Постанова № 42845228, 28.02.2012, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 лютого 2012 року місто Київ № 2а-585/12/1070

13.51

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого -судді Шевченко А.В., при секретарі судового засідання Коваленко О.О., за участю представників

позивача: - Ткачук Н.Ф.,

відповідача: - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомАкціонерного комерційного банку «Східно-Європейський банк»доБілоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції в Київській областіпровизнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся позивач, Акціонерний комерційний банк «Східно-Європейський банк»з адміністративним позовом до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції в Київській області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 02.08.2011 року № 0000120220/1651 та від 17.10.2011 року № 0000190220/2129.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що податкові повідомлення-рішення від 02.08.2011 року № 0000120220/1651 та від 17.10.2011 року № 0000190220/2129 прийняті з порушенням норм матеріального права, є такими, що суперечить нормам чинного законодавства України та підлягають скасуванню.

Ухвалою судді Київського окружного адміністративного суду від 3 лютого 2012 року позовну заяву було залишено без руху, визначено спосіб та встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви до 15 лютого 2012 року.

15 лютого 2012 року до суду надійшло клопотання (вхідний № 2511), в якому Акціонерний комерційний банк «Східно-Європейський банк»на виконання ухвали судді Київського окружного адміністративного суду від 3 лютого 2012 року про залишення позовної заяви без руху надає квитанцію від 08.02.2012 року № 255 про сплату судового збору.

Ухвалою судді Київського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2012 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в судовому засіданні на 28 лютого 2012 року.

В призначений день та час в судове засідання з'явився представник позивача, позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, заяви про розгляд справи за його відсутності до суду не надав, про причини неприбуття суд не повідомив.

Заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та об'єктивно дослідивши матеріали справи, та оцінивши їх у сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів справи, 18.07.2011 року працівниками Білоцерківської ОДПІ Київської області проведено перевірку позивача, за результатами якої складено Акт № 4253/220/53/20062606 від 18.07.2011 року «Про результати виїзної позапланової перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства Білоцерківської філії АКБ «Східно-Європейський банк»код за ЄДРПОУ 20062600, МФО 319014 за період з 01.07.2009 року по 25.06.2011 року».

Перевіркою встановлено та в акті зафіксовано наступні порушення податкового законодавства:

- порушено пункт 4.1.1 статті 4 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»(зі змінами та доповненнями), в результаті чого в декларацію з податку на прибуток -графа «01.1»К1 не включено дохід від надходження виручки від усіх видів послуг згідно звіту за формою № 748 «Звіт про касові обороти банку»за жовтень 2009 року -347, 00 гривень та 16 972, 00 гривень за грудень 2009 року та занижено податок на прибуток за ІV квартал 2009 року на 4322, 00 гривень;

- порушено статтю 92 Податкового кодексу України, щодо збереження активів, які перебувають в податковій заставі, Білоцерківською філією АКБ «Східно-Європейський банк»згідно договору купівлі-продажу автомобіля від 11.02.2011 року.

На підставі Акту перевірки № 4253/220/53/20062606 від 18.07.2011 року, Білоцерківською ОДПІ Київської області винесені податкові повідомлення-рішення від 02.08.2011 року № 0000120220/1651.

Позивач, не погодившись з податковим повідомленням-рішенням від 02.08.2011 року № 0000120220/1651, оскаржив його шляхом подання скарги № 1071 від 11.08.2011 року (вхідний № 1841/10 від 18.08.2011 року ДПА в Київській області).

Рішенням ДПА в Київській області від 14.10.2011 року № 2678/10/25-017/263-1333 (Рішенням ДПА в Київській області від 30.08.2011 року № 2193/10/25-017/262-1126 розгляд скарги було продовжено до 17.10.2011 року) розглянуто скаргу позивача та вирішено частково скасувати податкове повідомлення-рішення від 02.08.2011 року № 0000120220/1651 в частині застосованої штрафної санкції, а скаргу позивача у відповідній частині задоволено.

