Рішення № 42845384, 29.10.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/8549/14 29.10.14

За позовом Публічного акціонерного товариства

"Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк"

до Державного підприємства "Вугілля України"

про стягнення 101 237 185,19 грн.

Головуючий суддя Цюкало Ю.В.

Суддя Літвінова М.Є.

Суддя Мандриченко О.В.

У засіданні брали участь:

від позивача: Ковтун А.В. (за довіреністю від 12.05.2014);

від відповідача: Вовченко О.С. (за довіреністю від 04.12.2013)

В судовому засіданні 29 жовтня 2014 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ:

06.05.2014р. до канцелярії Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (далі - Позивач) до Державного підприємства "Вугілля України" (надалі - Відповідач) № 246-08-01-1/39 від 05.05.2014р. про стягнення 101 237 185,19 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Відповідачем умови кредитного договору належним чином не виконані, у зв'язку з чим у останнього виникла заборгованість перед Позивачем.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.05.2014р. суддею Цюкало Ю.В. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі №910/8549/14. Розгляд справи призначено на 16.06.2014р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.06.2014р. відкладено розгляд справи у судовому засіданні на 07.07.2014р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.07.2014р. продовжено строк розгляду спору на 15 днів; відкладено розгляд справи у судовому засіданні на 21.07.2014р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.07.2014р. суд ухвалив розгляд справи №910/8549/14 за позовом Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" до Державного підприємства "Вугілля України" про стягнення 101 237 185,19 грн. колегіально у складі трьох суддів.

21.07.2014р. суддя Цюкало Ю.В. звернувся до заступника голови Господарського суду міста Києва із заявою про визначення складу суду для колегіального розгляду справи №910/8549/14.

Розпорядженням заступника голови Господарського суду міста Києва від 21.07.2014р. для колегіального розгляду справи визначено наступний склад суду: Цюкало Ю.В. (головуючий), суддя Літвінова М.Є., суддя Мандриченко О.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.08.2014р. вищевказаною колегією суддів прийнято справу до провадження. Розгляд справи призначено на 06.10.2014р.

Судове засідання, призначене на 06.10.2014 р., не відбулось.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.10.2014р. справи відкладений на 29.10.2014р.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 811 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -

ВСТАНОВИВ:

03 січня 2013 року між Публічним акціонерним товариством «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (далі - Кредитодавець або Банк) та Державним підприємством «Вугілля України» (далі - Позичальник) (разом - сторони) укладено кредитний договір про відкриття кредитної лінії № 20-0001/2-1 (належним чином засвідчена копія договору міститься в матеріалах справи, далі - Договір), згідно п. 2.1. якого, Банк зобов'язується надати Позичальнику кредит шляхом відкриття кредитної лінії у сумі, яка не може перевищувати 339 000 000,00 грн., на умовах передбачених цим Договором, далі кредит або кредитна лінія, а також здійснює управління цією кредитною лінією. Ліміт зменшується відповідно до наступного графіку:

з 30.07.2013 ліміт встановлюється в сумі 282 500 000,00 грн.

з 30.08.2013 ліміт встановлюється в сумі 226 000 000,00 грн.

з 30.09.2013 ліміт встановлюється в сумі 169 500 000,00 грн.

з 30.10.2013 ліміт встановлюється в сумі 113 000 000,00 грн.

з 29.11.2013 ліміт встановлюється в сумі 56 500 000,00 грн.

з 30.12.2013 ліміт встановлюється в сумі 0,0 грн.

В забезпечення своєчасного виконання зобов'язання за Кредитним договором між сторонами було укладено:

- Договір застави майнових прав № 20-0009/3-1 від 08.01.2013 року (далі - Договір застави-1, копія в матеріалах справи), відповідно до п. 1.2. якого, Відповідач передає в заставу Позивачу майнові права - право вимоги грошових коштів, яке належить та буде належати Відповідачу, за строковими зобов'язаннями по наступному договору: Договір №03-11/1-КС на поставку вугілля від 18 жовтня 2011 року, укладеному між Відповідачем та ТОВ «Луганська вугільна компанія» (Боржник), на суму 1 510 173 802,00 грн., строком дії до 31 грудня 2013 року. Заборгованість Боржника за вказаним договором на момент укладення Договору застави-1 становить 1 510 173 802,00 грн.

