Ухвала суду № 42844653, 17.02.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2015 р.Справа № 820/19626/14Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бондара В.О.

Суддів: Кононенко З.О. , Калитки О. М.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.12.2014р. по справі № 820/19626/14

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області , Управління Державної міграційної служби України у Київській області

про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 ( далі - позивач) звернувся до суду з позовом та просить суд скасувати рішення (оформлене у вигляді висновку) Управління Державної міграційної служби України в Київській області від 04 грудня 2014 року про розгляд матеріалів щодо оформлення посвідки на постійне проживання в Україні, винесене відносно громадянки В'єтнаму ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1.; зобов'язати Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області (ідентифікаційний код 37764460, м. Харків, вул. Римарська, 24) поновити посвідку на постійне проживання в Україні громадянці В'єтнаму ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1. (АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер 2414921641) із поновленням реєстрації місця проживання та поновленням у паспортних документах (національному паспорті) відмітки (штампу) про наявність дозволу на імміграцію в Україну.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 18.12.2014 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України у Київській області, Головного управління Державної міграційної служби України у Харківській області про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено у повному обсязі.

Скасованорішення (оформлене у вигляді висновку) Управління Державної міграційної служби України в Київській області від 04 грудня 2014 року про розгляд матеріалів щодо оформлення посвідки на постійне проживання в Україні, винесене відносно громадянки В'єтнаму ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Зобов'язано Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області (ідентифікаційний код 37764460, м. Харків, вул. Римарська, 24) поновити посвідку на постійне проживання в Україні громадянці В'єтнаму ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1. (АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер 2414921641) із поновленням реєстрації місця проживання та поновленням у паспортних документах (національному паспорті) відмітки (штампу) про наявність дозволу на імміграцію в Україну.

Відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просять скасувати постанову та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що вважає постанову суду першої інстанції незаконною та необґрунтованою у зв»язку з неповним з»ясуванням судом, обставин, що мали значення для справи та невідповідністю висновків суду обставинам справи.

Сторони в судове засідання не з'явились, були повідомлені належним чином.

Суд апеляційної інстанції розглядає справу згідно ч.4 ст. 196 КАС України та п.2 ч.1 ст. 197 КАС України.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, вивчивши матеріали справи, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що рішення про скасування посвідки на постійне місце проживання в Україні є протиправним та необґрунтованим, у зв'язку із чим позовні вимоги в частині скасування рішення (оформлене у вигляді висновку) Управління Державної міграційної служби України в Київській області від 04.12.2014р. про скасування посвідки на постійне проживання в Україні, винесене відносно громадянки В'єтнаму ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що громадянка В'єтнаму ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1. прибула в Україну в 1993 з метою працевлаштування, навчання на підставі Угоди між Урядом Соціалістичної Республіки В'єтнам та Урядом СРСР про направлення і прийняття в'єтнамських громадян на професійне навчання та роботу на підприємства і в організації СРСР від 2 квітня 1981 року році. Працювала на ВАТ "Ленінська кузня" та залишилась проживати в Україні. Має чоловіка Фам Дінь Тан, який має посвідку на постійне проживання. Від спільного проживання з чоловіком є дитина ОСОБА_2, 1998р.н., яка щонайменше останні 10 років мешкає в Україні, навчається у Харкові в дошкільних закладах.