За результатами розгляду скарги, з урахуванням Рішення ДПА в Київській області від 14.10.2011 року № 2678/10/25-017/263-1333, Білоцерківською ОДПІ Київської області винесено податкове повідомлення-рішення від 17.10.2011 року № 0000190220/2129.

Позивач, не погодившись з Рішенням ДПА в Київській області від 14.10.2011 року № 2678/10/25-017/263-1333 та податковим повідомленням-рішенням від 02.08.2011 року № 0000120220/1651 (податкове повідомлення-рішення від 17.10.2011 року № 0000190220/2129), звернувся зі скаргою до Державної податкової служби України.

Рішенням ДПА в Київській області від 18.11.2011 року № 3008/10/25-017/345-1496 залишено без розгляду скаргу позивача на податкове повідомлення-рішення Білоцерківської ОДПІ від 17.10.2011 року № 0000190220/2129.

Рішенням Державної податкової служби України № 8527/6/10-2115 розглянуто скарги позивача (вхідні №№ 2817/6 та 4762/6 від 31.10.2011 року і від 02.12.2011 року відповідно) на податкове повідомлення-рішення Білоцерківської ОДПІ Київської області від 02.08.2011 року № 0000120220/1651 з урахуванням Рішення ДПА в Київській області від 14.10.2011 року № 2678/10/25-017/263-1333, прийнятого за розглядом скарги (податкове повідомлення-рішення від 17.10.2011 року № 0000190220/2129) та Рішення ДПА в Київській області від 18.11.2011 року № 3008/10/25-017/345-1496 про залишення скарг без розгляду вирішено залишити без змін податкове повідомлення-рішення Білоцерківської ОДПІ Київської області від 02.08.2011 року № 0000120220/1651 з урахуванням Рішення ДПА в Київській області від 14.10.2011 року № 2678/10/25-017/263-1333, прийнятого за розглядом скарги (податкове повідомлення-рішення від 17.10.2011 року № 0000190220/2129) та Рішення ДПА в Київській області від 18.11.2011 року № 3008/10/25-017/345-1496 про залишення скарг без розгляду, а скарги -без задоволення.

У зв'язку з вищевикладеним, позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому просив суд визнати недійсними податкові повідомлення-рішення від 02.08.2011 року № 0000120220/1651 та від 17.10.2011 року № 0000190220/2129.

Позивач вважає, що рішення Білоцерківською ОДПІ Київської області прийняті з порушенням норм чинного законодавства та підлягають скасування з наступних підстав.

18.12.2009 року Правлінням Національного банку України було прийнято постанову № 756 «Про відкликання банківської ліцензії та ініціювання процедури ліквідації Акціонерного комерційного банку «Східно-Європейський банк», згідно якої з 21.12.2009 року в банку відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатора.

24.02.2010 року Господарським судом міста Києва у справі № 34/119 за позовом Національного банку України до Акціонерного комерційного банку «Східно-Європейський банк»про ліквідацію банку, винесено постанову, якою позов задоволено, тобто підтверджено ліквідацію банку у зв'язку із неплатоспроможністю.

Відповідно до вимог статті 89 Закону України «Про банки і банківську діяльність», ліквідатором банку було здійснено опублікування відомостей про відкриття ліквідаційної процедури у газеті «Голос України»25.12.2009 року.

Згідно з частиною третьої статті 89 Закону України «Про банки і банківську діяльність», протягом одного місяця з дня опублікування оголошення про відкриття ліквідаційної процедури кредитори мають право заявити ліквідатору про свої вимоги до банку.

Позивач вважає, що відповідачем з порушенням строків, передбачених законом, заявлено вимоги про нарахування недоїмки по податку на прибуток за жовтень, грудень 2009 року, тобто за період до процедури ліквідації банку.