- Договір застави майнових прав № 20-0010/3-1 від 08.01.2013 року (далі - Договір застави-2, копія долучена до матеріалів справи), відповідно до п. 1.2. якого, Відповідач передає в заставу Позивачу право вимоги на рухоме майно, а саме: вугільну продукцію в кількості не менше 821 484,992 тонн, що належить та буде належати Відповідачу, за строковими зобов'язаннями по наступному договору: за Договором поставки вугілля № 11-12/2-ЕН від 09 лютого 2012 року, укладеного між Відповідачем та ПАТ «Лисичанськвугілля» строком дії до 31 грудня 2013 року.

Позивач стверджує, що Позичальник, своїх обов'язків за Договором належним чином не виконав, в зв'язку з чим у останнього наявна заборгованість перед Позивачем в розмірі 101 237 185,19 грн., яка складається з простроченої заборгованості - 1 000 000,00 грн., заборгованості по простроченим процентам - 46 570 687,54 грн., пені за простроченими процентами - 5 364 664,82 грн., штрафу /п. 3.3. Договору/ - 27 472 931,92грн., штрафу /п. 5.5. Договору/ - 16 950 000,00 грн., штрафу /п. 4.2.3. Договору/ - 20 000,00 грн., штрафу /п. 5.3. Договору застави майнових прав № 20-0010/3-1/ - 100 000,00 грн., штрафу /п. 5.5. Договору застави майнових прав № 20-0009/3-1/ - 10 000,00 грн., індекс інфляції за простроченим кредитом /п. 5.2. Договору/ - 1 620 949,30 грн., індекс інфляції за простроченими процентами /п. 5.2. Договору/ - 2 127 951,61 грн.

Оцінивши наявні в матеріалах справи документи та докази, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Як визначено частинами 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно норми ч. 2 ст. 345 ГК України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (позика), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ч. 2 ст. 1054 ЦК України).

Зокрема, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості (ч. 1 ст. 1046 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Приписами ч. 1 ст. 1049 встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно із ст. 14 ЦК України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (526 ЦК України). Одностороння відмова від зобов'язання, в силу ст. 525 ЦК України, не допускається.

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як вже було встановлено судом, 03 січня 2013 року між Публічним акціонерним товариством «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та Державним підприємством «Вугілля України» укладено Кредитний договір про відкриття кредитної лінії № 20-0001/2-1, згідно п. 2.1. якого, Банк зобов'язується надати Позичальнику кредит шляхом відкриття кредитної лінії у сумі, яка не може перевищувати 339 000 000,00 грн., на умовах передбачених цим Договором, далі кредит або кредитна лінія, а також здійснює управління цією кредитною лінією. Ліміт зменшується відповідно до наступного графіку:

з 30.07.2013 ліміт встановлюється в сумі 282 500 000,00 грн.

з 30.08.2013 ліміт встановлюється в сумі 226 000 000,00 грн.

з 30.09.2013 ліміт встановлюється в сумі 169 500 000,00 грн.

з 30.10.2013 ліміт встановлюється в сумі 113 000 000,00 грн.

з 29.11.2013 ліміт встановлюється в сумі 56 500 000,00 грн.

з 30.12.2013 ліміт встановлюється в сумі 0,0 грн.

Згідно з п. 2.2. Договору, кредит надається у вигляді кредитної лінії окремими частинами (траншами), з остаточним поверненням всіх отриманих в межах кредитної лінії сум кредиту - « 30» грудня 2013 рок. Позичальник здійснює повернення кредиту шляхом перерахування коштів на рахунок № 37392620167316, відкритий у ПАТ «Промінвестбанк», код банку 300012.

Судом встановлено, а з матеріалів справи вбачається, що Банк виконав взяті на себе зобов'язання за Кредитним договором належним чином, зокрема, надавав Позичальнику кредитні кошти, що підтверджується банківською випискою (копія виписки в справі).

В той же час, Відповідачем було не у повному обсязі виконано свої обов'язки за Договором, внаслідок чого ним не було повернуто кредитних коштів в розмірі 1 000 000,00 грн. (копія виписки з банку долучена до матеріалів справи).

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України). Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

На підставі п. 3.2. Договору, проценти за користування кредитом нараховуються Банком, виходячи із встановленої Банком процентної ставки у розмірі 20,5 процентів річних, починаючи з дати першого списання коштів з кредитного рахунку по день повного погашення кредиту на суму щоденного залишку заборгованості за кредитом. При розрахунку процентів по заборгованості в національній валюті використовується метод «факт/факт», виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році.

Нарахування Банком процентів за користування кредитом здійснюється у валюті кредиту кожного робочого дня на фактичний залишок заборгованості за кредитом на кінець дня.

Нарахування процентів за користування кредитом за вихідні та неробочі дні поточного місяця здійснюється в останній робочий день перед такими вихідними та неробочими днями.