У встановленому законодавством порядку УГІРФО ГУМВС України в Київській області було прийнято рішення від 11.06.2004р. щодо документування ОСОБА_1 посвідкою на постійне проживання серії КВ номер 8552/48936 від 17.06.2004р. терміном дії безстроково. Документування посвідкою позивача було здійснено відповідно до абзацу 4 пункту 4 Прикінцевих положень Закону України "Про імміграцію" від 07.06.2001р., згідно якого вважається таким, що мають дозвіл на імміграцію іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну до 6 березня 1998 року за Угодою між Урядом Соціалістичної Республіки В'єтнам та Урядом СРСР про направлення і прийняття в'єтнамських громадян на професійне навчання та роботу на підприємства і в організації СРСР від 2 квітня 1981 року, залишився проживати в Україні і звернулися протягом шести місяців з дня набрання чинності цим Законом (07 серпня 2001 року) із заявою про видачу йому посвідки на постійне проживання в Україні. Згідно з цим рішенням визнано факт прибуття ОСОБА_1 в Україну з В'єтнаму в 1993 році, що на протязі 19 років забезпечувало позивачу законне залишення в Україні на постійне проживання.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до п.п.14-17 Порядку провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, затверджено Постановою КМУ N 1983 від 26.12.2002 територіальні органи Державного департаменту у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб щонайменше протягом місяця перевіряють надані іноземцем документи. УГІРФО ГУМВС України в Київській області під час перевірки документів і вивчення підстав видачі посвідки на постійне проживання будь-яких порушень законодавства з боку позивачки, громадянки В'єтнаму та відсутності необхідних документів не виявило. Таким чином, уповноважений державний орган України з питань імміграційної політики визнав правомірність прибуття громадянки В'єтнаму ОСОБА_1 в Україну, правомірність подальшого проживання, правомірність набуття дозволу на імміграцію у відповідності до положень закону.

В подальшому ОСОБА_1 в 2009р. змінювала місце проживання, знялась з реєстраційного обліку в Київській області та зареєструвала місце проживання в м.Харкові. Під час зняття з реєстраційного обліку та реєстрації місця проживання в м.Харкові уповноважений державний орган будь-яких зауважень не висловлював.

З 2004 року ОСОБА_1 займається підприємницькою діяльністю, що надає законне джерело існування. В 1998р. у позивача народилась дитина - ОСОБА_2, яка з 2005р. навчається у навчальних закладах м.Харкова.

Також, судом встановлено, що 04 грудня 2014 року УДМС України в Київській області розглянувши матеріали від 26.06.2003р. №48936 щодо документування громадянки Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_1, без отримання будь-якого подання з боку правоохоронних органів, без запрошення позивача для надання пояснень, діючи фактично тільки на підставі тих же самих раніше досліджених та перевірених матеріалів на постійне проживання громадянина В'єтнаму - виніс оскаржуване рішення (у формі висновку) про визнання громадянки СРВ ОСОБА_1 такою, що не має дозволу на імміграцію в Україну, згідно якого також визнано недійсною посвідку на постійне проживання, видану на ім'я громадянки СРВ ОСОБА_1 та такою, що підлягає вилученню; анульовано відмітку про наявність дозволу на постійне проживання у паспортному документі громадянки СРВ ОСОБА_1 та привести статус перебування громадянки СРВ ОСОБА_1 відповідно до вимог законодавства. Підставою для прийняття рішення визначено, що ОСОБА_1 із заявою про видачу посвідки мала звернутись 07 лютого 2002 року, а фактично звернулась 26.06.2003р. Отже Відповідач 1 визнав, що пункт 4 розділу V Прикінцевих положень Закону України "Про імміграцію" не розповсюджується на позивача, про що безпосередньо зазначено у відповідному висновку (рішенні).

В зв"язку з чим, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Перевіряючи обґрунтованість заявлених позовних вимог, колегія суддів зазначає:

Відповідно до п.п. 21-24 Порядку провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, затвердженого постановою КМ України № 1983 від 26.12.2002р., дозвіл на імміграцію скасовується органом, який його видав. Питання щодо скасування дозволу вправі порушити орган внутрішніх справ, інший орган виконавчої влади, який у межах наданих йому повноважень забезпечує виконання законодавства про імміграцію, якщо стало відомо про існування підстав для скасування дозволу на імміграцію. Для започаткування процедури розгляду питання про скасування дозволу на імміграцію відповідне подання надсилається до органу, який приймав рішення про надання такого дозволу. ДМС, територіальні органи і підрозділи всебічно вивчають у місячний термін подання щодо скасування дозволу на імміграцію, запитують у разі потреби додаткову інформацію в ініціатора подання, інших органів виконавчої влади, юридичних і фізичних осіб, а також запрошують для надання пояснень іммігрантів, стосовно яких розглядається це питання. На підставі результату аналізу інформації приймається відповідне рішення. Про прийняте рішення письмово повідомляються протягом тижня ініціатори процедури скасування дозволу на імміграцію та іммігранти. Рішення про скасування дозволу на імміграцію надсилається протягом тижня органом, що його прийняв, до територіального підрозділу за місцем проживання для вилучення посвідки на постійне проживання в іммігранта та вжиття заходів відповідно до статті 13 Закону України "Про імміграцію".