Позивач, обґрунтовуючи свої твердження, посилався на вимоги статті 96 Закону України «Про банки і банківську діяльність»та статті 31 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», згідно норм вищевказаних статей, вимоги, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, не розглядаються і вважаються погашеними.

Однак, суд дійшов висновку, що такі твердження позивача є хибними, та не відповідають фактичним обставинам справи.

Щодо посилань позивача на пункт 1.3 статті 1 Податкового кодексу України слід зазначити, що цей Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», з банків, на які поширюються норми розділу V Закону України «Про банки і банківську діяльність», та погашення зобов'язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Стаття 96 Закону України «Про банки і банківську діяльність», стаття 31 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»та стаття 1 Податкового кодексу України застосовуються у разі звернення податкового органу з вимогами до банку про стягнення цих коштів.

Стаття 96 Закону України «Про банки і банківську діяльність»передбачає, що вимоги, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, не розглядаються і вважаються погашеними.

Позивач зазначає, що задоволення вимог кредиторів банку окремо від ліквідаційної процедури здійснюватися не може, оскільки встановлення у Законі України «Про банки і банківську діяльність»особливого порядку та черговості задоволення вимог до банку не припускає задоволення вимог окремих кредиторів у індивідуальному порядку поза межами ліквідаційної процедури.

Норми вказаного Закону не застосовуються до правовідносин пов'язаних із стягнення податкового боргу в процедурі ліквідації банків, а тому пред'явлення вимоги до ліквідатора повинно було бути здійснено незалежно від здійснення процедури адміністративного узгодження податкового зобов'язання.

Суд погоджується з твердженнями позивача, однак зазначає, що вказані норми застосовують при звернення зі стягненням податкового боргу та направлення заяви ліквідатору, але не можуть застосовуватися як підстави для скасування податкових повідомлень-рішень, прийнятих за наслідками проведених перевірок.

На запитання суду, в чому саме полягає неправомірність встановленого відповідачем порушення, позивач пояснити не зміг, лише зазначив, що податковий орган не мав права приймати оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Надаючи оцінку встановленим правопорушенням, судом встановлено, що податковий орган правомірно визначив грошове зобов'язання з огляду на наступне.

Згідно з пунктом 4.1 статті 4 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»(зі змінами та доповненнями), валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

Відповідно до підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»(зі змінами та доповненнями), загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону).

Щодо тверджень позивача про подвійне стягнення у зв'язку з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями від 02.08.2011 року № 0000120220/1651 та від 17.10.2011 року № 0000190220/2129, слід зазначити наступне.

Відповідно до Розділу V Наказу ДПА України № 985 від 22.12.2010 року «Про затвердження Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.12.2010 року за № 1440/18735, податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним, якщо:

орган державної податкової служби скасовує раніше прийняте податкове повідомлення-рішення про нарахування суми грошового зобов'язання;

орган державної податкової служби зменшує нараховану суму грошового зобов'язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення;

рішенням суду, що набрало законної сили, скасовується повідомлення-рішення органу державної податкової служби;

рішенням суду, що набрало законної сили, зменшується сума грошового зобов'язання, визначена у податковому повідомленні-рішенні органу державної податкової служби.

У випадках, визначених підпунктом 5.1.1 пункту 5.1 цього розділу, податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним з дня прийняття органом державної податкової служби рішення про скасування такого податкового повідомлення-рішення.

У випадках, визначених підпунктами 5.1.2 і 5.1.4 пункту 5.1 цього розділу, податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним з дня надходження до платника податків податкового повідомлення-рішення, яке містить зменшену суму грошового зобов'язання.

У випадках, визначених підпунктом 5.1.3 пункту 5.1 цього розділу, податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним у день набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Якщо нарахована сума грошового зобов'язання збільшується внаслідок її адміністративного оскарження, раніше надіслане податкове повідомлення-рішення не відкликається. На суму збільшення грошового зобов'язання направляється окреме податкове повідомлення-рішення.