Якщо вихідні та неробочі дні починаються в поточному та закінчуються в наступному місяці, тоді нарахування за вихідні та неробочі дні поточного місяця здійснюються в останній робочий день поточного місяця, а нарахування за вихідні та неробочі дні наступного місяця здійснюються в перший робочий день наступного місяця.

Проценти, нараховані за поточний місяць сплачуються Позичальником у валюті, в якій Позичальнику було надано кредит, щомісячно 1 числа місяця, наступного за місяцем, в якому відбулося нарахування процентів та в день остаточного повернення кредиту.

При цьому сторони встановлюють, що зобов'язання Позичальника по сплаті нарахованих процентів не вважаються простроченими до 5 числа місяця наступного за місяцем, в якому відбулося нарахування процентів.

У випадку, якщо кінцева дата сплати процентів припадає на вихідний чи святковий день, Позичальник зобов'язаний здійснити сплату процентів в останній робочий день напередодні.

Проценти за грудень місяць сплачуються Позичальником не пізніше останнього робочого дня цього ж місяця. Якщо перга видача кредиту була здійснена в грудні місяці, то нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за період з дати першої видачі кредиту по останній календарний день грудня місяця в порядку, визначеному у цьому пункті Договору.

Судом встановлено, що на підставі п. 3.2. Договору, заборгованість Відповідача по процентам за користування кредитом складала 46 570 687,54 грн.

Як вбачається з матеріалів справи (платіжне доручення № 3469 від 03 липня 2014 року в справі), Відповідачем було частково погашено вказану заборгованість на суму 10 000 000,00 грн.

Згідно з п. 3.3. Договору, у випадку порушення Позичальником строків остаточного повернення всіх отриманих сум кредиту, встановлених в п. 2.2. цього Договору, Позичальник надалі сплачує штраф за понадтермінове користування кредитом у розмірі 236 835,62 грн. за кожен день прострочення виконання зобов'язання з повернення всіх отриманих в межах кредитної лінії сум кредиту.

За кожен випадок невиконання прийнятих на себе зобов'язань, передбачених п.п. 3.10.1, 3.10.2, 4.2.4 - 4.2.7, 6.10 цього Договору Позичальник сплачує Банку штраф в розмірі 5 процентів від ліміту кредитної лінії. Сплата штрафу не звільняє Позичальника від належного виконання зобов'язань за цим Договором (п. 5.5. Договору).

Відповідно до п. 4.2.3. Договору, Позичальник зобов'язується безумовно надавати представникам Банку за їх першою письмовою вимогою у строк не більше 3 робочих днів:

- інформацію про свою фінансово-господарську діяльність, а саме: бухгалтерську та статистичну звітність, баланси, розшифровки дебіторської та кредиторської заборгованості та іншу звітність. Вищевказану бухгалтерську звітність, засвідчену підписами уповноважених осіб (керівника, головного бухгалтера) та печаткою Позичальника, надавати за підсумками звітного року не пізніше 28 лютого наступного року, надалі протягом року не пізніше 28 числа місяця, наступного за звітним кварталом;

- висновки аудиторів, бухгалтерські та інші документи, що підтверджують рух (списання, зарахування) грошових коштів Позичальника за рахунками в інших кредитно-фінансових установах, в тому числі в іноземній валюті, а також договори, контракти, рахунки-фактури, що стосуються предмету цього Договору, документи, які підтверджують використання кредиту згідно його цільового призначення, а також документи, які підтверджують наявність, стан та рух майна (у тому числі заставленого майна) Позичальника, та повну інформацію, що стосується судових справ, стороною яких є Позичальник, в тому числі справи про банкрутство Позичальника, про порушення якої Позичальник зобов'язується повідомити Банк не пізніше 10 робочих днів з дня винесення судом відповідної ухвали і надати Банку копію цієї ухвали. У разі ненадання інформації, передбаченої п. 4.2.3. цього Договору, Позичальник зобов'язаний сплатити штраф у розмірі 20 000 грн.

Безумовно надавати представникам Банку:

- щоквартально банківські дані щодо надходжень на рахунки Позичальника в інших банках.

На підставі п. 5.3. Договору застави-1, у випадку:

- не направлення Відповідачем повідомлень, передбачених п. 3.2.1., та/або ненадання їх копій Позивачем у встановлені Договором застави-1 строки;

- невиконання Відповідачем умов щодо заміни предмету застави, які передбачені п. 3.2.7 цього Договору;

- відчуження предмету застави чи обтяження його зобов'язаннями на користь третіх осіб;

Відповідач сплачує Позивачу штраф у розмірі 10 000,00 грн. Сплата штрафу не звільняє Відповідача від виконання ним умов Договору застави-1.