Колегія суддів зазначає, що на порушення зазначених приписів законодавства оскаржуване рішення (висновок) не містить обґрунтування, що вивчались обставини наявності у позивача, матері - дитини, яка народилась в Україні і є має право на набуття громадянства України, тривалість терміну перебування дитини в Україні, їх соціальні зв'язки, можливі негативні наслідки якщо дитина має розлучатись з матір'ю. Крім того, суд відмічає, що відповідачами у справі не надано будь-яких доказів надіслання (вручення) позивачу запрошення про надання пояснень у зв'язку із започаткуванням розгляду питання щодо скасування йому дозволу на імміграцію, і не надано доказів вручення (надсилання) позивачу оскаржуваного рішення (висновку) УДМС України в Київській області від 04.12.2014р.

Рішення про скасування дозволу на імміграцію надсилається протягом тижня органом, що його прийняв, до територіального підрозділу за місцем проживання для вилучення посвідки на постійне проживання в іммігранта та вжиття заходів відповідно до статті 13 Закону України "Про імміграцію".

Відповідно до вимог ст.12 Закону України "Про імміграцію" підлягає скасуванню дозвіл на імміграцію, а статтею 13 вказаного Закону встановлюється вилучення посвідки на постійне місце проживання на підставі скасування дозволу на імміграцію.

Відповідно до Закону, вважаються такими, що мають дозвіл на імміграцію в Україну іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну до 6 березня 1998 року за Угодою між Урядом Соціалістичної Республіки В'єтнам та Урядом СРСР про направлення і прийняття в'єтнамських громадян на професійне навчання та роботу на підприємства і в організації СРСР від 2 квітня 1981 року, залишилися проживати в Україні і звернулися протягом шести місяців з дня набрання чинності цим Законом із заявою про видачу їм посвідки на постійне проживання в Україні.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачу не надавався дозвіл на імміграцію в Україні, оскільки він прибув до України в 1993 році, а Закон України "Про імміграцію", прийнятий 07 червня 2001 року, передбачив набуття дозволу на імміграцію позивача в силу цього Закону без окремої дії чи рішення суб'єкта владних повноважень. Позивачу в силу дії цього Закону щодо набуття права на дозвіл на імміграцію надана посвідка на постійне місце проживання в Україні без надання дозволу на імміграцію.

З моменту документування позивача посвідкою на постійне проживання - не виникало нових обставин, які б тягли за собою обґрунтування скасування дозволу на імміграцію. Відповідачами у справі зазначені обставини не наводяться і документально не підтверджуються.

Також, з матеріалів справи не встановлено і відповідачами документально не підтверджено, що позивачем для отримання дозволу на імміграцію подавались свідомо неправдиві відомості, підроблені документи чи документи, що втратили чинність.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що позивачем під час отримання посвідки на постійне проживання в Україні від 11.06.2004р. було дотримано усіх вимог законодавства про імміграцію, а тому встановлені у 2014 році, тобто після десяти років, порушення абз.4 п.4 Прикінцевих положень Закону України "Про імміграцію" допущені самим відповідачем.

Враховуючи викладене, позовні ОСОБА_1 обґрунтовані і підлягають задоволенню в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги є необґрунтованими з вище зазначених підстав і висновків суду першої інстанції не спростовують.

Таким чином, колегія суддів, вважає, що при прийнятті рішення суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч.1 ст.195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ч.1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів, дійшла до висновку, що постанова суду першої інстанції не підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - задоволенню.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.12.2014р. по справі № 820/19626/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Бондар В.О.Судді(підпис) (підпис) Кононенко З.О. Калитка О.М.