утворюють: наявність збитків у майновій сфері позивача; протиправні дії, які виражені у невиконанні або неналежному виконанні відповідачем взятого на себе зобов'язання; причинний зв'язок між протиправними діями відповідача та понесеними позивачем збитками.

До того ж, важливим елементом об'єктивної сторони правопорушення є причинний зв'язок між збитками, які виникли у позивача та протиправними діями відповідача, які виражені у порушенні ним взятих на себе зобов'язань.

Отже, протиправна дія є причиною, а збитки - наслідком протиправної дії.

Таким чином, обов'язок по відшкодуванню збитків настає для суб'єктів господарювання у разі порушення господарського зобов'язання в результаті неналежного виконання (або невиконання) умов договору (ст.ст. 224, 225 ГК України та ст. 623 ЦК України), або такий обов'язок настає в наслідок завдання шкоди за відсутності між сторонами договірних правовідносин (глава 82 ЦК України).

Відповідно до п. 1 ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються : вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

Стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди є одним із видів цивільно-правової відповідальності. Для застосування такої міри відповідальності потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Згідно зі статтею 33 ГПК України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог і заперечень, покладається на цю сторону.

Чинним законодавством України обов'язок доведення факту наявності порушення з боку відповідача, наявність та розмір упущеної вигоди, а також причинно-наслідковий зв'язок між правопорушенням і завданою шкодою покладено на позивача.

Отже, для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки. Тобто, протиправна дія є причиною, а шкода - наслідком протиправної дії. Відсутність будь-якої з зазначених ознак виключає настання цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді покладення на нього обов'язку з відшкодування збитків.

Наведеної правової позиції дотримується Верховний Суд України при здійсненні касаційного перегляду судових рішень у справах про відшкодування збитків (постанова Верховного Суду України у справі № 42/266-6/492 від 30.05.2006 р.).

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України в редакції, чинній станом на момент складенні податкової накладної, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Відповідно до п. 201.2 ст. 201 Податкового кодексу України форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби.

Суд зазначає, що станом на момент складання податкової накладної № 474 від 12.12.2011 року діяли форма та порядок заповнення податкової накладної, затверджені наказом Державної податкової адміністрації України від 21.12.2010 № 969 з урахуванням листа Державної податкової адміністрації України від 08.09.2011р. № 24316/7/15-3117 «Щодо внесення змін до податкового законодавства». Відповідно до вказаного Листа ВРУ прийнято Закон України від 07.07.2011 N 3609-VI "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України" (далі - Закон N 3609), який набув чинності 06.08.2011 (опубліковано в газеті Голос України N 144 від 05.08.2011 р.). Так, Законом N 3609 внесено зміни до пункту 201.1 статті 201 Розділу V "Податок на додану вартість" Податкового кодексу України (далі - Кодекс), відповідно до яких перелік обов'язкових реквізитів, що повинна містити податкова накладна, доповнено новим реквізитом "код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України)". Відповідно до пункту 46.6 Кодексу до визначення нових форм декларацій (розрахунків), які набирають чинності для складання звітності з податкового періоду, що настає за податковим періодом, у якому відбулося їх оприлюднення, є чинними форми декларацій (розрахунків), чинні до такого визначення. Форма податкової накладної затверджена наказом Державної податкової адміністрації України від 21.12.2010 N 969 "Про затвердження форми Податкової накладної та Порядку її заповнення" (далі - наказ N 969). Таким чином, з метою належного виконання норми підпункту "і" пункту 201.1 статті 201 розділу V Податкового кодексу України тимчасово, до внесення змін до наказу N 969, в податковій накладній код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України) зазначається в графі 3 "Номенклатура постачання товарів/послуг продавця".

Судом досліджено примірник податкової накладної № 474 від 12.12.2011, що була надіслана відповідачем на адресу позивача, та встановлено, що вказана накладна має відповідні коди товару УКТ ЗЕД в графі 3 "Номенклатура постачання товарів/послуг продавця".

При цьому судом беруться до уваги пояснення відповідача, що при реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних реквізити та дані вручну не набираються, а автоматично переносяться з електронних баз підприємства і відслідкувати яким чином кожну накладну зареєстровано в базі Єдиного реєстру податкових закладних немає можливості, оскільки у діючій на той час формі податкових накладних була відсутня передбачена для зазначення коду УКТ ЗЕД колонка (графа 4).

Наведене підтверджується листом Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників податків № 10370/7/42-317 від 22.10.2013, в якому вказано, що згідно Єдиного реєстру податкових накладних податкова накладна № 474 від 12.12.2011 року зареєстрована, але наявність коду товару згідно УКТ ЗЕД не можливо вслідкувати, так як для нього відсутня колонка у податковій накладній.