На підставі п. 5.3. Договору застави-2, у випадку:

- не направлення Відповідачем повідомлень, передбачених п. 3.2.1., та/або ненадання їх копій Позивачем у встановлені Договором застави-2 строки;

- невиконання Відповідачем умов щодо заміни предмету застави, які передбачені п. 3.2.7 цього Договору застави-2;

- відчуження предмету застави чи обтяження його зобов'язаннями на користь третіх осіб;

Відповідач сплачує Позивачу штраф у розмірі вартості Предмету застави. Сплата штрафу не звільняє Відповідача від виконання ним умов Договору застави-2.

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги відсутність в матеріалах справи контррозрахунку Відповідача, позовні вимоги про стягнення з Позичальника на користь Банку 1 000 000,00 грн. основного боргу, 36 570 687,54 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом, 27 472 931,92 грн. штрафу /п. 3.3. Договору/, 16 950 000,00 грн. штрафу /п. 5.5. Договору/, 20 000 грн. штрафу /п. 4.2.3. Договору/, 100 000,00 грн. штрафу /п. 5.3. Договору застави-1/, 10 000,00 грн. штрафу /п. 5.3. Договору застави-2/, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. В частині ж сплачених відповідачем на користь позивача 10 000 000,00 грн. в оплату відсотків за користування кредитом, то провадження у справі у вказаній частині підлягає припиненню, оскільки відсутнім є предмет спору у справі в такій частині.

На підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок індексу інфляції за простроченим кредитом в розмірі 1 620 949,30 грн. та індексу інфляції по процентам за користування кредитом в розмірі 2 127 951,61 грн., наданий Позивачем, суд приходить до висновку, що вказаний розрахунок є обґрунтованим, розрахованим арифметично вірно та підлягає задоволенню.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 ст. 551 ЦК України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до статті 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

З урахуванням викладеного, за порушення Відповідачем зобов'язання за Договором щодо повернення процентів за користування кредитом з Позичальника на користь Банку підлягає стягненню 5 364 664,82 грн. пені.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Щодо заяви Відповідача від 16.06.2014 року № 16-06/2-10, у якому той просить відстрочити виконання рішення суду строком на 3 роки, суд повідомляє наступне.

Положеннями частини 1 статті 121 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Так, з правової конструкції ст. 121 випливає, що при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, суд, у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

В постанові від 17 жовтня 2012 року N 9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» Пленум Вищого господарського суду України, з метою правильного і однакового застосування розділу XIV Господарського процесуального кодексу України щодо порядку виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів надав роз'яснення згідно яких, відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Наприклад, відстрочка може надаватись за рішенням, у якому господарським судом визначено певний строк звільнення приміщення, повернення майна тощо. Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Коли відповідну заяву подано стороною, державним виконавцем після прийняття постанови апеляційною чи касаційною інстанцією, питання про відстрочку або розстрочку, зміну способу та порядку виконання цієї постанови вирішує господарський суд першої інстанції.

Господарський суд не має права самостійно скасувати надану ним відстрочку чи розстрочку виконання судового рішення, в тому числі й з тих мотивів, що такі умови не виконуються відповідачем.

Стаття 121 Господарського процесуального кодексу України не обмежує відповідне право господарського суду певним строком, воно може бути реалізоване у будь-який час після набрання рішенням законної сили і до його фактичного повного виконання, в межах строку пред'явлення наказу до виконання. Також не обмежується право заявника на повторне звернення з відповідною заявою, якщо вона вже розглядалася судом.

Ухвала про відстрочку або розстрочку виконання рішення, зміну способу та порядку виконання рішення, ухвали, постанови підлягає виконанню на підставі пункту 2 частини 2 статті 17 Закону України "Про виконавче провадження", тому відповідний наказ у такому випадку не видається.

Відповідач обґрунтовує необхідність відстрочки рішення суду по суті своїм тяжким фінансовим становищем, що утруднить виконання рішення суду в повній мірі.

Дослідивши подану до суду заяву про відстрочення виконання судового рішення, взявши до уваги те, що обставини, наведені Відповідачем у заяві про відстрочення рішення є винятковими та достатніми для відстрочення відповідного судового рішення і заявником наведено належні тому обставини, суд приходить до висновку про часткове задоволення заяви, і зокрема про відстрочення виконання цього рішення строком на 1 (один) рік.

