Постанова № 42844966, 17.02.2015, Вінницький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Вінниця

17 лютого 2015 р. Справа № 802/74/15-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Крапівницької Н.Л.,

секретаря судового засідання: Мельника В.С.

за участю представників сторін:

позивача: ОСОБА_1

представника позивача: ОСОБА_2

відповідача: Клюс Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Вінниці адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1

до управління Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області

про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з адміністративним позовом до управління Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області (далі - УМВС України у Вінницькій області) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.

Позовні вимоги мотивовано тим, що внаслідок протиправної бездіяльності відповідача щодо не видання наказу з 05.12.2005 року про допуск ОСОБА_1 до роботи з державною таємницею та про встановлення з 05.12.2005 року щомісячної надбавки за роботу в умовах режимних обмежень в розмірі 15% від його посадового окладу, вказана надбавка у період з 05.12.2005 року по травень 2007 року не виплачувалась та не була врахована при виплаті позивачу грошового забезпечення та грошової допомоги при звільненні зі служби.

За вказаних обставин, позивач звернувся до суду за захистом порушеного, на його думку права, та просить суд визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не видання наказу про допуск ОСОБА_1 з 05.12.2005 року до роботи з державною таємницею та встановлення позивачу з 05.12.2005 року щомісячної надбавки за роботу в умовах режимних обмежень в розмірі 15% посадового окладу; стягнути з УМВС України у Вінницькій області на користь позивача суму невиплаченої надбавки за роботу в умовах режимних обмежень за період з 05.12.2005 року по травень 2007 року в розмірі 294,97 грн.; зобов'язати відповідача видати ОСОБА_1 довідку про додаткові види грошового забезпечення за 2005-2007 роки із врахуванням 15% надбавки посадового окладу за роботу в умовах режимних обмежень у період з 05.12.2005 року по травень 2007 року; всі судові витрати, пов'язані з розглядом даної справи покласти на відповідача.

12.02.2015 року в судовому засіданні позивач надав письмову заяву про збільшення розміру позовних вимог. Зі змісту даної заяви слідує, що позивач просить стягнути на його користь 4128,58 грн. витрат на правову допомогу.

Позивач та його представник позовні вимоги підтримали в повному з підстав, викладених у позовній заяві, просили позов задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечував, посилаючись на доводи, викладені у письмових запереченнях (а.с. 48-52).

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає, в зв'язку з наступним.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з листопада 1992 року перебував на службі в органах внутрішніх справ України.

Наказом УМВС України у Вінницькій області №132о/с від 05.12.2005 року ОСОБА_1 призначено на посаду оперуповноваженого відділення боротьби зі злочинністю в кредитно-фінансовій та банківській системах, сфері зовнішньоекономічної діяльності відділу державної служби боротьби з економічною злочинністю УМВС України у Вінницькій області. Дана посада передбачає необхідність роботи із секретною інформацією.

Однак з 05.12.2005 року і до дня звільнення позивача зі служби надбавка за роботу в умовах режимних обмежень останньому не виплачувалась, у зв'язку з чим, ОСОБА_1 звернувся з даним адміністративним позовом.

Визначаючись стосовно позовних вимог, суд виходив з наступного.

Відповідно до абз. 1 ст. 1 Закону України "Про державну таємницю" (далі - Закон) державна таємниця (далі також - секретна інформація) - вид таємної інформації, що охоплює відомості у сфері оборони, економіки, науки і техніки, зовнішніх відносин, державної безпеки та охорони правопорядку, розголошення яких може завдати шкоди національній безпеці України та які визнані у порядку, встановленому цим Законом, державною таємницею і підлягають охороні державою.

Згідно абз. 5 ст.1 Закону допуск до державної таємниці - оформлення права громадянина на доступ до секретної інформації.

Згідно із ч. 1 ст. 22 Закону залежно від ступеня секретності інформації встановлюються такі форми допуску до державної таємниці, зокрема форма 2 - для роботи з секретною інформацією, що має ступені секретності "цілком таємно" та "таємно".