Відповідно до пункту 46.6 Податкового кодексу України (в редакції станом на 12.12.11), якщо в результаті запровадження нового податку або зміни правил оподаткування змінюються форми податкової звітності, центральний орган державної податкової служби, який затвердив такі форми, зобов'язаний оприлюднити нові форми звітності. До визначення нових форм декларацій (розрахунків), які набирають чинності для складання звітності з податкового періоду, що настає за податковим періодом, у якому відбулося їх оприлюднення, є чинними форми декларацій (розрахунків), чинні до такого визначення. Після внесення змін до нормативно-правових актів з питань оподаткування центральний орган державної податкової служби повинен здійснити заходи, пов'язані з оприлюдненням та застосуванням таких змін.

Листом № 10768/7/15-3117 від 29.12.2011 року Державною податковою службою України доведено до відома, що з метою забезпечення практичного застосування статті 201 розділу V Податкового кодексу України було розроблено наказ Міністерства фінансів України від 01.11.2011 року № 1379 «Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної», зареєстрований в Міністерстві юстиції України 22.11.2011 року за № 1333/20071, який набув чинності з дня офіційного опублікування, а саме, 16.12.2011 року. Отже, оприлюднення змін із запровадження нової форми податкової накладної відбулося 16.12.2011 року, у зв'язку з набранням чинності наказу Міністерства фінансів України № 1379 від 01.11.2011 року «Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної» з дня його офіційного опублікування, тобто, зміни форми податкової накладної щодо необхідності зазначення коду УКТ ЗЕД у графі 4 відбулися 16.12.2011

Як встановлено пунктом 201.10 Податкового кодексу України (в редакції станом на 12.12.11) реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше двадцяти календарних днів, наступних за датою їх виписки.

З матеріалів справи вбачається, що складену 12.12.2011 року податкову накладну № 474 у відповідності до розділу XX «Перехідних положень» ПКУ було зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних за реєстраційним № 9013028510 30.12.2011 року , тобто з дотриманням 20-ти денного строку.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що відповідачем було дотримано вимоги діючого станом на момент складення спірної податкової накладної законодавства , щодо вчинення дій з оформлення та реєстрації податкової накладної № 474 від 12.12.2011 року.

Судом відхиляються посилання позивача на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 19.12.13 у справі № 825/4404/13-а, та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12.06.14, якими в частині позовних вимог ПАТ «Чернігів-Авто» до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14.11.13 № 0005462200 (в частині завищеного податкового кредиту по податковій накладній № 474 від 12.12.11) відмовлено.

Суд зазначає, що вказаними судовими рішеннями встановлено факт недодержання норм податкового законодавства та порушення певних статей Податкового кодексу України з завищення податкового кредиту саме позивачем, а не відповідачем, який участі в вказаній справі не брав.

Статтею 35 ГПК України встановлено, що обставини, які визнаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, можуть не доказуватися перед судом, якщо в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання. Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Отже, рішеннями суду у справі № 825/4404/13-а встановлено лише правомірність дій Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області щодо донарахування позивачеві суми грошового зобов'язання з ПДВ за наслідками включення до складу податкового кредиту з ПДВ податкової накладної № 474 від 12.12.11 на суму 259845,00 грн.

Пунктом 201.10 ПКУ встановлено, що саме податкова накладна, підписана уповноваженою платником особою та скріплена печаткою (п. 201.1.), видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня. Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до Державної податкової адміністрації України є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин. Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідачу було надіслано квитанцію № 1 про прийняття та реєстрацію податкової накладної № 474 від 12.1.2011р. за реєстраційним № 9013028510, тобто порушення з боку відповідача не відсутні.

Виявлення розбіжностей даних податкової накладної та Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення органами державної податкової служби документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту.

І знову ж таки, надходження такої заяви із скаргою є підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки зазначеного продавця для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за такою операцією.

Отже, з урахуванням вищезазначених приписів норм ст.201 ПКУ, законодавцем надано право позивачу/покупцю товарів щодо звернення до органів державної податкової служби з заявою із скаргою на продавця у разі, якщо позивач вважав про можливість виявлення розбіжності отриманої податкової накладної та Єдиного реєстру податкових накладних, яка була б підставою для позапланової виїзної перевірки відповідача та включення сум податку до складу податкового кредиту позивача. Докази звернення позивачем з відповідними скаргами на продавця (відповідача) в матеріалах справи відсутні.

Враховуючи недоведеність належним чином позивачем протиправності поведінки відповідача, причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками, вини відповідача, суд не вбачає підстав для застосування до відповідача такої міри відповідальності як відшкодування збитків.

Належність доказів - спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини. При цьому питання про належність доказів остаточно вирішується судом.

Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.

Позивачем не доведено причинно-наслідкового зв'язку між протиправними діями відповідача та понесених позивачем збитків у вигляді упущеної вигоди.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Це стосується позивача, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він звернувся до господарського суду з позовними вимогами про стягнення збитків.

З урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Чернігів-Авто» є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Відповідно до статті 49 ГПК України при відмові у задоволенні позову судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 23.02.2015 року

Суддя Л.Г.Пукшин