Отже, твердження позивача про подвійне стягнення у зв'язку з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями від 02.08.2011 року № 0000120220/1651 та від 17.10.2011 року № 0000190220/2129 є хибними.

Щодо правомірності проведення перевірки позивача слід зазначити наступне.

На підставі направлень від 25.06.2011 року №№ 404, 405, 406, 407, виданих Білоцерківською ОДПІ Київської області. Начальником відділу контролю за фінансовими установами та операціями у сфері ЗЕД, радником податкової служби ІІ рангу Кістюк Надією Миколаївною, старшим державним податковим ревізором-інспектором, інспектором податкової служби І рангу відділу контролю за фінансовими установами та операціями у сфері ЗЕД Шабаш Людмилою Олександрівною, головним державним податковим ревізором-інспектором, інспектором податкової служби І рангу відділу контрольно-перевірочної роботи управління оподаткування фізичних осіб Липовим Олександром Сергійовичем, головним державним податковим ревізором-інспектором, інспектором податкової служби ІV рангу, відділу погашення прострочених податкових зобов'язань Колісник Мариною Анатоліївною, на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.7 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, наказу АКБ «Східно-Європейський банк» від 15.03.2011 року № 25-ОС щодо припинення діяльності Білоцерківської філії АКБ «Східно-Європейський банк», службової записки від 25.05.2011 року № 651/29-011 щодо припинення державної реєстрації та наказу Білоцерківської ОДПІ Київської області від 22.06.2011 року № 628, була проведена позапланова виїзна документальна перевірка фінансово-господарської діяльності Білоцерківської філії АКБ «Східно-Європейський банк» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 року по 25.06.2011 року, відповідно до затвердженого плану перевірки.

Саме актом перевірки № 4253/220/53/20062606 від 18.07.2011 року були встановлені порушення податкового законодавства за жовтень, грудень 2009 року.

З цього приводу суд зазначає, що відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Статтею 75 Податкового кодексу України визначено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Відповідно до підпункту 78.1.7 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин, зокрема, розпочато процедуру реорганізації юридичної особи (крім перетворення), припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків або подано заяву про зняття з обліку платника податків.

Згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Відповідно до пункту 54.5 статті 54 Податкового кодексу України, якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов'язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом

Згідно з пунктом 58.1 Податкового кодексу України, у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Податкове повідомлення-рішення містить підставу для такого нарахування (зменшення) податкового зобов'язання та/або зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість; посилання на норму цього Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок грошових зобов'язань платника податків; суму грошового зобов'язання, що повинен сплатити платник податку; суму зменшеного (збільшеного) бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення результатів господарської діяльності або від'ємного значення суми податку на додану вартість; граничні строки сплати грошового зобов'язання та/або строки виправлення платником податків показників податкової звітності; попередження про наслідки несплати грошового зобов'язання або внесення виправлень до показників податкової звітності в установлений строк; граничні строки, передбачені цим Кодексом для оскарження податкового повідомлення-рішення.

До податкового повідомлення-рішення додається розрахунок податкового зобов'язання та штрафних (фінансових) санкцій.

Форма та порядок надіслання податкового повідомлення-рішення і розрахунку грошового зобов'язання визначається центральним контролюючим органом.

Відповідно до пункту 58.2 статті 58 Податкового кодексу України, податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) за кожним окремим податком, збором та/або разом із штрафними санкціями, передбаченими цим Кодексом, а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, та/або пенею за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до пункту 11.1 Наказу ДПА України № 979 від 22.12.2010 року «Про затвердження Порядку обліку платників податків і зборів та визнання такими, що втратили чинність, наказів Державної податкової адміністрації України», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.12.2010 року за № 1439/18734 (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), з метою оподаткування під ліквідацією платника податків розуміється ліквідація платника податків як юридичної особи або зупинення державної реєстрації фізичної особи підприємця, внаслідок якої відбувається закриття їх рахунків та/або втрата їх статусу як платника податків відповідно до законодавства.

У разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії в банку та призначення ліквідатора ліквідатор протягом трьох днів від дня прийняття такого рішення зобов'язаний подати до кожного з органів державної податкової служби, у яких перебувають на обліку банк, його відокремлені підрозділи, такі документи:

заяву про припинення платника податків за ф. № 8-ОПП;

оригінал довідки за ф. № 4-ОПП;

засвідчену копію постанови Правління Національного банку України про відкликання в банку банківської ліцензії та призначення ліквідатора банку.

У разі надходження таких документів органом державної податкової служби проводяться передбачені цим Порядком процедури, пов'язані з припиненням платника податків, а також згідно з законодавством проводиться узгодження сум грошових зобов'язань, які існували на дату відкликання банківської ліцензії, та скасування арештів, накладених на активи банку (пункт 11.1.3).

У разі отримання документів згідно з пунктом 11.2 цього розділу та/або якщо розпочато процедуру реорганізації юридичної особи (крім перетворення), припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків або подано заяву про зняття з обліку платника податків, органом державної податкової служби приймається рішення про проведення документальної позапланової перевірки платника податків, який перебуває на обліку в такому органі.

Призначається перевірка, яку відповідні підрозділи розпочинають протягом місяця після одержання того документа, що надійшов до органу державної податкової служби першим (пункт 11.3).

Якщо після проведеної документальної позапланової перевірки платника податків та на наступний день після спливу законодавчо визначених строків сплати узгоджених грошових зобов'язань платника податків встановлено факт наявності податкового боргу (за даними обліку податків і зборів платника податків), адміністративного або судового оскарження грошових зобов'язань (за даними реєстру виданих податкових повідомлень-рішень), несплати податку з доходів фізичних осіб із сум доходів, нарахованих (виплачених) найманим працівникам (за даними акта перевірки), орган державної податкової служби складає повідомлення про грошові зобов'язання та податковий борг за ф. № 10-ОПП (додаток 19) та направляє (видає) його комісії з припинення (ліквідаційній комісії, ліквідатору) або особі, відповідальній за погашення грошових зобов'язань або податкового боргу, що є такою згідно з пунктом 97.4 статті 97 Податкового кодексу України.

Повідомлення за ф. № 10-ОПП формуються та направляються платнику податків окремо кожним органом державної податкової служби, у якому платник податків перебуває на обліку як за основним, так і за неосновним місцем обліку, чи в якому перебувають на обліку його відокремлені підрозділи. Засвідчені копії таких повідомлень як додаток до відповідного висновку органами державної податкової служби, у яких платник податків перебуває на обліку за неосновним місцем обліку чи в яких перебувають на обліку його відокремлені підрозділи, направляються до органу державної податкової служби за основним місцем обліку платника податків (пункт 11.9).

Таким чином, проведення документальної позапланової перевірки органами ДПС відокремлених підрозділів юридичної особи та зняття останніх з податкового обліку у зв'язку з їх ліквідацією здійснюється у порядку та з дотриманням усіх процедур, передбачених нормами Податкового кодексу України та зазначеного Порядку.

Отже, за вказаних обставин, податковий орган не міг не провести перевірки і встановивши порушення не міг не винести податкове повідомлення-рішення.

Оскільки, прийняття податкових повідомлень -рішень у разі встановлення порушень по сплаті грошових зобов'язань є не правом податкового органу, а його обов'язком.

Таким чином, у зв'язку з вищевикладеним суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими, такими, що не відповідають нормам чинного законодавства України, тому задоволенню не підлягають.

Статтею 11 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі статтею 71 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім розгляду справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкту владних повноважень.

Суд, дослідивши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оглянувши наявні матеріали, дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є такими, що задоволенню не підлягають.

Відповідно до частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову Акціонерного комерційного банку «Східно-Європейський банк» до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції в Київській області про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.

Згідно з частиною другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Шевченко А.В.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 02 березня 2012 р.