Враховуючи все вищевикладене, провадження у справі в частині стягнення 10 000 000,00 грн. підлягає припиненню, а в іншій частині позовні вимоги підлягають задоволенню про стягнення 1 000 000,00 грн. основного боргу, 36 570 687,54 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом, 27 472 931,92 грн. штрафу /п. 3.3. Договору/, 16 950 000,00 грн. штрафу /п. 5.5. Договору/, 20 000 грн. штрафу /п. 4.2.3. Договору/, 100 000,00 грн. штрафу /п. 5.3. Договору застави-1/, 10 000,00 грн. /п. 5.3. Договору застави-2/, 1 620 949,30 грн. індексу інфляції за простроченим кредитом, 2 127 951,61 грн. індексу інфляції по процентам за користування кредитом, 5 364 664,82 грн. пені.

Щодо розподілу судових витрат у справі № 910/8549/14, суд повідомляє наступне.

Згідно ч. 2 п. 5 Інформаційного листа "Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства при вирішенні спорів" від 26.06.95р. N 01-8/453, якщо відповідач сплатив борг після звернення кредитора з позовом, витрати, пов'язані зі сплатою державного мита позивачем, покладаються на відповідача на підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, судові витрати Позивача по сплаті судового збору в сумі 73 080,00 грн. відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на Відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 80, 82-85, 121 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. В частині позову № 246-08-01-1/39 від 05.05.2014 року про стягнення з ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА "ВУГІЛЛЯ УКРАЇНИ" (ідентифікаційний код 32709929, адреса: 01601, м. Київ, ВУЛИЦЯ БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО, будинок 4) на користь ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "АКЦІОНЕРНИЙ КОМЕРЦІЙНИЙ ПРОМИСЛОВО-ІНВЕСТИЦІЙНИЙ БАНК" (ідентифікаційний код: 00039002, адреса: 01001, м. Київ, ПРОВУЛОК ШЕВЧЕНКА, будинок 12) боргу по процентам за користування кредитом - 10 000 000,00 грн. (десять мільйонів гривень) провадження у справі № 910/8549/14 - припинити.

3. Стягнути з ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА "ВУГІЛЛЯ УКРАЇНИ" (ідентифікаційний код 32709929, адреса: 01601, м. Київ, ВУЛИЦЯ БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО, будинок 4), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду на користь ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "АКЦІОНЕРНИЙ КОМЕРЦІЙНИЙ ПРОМИСЛОВО-ІНВЕСТИЦІЙНИЙ БАНК" (ідентифікаційний код: 00039002, адреса: 01001, м. Київ, ПРОВУЛОК ШЕВЧЕНКА, будинок 12), на будь-який рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду 1 000 000,00 грн. (один мільйон гривень) основного боргу, 36 570 687,54 грн. (тридцять шість мільйонів п'ятсот сімдесят тисяч шістсот вісімдесят сім гривень 54 копійки) заборгованості по процентам за користування кредитом, 27 472 931,92 грн. (двадцять сім мільйонів чотириста сімдесят дві тисячі дев'ятсот тридцять одна гривня 92 копійки) штрафу /п. 3.3. Договору/, 16 950 000,00 грн. (шістнадцять мільйонів дев'ятсот п'ятдесят тисяч гривень) штрафу /п. 5.5. Договору/, 20 000 грн. (двадцять тисяч гривень) штрафу /п. 4.2.3. Договору/, 100 000,00 грн. (сто тисяч гривень) штрафу /п. 5.3. Договору застави-1/, 10 000,00 грн. (десять тисяч гривень) /п. 5.3. Договору застави-2/, 1 620 949,30 грн. (один мільйон шістсот двадцять тисяч дев'ятсот сорок дев'ять гривень 30 копійок) індексу інфляції за простроченим кредитом, 2 127 951,61 грн. (два мільйона сто двадцять сім тисяч дев'ятсот п'ятдесят одна гривня 61 копійка) індексу інфляції по процентам за користування кредитом, 5 364 664,82 грн. (п'ять мільйонів триста шістдесят чотири тисячі шістсот шістдесят чотири гривні 82 копійки) пені, 73 080,00 грн. (сімдесят три тисячі вісімдесят гривень) судових витрат. Видати наказ.

4. Заяву Відповідача № 16-06/2-10 від 16.06.2014 року про відстрочку виконання рішення суду - задовольнити частково.

5. Відстрочити виконання рішення Господарського суду міста Києва у справі № 910/8549/14 на 1 (один) рік.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 07.11.2014 року.

Головуючий суддя Ю.В. Цюкало

Суддя М.Є. Літвінова

Суддя О.В. Мандриченко