Допуск до державної таємниці надається дієздатним громадянам України віком від 18 років, які потребують його за умовами своєї службової, виробничої, наукової чи науково-технічної діяльності або навчання, органами Служби безпеки України після проведення їх перевірки. Порядок надання допуску до державної таємниці визначається Кабінетом Міністрів України (ч. 2 ст. 22 Закону).

Статтею 30 Закону передбачено, що у разі коли за умовами своєї професійної діяльності громадянин постійно працює з відомостями, що становлять державну таємницю, йому повинна надаватися відповідна компенсація за роботу в умовах режимних обмежень, види, розміри та порядок надання якої встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Згідно п. 2 Положення про види, розміри і порядок надання компенсації громадянам у зв'язку з роботою, яка передбачає доступ до державної таємниці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 червня 1994 р. №414 (далі - Положення) особам, які працюють в умовах режимних обмежень, установлюється надбавка до посадових окладів (тарифних ставок) залежно від ступеня секретності інформації, зокрема відомості та їх носії, що мають ступінь секретності "цілком таємно", - 15 відсотків.

Як свідчать матеріали справи, зокрема довідка видана ОСОБА_1 Головним управлінням МВС України у Вінницькій області №3/4367 від 12.10.2010 року про те, що позивач з 2000 року працював в управлінні Державної служби боротьби з економічною злочинністю УМВС України у Вінницькій області та в його провадженні знаходились оперативні обліки і таємна документація (а.с. 10).

Згідно відповіді УМВС України у Вінницькій області №1/К-193 від 20.09.2007 року посада оперуповноваженого відділення боротьби з економічною злочинністю в кредитно-фінансовій та банківській системах, сфері зовнішньоекономічної діяльності відділу державної служби боротьби з економічною злочинністю УМВС України у Вінницькій області, на яку позивач призначений згідно наказу №132/ос від 05.12.2005 року передбачає необхідність роботи із секретною інформацією та наявністю згідно з номенклатурою посад форми допуску №2 та, у відповідності з чинним законодавством про державну таємницю, передбачає відсоткову надбавку за формою №2 у розмірі 15 відсотків (а.с. 12).

Таким чином, з наведеного слідує, що посада, яку займав позивач, передбачає роботу в умовах режимних обмежень та 15% надбавку за формою №2.

Однак пунктом 5 Положення визначено, що такими, що постійно працюють з відомостями, що становлять державну таємницю, вважаються особи, які за своїми функціональними обов'язками або на час виконання робіт згідно з укладеними договорами займаються розробленням, виготовленням, обліком, зберіганням, використанням документів, виробів та інших матеріальних носіїв державної таємниці, приймають рішення з цих питань або здійснюють постійний контроль за станом захисту державної таємниці.

Пунктом 3 Методичних рекомендацій про порядок застосування нормативно-правових актів з питань грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ та умов оплати праці працівників, які не мають спеціальних звань рядового і начальницького складу (далі - Рекомендації) (чинні на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що підставою для виплати грошового забезпечення є наказ начальника органу внутрішніх справ про призначення на штатну посаду, яка входить в його номенклатуру, наказ ректора вищого навчального закладу про зарахування на навчання, наказ про зарахування в розпорядження органу внутрішніх справ та встановлення відповідних окладів, надбавок, доплат тощо.

Щомісячна надбавка за роботу в умовах режимних обмежень згідно з формами допуску в розмірах 20, 15, 10 відсотків до посадового окладу залежно від ступеня секретності інформації (п. 35 Рекомендацій).

Згідно п. 59 Рекомендацій керівники органів внутрішніх справ у межах асигнувань, що виділяються на утримання цих органів, мають право установлювати та виплачувати особам рядового і начальницького складу надбавки та доплати.

З аналізу вказаних норм слідує, що надбавка працівникам внутрішніх органів за роботу в умовах режимних обмежень встановлюється виключно за наказом керівника органу внутрішніх справ у разі якщо існують докази роботи такими працівниками з відомостями, що становлять державну таємницю під час виконання своїх обов'язків.

При цьому суд звертає увагу, що встановлення надбавки є правом керівника органів внутрішніх справ, а не його обов'язком.

Як свідчать матеріали справи, зокрема лист начальника УДСБЕЗ УМВС України у Вінницькій області (вих.№3\352 від 04.02.2015 року) посадові обов'язки оперуповноваженого відділення боротьби зі злочинністю в кредитно-фінансовій сфері та банківській системах, сфері зовнішньоекономічної діяльності УДСБЕЗ УМВС України у Вінницькій області ОСОБА_1, відповідно до акту про відбирання на знищення і знищення справ та журналів від 28.02.2014 року № 3\521 було знищено (а.с. 62).

Станом на момент вирішення справи по суті позивачем не надано достатніх доказів в підтвердження тієї обставини, що він працював протягом останніх 24 місяців перед звільненням з таємними документами, за що мав отримувати 15% надбавку до посадового окладу. Таким чином, сама по собі наявність допуску та доступу до роботи з інформацією, що має ступіть «цілком таємно» і «таємно» за формою №2 не є підставою для включення до грошового забезпечення даної надбавки до посадового окладу.

Згідно до грошового атестату №60 від 30.07.07р., на момент звільнення позивач надбавки за роботу з таємною документацією не отримував, а згоду з призначеними йому видами нарахування посвідчив особистим підписом (а.с.38).

Даний висновок узгоджується з позицією Ленінського районного суду м. Вінниці згідно рішення від 12.07.2010 року у цивільній справі №2-2582/10 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області та Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про зобов'язання до вчинення дій. Згідно ухвали апеляційного суду Вінницької області від 06.10.2010 року рішення першої інстанції набуло законної сили.

Відповідно до ч. 2 ст. 14 КАС України постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно ч. 1 ст. 72 вказаного Кодексу обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, вимога позивача про визнання бездіяльності відповідача щодо не видання наказу про допуск ОСОБА_1 з 05.12.2005 року до роботи з державною таємницею та встановлення позивачу з 05.12.2005 року щомісячної надбавки за роботу в умовах режимних обмежень в розмірі 15% посадового окладу є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Щодо позовної вимоги про стягнення з УМВС України у Вінницькій області на користь позивача невиплаченої надбавки за роботу в умовах режимних обмежень за період з 05.12.2005 року по травень 2007 року в розмірі 294,97 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Беручи до уваги те, що позивачем не надано належних доказів в підтвердження роботи в умовах режимних обмежень, дана обставина також підтверджується судовим рішенням, яке набуло законної сили, відсутні підстави для задоволення даної вимоги.

Стосовно позовної вимоги про зобов'язати відповідача видати ОСОБА_1 довідку про додаткові види грошового забезпечення за 2005-2007 роки із врахуванням 15% надбавки посадового окладу за роботу в умовах режимних обмежень у період з 05.12.2005 року по травень 2007 року.

Як встановлено судом вище, в матеріалах справи відсутні докази щодо виконання позивачем обов'язків, пов'язаних із роботою з таємною інформацією у період за 2005-2007 роки та відповідно встановлення 15% надбавки. Отже, вказана вимога задоволенню не підлягає.

Згідно ст.ст. 71, 86 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивачем не надано достатніх доказів на підтвердження заявлених позовних вимог, відтак адміністративний позов задоволенню не підлягає.

Згідно ст. 94 КАС України судові витрати стягненню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Позов ОСОБА_1 до управління Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання стягнути невиплачену надбавку за роботу в умовах режимних обмежень за період з 05 грудня 2005 по травень 2007 в сумі 294,97 гривень та видати довідку про додаткові види грошового забезпечення за 2005-2007 роки із урахуванням 15% надбавки від посадового окладу в умовах режимних обмежень залишити без задоволення.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Крапівницька Н. Л.